Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №515/388/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/388/26

Провадження № 2-а/515/882/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

при секретарі судового засідання Комерзан Л.І.,

за участю представника позивача – адвоката Черненка М.О. (у режимі відеоконференції),

представника відповідача – Дмитрієнко К.В. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеській області, старшого інспектора СРПП ВНП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Валовича Миколи Дмитровича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУНП в Одеській області, в якому просить скасувати постанову серії ГАБІ № 913015 від 25 лютого 2026 року про накладення на неї адміністративного стягнення за ч.1 ст.175-3 КУпАП у виді штрафу в сумі 3 400,00 грн. Позовні вимоги обґрунтувала таким.

25 лютого 2026 року старшим інспектором СРПП ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Валовичем М.Д. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 913015 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 175-3 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу у максимально можливому розмірі, передбаченому санкцією, у сумі 3 400,00 грн.

Вказану постанову вважає протиправною, прийнятою без належного з`ясування всіх обставин, з порушенням процедури, а також за відсутності належних і достатніх доказів про наявність в її діях вини, враховуючи, що обов`язок щодо збирання доказів покладено на особу, уповноважену на складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Наявні у справі докази не містять ознак інкримінованого їй правопорушення, а саме підтвердження факту перебування захисної споруди у зачиненому (на замок) вигляді та фіксації будь-яких спроб здійснити відчинення залізної двері захисної споруди.

За такого, відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, склад якого та відповідальність за яке ставиться їй у провину, що свідчить про відсутність у її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 175-3 КУпАП.

Також зазначила, що розгляд справи фактично відбувався на порозі будинку за місцем її проживання, а не за місцем, нібито вчиненого нею правопорушення.

В порушення ч.3 ст. 254 КУпАП уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, не складався протокол про адміністративне правопорушення, що у даному випадку є обов`язковим.

Крім того, відповідачем застосовано невиправдано суворе стягнення у виді максимально можливого розміру штрафу. При цьому, посадовою особою не враховано надані нею пояснення щодо нібито вчиненого нею правопорушення та можливість застосування ст. 22 КУпАП з закриттям провадження у справі за малозначністю.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь відповідно до ст.62 Конституції України.

Враховуючи викладене, просить скасувати постанову старшого інспектора СРПП ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Валовича В.Д. про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 913015 від 25 лютого 2026 року та закрити провадження у справі.

19 березня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти її задоволення у повному обсязі з таких підстав.

25 лютого 2026 року до поліції надійшло повідомлення на лінію «102» щодо зачиненого укриття під час сигналу «Повітряна тривога» за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, м. Татарбунари, вул. Горького, кафе «Пряник».

За результатами перевірки поліцейськими підтверджено факт незабезпечення безперешкодного доступу громадян до об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту під час повітряної тривоги, встановлено відповідальну особу за відкриття укриття — Шульгу Л.Є., після чого уповноваженим поліцейським винесено постанову серії ГАБІ № 913015 від 25 лютого 2026 року про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-3 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Достатнім для кваліфікації є встановлення факту, що у момент, коли доступ до укриття мав бути забезпечений, такий доступ фактично не був забезпечений. Саме такий факт і був встановлений поліцейськими за наслідками перевірки повідомлення на лінію 102.

Доводи позивачки про відсутність у поліції компетенції на винесення постанови є безпідставними. Так, згідно із ст. 222 КУпАП, у спірних правовідносинах саме Національна поліція є належним суб`єктом владних повноважень для розгляду справи і винесення постанови.

Посилання позивачки на те, що постанова не могла бути винесена без протоколу, також не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» на орган поліції покладено обов`язок здійснення своєчасного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події. За змістом пояснень правопорушниці та фактичної поведінки йдеться про реагування після неодноразових телефонних дзвінків поліцейського, що лише підтверджує первинний факт відсутності безперешкодного доступу до укриття у момент перевірки. За таких обставин винесення постанови без окремого протоколу відповідало вимогам ст. 258 КУпАП.

Твердження про порушення прав позивачки під час розгляду справи спростовуються матеріалами адміністративної справи. У наданих матеріалах міститься аркуш із роз`ясненням прав за ст. 268 КУпАП, а також відмітка про отримання копії постанови 25 лютого 2026 року. Отже, позивачка була повідомлена про свої права, брала участь у розгляді справи і не була позбавлена можливості подати пояснення чи клопотання. Крім того, справа була розглянута відповідно до загальних вимог глави 22 КУпАП.

У цій справі уповноважені працівники поліції, перевіривши повідомлення, подане на лінію «102», безпосередньо встановили факт перебування укриття у зачиненому стані під час повітряної тривоги, після чого з`ясували, хто є відповідальною особою за забезпечення доступу до нього. Після встановлення особи позивачки поліцейські винесли постанову про накладення адміністративного стягнення (вх. № 2168/26-Вх 20.03.2026).

