Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №760/24803/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 760/24803/25

пр. № 2/759/3265/26

06 травня 2026 року м. Київ Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у вересні 2025 ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18471 грн 98коп., а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.08.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Відповідачем було укладено електронний кредитний договір № 693745059 на суму 15000,00 грн. Кошти були перераховані на платіжну картку Відповідача. 30.10.2023 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №30/1023-01. 20.12.2023 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Плюс" підписали реєстр прав вимоги №2 від 20.12.2023 до договору факторингу 2. 04.06.2025 право вимоги за цим договором перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу. У зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань, виникла заборгованість у розмірі 18471 грн 98 коп.

14.11.2025 від відповідача надійшов відзив по справі, згідно якого останній просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що ТОВ "Юніт Капітал" є неналежним позивачем у даній справі, оскільки не набув права вимоги до відповідача в законний спосіб. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано суду належним чином завірених реєстрів прав вимог та актів прийому-передачі. Крім того відповідач зазначає, що ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" не мало права самостійно продовжувати строк дії договору та нараховувати договірні відсотки після 24.09.2021 року, а тому нарахування відсотків, здійснене після цієї дати, є неправомірним. Відповідач вважає, що його заборгованість перед позивачем станом на 25.01.2022 року не може перевищувати 2 264грн50коп.(а.с.216-230, том 1).

17.11.2025 від представника позивача, адвоката Хлопкової М.С. надійшла відповідь на відзив відповідача, згідно якої остання зазначила, що відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору, оскільки право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід"ємною частиною договору факторингу, а тому просить суд неприймати до уваги висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги, оскільки він грунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу(а.с.231-250,том 1).

18.11.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь представника позивача на відзив, згідно яких відповідач вважає доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, щодо законності набуття ним права вимоги, необгрунтованими та такими, що не спростовують суттєвих правових дефектів у ланцюгу цесії. Крім того відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є неправомірним та штучно завищеним, оскільки грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та суперечить правовій позиції Верховного суду(а.с.1-10, том 2).

25.11.2025 від представника позивача, адвоката Хлопкової М.С. надійшли додаткові пояснення по справі, згідно яких остання зазначила, що боржник як особа, право вимоги до якої відступається, не входить до складу учасників цього договору. Договір факторингу не впливає безпосередньо на права та обов"язки боржника, оскільки в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов"язання боржника, який має виконати свій обов"язок.(а.с.11-37, том 2).

26.11.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, згідно яких останній зазначає, що оскільки платіжне доручення (доказ видачі кредиту) та реєстр прав вимог (доказ переходу права вимоги) підписані особою, повноваження якої не підтверджені, а дані про неї були відсутні в ЄДР на момент вчинення дій, ці документи є недопустимими доказами, а тому відповідач вважає, що позивач є неналежним кредитором(а.с.29-36, том2).

28.11.2025 від представника позивача, адвоката Хлопкової М.С. надійшли пояснення по справі згідно яких остання зазначила, що перехід права вимоги був спрямований на фактично існуюче зобов"язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо допустимості та правомірності відступлення права вимоги, а тому факт підписання Реєстру прав вимог після укладення Кредитного договору, виключає сумніви щодо наявності у Первинного кредитора прав, які могли бути передані Фактору, та підтверджує, що перехід прав вимоги відбувся на законних підставах і в межах чинного договірного регулювання(а.с.38-57, том 2).

01.12.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, згідно яких останній посилається на те, що спроба позивача кваліфікувати нарахування процентів після 24.09.2021, як інший розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України є зловживанням правом. Крім того зазначив, що аргументи позивача про те, що оплата за договорами факторингу не є обов"язковою умовою переходу права вимоги, суперечать природі договору факторингу як оплатнного правочину та вимогам Верховного Суду щодо обов"язковості надання доказів оплати(а.с.61-69, том 2).

02.12.2025 від представника позивача, адвоката Хлопкової М.С. надійшли додаткові пояснення по справ, відповідно до яких остання зазначила, що відповідач фактично визає наявність заборгованості, хоч і посилається на безпідставні аргументи, на які позивач вже надав конкретні аргументи. Визнання наявності заборгованості вказує той факт, що відповідач здійснював сплати, а тому є підстави вважати, що відповідач намагається вести суд в оману(а.с.70-75, том 2).

