Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №752/17728/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17728/25

Провадження № 2/752/1373/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 травня 2026 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Кирильчук І.А.

секретаря судових засідань: Сінчук І.А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Лопатюк Юлії Леонідівни (яка була присутня 29.04.2026)

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Зайцева Івана Юрійовича (який був присутній 29.04.2026),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державній адміністрації, про визначення способу участі прабаби у вихованні дитини та спілкуванні з нею,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 /позивач/прабаба) до ОСОБА_2 (надалі також ОСОБА_2 /відповідач/батько) за участі третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державній адміністрації (надалі також Служба/третя особа), про визначення способу участі прабаби у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

В обґрунтування обставин щодо подання позовної заяви позивач зазначає, що вона є прабабусею малолітньої ОСОБА_3 (надалі також ОСОБА_3 /дитина/онука), матір дитини померла, а після вирішення спадкових питань батько дитини почав чинити перешкоди у спілкуванні з правнучкою, фактично унеможлививши будь-який контакт. Вказує, що раніше брала активну участь у вихованні дитини, проводила з нею час, однак на даний час позбавлена такої можливості, незважаючи на неодноразові спроби врегулювати спір у позасудовому порядку.

Позивач наголошує, що такі дії відповідача порушують як її право на спілкування з правнучкою, передбачене статтями 257, 263 Сімейного кодексу України, так і право дитини на підтримання сімейних зв`язків, гармонійний розвиток та забезпечення найкращих інтересів дитини, тобто дії, спрямованих на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, враховуючи при цьому думку дитини, як таку, що досягла такого віку і рівня розвитку, яку може висловити. Зазначає, що відсутні будь-які обставини, які б обґрунтовували обмеження її участі у вихованні дитини, а тому виникла необхідність звернення до суду з метою визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини.

З огляду на вказані обставини позивач просила суд: установити такий графік спілкування прабаби ОСОБА_1 з малолітньою правнучкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: - щоп`ятниці з 17.00 год. до 20.00 год. суботи за місцем проживання ОСОБА_1 з урахуванням графіку дитини та за бажанням дитини без присутності батька; - забирати дитину для спільного відпочинку у період канікул ОСОБА_3 на один тиждень; - безперешкодне спілкування засобами мобільного, поштового, електронного зв`язку, у тому числі мобільних та інших застосунків, з урахуванням графіку дитини.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року за поданим позовом відкрито провадження та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження із призначенням дати проведення підготовчого засідання у даній справі на 18 серпня 2025 року.

15 жовтня 2025 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача - адвоката Зайцева І.Ю., яким сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вказуючи не те, що подана позовна заява є безпідставною та необґрунтованою та такою, що не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, без врахування усіх суттєвих обставин, що мають значення для вирішення справи з огляду на таке.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що не перешкоджає спілкуванню позивача з малолітньою дитиною, однак наполягає на необхідності здійснення такого спілкування з урахуванням інтересів дитини, з дотриманням рекомендацій психолога, а також за контролем відповідача. При цьому, відповідач посилається на конкретні обставини, які, на його думку, свідчать про неналежний догляд за дитиною під час її перебування з позивачем, а саме: дитину прабаба та баба повертали додому голодною; під час тривалого перебування з позивачем не забезпечувався денний сон дитини, внаслідок чого дитина була перевтомленою; дитину повертали у мокрому одязі та взутті у холодну пору року; позивач не забезпечувала належного контролю за дитиною під час перебування поза домом. Крім того, відповідач зазначає, що позивач без його згоди намагалася забрати дитину із закладу дошкільної освіти, не маючи на це відповідних повноважень, а також, за його твердженням, не реагувала належним чином на сигнали повітряної тривоги, що, на думку відповідача, створює загрозу життю та здоров`ю дитини. Також відповідач вказує на обставини, пов`язані з особою прадіда, а саме наявність у нього, за твердженням відповідача, проблем із вживанням алкоголю, що, на його думку, може негативно впливати на безпеку дитини під час перебування з позивачем. Окремо відповідач посилається на рекомендації дитячого психолога щодо недоцільності відвідування дитиною місця останнього проживання померлої, при трагічних обставинах, матері, з метою уникнення психологічної травматизації, зазначаючи, що позивач, за його твердженням, ігнорувала такі рекомендації. Також відповідач зазначає про відсутність тривалого контакту дитини з позивачем (з липня 2024 року), внаслідок чого дитина, зі слів відповідача, не має з нею сталого емоційного зв`язку, а також посилається на похилий вік позивача як на обставину, що ускладнює можливість забезпечення належного догляду за дитиною без його участі. З огляду на викладене, відповідач вважає, що запропонований позивачем спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною не відповідає найкращим інтересам дитини та може негативно вплинути на її фізичний і психоемоційний стан.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні від 15 жовтня 2025 року представником позивача - адвокатом Лапатюк Ю.Л., подано письмові пояснення разом із клопотанням про долучення доказів, які протокольною ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року долучені до матеріалів справи на підставі частини першої статті 43 ЦПК України, а підготовче судове засідання у справі відкладено на 05 листопада 2025 року у зв`язку із ненадходженням на адресу суду пояснень третьої особи, щодо розв`язання спору.