31 березня 2026 року від представника позивачки – адвоката Черненка М.О. надійшли додаткові письмові пояснення, в яких сторона позивача посилається на відсутність у тексті позову відповідних тверджень позивачки про відсутність у поліції повноважень на винесення постанови про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 175-3 КУпАП.

Твердження відповідача, що у нього відсутній обов`язок із складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення за ст. 175-3 КУпАП спростовується відповідними нормами права. Так, враховуючи, що відповідач не є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, складання протоколу у даному випадку є обов`язковим.

За такого, на думку представника позивачки, відповідач істотно порушив процедуру оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь відповідно до ст. 62 Конституції України (вх.№2441/26-Вх 01.04.2026).

24 квітня 2026 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача ГУНП в Одеській області про те, що відомості про наявність захисних споруд цивільного захисту, їх місцезнаходження, вид захисної споруди, балансоутримувач, місткість, відповідальну особу та контактні дані розміщені у відкритому доступі, зокрема, в інформаційній системі «Облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту», доступній за посиланням: https://shelters.dsns.gov.ua.

Так, за даними вказаного інформаційного сайту встановлено, що за адресою: Одеська область, м. Татарбунари, вул. Центральна, буд. 42-А, розташоване протирадіаційне укриття ПРУ № 59646ОД (інформація з відкритого джерела).

Тобто, відповідний об`єкт віднесений до фонду захисних споруд цивільного захисту саме як протирадіаційне укриття.

Крім того, у відкритому доступі на цьому ж ресурсі відображено інформацію про балансоутримувача відповідного об`єкта, його місткості, відповідальної особи (Шульги Л.Є.) та контактного телефону.

Також з відкритого ресурсу Air-alarms.in.ua, який містить статистику повітряних тривог по регіонах України, вбачається, що 25 лютого 2026 року по Одеській області фіксувалися повітряні тривоги. По Одеській області зафіксовано 5 тривог, які охоплювали 7 районів, середня тривалість тривоги становила 00:45:26, найдовша тривога – 01:28:14, а остання тривога завершилася о 23:05 та тривала 00:36:27. Поширення повідомлень про повітряну тривогу на території Одеської області 25 лютого 2026 року вбачається і з відкритих Телеграм-каналів. Так, повідомлення про повітряну тривогу публікувалося о 17:48-17:49, а повідомлення про відбій повітряної тривого – 18:33.

За такого, доводи сторони позивача про відсутність доказів того, що відповідне приміщення є укриттям, сховищем та об`єктом фонду захисних споруд цивільного захисту є необґрунтованими (вх. № 3046/26-Вх 27.04.2026).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2026 року справу передано у провадження судді Луцюка В.О.

Відповідно до ухвали судді від 06 березня 2026 року адміністративний позову залишено без руху з наданням позивачу часу для усунення недоліків.

10 березня 2026 року від позивачки надійшла заява на усунення недоліків (вх. №1888/26-Вх 10.03.2026).

Згідно з ухвалою судді від 11 березня 2026 року, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження з викликом учасників справи; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позову заяву; витребувано у ГУНП в Одеській області копії матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 175-3 КУпАП, щодо ОСОБА_1

19 березня 2026 року на адресу суду надійшли витребувані докази разом із відзивом на позовну заяву (вх № 2168/26-Вх 20.03.2026).

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутність відповідача.

Представник позивачки у судовому засіданні заявлені нею позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, та просив про їх задоволення. Додатково у судовому засіданні зазначив, що відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, є неналежними доказами, оскільки вони надані фрагментарно. З відеозаписів не має можливості достовірно встановити ні номер захисної споруди, ні відповідальну особу, чітко не видно номер телефону. Позивачкою доступ до укриття був забезпечений майже відразу після того, як їй стало відомо про вищевказані обставини. Вона надавала поліцейським пояснення, які останніми враховані не були, поліцейські жодних дій для перевірки наданої позивачкою інформації не вживали.

Представник відповідача ГУНП в Одеській області у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого.

Позивачка ОСОБА_1 є відповідальною особою за забезпечення вільного, безперешкодного та цілодобового доступу населення до укриття № ПРУ 59646ОД, розташованого у приміщенні магазину «Пряник BONS» за адресою: вул. Центральна, буд.42-А, м. Татарбунари, Білгород-Дністровський район, Одеська область, балансоутримувачем якого є Райспоживспілка, що вбачається з скріншотів з сайту інформаційної системи «Облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту», доступній за посиланням: https://shelters.dsns.gov.ua, та також не заперечувалося сторонами у справі.

25 лютого 2026 року інспектором СРПП ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Валовичем М.Д. було винесено постанову серії ГАБІ № 913015, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.175-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 3 400,00 грн (а.с. 5).

Як вбачається з постанови, ОСОБА_1 ставиться у провину незабезпечення безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у випадках та порядку, встановлених законодавством, а саме те, що вона 26 січня 2026 року о 18:19 в м. Татарбунари по вул. Центральній, буд. 42-А не забезпечила безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту під час повітряної тривоги.