03.12.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких останній зазначає, що ключовим його моментом в своїх поясненнях є неналежність позивача, оскільки ланцюг відступлення прав вимоги (цесія) не підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема через підписання документів неуповноваженою особою (а.с.76-83, том 2).

ІІ. Процесуальні рішення у справі

відповідно до ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 11.09.2025 зазначену вище справу передано за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва (а.с.193, том 1).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025, визначено головуючого суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 198-199, том 1).

Ухвалою судді від 21.10.2025 зазначену вище справу залишено без руху та надано час позивачу для їх усунення(а.с.200-201, том 1).

Ухвалою судді від 31.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с.211-212, том 1).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

cудом встановлено, що 26.08.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Відповідачем було укладено електронний кредитний договір № 693745059 на суму 15000,00 грн.

На виконання умов Договору, 26.08.2021 Первісний кредитор здійснив перерахування грошових коштів у сумі 15000 грн 00коп. на платіжну картку № НОМЕР_1 , вказану Відповідачем. Факт отримання коштів підтверджується повідомленням ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога» та довідкою про ідентифікацію. Таким чином, Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту в повному обсязі.

30.10.2023 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №30/1023-01.

20.12.2023 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Плюс" підписали реєстр прав вимоги №2 від 20.12.2023 до договору факторингу 2.

04.06.2025 право вимоги за цим договором перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу №04/06/25-Ю.

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 18471 грн 98 коп.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 04.06.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.

Відповідно до умов Кредитного договору, Відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування ним у встановлені строки. Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку, відповідач ухилився від виконання своїх зобов`язань, жодних платежів на погашення боргу не здійснив.

Станом на дату подання позовної заяви, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 18471 грн 98 коп., з яких: 14999 грн 50 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 3472 грн 48 коп. - заборгованість по есплаченим відсоткам.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яка виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо відступлення прав вимоги суд зазначає наступне, 28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до п. 8.2. Договору факторингу 1, строк його дії закінчується 28.11.2019.

У подальшому Первинний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до Договору факторингу 1, зокрема:№19 від 28.11.2019, відповідно до якої строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2020, № 26 від 31.12.2020, якою строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2021 №27 від 31.12.2021, відповідно до умов якої строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2022, №31 від 31.12.2022, якою строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2023, №32 від 31.12.2023, згідно якої продовжено строк дії Договору факторингу 1 до 31.12.2024.

Таким чином, Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.

Пунктом 1.2 Договору факторингу 1, визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Відповідно до н. 1.3 Договору факторингу 1, під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (Первісного кредитора) до боржників (Відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.5 Договору факторингу 1, встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку N° 1 до договору.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору факторингу 1, клієнт (Первісний кредитор) зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.5.3.3 Договору факторингу 1, (у редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС) має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Згідно п. 4.1. Договору факторингу 1, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора у день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Отже, передача прав вимоги до боржників здійснюється на підставі Реєстрів права вимоги, що містять перелік конкретних прав вимоги, а не у день укладення Договору факторингу 1.

05.05.2022 Первинний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали Реєстр прав вимоги № 175 до Договору факторингу 1, відповідно до якого останній набув право вимоги до Відповідача на загальну суму 18 075,98 грн. Даний факт свідчить про те, що відступлення права вимоги здійснювалося не щодо майбутніх чи умовних зобов`язань, а конкретного, дійсного та чинного на той момент зобов`язання Відповідача перед Первинним кредитором.

Таким чином, перехід права вимоги був спрямований на фактично існуюче зобов`язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо допустимості та правомірності відступлення права вимоги. Отже, факт підписання Реєстру прав вимог після укладення Кредитного договору, виключає сумніви щодо наявності у Первинного кредитора прав, які могли бути передані Фактору, та підтверджує, що перехід прав вимоги відбувся на законних підставах і в межах чинного договірного регулювання.

Щодо переходу прав вимоги за Договором факторингу N° 30/1023-01 від 30.10.2023. реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023

20.12.2023 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, реєстр прав вимоги № 2 .

Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов "язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визна чених цим договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 2, під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом. 1.5 Договору факторингу 2 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку N° 1 до цього договору.

