Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №757/9205/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9205/26-ц

пр. 2-7319/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Ємець Д.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Куценко А.О.

представника третьої особи Калінської О.А.

розглянувши у залі суду в місті Києві у судовому засіданні в режимі відеоконференції позовну заяву ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області, про повернення дитини матері,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області, про повернення дитини матері, відібраної без позбавлення батьківських прав, в якому просить суд, повернути їй на виховання її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого було відібрано на підставі розпорядження Печерської районної в м. Києві державної адміністрації №758 «Про відібрання дітей».

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ОСОБА_1 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Богуславського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 26.

14 липня 2021 року на території Печорського району міста Києва у підвальному технічному приміщенні житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , виявлена моя родина. м. 30 листопада 2021 року відповідно до розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 758 «Про відібрання дітей», мого сина ОСОБА_2 відібрано у батьків з метою запобігання тяжких наслідків та убезпечення дитини.

01 грудня 2021 року сина позивача ОСОБА_2 , поставлено на первинний облік дітей в Службі у справах дітей та сім`ї Печерської райдержадміністрації (накази Служби), як дитину залишену без батьківського піклування, сім`ї до та 2 грудня 2021 року сина позивача ОСОБА_2 тимчасово влаштовано Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Протягом 7 днів після відібрання дитини Печорською районною місті Києві державною адміністрацією як органом опіки та піклування було подано позов до Печерського райсуду міста Києва про відібрання дитини та стягнення аліментів, третя особа - служба у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Богуславської міської ради.

01 березня 2022 року, відповідно до наказу Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 35-К, вихованців центру, в тому числі ОСОБА_2 , евакуйовано до Німеччини, місто Вупперталь, де він перебуває по теперішній час.

Відповідно до заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 5 липня 2023 року неповнолітнього ОСОБА_2 , відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав, та стягнуто з батьків аліменти на утримання сина.

22 серпня 2023 року за № 382 підготовлено розпорядження Печерської райдержадміністрації про надання неповнолітньому ОСОБА_2 статусу «дитина, позбавлена батьківського піклування».

В подальшому відповідач звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовною заявою про позбавлення мене батьківських прав відносно сина позивача ОСОБА_2

14 листопада 2025 року рішенням Богуславського районного суду Київської області у справі № 358/2012/24 у задоволенні позовних вимог Печерської районної в місті Києві державної адміністрації відмовлено.

Позивач вказує, що щоденно спілкується із сином в телефонному режимі, цікавиться його поведінкою, здоров`ям та навчанням. На даний час позивач має постійне місце проживання, де створені належні умови для проживання позивача та її дітей, що підтверджується копією акту обстеження умов проживання.

Також позивач вказує, що сім`я є середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і позивач несе відповідальність за створення належних умов для цього. Згідно акту обстеження житлово-побутових умов позивчем створені всі належні умови для проживання з дітьми.

13 лютого 2026 року ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі для розгляду у порядку загального позовного провадження.

06 березня 2026 року до суду надійшов висновок Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування про повернення дитини від 04 березня 2026 року.

10 березня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судовому засідання вимоги подані в позовній заяві підтримала, та просила задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Богуславського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 26.

01 грудня 2021 року сина позивача ОСОБА_2 , поставлено на первинний облік дітей в Службі у справах дітей та сім`ї Печерської райдержадміністрації (накази Служби), як дитину залишену без батьківського піклування, сім`ї до та 2 грудня 2021 року її сина тимчасово влаштовано Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

01 березня 2022 року, відповідно до наказу Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 35-К, вихованців центру, в тому числі ОСОБА_2 , евакуйовано до Німеччини, місто Вупперталь, де він перебуває по теперішній час.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 5 липня 2023 року неповнолітнього ОСОБА_2 , відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав, та стягнуто з батьків аліменти на утримання сина.

22 серпня 2023 року за № 382 підготовлено розпорядження Печерської райдержадміністрації про надання неповнолітньому ОСОБА_2 статусу «дитина, позбавлена батьківського піклування».

14 листопада 2025 року рішенням Богуславського районного суду Київської області у справі № 358/2012/24 у задоволенні позовних вимог Печерської районної в місті Києві державної адміністрації відмовлено.

Позивач вказує, що щоденно спілкується із сином в телефонному режимі, цікавиться його поведінкою, здоров`ям та навчанням. На даний час позивач має постійне місце проживання, де створені належні умови для проживання позивача та її дітей, що підтверджується копією акту обстеження умов проживання від 12 січня 2026 року.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Також у справі «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (§ 76).

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.

Відповідно до частини першої статті 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

За правилом частини першої статті 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно з частиною третьою статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.

Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.

Таким чином обставини, які стали підставою для вилучення дитини без позбавлення батьківських прав на даний час відсутні.

04 березня 2026 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією складено висновок про доцільність повернення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері.

Судом встановлено, що позивачка змінила свій спосіб життя, припинила вживання спиртних напоїв, віддала пріоритет здоровому способу життя і має реальне бажання виправити допущені помилки.

Оцінивши комплексно прагнення матері та дитини, врахувавши обставини життя кожної, можливість створення позивачкою належних умов проживання та виховання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її прагнення забезпечити догляд та виховання дитини, організувати своє повсякденне життя та забезпечити благополуччя дитини, суд дійшов висновку, що умови, які стали підставою для ухвалення рішення про відібрання дитини від позивачки на час розгляду справи відпали.

Враховуючи, що представником відповідача визнано позовні вимоги, суд приймає визнання відповідачем позову. При цьому судом враховано, що у справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області, про повернення дитини матері.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.430ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про відібрання дітей і повернення їх тому, з ким вони проживали.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання цього рішення в частині повернення дитини на вихованні матері.

Керуючись ст.ст. 206, 263-265, 354,430 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області, про повернення дитини матері - задовольнити.

Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С. В. Вовк