Так, відповідно до поданих у підготовчому судовому засіданні пояснень представника позивача, які також надійшли до суду системою «Електронний суд», позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, та зазначає, що відповідач фактично чинить перешкоди у спілкуванні з малолітньою дитиною, повністю обмеживши будь-які контакти після серпня 2024 року, що підтверджується доданими до пояснень скріншотами листування та зверненням до служби у справах дітей.

Позивач вказує, що твердження відповідача щодо неналежного догляду за дитиною (щодо неналежного годування, недотримання режиму сну, перебування у мокрому одязі) не відповідають дійсності, є надуманими та не підтверджені жодними доказами, тоді як належне проведення часу з дитиною підтверджується фотоматеріалами, долученим до пояснень, з яких вбачається, що перебуваючи з позивачем онука, доглянути, усміхнена та перебуває у гарному настрої. Також позивач спростовує доводи відповідача щодо наявності проблем з алкоголем у прадіда дитини, посилаючись на відповідні медичні довідки про відсутність психіатричних протипоказань та вживання психоактивних речовин, а також характеризуючі документи, у тому числі військовий квиток. Щодо обставин відвідування дитячого садка позивач зазначає, що жодних протиправних дій не вчиняла, дитину не забирала, а лише намагалась дізнатись інформацію про її стан у зв`язку з відсутністю будь-якого зв`язку з боку відповідача. Крім того, позивач наголошує, що відповідач повністю обмежив доступ до дитини, у тому числі шляхом приховування засобів зв`язку, чим порушує право дитини на підтримання сімейних зв`язків, тоді як у позивача наявні належні житлово-побутові умови для перебування дитини, що підтверджується актами обстеження та висновками відповідних органів.

15 жовтня 2025 року на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення (висновок) начальника Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Ніколаєнко Н.М., у яких зазначено, що відповідно до статей 257, 263 Сімейного кодексу України прабаба має право на спілкування з правнучкою та участь у її вихованні, а спір щодо участі у вихованні дитини підлягає вирішенню судом. У поясненнях (висновку) вказано, що службою проведено обстеження умов проживання дитини та прабаби, з метою повного та всебічного розгляду справи, службою проведено роботу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», за результатами якого встановлено, що дитина проживає разом із батьком та членами його сім`ї у належних умовах, забезпечена всім необхідним, має позитивні характеристики за місцем навчання, а батько приділяє належну увагу її вихованню та стану здоров`я. Разом з тим, встановлено, що прабаба також має належні житлово-побутові умови та може здійснювати догляд за дитиною. Вказано, що працівником Служби проведено бесіду з батьком, ОСОБА_2 та з`ясовано, що він не заперечує проти зустрічей родичів по матерінській лінії - прабаби, ОСОБА_1 , та баби ОСОБА_4 з малолітньою ОСОБА_3 . Проте, як зазначено Службою, батько вважає, що прабаба та баба мають дотримуватись рекомендацій психолога щодо спілкування з дитиною, щоб психологічно не травмувати дитину. З урахуванням психологічного стану дитини та рекомендацій спеціалістів, служба вважає за доцільне визначити прабабі, ОСОБА_1 , адаптивний період з метою налагодження відносин онукою, передбачивши зустрічі в рекреаційних зонах та місцях дитячого відпочинку та дозвілля протягом декількох годин два рази на тиждень у присутності батька та за попереднім узгодженням з ним часу та місця зустрічей.