Копію постанови ОСОБА_1 отримала під підпис.

На виконання ухвали від 11 березня 2026 року відповідачем надано суду копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких було винесено оскаржувану постанову.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 25 лютого 2026 року о 17 годині 58 хвилин на лінію 102 надійшло повідомлення про зачинене укриття під час повітряної тривоги за адресою: вул. Горького, м. Татарбунари, Білгород-Дністровський район, кафе «Пряник», заявник: ОСОБА_3 .

З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, а також письмових пояснень ОСОБА_3 від 25 лютого 2026 року, встановлено, що 25 лютого 2026 року близько 17 години 49 хвилин під час повітряної тривоги вона разом зі донькою не змогла потрапити до укриття у приміщенні магазину «Пряник» по вул.Центральній в м. Татарбунари, оскільки воно було зачинено. Відповідальна особа ОСОБА_1 , контакти якої були вказані на табличці укриття, на дзвінки не відповідала. З вказаного приводу звернулася до поліції.

За фактом перевірки звернення (ЄО № 1870 та ЄО № 1869) встановлено, що відповідальною особою за забезпечення вільного, безперешкодного та цілодобового доступу населення до найпростішого укриття за вказаною адресою є керівник Райспоживслужби ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.2 ст.9 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 3 ст.288 КУпАП передбачено, що оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до пунктів 1, 3, 8 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.1 ст.175-3 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч.3 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, передбачених, зокрема ст.175-3 цього Кодексу.

Водночас ст. 223 КУпАП визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані, зокрема із порушенням встановлених законодавством вимог щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, невиконанням приписів, розпоряджень та постанов посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (частини друга і третя статті 175-3 (у частині порушення встановлених законодавством вимог щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, що призвело до неготовності їх використання за призначенням відповідно до законодавства).

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки і його заступники, головні державні інспектори з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та їх заступники, старші державні інспектори України з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки, державні інспектори з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція здійснює 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; 5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; 8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

За такого, факт реагування працівників поліції на повідомлення, що надійшло на лінію 102, прибуття на місце події, перевірка доступності укриття та подальше документування виявленого порушення повністю відповідали завданням і повноваженням поліції.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Частиною 1 ст.268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Частиною 1 ст. 175-3 КУпАП передбачено відповідальність за незабезпечення безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у випадках та порядку, встановлених законодавством.

Згідно з ст. 4 Кодексу цивільного захисту України цивільний захист - комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

До захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів (п. 2 ч.1 ст. 32 КЦЗ України).

Згідно з ч. 5 ст. 32 Кодексу Цивільного захисту України Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 10 березня 2017 року № 138 «Про Деякі питання використання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку.

Згідно з п. 3-1 вказаного Порядку об`єкти фонду захисних споруд мають стратегічне значення для забезпечення захисту населення, що передбачає:

створення таких об`єктів, їх утримання та експлуатацію відповідно до вимог законодавства;

приведення об`єктів фонду захисних споруд у готовність до використання за призначенням у разі приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових частин у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення правового режиму надзвичайного стану та в особливий період;

будівництво захисних споруд/споруд подвійного призначення, створення найпростіших укриттів та первинних (мобільних) укриттів в особливий період;

заборону зміни функціонального призначення захисних споруд/споруд подвійного призначення для укриття населення під час приватизації, відчуження;

забезпечення безперешкодного цілодобового доступу населення до об`єктів фонду захисних споруд під час оголошення сигналів і повідомлень про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, а також створення умов для життєдіяльності населення, яке укривається в таких спорудах.

Судом встановлено, що з метою перевірки повідомлення ОСОБА_3 про обмеження у доступі до укриття, правоохоронними органами було здійснено виїзд на місце, проведено огляд місця події на предмет того, чи дійсно вхід до укриття зачинено, що зафіксовано відеозаписом. Поліцейським визначено відповідальну особу за забезпечення вільного, безперешкодного та цілодобового доступу населення до найпростішого укриття за вказаною адресою – Шульгу Л.Є., в якої відібрано пояснення з вказаного приводу, у яких остання не заперечувала факту того, що вона є відповідальною особою за укриття та воно було зачинене під час повітряної тривоги, ключі перебували у охоронця.

Тобто, інформація, яка містилася у повідомленні заявниці, була перевірена працівником поліції та знайшла своє підтвердження у ході розгляду справи.

Жодних доказів того, що вказане укриття у зазначений у постанові дату та час було дійсно відчинено і до нього був безперешкодний доступ громадян, стороною позивача суду не надано.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах у справі про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За такого, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи результат вирішення спору, виходячи із приписів ст. 139 КАС України, судові витрати слід покласти на позивачку.

Керуючись ст. 12, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеській області, старшого інспектора СРПП ВНП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Валовича Миколи Дмитровича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 08.05.2026 р.

Суддя В.О. Луцюк