Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №760/398/18 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/398/18 2/760/9172/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омельяненко С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача та просять стягнути з ОСОБА_5 грошові кошти за завдані автомобілю марки «Вольво 440» д.н.з. НОМЕР_1 матеріальні збитки за пошкодження автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 19 382 грн. відповідно різниць нарахованого збитку HACK «ОРАНТА» та сплаченими живими коштами в сумі 42000 гривень; грошові кошти в сумі 600 гривень за проведення автотехнічного дослідження автомобіля марки «Вольво 440» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 для встановлення вартості завданих матеріальних збитків; 25 000 гривень за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди моральну (немайнову) шкоду.

Крім того, просять:

- стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 25 000 гривень за завдану внаслідок дорожньо- транспортної пригоди моральну (немайнову) шкоду;

- стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошові кошти в сумі 25 000 гривень за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди моральну (немайнову) шкоду;

- стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 грошові кошти в сумі 25 000 гривень за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди моральну ( немайнову) шкоду;

- стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за сплачений судовий збір відповідно до доданих до позовної заяви квитанцій.

Посилаються у позові на те, що 02.10.2015, приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем марки « Hyundai ix35» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в крайній смузі проїжджої частини пр-ту Науки зі сторони Голосіївської площі в напрямку вул. Грабовського в м. Києві та наближаючись до регульованого перехрестя пр-ту Науки з вул. Стратегічне шосе, будучи неуважним, неправильно зреагував на зміну дорожньої обстановки та перетнув горизонтальну розмітку 1.3 ПДР України, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Вольво 440» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Hyundai ix35» ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а водій автомобіля марки Вольво 440 ОСОБА_1 та його пасажири ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості.

Також дана дорожньо-транспортна пригода привела до механічних пошкоджень автомобілів.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 03.04.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вбачається, що 02.10.2015, приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем марки « Hyundai ix35» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в крайній смузі проїжджої частини пр-ту Науки зі сторони Голосіївської площі в напрямку вул. Грабовського в м. Києві та наближаючись до регульованого перехрестя пр-ту Науки з вул. Стратегічне шосе, будучи неуважним, неправильно зреагував на зміну дорожньої обстановки та перетнув горизонтальну розмітку 1.3 ПДР України, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Вольво 440» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Hyundai ix35» ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

13.07.2017 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_5 по кримінальній справі 752/7894/17 (провадження № І-кп/752/888/17 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.286 КК України на підставі ст. 46 КК України та кримінальне провадження стосовно нього було закрите в зв`язку з примиренням сторін, а саме - потерпілим по кримінальному провадженню ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Таким чином, вина відповідача ОСОБА_5 у дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Цивільна відповідальність власника наземного транспортного засобу перед третіми особами, а саме водія автомобіля марки «Hyundai ix35», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_5 була застрахована в Національній акціонерній страховій компанії «ОРАНТА» на суму 50 000 гривень за шкоду завдану транспортному засобу.

Відповідно до експертного дослідження № АА7191 КТ-03.10/5 №6733 про оцінку майна (автотоварознавче дослідження), проведеного експертами автотехніками HACK «ОРАНТА» вартість завданого матеріального збитку власнику автомобіля марки «Вольво 440» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 з урахуванням НДС складає 59 650 грн. 35 коп. Крім цього, утилізаційна вартість металобрухту автомобіля марки «Вольво-440» державний реєстраційний номерний знак складає 1732 грн 50 коп.

З угоди про припинення зобов`язання переданням відступного від 25.10.2017, укладеної між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_1 вбачається, що сторони, з метою врегулювання страхового випадку, що мав місце 02.10.2015 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ 3373923 від 27.04.2015 уклали угоду про наступне: сторони встановили, що загальна сума страхового відшкодування, яка сплачується страховою подією, що мала місце 02.10.2015 внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб «Вольво 440» д.н.з. НОМЕР_1 складає 42 000 грн. Після сплати страховиком потерпілій особі суми, передбаченої пунктом 1 цієї угоди сторони вважають припиненими зобов`язання страховика за полісом від засобів АЕ 3373923 від 27.04.2015.

У відповідності до угоди « Про припинення зобов`язання передання відступного» від 25 жовтня 2017 року укладеної між HACK «ОРАНТА» та ОСОБА_1 страховою компанією за пошкодження автомобіля марки «Вольво 440» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 було сплачено грошові кошти в сумі 42 000 ( сорок дві тисячі) гривень.

Позивачі, звертаючись до суду з позовом зазначають, що враховуючи те, що відповідно до експертного висновку НАСК «ОРАНТА», завданий матеріальний збиток власнику автомобіля марки «Вольво 440» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 складає 61 382 грн 85 коп, а страховою компанією було відшкодовано тільки грошові кошти в сумі 42 000 гривень, то решта суми в розмірі 19382 грн 85 коп, підлягає стягненню з винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 .

