Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №521/28175/23 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/28175/23

Провадження №2/521/1078/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 рокум. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,–

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 200022450 від 09.04.2014 року у загальному розмірі 73210,97 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами.

09.04.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», далі – Банк, та ОСОБА_1 укладено угоду № 200022450 щодо кредитування (Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 30950 грн., а відповідач зобов`язалась повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».

Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.

Станом на 29.12.2023 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 47425,36 грн., з яких: 18857,25 грн. – заборгованість за кредитом; 28568,11 грн. – заборгованість за процентами.

10.03.2026 року представник ОСОБА_1 подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої заперечення зазначив, що відповідач погоджується з фактом того, що між нею та ПАТ «Банк Михайлівський» 09.04.2014 року було підписано Заяву (оферту) № 200022450.

Разом із цим, з позовної заяви, приєднаних до неї письмових доказів та інших матеріалів справи вбачається те, що між позивачем та відповідачем були відсутні будь-які правовідносини за укладеним кредитним договором.

Вказує, що будь-які документи, які підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів взагалі відсутні. Наявні в матеріалах справи банківські виписки містять тільки інформацію про нарахування процентів, але не містять інформацію про надання самого кредиту.

Представник відповідача стверджує, що вказану заяву (оферту) відповідач підписувала як додатковий фінансовий продукт для можливого подальшого кредитування, який надавався банком під час придбання відповідачем в торговій мережі пральної машини у кредит, за який відповідач повністю розрахувалася, що зокрема підтверджується тим, що ПАТ «Банк Михайлівський» (або його правонаступник) не зверталися за примусовим стягненням з відповідача суми отриманого споживчого кредиту. При цьому, відповідач не скористалась вказаною додатковою пропозицією банку та додаткових кредитів не отримувала, що підтверджується зокрема матеріалами справи, у яких відсутні будь-які докази отримання цих кредитних коштів, зокрема меморіальні ордери на видачу коштів, виписки про рух коштів по рахунку, заяви на переказ готівки тощо.

Таким чином, на переконання представника відповідача, позивач поданими документами не підтверджує факт існування боргу за кредитним договором, тому будь-які нарахування процентів та штрафних санкцій також є безпідставними.

24.03.2026 року представник позивача зазначив, що факт досягнення згоди між сторонами стосовно всіх умов кредитного договору, з якими відповідач була попередньо ознайомлена, підтверджується підписанням кредитного договору, та додатків отже сторони дійшли згоди стосовно всіх його умов. Так, ОСОБА_1 отримала кредитну картку у користування.

За текстом заяви (оферта) № 200022450 відповідачу видана кредитна картка із встановленим кредитним лімітом до 50000,00 грн., та терміном 12 місяців (згідно довідки про умови кредитуванн), строк дії - 5 років (згідно розписки про отримання платіжної картки від 09.04.2014). Такий кредитний договір не передбачає щомісячних платежів відповідно графіка, при цьому держатель картки зобов`язаний стежити за витратами коштів для уникнення заборгованості.

Щодо підтвердження факту наявності заборгованості вказав, що у доданих до позову виписках (електронних) зазначено: дату, час, прізвище відповідальної особи, яка формувала виписки, затверджена форма виписки та цифрова програма.

Судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 1 ст. 274 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 09.04.2014 року було підписано Заяву (оферту) № 200022450, відповідно до умов якої відповідач запропонувала ПАТ «Банк Михайлівський» на умовах, викладених в Заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку, зазначених в ОП Заяви та Тарифах по картках банку, укласти із нею Договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого: відкрити на її ім`я поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (валюта рахунку - гривня), що буде використовуватись в рамках Договору про Картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням Картки, з дебетно-кредитним порядком: обслуговування рахунку; випустити на її ім?я платіжну картку (далі- Картка), тип якої вказаний в ОП Заяви; для здійснення операцій за Рахунком Картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на Рахунку Картки, встановити Ліміт, в межах якого вона має право здійснювати операції з використанням Картки за рахунок наданого Банком кредиту під операції з Карткою та здійснювати у відповідності до статті 1069 Цивільного кодексу України кредитування Рахунку Картки.

Крім того, позивачем надано Анкету № 205991 від 09.04.2014 року, Довідку про умови кредитування та орієнтовану вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка +Кредитка (не іменна)» від 09.04.2014 року, які підписані відповідачем особистим підписом.

У Довідці про умови кредитування та орієнтовану вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка +Кредитка (не іменна)» від 09.04.2014 року містяться пропоновані банком форми кредитування (кредит, що надається у разовому порядку; кредит, що надається у межах відновлювальної кредитної лінії), загальні умови надання кредити у рамках карткового продукту «Прибуткова картка +Кредитка (не іменна)», орієнтовану сукупну вартість кредиту.

Представник позивача стверджує, що Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином та надав позичальнику у користування кредитні кошти у розмірі 30950,00 грн., в той же час відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами.

20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору № 7_БМ від 20.07.2020 року вбачається: ПІБ боржника – ОСОБА_1 , РНОКППП НОМЕР_1 , номер кредитного договору – 200022450, дата – 09.04.2014 р., валюта кредиту 980, сума видачі кредиту – 30950,00, вид кредиту – споживчий, наявність застави – ні, загальний залишок заборгованості (без урахування штрафів та пені) – 49425,36, заборгованість по тілу кредиту – 18857,25, заборгованість за доходами – 30568,11.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 № 200022450 від 09.04.2014 року станом на 29.12.2023 року становить 47425,36 грн., з яких:

18857,25 грн. – заборгованість за кредитом;

28568,11 грн. – заборгованість за процентами.

Вказана заборгованість розрахована до укладання договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору – реєстрі кредитних договорів.

Крім того, сума збитків з урахуванням 3% річних становить 4279,90 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань становить 21505,71 грн.

Загальний розмір заборгованості становить 73210,97 грн.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов`язання та договір.

У відповідності до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 с.т. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагається.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача вказує, що відповідач підписувала заяву (оферту) як додатковий фінансовий продукт для можливого подальшого кредитування, який надавався банком під час придбання відповідачкою в торговій мережі пральної машини у кредит, за який відповідач повністю розрахувалася. При цьому, відповідач не скористувалася вказаною додатковою пропозицією банку та додаткових кредитів не отримувала.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги до відповідача, в тому числі на підтвердження факту надання кредитних коштів, посилається на Виписку по особовому рахунку з 23.05.2016 року по 27.07.2020 року, яка є первинним бухгалтерським документом.

Так, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі 753/16762/15-ц.

Разом із цим, у наданій позивачем Виписці по картковому рахунку не міститься інформації про надання самого кредиту, а також відомостей про наявність заборгованості, зокрема у заявленому позивачем розмірі. Будь-які інші докази, на підтвердження факту надання кредитних коштів відповідачу та наявності заборгованості матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не доведено факту отримання відповідачем кредитних коштів, а також наявності заборгованості в розірі, вказаному в позові.

При ухваленні рішення суд також враховує, що зазначений в позовній заяві розрахунок заборгованості не містить жодних відомостей про період виникнення заборгованості за тілом кредиту, а також детального обґрунтовування періоду і порядку нарахування процентів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 16, 525, 526, 549, 612, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 268, 280-285 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ: 42649746, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, Київ до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27 квітня 2026 року.

Суддя: Ю.В. Тополева