Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №754/11409/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/206/26

Справа №754/11409/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 травня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Сенюти В.О.

секретаря судового засідання - Каба А.В.

за участю:

представника позивача - Олексієнка М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт-Тех» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Олексієнко М.М. звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "Смарт-Тех" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Подану позовну заяву обґрунтовує тим, що 14.02.2024 о 18 год. 23 хв., у м. Києві на перехресті вул.Сержа Лифаря - вул. Закревського, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Honda д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Мazda CX-30 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок вищевказаної ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Згідно постанови Деснянського районного суду міста Києва від 27.11.2024 у справі №754/14399/24, винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія транспортного засобу Honda д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_2 . Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 102/03-24 від 29.03.2024 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Мazda CX-30 д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП яка сталась 14.02.2024, станом на дату проведення дослідження становить становить 324135,64 грн. (273 470.13 грн. без ПДВ, а вартість відновлювального ремонту автомобіля Мazda д.н.з. НОМЕР_2 пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталась 14.02.2024, станом на дату проведення дослідження становить 515337,82 грн. (426415.87 грн без ПДВ). Станом на 20.11.2024 цивільно-правова відповідальність водіїв автомобіля Honda д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована полісом обов`язкового страхування № 217193902 в АТ «ББС Іншуранс». Відповідно до умов полісу № 217193902 розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 160 000,00 грн на одного потерпілого. 09.01.2025 АТ «СК «ББС Інішуранс», керуючись ст. 36 Закону №1961-IV здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 160000,00 грн. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, інфляційні втрати, 3% річних та судові витрати.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16.07.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі Відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 14.02.2024 о 18 год. 23 хв., у м. Києві на перехресті вул. Сержа Лифаря - вул. Закревського, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Honda д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Мazda CX-30 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок вищ евказаної ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2024 у справі №754/2536/24, провадження відносно ОСОБА_1 передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 , залишено без задоволення, постанову Деснянської районного суду міста Києва від 05.08.2024 залишено без змін.

Постановою Деснянського районного су ду м. Києва від 27.11.2024 у справі №754/14399/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність водіїв автомобіля Honda д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована згідно полісу обов`язкового страхування № 217193902 в АТ «ББС Іншуранс». Відповідно до умов полісу № 217193902 розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 160 000,00 грн на одного потерпілого.

З метою визначення розміру матеріальної шкоди, яка була заподіяна позивачу у зв`язку із пошкодженням автомобіля Мazda CX-30 д.н.з. НОМЕР_2 останній звернувся до ТОВ «Клевер Експерт».

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №102/03-24 від 29.03.2024 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Мazda CX-30 д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 14.02.2024, станом на дату проведення дослідження становить становить 324 135.64 грн. (273470.13 грн. без ПДВ, а вартість відновлювального ремонту автомобіля Мazda CX-30 д.н.з. НОМЕР_2 пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталась 14.02.2024, станом на дату проведення дослідження становить 515337, 82 грн (426 415.87 грн. без ПДВ).

На підставі вищезазначеного звіту Страховиком виплачено на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 160000,00 грн.

Оскільки розмір страхового відшкодування, виплаченого з боку АТ «ББС Іншуранс» не покриває фактичного розміру шкоди на відновлення пошкодженого транспортного засобу Мazda CX-30 д.н.з. НОМЕР_2 , тому позивач просить стягнути з відповідача, різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (фактичним розміром) та розміром завданого матеріального збитку.

Таким чином залишається не компенсована вартість ремонту 266415,87 грн, що і стало причиною звернення до суду з позовною заявою.

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з абз. 1 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У ст. ст. 28, 29 зазначеного Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) викладений правовий висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди».

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Так, Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, АТ «ББС Іншуранс» виконало свій обов`язок по виплаті страхового відшкодування в повному обсязі, однак, страхове відшкодування не покриває у повному обсязі завданої позивачці шкоди, відтак різниця між вартість відновлюваного ремонту та виплаченим відшкодуванням підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13.06.2019 у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17.10.2019 у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30.10.2019 у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21.02.2020 у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22.04.2020 у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19.

За таких обставин саме відповідач ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню, суд приймає до уваги Звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 102/03-24 від 29.03.2024, використану АТ «ББС Іншуранс» при визначенні розміру страхового відшкодування.

При цьому відповідачем не надано суду докази на спростування вказаного Звіту, не звертався із клопотанням про призначення відповідної експертизи.