На що суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), чинним на час виникнення спору, та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується зі частиною другою статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У спорах пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону № 1961-IV є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

У постанові від 21 березня 2018 року у справі № 569/13697/15-ц (провадження № 61-5424св18) Верховний Суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати.

Також у постанові від 10 червня 2020 року у справі №333/2096/17 (провадження № 61-20343св18) Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.

У даній справі, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Hyundai ix35», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_5 була застрахована в Національній акціонерній страховій компанії «ОРАНТА» .

Вбачається, що 25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 узгодив з НАСК «ОРАНТА» розмір страхового відшкодування у сумі 42 000,00 грн.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.

Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суду складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У підписаній ОСОБА_1 угоді зазначено, що загальна сума страхового відшкодування, яка сплачується страховиком за полісом ОСЦПВВНТЗ АЕ 3373923 від 27.04.2015 за страховою подією, що мала місце 02.10.2015 внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб Volvo 440, д.р.н. НОМЕР_3 складає 42 000 (сорок дві тисячі) грн. 00 коп.; страховик зобов`язується сплатити потерпілій особі узгоджену сторонами суму страхового відшкодування, зазначену в п. 1 цієї угоди, до 08.11.2017р.; після сплати страховиком потерпілій особі суми, передбаченої пунктом І цієї угоди сторони вважають припиненими зобов`язання страховика за полісом від засобів АЕ 3373923 від 27.04.2015, щодо події, яка мала місце 02.10.2015.

Тобто, за змістом вказаної угоди ОСОБА_1 , діючи добровільно, на власний розсуд погодився із розміром страхового відшкодування НАСК «Оранта» у сумі 42 000,00 грн та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до завдавача шкоди в частині 8000 грн в межах страхової суми суперечить як попередній поведінці ОСОБА_1 , так і засадам розумності та диспозитивності.

Вбачається, що позивачем не надано суду будь-яких доказів про умови укладеного між ОСОБА_5 та НАСК «Оранта» договору страхування з яких би можна було зробити висновок про суму страхового відшкодування.

Враховуючи те, що відповідно до експертного висновку HACK «ОРАНТА» завданий матеріальний збиток власнику автомобіля марки «Вольво 440» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 складає 59650,35 коп, а страховою компанією було відшкодовано тільки грошові кошти в сумі 42 000 гривень, замість можливого відшкодування у межах суми страхового ліміту, а саме 50000 грн, суд приходить до висновку про відмову в стягненні з відповідача суми у розмірі 8000 грн, однак вважає за необхідне стягнути суму у розмірі 9650 грн 35 коп.

Що стосується стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини перша та четверта статті 23 ЦК України).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості

Позивачі, звертаючись до суду з позовом зазначили, що внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди легкі тілесні ушкодження отримав ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_4 та малолітні діти: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" надалі за текстом - Постанова). Пункт 3 Постанови визначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачі зазначили, що вони перебувають в стані депресії, не мають можливості вести активний спосіб життя, матеріально забезпечувати сім`ю, не впевнені в подальшій роботі, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вони втратили автомобіль і не мають можливості забезпечувати поїздки своїх малолітніх дітей до лікарні, дошкільних закладів та в інші організації. При цьому в позивача ОСОБА_1 на утриманні перебуває малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом 3-ї групи і після дорожньо-транспортної пригоди діти постійно нервують, плачуть, лякаються звуку проїжджаючих автомобілів та бояться сідати до транспортних засобів, що викликає в нього, ОСОБА_1 та в його дружини постійну знервованість, втрату сну та хвилювання за фізичне здоров`я та психологічний стан дітей.

Як вище встановлено, згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2017 у справі № 752/7894/17 потерпілим у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 є ОСОБА_6 , який отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження. Вказана ухвала не містить будь-яких посилань на отримання позивачами тілесних ушкоджень внаслідок ДТП.

Натомість матеріали справи містять постанову від 21.06.2017 начальника слідчого відділення слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП в місті Києві про скасування рішення про визнання ОСОБА_4 потерпілою та матеріали містять довідки медичних установ про отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у вигляді гематоми обличчя, що відносяться до легких тілесних ушкоджень .

Крім того, суд зазначає, що матеріали справи взагалі не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що у момент ДТП у автомобілі позивача перебували діти.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідач своїм правом з`явитися до суду і спростувати доводи позивача не скористався, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі по 5 000 грн. кожному.

Що стосується стягнення моральної шкоди малолітнім дітям позивачів, то будь-яких доказів заподіяння їм моральної шкоди суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, за проведення автотоварознавчого дослідження ОСОБА_1 було витрачено грошові кошти в сумі 600 (шістсот) гривень, які він просить стягнути з відповідача.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 ) грошові кошти за завдані автомобілю марки «Вольво 440» д.н.з. НОМЕР_1 матеріальні збитки за пошкодження автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 9 650 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 ) грошові кошти за проведення автотехнічного дослідження автомобіля марки «Вольво 440» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 для встановлення вартості завданих матеріальних збитків у розмірі 600 (шістсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 176 (сто сімдесят шість) гривень 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.А. Усатова