У підготовчому судовому засіданні 15 листопада 2025 року протокольною ухвалою суду задоволено клопотання сторін про виклик свідків, як з боку позивача, так і з боку відповідача.

08 грудня 2025 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державній адміністрації, про визначення способу участі прабаби у вихованні дитини та спілкуванні з нею закрито, а справу призначено до судового розгляду на 21 січня 2026 року про що постановлено відповідну ухвалу суду.

25 лютого 2026 року в судовому засідання сторонами було надано пояснення щодо обставин справи.

Позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач фактично перешкоджає спілкуванню з дитиною, зокрема шляхом ігнорування звернень та обмеження будь-яких контактів, у тому числі телефонного зв`язку.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що відповідач не заперечує проти спілкування дитини з прабабою, однак вважає за необхідне здійснювати таке спілкування за його участі з огляду на інтереси дитини. Крім того, представник відповідача зазначав про відсутність належної комунікації між сторонами та необхідність узгодження способу участі у вихованні дитини, наголошуючи на пріоритетності інтересів дитини та ролі батька у визначенні порядку такого спілкування.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні охарактеризувала позивача як порядну та відповідальну особу, яка до того ж має педагогічну освіту, що свідчить про її досвід і виховування свої власних дітей та інших онуків. Зазначила, що позивачка вживала заходів для спілкування з онукою.

Розгляд справи було відкладено на 23 березня 2026 року з метою виклику та допиту свідка сторони відповідача.

У судовому засіданні від 23 березня 2026 року представник відповідача від заявленого клопотання про допит свідка відмовився у зв`язку з відсутністю потреби у його допиті.

У ході судового розгляду відповідач ОСОБА_2 пояснив, що не заперечує проти спілкування дитини з позивачем, однак виключно за його присутності та за попередньою домовленістю сторін, зокрема у телефонному режимі. Водночас відповідач зазначив, що після 2024 року спілкування дитини з позивачем фактично припинилося, а також висловив позицію щодо необхідності обмеження такого спілкування з огляду на інтереси дитини. Крім того, у судовому засіданні представником позивача ставились питання щодо наявності перешкод у спілкуванні, зокрема блокування засобів зв`язку, звернень до закладу дошкільної освіти, а також обставин, викладених у відзиві відповідача, на що останній зазначив, що позивач протягом двох років не ініціювала спілкування з дитиною. Щодо заяви, поданої до закладу освіти, відповідач пояснив, що нею визначено коло осіб, які мають право забирати дитину, а саме він особисто та його мати, при цьому така заява не містить прямої заборони на передачу дитини позивачу.

У судових дебатах, які відбулися 29 квітня 2026 року, сторона позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити. При цьому представник позивача окремо наполягав на визначенні способу участі позивача у вихованні дитини шляхом встановлення графіку спілкування з онукою без присутності батька.

У судових дебатах представник відповідача - адвокат Зайцев І.Ю. зазначив, що відповідач не заперечує проти участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини як такої, що передбачена законом, однак вважає, що спосіб реалізації такого права має визначатися з урахуванням найкращих інтересів дитини та не повинен порушувати права відповідача. Разом з тим представник відповідача зазначив, що не заперечує проти задоволення позову в частині визначення способу участі позивача у вихованні дитини в межах, запропонованих органом опіки та піклування.

Суд, у порядку загального позовного провадження, заслухавши пояснення сторін в судових засіданнях, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у матері ОСОБА_6 та батька ОСОБА_2 народилась дитина - ОСОБА_3 , про що 30 липня 2019 року складено відповідний актовий запис № 3468, що вбачається з свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого 30 липня 2019 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а.с. 12).

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та малолітньою ОСОБА_3 , як прабаби та правнучки, підтверджується належними письмовими доказами.

Про факт родинних відносин позивача та ОСОБА_3 , як прабаби та онуки, свідчить свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 від 20 липня 1973 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_8 (а.с. 22), яка після укладенню шлюбу з ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 набула прізвища « ОСОБА_10 », що встановлено судом на підстав витягу з онлайн сервісу державних послуг «Дія» (а.с. 25-26).