Оскільки розмір страхового відшкодування, виплаченого з боку АТ «ББС Іншуранс» не покриває фактичного розміру шкоди на відновлення пошкодженого транспортного засобу Мazda CX-30 д.н.з. НОМЕР_2 , з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (фактичним розміром) та розміром завданого матеріального збитку, яка була розрахована наступним чином: 426415,87 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 160000,00 грн. (сума страхового відшкодування) = 266415,87 грн.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача різниці між завданою шкодою та страховим відшкодуванням в розмірі 266415,87 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Як на підставу для відшкодування моральної шкоди у зв`язку з настанням ДТП, яка сталася з вини відповідача, позивач посилається на той факт, що йому заподіяно стрес, що викликаний хвилюванням, душевними та моральними переживаннями пов`язаним з пошкодженням автомобіля, порушення налагодженого стану життя у зв`язку з відсутністю автомобіля, неможливістю користуватись автомобілем для сімейних потреб, все це позначило негативні зміни у житті позивача. Викликані негативні переживання та спогади спричиняють необхідність уникати аналогічних обставин, насторогу, тривогу, емоційні реакції при згадуванні. Будь-яких пропозицій для відшкодування збитків від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 645/3777/18 вказує, що на те, що сам факт ДТП не є беззаперечною підставою для відшкодування моральної шкоди.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У постанові від 15.02.2023 у справі № 199/6521/19 Верховний Суд зауважує, що визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Розмір моральної шкоди визначено позивачем у розмірі 33000,00 грн., яка для нього полягає у психічних переживаннях, які він переніс під час ДТП, порушення звичного стану життя у зв`язку із відсутністю автомобіля протягом декількох місяців, незручності, які він має у зв`язку з вирішенням спору у судовому порядку.

Судом встановлено, що з вини відповідача пошкоджено транспортний засіб позивача, а отже, очевидним є те, що останній зазнав негативних переживань та емоцій від пошкодження його майна та внаслідок протиправних дій відповідача, однак позивачем не доведено обсяг змін у його житті та спричинених незручностей.

Виходячи з критеріїв розумності, виваженості і справедливості суд вважає, що розмір спричиненої моральної шкоди слід визначити у сумі 5000,00 грн, а тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання.

За своєю правовою природою деліктне зобов`язання не передбачає відшкодування 3% річних та інфляційних витрат, оскільки зобов`язання відшкодувати завдану шкоду не носить договірний характер.

Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання, на шкоду не повинні нараховуватися проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є деліктною відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань.

Таким чином, суд вважає за потрібне відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат в порядку ст. 625 ЦК України з відповідача.

Щодо стягнення судових витрат, суд приходить до наступного.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами такої діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».

Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.

З матеріалів справи вбачається, 10.01.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Олексієнком М.М. було укладено договір №10/01/25-ЦС про надання професійної правничої допомоги та додаткову угоду №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги № 10/01/25-ЦС від 10.01.2025, додаткову угоду №1 від 10.01.2025 до договору, ордер, свідоцтво, акти виконаних робіт, платіжні інструкції.

Додатковою угодою №1 до Договору про надання правової допомоги сторони погодили що вартість послуг адвоката щодо підготування процесуальних документів в суд першої інстанції щодо відшкодування шкоди (складення позовної заяви, відповіді на відзив, клопотань, претензій та інших необхідних процесуальних документів) а також участь в судових засіданнях в суду першої інстанції становить - 35000,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.10. 200 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до змісту додаткової угоди № 1 до договору № 10/01/25-ЦС про надання професійної правничої допомоги сторони визначили, що послуги адвоката щодо складання процесуальних документів в суд І інстанції щодо відшкодування шкоди (складання позовної заяви, відповіді на відзив, клопотань, претензій та інших необхідніхи процесульних докмуентів), а також участь в судових засіданнях становить 35000, 00 грн.

Проте, суд звертає увагу на те, що відповідач відзив на позовну заяву не подавав, відтак відповідь на відзив представник позивача не складав, клопотань в судовому засіданні також не заявлялось. Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 20000,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну допомогу у справах про адміністративне правопорушення у розмірі 46500, 00 грн, суд приходить до наступного.

Відповідно до змісту позовної заяви, представник позивача вказує на те, що позивач поніс витрати в межах розгляду справ про адміністративні правопорушення та просить їх стягнути в порядку ст. 22 ЦК України.

На підтвердження заявлених витрат представником позвиача надано договори № 22/02/24-124 від 22.02.2024, додаткову угоду № 1 від 22.02.2024, додаткову угоду № 2 від 24.04.2024, додаткову угоду № 3 від 26.08.2024, акти виконаних робіт від 23.02.2024, 28.03.2024, 01.04.2024, 30.04.2024, 20.05.2024, 05.08.2024, 10.09.2024, 21.10.2024, 08.11.2024, 11.11.2024, та платіжні інструкції.

Однак, суд вважає, що вказані докази не підтверджують факту надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом цієї справи, а лише вказують на те, що між ОСОБА_1 та адвокатом Олексієнко М.М. існують договірні відносини щодо надання йому юридичних послуг.

Так, предметом договору є: правничі послуги в якості захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, представника потерпілого, власника майна по справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, протокол ААД №719827 від 14.02.2024, у зв`язку з ДТП.

Отже, суд, вказані докази до уваги не приймає, оскільки у відсутність матеріалів справ про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та відповідача, позбавлений можливості перевірити надання вказаних послуг та їх обсяг.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в справах № 754/2536/24 - правопорушник ОСОБА_1 та 754/14399/24 - правопорушник ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2746,20 грн. (271415,87 грн*3500,00 грн/345915,87 грн)

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 11, 22, 990, 993, 1187, 1191, 1192, 1194 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт-Тех» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в розмірі 266415,87 грн, моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2746,20 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації - АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації - АДРЕСА_2 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт-Тех», код ЄДРПОУ 41532525, адреса - м.Київ, вул. Закревського, 15, оф.30.

Повний текст рішення суду складено 06 травня 2026 року.

Суддя В.О. Сенюта