Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №755/22727/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/22727/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" травня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100040003193 від 06 жовтня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, працюючого медичним братом інфекційного відділення у КНП «КМДКЛ №2» не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Так, 05 жовтня 2025 року, приблизно о 23 год. 00 хв., у ОСОБА_3 , який перебував біля будинку за адресою м. Києві, вул. Юності 6-А, виник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю шляхом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , із застосуванням предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, свідомо передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, перебуваючи в громадському місці біля 4-го під?їзду багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Юності 6-А, маючи на меті принизити честь та гідність потерпілого та самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, дістав спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень предмет, якому притаманні ріжучі властивості (по типу леза ножа) та наніс удар предметом ріжучої дії в область голови потерпілого з правого боку в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді різаної рани в правій щічно-скроневій ділянці з переходом в нижньощелепну ділянку, що за ступенем тяжкості, відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України, визнав повністю та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачені КК України за вказане кримінальне правопорушення, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок.

Пояснив суду, що 05 жовтня 2025 року приблизно о 23 годині він перебував біля будинку № 6-А, по вул. Юності в м. Києві, де побачив компанію і вирішив попросити у них цигарку. Однак, у нього виник словесний конфлік та перепалка із потерпілим ОСОБА_5 , в результатті чого він розуміючи, що за його діями спостерігають, вирішив дістати розкладний ніж, який був у нього в кишені, та наніс удар в область обличчя ОСОБА_5 . Протиправні діяння, які ставляться йому у провину, він не оспорює, в скоєному щиросердно розкаявся та просив його суворо не карати, також запевнив суд, про недопустимість такої поведінки в подальшому. Крім того, просив суд врахувати, що він повністю відшкодував завдану шкоду потерпілому.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються, а також є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.

Відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення статті 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил частини третьої статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 та тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів.

Крім того, винуватість ОСОБА_3 , який не оспорює фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною четвертою статті 296 КК України.

При ухваленні вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Згідно статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях вказував, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»; досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує відповідно до статей 65-67 КК України та пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи розмір покарання, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд також враховує, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до статті 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані, що характеризують особу винного - раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілому завдану моральну та матеріальну шкоду, за місцем роботи та навчання характерезується позитивно, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб його вчинення, стадію, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, позицію потерпілого, який просив призначити покарання ОСОБА_3 із застосуванням статті 75 КК України, та вважає що необхідним й достатнім буде призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції частини четвертої статті 296 КК України у виді позбавлення волі.

Враховуючи положення статті 75 КК України, обставини кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом`якшують покарання, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, а також інші дані, що характеризують особу винного, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_3 , без ізоляції від суспільства та звільнення його від покарання з випробовуванням, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог частини другої статті 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень (злочинів, кримінальних проступків) та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Таке покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у цьому провадженні не обирався, клопотань про його обрання не надходило.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 100, 124, 349, 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 1 (один) рік.

Відповідно до статті 76 КК України, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у цьому провадженні не обирався.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Речові докази: предмет схожий на ніж з руків`ям синього кольору, який передано на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві (квитанція № 025005) - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Дніпровського районного

суду міста Києва ОСОБА_1