ІНФОРМАЦІЯ_5 у матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_9 народилась дитина - ОСОБА_11 , про що 07 квітня 1994 року складено відповідний актовий запис № 278, що вбачається з свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 , виданого повторно 31 серпня 2022 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.14), яка після укладенню шлюбу з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 набула прізвища « ОСОБА_12 », що встановлено судом на витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадянина про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00035973982 від 28 червня 2022 року (а.с. 15-16).

На підставі встановлених судом фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є прабабою малолітньої ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 , померла в селі Перемога, Броварського району, Київської області, що вбачається з копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 , виданого повторно 31 серпня 2022 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 17).

22 квітня 2024 року Голосіївською районною у місті Києві Державною адміністрацією надано відповідь ОСОБА_13 (бабі малололітньої ОСОБА_3 ) за № 100-100/Г-395-806 звернення щодо перешкод у спілкуванні з дитиною (а.с. 23-24).

Зі змісту вказаної відповіді вбачається, що з метою повного та всебічного розгляду звернення батька дитини - ОСОБА_2 було запрошено до Служби у справах дітей та сім`ї для надання пояснень, які ним надано засобами електронного зв`язку. Також з ним проведено відповідну бесіду та роз`яснено положення статей 257, 263 Сімейного кодексу України щодо права баби, діда, прабаби, прадіда на спілкування з дитиною та участь у її вихованні.

Як вбачається з акту обстеження умов проживання від 04 вересня 2025 року, складеного головним спеціалістом служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Неркасовою Н., проведено обстеження умов проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 98-99). Зазначеним актом встановлено, що позивач проживає у двокімнатній квартирі загальною площею 47,20 кв.м, житлова площа становить 29,10 кв.м. Квартира забезпечена всіма комунальними зручностями. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: відведена окрема кімната, в кімнаті є окреме спальне місце, обладнане куточком для навчання, шафа для речей та одягу, тумба для білизни. Квартира облаштована необхідними меблями та побутовою технікою. В квартирі чисто та охайно.

За цією адресою також проживають ОСОБА_1 , 1948 року народження - прабаба дитини, та ОСОБА_7 , 1953 року народження - прадід дитини. Стосунки, традиції сім`ї, відповідно до акту, характеризуються як родинні.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 04 вересня 2025 року також встановлено, що за результатами бесіди та ставлення членів сім`ї до питання, що знаходяться на розгляді органу опіки та піклування зі слів ОСОБА_14 батько їх правнучки ОСОБА_2 чинить перешкоди у спілкуванні з правнучкою. Не надає на побачення, уникаю спілкування по телефону, не інформує щодо дитини. Останній раз спілкувались з дитиною у серпні 2024 року. ОСОБА_1 зазначає, що на час проживання її покійної онуки разом з ними дівчинка була прив`язана до них, вони її дуже любили та піклувались, під час зустрічей дитина дуже раділа та з задоволенням проводила з родичами час. У висновку акту зазначено, що для дитини створені належні умови для перебування у прабаби.

Відповідно до пояснень служби у справах дітей складено рекомендації, з урахуванням психологічного стану дитини та рекомендацій спеціалістів, служба вважає за доцільне визначити прабабі, ОСОБА_1 , адаптивний період з метою налагодження відносин онукою, передбачивши зустрічі в рекреаційних зонах та місцях дитячого відпочинку та дозвілля протягом декількох годин два рази на тиждень у присутності батька та за попереднім узгодженням з ним часу та місця зустрічей.

Згідно з довідкою Солом`янського управління поліції ГУНП у місті Києві від 04 вересня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувалась, а також відсутні відомості щодо притягнення її до кримінальної відповідальності чи наявності компрометуючих матеріалів (а.с. 101).

Згідно з довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 140/25 від 29 серпня 2025 року, ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, психіатричної патології не виявлено.

У частині третій статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У частинах першій, другій статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (стаття 1 СК України).

У частині другій статті 2 СК України визначено, що цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Згідно з частиною першою статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

При цьому наявність конфлікту та неприязні відносин між відповідачем та позивачем не є підставою для обмеження прав останньої на спілкування з правнучкою.

Дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Наведені норми матеріального права у системному поєднанні з прецедентними рішеннями ЄСПЛ дає суду підстави вважати, що прабаба має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків чи опікун, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати їй спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо участі прабаби ОСОБА_1 у спілкуванні з правнучкою ОСОБА_3 , яка проживає з батьком, і вирішити його самостійно сторони не можуть, оскільки між ними відсутнє взаєморозуміння, а тому вимоги ОСОБА_1 суд визнає обґрунтованими, щодо визначення способу участі прабаби у вихованні дитини, оскільки прабаба має законне право на спілкування та виховання правнучки.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач має негативний вплив на малолітню дитину чи не здійснює за нею належного догляду, як на це посилалась сторона відповідача. Доводи відповідача з цього приводу є припущеннями та не підтверджені жодними об`єктивними даними.

З матеріалів справи вбачається наявність ініціативи позивача щодо участі у вихованні правнучки, зокрема її звернення до відповідних органів з метою забезпечення реалізації свого права на спілкування з дитиною.

При цьому суд приймає до уваги надане позивачем листування сторін у месенджері, оскільки у судовому засіданні сторонами не ставилось під сумнів його достовірність та допустимість як доказу, а відомості, які воно містить, мають значення для правильного вирішення спору.

Так, із зазначеного листування вбачається систематичне звернення ОСОБА_1 до відповідача з проханнями забезпечити їй можливість зустрічей та спілкування з правнучкою, зокрема із пропозиціями різних варіантів проведення спільного часу у різні дні тижня та години. Водночас із змісту листування вбачається, що жоден із запропонованих позивачем варіантів відповідачем погоджений не був.

Зазначене у сукупності з іншими доказами у справі свідчить про наявність ініціативи саме з боку позивача щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, а також про відсутність належного сприяння з боку відповідача у реалізації прабабою свого законного права на участь у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 .

Водночас суд враховує відсутність з боку відповідача належних та допустимих доказів, які б свідчили про вжиття ним заходів щодо забезпечення реалізації позивачем права на спілкування з дитиною або спростовували наведені позивачем обставини.

Позбавлення позивача можливості спілкування з правнучкою не відповідатиме засадам справедливості та найкращим інтересам дитини, яка має право на збереження сімейних зв`язків, у тому числі з родичами по лінії матері.

Оскільки дитина не досягла віку з якого може висловити свою думку, дитина не запрошувалась в судове засідання.

Відмова у позові за наведених представником відповідача мотивів могла б призвести до порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2023 року у справі № 208/4682/20 вказано, що «визначаючи способи участі баби та діда у спілкуванні та вихованні онука, потрібно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення рішення, зокрема, суд передусім повинен враховувати інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, а також вік, стан здоров`я, психоемоційний стан дитини».

Визначаючи спосіб участі прабаби у спілкуванні з правнучкою, суд бере до уваги, що між позивачем та дитиною у період їх спільного проживання склалися приязні відносини, дитина раніше перебувала у помешканні позивача та мала з нею контакт.

Водночас суд враховує вік дитини, а також обставини, пов`язані із втратою матері, що могло вплинути на її психоемоційний стан, що сторонами у судовому засіданні не спростовувалось. Крім того, суд бере до уваги тривалий період відсутності спілкування між прабабою та правнучкою, протягом якого дитина розвивалась у середовищі без участі позивача, у зв`язку з чим на даний час у неї сформувався сталий емоційний зв`язок із батьком.

За таких обставин суд дійшов висновку, що спілкування дитини з позивачем на початковому етапі має відбуватись за участю батька, оскільки перебування малолітньої дитини наодинці з позивачем без належної адаптації може негативно вплинути на її психоемоційний стан та не сприятиме забезпеченню для неї стабільного і безпечного середовища.

Разом з тим судом не встановлено обставин, які б свідчили про негативний вплив спілкування дитини з прабабою на її розвиток. З огляду на це, суд вважає доцільним визначити спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною у порядку, запропонованому органом опіки та піклування, як такому, що є оптимальним для поступового відновлення емоційного контакту та формування довірливих відносин між позивачем та її правнучкою.

Поряд із цим, суд враховує, що батько дитини не заперечував проти забезпечення участі прабаби у вихованні дитини у спосіб, запропонований органом опіки та піклування, який, на переконання суду, відповідає найкращим інтересам дитини.