Відповідно до п. 5.3.3 Договору факторингу 2, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», на виконання Договору факторингу 2, підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Щодо переходу прав вимоги за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025

04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

РОЗДІЛОМ 2 Договору факторингу 3 визначено, що ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Позивач зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.5 Договору факторингу 3, під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом. 1.7 Договору факторингу 3 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач на виконання Договору факторингу З підписали Реєстр прав вимоги №б/н від 04.06.2025 до Договору факторингу 3, за яким від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Тобто, договір факторингу, як правочин на підставі якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні, є змішаним договором, до відповідних частин якого підлягають застосуванню положення цивільного законодавства про кредит (позику) та купівлю-продаж (або заставу).

В свою чергу, положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі- продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Тобто, з огляду на необхідність застосування до договору факторингу в тому числі положень ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору факторингу можуть бути в тому числі права вимоги, які не існують на момент укладення самого договору, але які виникнуть або будуть набуті клієнтом у майбутньому.

Отже, виходячи із сутності Договорів факторингу, їх предметом є не відступлення права вимоги за конкретним договором, а передання Фактору прав вимоги, перелік яких наведений у відповідних Реєстрах прав вимоги. Таким чином, сторони визначили механізм відступлення прав вимоги як щодо зобов`язань, які існували на момент укладення договору, так і щодо зобов`язань, що можуть виникати в подальшому, із закріпленням їх передачі у наступних Реєстрах прав вимоги, що цілком відповідає змісту та правовій природі договору факторингу.

Судом встановлено, що кожна із сторін Договорів факторингу на всіх етапах переходу прав вимоги дотрималася вимог цивільного законодавства та спеціальних норм законодавства про фінансові послуги. Істотні умови договорів факторингу зазначені у тексті договорів та деталізовані у Реєстрах прав вимоги до них, які є їх невід`ємними частинами, що свідчить про належність та законність укладених правочинів.

Чинне законодавство не містить імперативної норми, яка б визначала, що право вимоги за договором факторингу переходить виключно після оплати.

Стаття 1077 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) лише закріплює обов`язок клієнта сплатити фактору винагороду, однак не визначає моменту переходу права вимоги: за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно ст. 627 ЦК України встановлено принцип свободи договору та передбачено: «Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів».

Суд зазначає, що сама постанова Верховного Суду від 02.11.2021 у справі N'905/306/17 підтверджує, що перехід права вимоги може відбуватися і до фактичної оплати, якщо така умова передбачена договором. Отже, у даному спорі, враховуючи умови укладених Договорів факторингу та підписані сторонами реєстри прав вимоги на кожному з етапів. Позивач належним чином довів факт переходу права вимоги.

Суд зауважує, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до вимог процесуального законодавства, Позивач дійсно зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги на кожному з етапів такого переходу.

Водночас доводи Відповідача щодо нібито неналежної форми договорів факторингу, недотримання вимог до їх укладення чи відсутності факту оплати не мають відношення до предмета спору.

Такі твердження спрямовані виключно на формальне заперечення проти позову і жодним чином не спростовують факту переходу права вимоги, адже правочини, на підставі яких здійснювався перехід прав вимоги, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися.

Відповідно, вони є чинними та мають повну юридичну силу, а тому доводи Відповідача про їх нібито невідповідність закону не можуть братися судом до уваги при вирішенні цього спору.

Оскільки Позивачем надано належні документи (договори факторингу та відповідні реєстри прав вимог), які підтверджують послідовність і безперервність переходу прав вимоги, суд вважає доведеним факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів, а також факт належного переходу права вимоги за вказаним кредитним договором до позивача на підставі укладених договорів факторингу. Відповідач, в свою чергу, своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, застосувавши до встановлених фактичних обставин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат

щодо судових витрат, відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. Позивачем надано докази сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп., що підтверджується Договором про надання правничої допомоги, Додатковою угодою та Актом прийому-передачі наданих послуг.

З урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг та їх вартості, суд вважає заявлені витрати на професійну правничу допомогу обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з Відповідача відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 512, 514, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, статтями 4, 133, 137, 141, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 43541163) суму заборгованості у розмірі 18 471 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят одну) грн 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 43541163) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 43541163) витрати на правову допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя О.В. Ул`яновська