При цьому суд звертає увагу, що у разі налагодження позитивного спілкування між сторонами, відновлення приязних відносин між позивачем та відповідачем, а також за наявності бажання самої дитини, позивач не позбавлена права у подальшому звернутися до суду з питанням про збільшення її участі у спілкуванні з правнучкою.

В силу частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Виходячи з гарантованого законом права прабаби на участь у вихованні та спілкуванні з правнучкою, висновку органу опіки та піклування, який встановив, що такі побачення будуть на користь дитини, віку дитини, її прихильності до баби, а також зважаючи на законодавчі рекомендації при вирішенні питань, пов`язаних з розглядом спорів щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, суд вважає, що порядок зустрічі баби з дитиною визначений рішенням органу опіки та піклування не буде суперечити інтересам дитини та способу життя, до якого дитина звикла і який в неї склався.

Проте, з огляду на те, що рішення суду має бути чітким і зрозумілим для його подальшого виконання, суд вважає за необхідне конкретизувати графік спілкування позивача з дитиною в межах рекомендацій, наданих органом опіки та піклування, а саме: щоп`ятниці з 17:00 до 19:00 години та кожного другого тижня по суботах з 11:00 до 13:00 години. На переконання суду, така конкретизація сприятиме належному виконанню рішення та уникненню можливих спорів між сторонами.

До вказаного висновку суд дійшов з урахуванням заявлених позовних вимог, відсутності з боку відповідача альтернативних пропозицій щодо графіку спілкування, а також відсутності у матеріалах справи відомостей про режим роботи відповідача чи інших обставин, які б перешкоджали визначенню саме такого часу для зустрічей.

Крім того, суд враховує зміст наданого позивачем листування, з якого вбачається, що у вихідні дні відповідач разом із дитиною організовує спільне проведення часу, у зв`язку з чим суд вважає за доцільне визначити зустрічі у суботу не щотижнево, а кожного другого тижня, що забезпечить баланс інтересів сторін та відповідатиме найкращим інтересам малолітньої дитини, а також рекомендаціям Служби у справах дітей та сім`ї.

Крім того, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині надання позивачу права забирати дитину для спільного відпочинку у період канікул строком на один тиждень.

Такий висновок зумовлений тим, що з урахуванням віку малолітньої дитини, обставин, пов`язаних із втратою матері, тривалого періоду відсутності спілкування між позивачем та дитиною, а також відсутності на даний час сформованого стійкого емоційного зв`язку між ними, перебування дитини протягом тривалого часу поза місцем її постійного проживання без участі батька може негативно вплинути на її психоемоційний стан та не відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Крім того, визначений судом спосіб участі позивача у спілкуванні з дитиною передбачає поступове відновлення емоційного контакту між ними, що виключає можливість на даному етапі встановлення тривалих періодів перебування дитини з позивачем без належної адаптації.

Суд також враховує, що спілкування прабаби з малолітньою ОСОБА_3 засобами мобільного, поштового та електронного зв`язку, у тому числі через мобільні застосунки, сприятиме поступовій адаптації дитини до спілкування з прабабою, відновленню емоційного контакту між ними, а також відповідатиме як інтересам позивача щодо реалізації права на участь у вихованні правнучки, так і найкращим інтересам дитини. Водночас такі контакти повинні здійснюватися з урахуванням віку дитини, її індивідуального режиму дня, часу перебування у закладі освіти, відпочинку та розвитку, і не повинні створювати перешкод для забезпечення належних умов її виховання, повсякденної життєдіяльності та психоемоційного комфорту.

Враховуючи встановлені законом обставини, надані сторонами докази та заперечення щодо предмету позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державній адміністрації, про визначення способу участі прабаби у вихованні дитини та спілкуванні з нею - задовольнити частково.

Встановити прабабі, ОСОБА_1 , адаптивний період з метою налагодження відносин з правнучкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачивши:

зустрічі в рекреаційних зонах та місцях дитячого відпочинку та дозвілля щоп`ятниці з 17:00 до 19:00 години та кожного другого тижня по суботах з 11:00 до 13:00 години у присутності батька;

спілкування засобами мобільного, поштового, електронного зв`язку, у тому числі мобільних та інших застосунків, з урахуванням графіку дитини та за її бажання.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду виготовлено 08 травня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук