Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №127/13588/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13588/26

Провадження № 3/127/2866/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Горбатюк В.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-7 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 144184 встановлено, що ОСОБА_1 11.04.2026 близько 02 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сексуальне домагання стосовно ОСОБА_2 , яка є його колишньою дружиною, а саме висловлював на її адресу нав`язливі пропозиції сексуального характеру, незважаючи на її чітко висловлену відмову, намагався здійснити небажані дотики до її тіла, чим принизив честь та гідність потерпілої та спричинив психологічний дискомфорт, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 173-7 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 144185 встановлено, що ОСОБА_1 14.04.2026 близько 22 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме ображав її нецензурною лайкою, штовхав на підлогу, чим спричинив синці на руках і ногах та завдав шкоди фізичному здоров`ю та моральних страждань, вчинивши дії повторно протягом року, за що передбачено відповідальність ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень за ч. ч. 3 ст. 173-2, 1 ст. 173-7 КУпАП не визнав. Просив їх об`єднати у одне провадження.

Пояснив, що з потерпілою ОСОБА_2 він розлучився влітку 2025 року, однак вони продовжують проживати в одній квартирі. Між ними постійно виникають конфлікти, оскільки колишня дружина наполягає на тому, щоб він виїхав із квартири.

Щодо події 11.04.2026 ОСОБА_1 заперечив вчинення будь-яких протиправних дій сексуального характеру стосовно потерпілої. Пояснив, що викладені в матеріалах справи обставини не відповідають тим подіям, які фактично відбувалися.

Щодо події 14.04.2026 ОСОБА_1 також заперечив вчинення домашнього насильства психологічного чи фізичного характеру. Пояснив, що ввечері близько 21 год. перебуваючи у спортзалі, отримав повідомлення від доньки, яка просила його приїхати додому та повідомила, що мати вчиняє щодо неї психологічне насильство. Після того, як він зайшов до квартири, колишня дружина одразу розпочала сварку, поводила себе агресивно щодо нього, намагалася спровокувати бійку. Вказав, що він ухилявся від її дій, намагався її стримати та уникнути бійки, тому вийшов в інші кімнату. Будь-якого психологічного чи фізичного впливу щодо потерпілої не застосовував.

Також ОСОБА_1 пояснив, що конфлікт тривав приблизно до 12 години ночі, однак потерпіла того вечора не викликала працівників поліції, що свідчить що ніякого насильства з його сторони не було. Наступного дня, 15.04.2026, він разом із неповнолітньою донькою звернувся до служби у справах дітей із заявою про вчинення матір`ю насильства щодо доньки. На його переконання, саме у зв`язку з поданням такої заяви потерпіла 16.04.2026 звернулася із заявою до поліції щодо нього.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Усов Ю.В. вказав про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2, 1 ст. 173-7 КУпАП та просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, поданих нею заявах та письмових поясненнях.

Щодо події 11.04.2026 потерпіла пояснила, що колишній чоловік ОСОБА_1 вчинив щодо неї дії сексуального характеру, незважаючи на її відмову, чим заподіяв їй психологічний дискомфорт, принизив її честь та гідність.

Щодо події 14.04.2026 потерпіла пояснила, що ОСОБА_1 вчинив щодо неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, ображав її нецензурною лайкою, шарпав за руки та ноги, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження та надалі звернулася за медичною допомогою.

Неповнолітня донька ОСОБА_3 , 2010 року народження, у присутності спеціаліста служби у справах дітей надала пояснення у судовому засіданні.

Вона пояснила, що 14.04.2026 її мати ображала та принижувала її, тобто здійснювала щодо неї психологічний тиск, вимагала, щоб вона викликала батька додому, аби той забрав свої речі та виїхав із квартири. У зв`язку з цим вона направила батькові повідомлення, у якому просила його приїхати додому.

За поясненнями неповнолітньої, приблизно о 22 год. батько приїхав додому, після чого мати одразу розпочала з ним конфлікт, при цьому вела себе дуже агресивно щодо батька. Водночас батько будь-яких активних дій фізичного чи психологічного характеру щодо матері не вчиняв. Батько намагався уникнути конфлікту. Також неповнолітня зазначила, що її мати відвідує спортзал та 14.04.2026 перед конфліктом з батьком вона бачила у матері синці на руках. ОСОБА_3 заперечила, що її батько застосовував щодо матері фізичне насильство.

Спеціаліст служби у справах дітей ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила, що під час розгляду службою у справах дітей заяви ОСОБА_3 під час спілкування неповнолітня надавала аналогічні пояснення щодо обставин конфлікту між її батьками 14.04.2026.

Дослідивши матеріали справ, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, неповнолітньої ОСОБА_3 , спеціаліста служби у справах дітей, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали справи №127/13588/26 (провадження № 3/127/2866/26) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Також на розгляд Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали справи №127/13590/26 (провадження № 3/127/2867/26) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-7 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Виходячи із змісту зазначеної правової норми, вказані справи мають бути об`єднані в одне провадження та за результатами їх розгляду необхідно прийняти одне рішення, оскільки протоколи про адміністративні правопорушення були складені відносно однієї і тієї ж особи, надійшли на адресу суду одночасно, справи перебувають на розгляді в одного і того ж судді та постанова по жодній із цих справ ще не була прийнята.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» № 11 від 11.06.2004 року суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 245 КУпАП має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, а також сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 визначено, що у разі об`єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об`єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою. Відповідно до постанови (ухвали) суду вноситься інформація в АСДС під номером об`єднаної справи (матеріалів кримінального провадження) та відмітки про об`єднання справ (матеріалів кримінального провадження) із зазначенням номера нової судової справи (матеріалів кримінального провадження).

Враховуючи, що зазначені матеріали стосуються однієї і тієї ж особи, а саме ОСОБА_1 , перебувають на розгляді одного судді, а їх спільний розгляд сприятиме повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванню обставин, суд вважає необхідним об`єднати справу № 127/13588/26, провадження № 3/127/2866/26, та справу № 127/13590/26, провадження № 3/127/2867/26, в одне провадження, присвоївши об`єднаному провадженню № 3/127/2866/26.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням проступком визнається протиправна, винна умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення; чи є особа винною у його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують або спростовують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, зокрема встановлення події правопорушення, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони та вини особи, яку підтверджують належні та допустимі докази.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення щодо конкретної особи.

Посадова особа, яка складає протокол, зазначає у ньому конкретні протиправні діяння, які ставляться особі у вину та які містять ознаки відповідного адміністративного правопорушення. Суд, розглянувши справу, перевіряє наявність чи відсутність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме за ті конкретні дії, які зазначені у протоколі.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган фіксує обставини, які, на думку цього органу, свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення. Водночас протокол не є самостійним та беззаперечним доказом вини особи. Обставини, викладені у протоколі, мають бути перевірені судом за допомогою інших належних і допустимих доказів.

У справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а також не може самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це порушує право особи на захист та принцип рівності сторін процесу.

Отже, у цій справі суд перевіряє, чи підтверджують надані матеріали саме ті обставини, які зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення серії ВБА №144185 та серії ВБА №144184.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого

Частина 3 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, передбачених частинами першою або другою цієї статті.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство — це діяння дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають проживали однією сім`єю, але не перебувають не перебували у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає проживала особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство — це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство — це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на подружжя, колишнє подружжя, осіб, які мають спільну дитину дітей, батьків і дитину дітей.

Для наявності складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, необхідним є встановлення конкретних дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, їх умисного характеру, спрямованості таких дій на потерпілу особу, а також наслідків, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

При з`ясуванні обставин справи та встановленні наявності або відсутності в діях особи ознак домашнього насильства необхідно розрізняти поняття «сварка», «конфлікт» і «насильство».

Сварку можна визначити як суперечку, емоційно напружене негативне спілкування, предметом якого найчастіше є неузгодження щодо побутових чи особистих питань, під час якого кожна зі сторін доводить власну позицію, іноді з використанням образ та звинувачень.

Конфліктом є особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні або несумісні цілі, інтереси, погляди, типи поведінки людей, що супроводжуються негативними психологічними проявами, напруженням та загостренням суперечностей.

Водночас домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має ознаки цілеспрямованого впливу на постраждалу особу, приниження, залякування, контролю або порушення її прав і свобод, а також завдання шкоди її фізичному або психічному здоров`ю.

Частиною 1 статті 173-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за сексуальне домагання, тобто умисне вчинення проти бажання особи образливих, принизливих дій сексуального характеру, виражених вербально або невербально слова, жести, рухи тіла, у тому числі з використанням електронних комунікацій.

Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-7 КУпАП, необхідно встановити, що особа умисно вчинила щодо іншої особи дії саме сексуального характеру; такі дії мали образливий або принизливий характер; вони вчинялися проти бажання потерпілої особи; ці дії були виражені у конкретній вербальній чи невербальній формі.

Сама лише вказівка у заяві чи протоколі на те, що особа вчинила сексуальне домагання, без належного розкриття конкретних обставин, форми дій, їх змісту, контексту, а також без доказів, які дають можливість перевірити такі твердження, не може бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і не встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Хоча зазначена конституційна гарантія сформульована щодо кримінального обвинувачення, за своїм змістом вона застосовується і під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, якщо йдеться про притягнення особи до відповідальності карального характеру.

Суд також враховує, що стандарт доказування у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати такий рівень переконливості доказів, який усуває обґрунтовані сумніви щодо події правопорушення та вини особи.

Щодо матеріалів справи за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, суд встановив таке.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 144185, до матеріалів справи додано рапорт, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 , форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, виписку №9783 із медичної карти амбулаторного хворого від 16.04.2026, копію постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2026 у справі № 127/1125/26, а також документи служби у справах дітей Вінницької міської ради.

Відповідно до рапорту 16.04.2026 отримано заяву та зареєстровано ЄО № 11305 від 16.04.2026 як «інші тілесні ушкодження». У фабулі повідомлення зазначено, що 16.04.2026 о 17 год. 45 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 16.04.2026 о 17 год. 44 хв. до травмпункту МКЛ ШМД самостійно звернулася потерпіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з діагнозом: забій, множинні підшкірні крововиливи обох передпліч; пояснення - побив чоловік 14.04.2026 о 22 год. 00 хв.

З результату опрацювання зазначеного повідомлення встановлено, що працівники поліції прибули за адресою: АДРЕСА_2 , де виявили заявницю ОСОБА_2 , яка звернулася з письмовою заявою і просила вжити заходів до колишнього чоловіка ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що 14.04.2026 він нібито вчинив щодо неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою та шарпав за руки і ноги.

У протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.04.2026 потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що 14.04.2026 близько 22 год. 00 хв. її колишній чоловік ОСОБА_1 за місцем їх проживання вчинив щодо неї домашнє насильство фізичного та психологічного характеру.

У письмових поясненнях від 16.04.2026 ОСОБА_2 також зазначила, що 14.04.2026 близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 вчинив щодо неї насильство психологічного та фізичного характеру, ображав нецензурною лайкою, штовхав, шарпав, внаслідок чого у неї наявні синці та забої.

Відповідно до виписки № 9783 із медичної карти амбулаторного хворого від 16.04.2026 ОСОБА_2 звернулася до медичного закладу 16.04.2026 о 17 год. 42 хв. У медичному документі зазначено, що дата травми - 14.04.2026 о 22 год. 00 хв., дата звернення - 16.04.2026 о 17 год. 42 хв. У графі діагноз зазначено: поверхневі травми декількох ділянок верхньої та нижньої кінцівок; забій, множинні підшкірні крововиливи обох плечей та гомілок. У графі «обставини травми» зазначено: побив чоловік ОСОБА_5 .

Оцінюючи зазначений медичний документ, суд враховує, що він підтверджує факт звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою та наявність у неї тілесних ушкоджень, описаних лікарем. Водночас цей документ не встановлює достовірно особу, яка спричинила такі ушкодження, а відомості, що потерпілу побив ОСОБА_5 , внесені до медичного документа зі слів самої потерпілої.

Суд також враховує, що між подією, яку потерпіла пов`язує із застосуванням до неї насильства, та зверненням до медичного закладу і поліції минуло дві доби. Сам по собі цей проміжок часу не спростовує доводів потерпілої, однак у сукупності з іншими доказами має значення для оцінки достовірності та достатності доказів на підтвердження обставин заподіяння тілесних ушкоджень.

У матеріалах справи відсутні фотознімки тілесних ушкоджень, відеозапис події, записи з нагрудних камер працівників поліції, пояснення безпосередніх очевидців, які б підтвердили застосування ОСОБА_1 фізичного чи психологічного насильства щодо потерпілої саме 14.04.2026.

Натомість у судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 , яка є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , надала пояснення, які прямо спростовують версію потерпілої щодо застосування батьком фізичного насильства до матері 14.04.2026.

Суд оцінює пояснення неповнолітньої ОСОБА_3 з урахуванням її віку, родинних відносин з обома учасниками конфлікту та обставин її пояснень у судовому засіданні у присутності спеціаліста служби у справах дітей. Водночас суд бере до уваги, що її пояснення були послідовними, стосувалися безпосередньо події 14.04.2026, а спеціаліст служби у справах дітей ОСОБА_4 підтвердила, що під час розгляду заяви неповнолітня раніше надала пояснення аналогічного змісту.

До матеріалів справи додано заяву неповнолітньої ОСОБА_3 до служби у справах дітей Вінницької міської ради від 15.04.2026. У цій заяві ОСОБА_3 просила вжити заходів у зв`язку з домашнім насильством з боку матері, вказувала на психологічний тиск, приниження, образи нецензурною лексикою, маніпулювання, а також зазначала, що проживати з матір`ю їй складно.

Листом служби у справах дітей Вінницької міської ради від 29.04.2026 повідомлено, що за заявою ОСОБА_3 від 15.04.2026 комісія у складі працівників служби у справах дітей, Вінницького міського центру соціальних служб, сімейного лікаря та представника ювенальної превенції виїхала за адресою проживання сім`ї для проведення оцінки рівня безпеки. За результатами оцінки встановлено, що на момент її проведення ознаки небезпеки для дитини відсутні. Також працівники служби провели профілактичну бесіду з матір`ю ОСОБА_2 та роз`яснили їй вимоги сімейного законодавства.

Зазначені документи підтверджують наявність гострого сімейного конфлікту між членами сім`ї, який існував станом на 14.04.2026, тобто безпосередньо перед зверненням потерпілої до поліції щодо ОСОБА_1 .

Суд також бере до уваги, що постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2026 у справі № 127/1125/26 підтверджує факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу. Ця постанова має значення для кваліфікуючої ознаки повторності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Разом з тим попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності не доводить автоматично вчинення нею нового адміністративного правопорушення. Для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП суд має встановити не лише факт попереднього стягнення, а й факт нового умисного вчинення домашнього насильства 14.04.2026, передбаченого частиною першою або другою статті 173-2 КУпАП.

Проаналізувавши у сукупності протокол, рапорт, заяву потерпілої, її письмові пояснення, форму оцінки ризиків, медичну виписку, пояснення ОСОБА_1 , пояснення неповнолітньої ОСОБА_3 та пояснення спеціаліста служби у справах дітей, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять достатніх належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ОСОБА_1 14.04.2026 домашнього насильства фізичного чи психологічного характеру щодо потерпілої.

Суд зважає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14.04.2026 міг мати місце конфлікт. Проте сам факт сімейно-побутового конфлікту між колишнім подружжям не є достатнім для висновку про вчинення домашнього насильства у розумінні ст. 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 умисно вчинив щодо потерпілої конкретні дії фізичного чи психологічного характеру, спрямовані на приниження, залякування, контроль або заподіяння шкоди її фізичному чи психічному здоров`ю.

Щодо матеріалів справи за ч. 1 ст. 173-7 КУпАП, суд встановив таке.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 144184, до матеріалів справи додано рапорт, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 , форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, копії документів та матеріали, що характеризують сімейну ситуацію між сторонами.

Відповідно до рапорту, 16.04.2026 отримано заяву та зареєстровано ЄО № 11302 від 16.04.2026 як «домашнє насильство». У фабулі повідомлення зазначено, що 16.04.2026 о 17 год. 15 хв. до Вінницького РУП звернулася ОСОБА_2 та повідомила, що її колишній чоловік ОСОБА_1 11.04.2026 вчинив щодо неї домашнє насильство сексуального характеру, чим спричинив психологічний дискомфорт та принизив честь і гідність заявниці.

У протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.04.2026 ОСОБА_2 повідомила, що 11.04.2026 близько 02 год. 00 хв. ОСОБА_1 за місцем проживання вчинив щодо неї дії сексуального характеру проти її бажання.

У письмових поясненнях від 16.04.2026 ОСОБА_2 зазначила, що 11.04.2026 близько 02 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , колишній чоловік ОСОБА_1 вчиняв щодо неї дії сексуального характеру, не зважаючи на її відмову, чим, на її переконання, принизив її честь та гідність.

ОСОБА_1 у судовому засіданні категорично заперечив вчинення зазначених дій та пояснив, що викладені у матеріалах обставини не відповідають фактичним подіям.

Суд бере до уваги, що за змістом ч. 1 ст. 173-7 КУпАП сексуальне домагання має полягати у конкретних умисних діях сексуального характеру, які є образливими або принизливими, виражені вербально чи невербально, вчинені проти бажання особи.

Отже, для підтвердження складу цього правопорушення необхідно встановити не лише факт звернення потерпілої із заявою, а й конкретний зміст дій, їх сексуальний характер, образливість або принизливість, вчинення проти бажання потерпілої, умисел особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У матеріалах справи відсутні відеозаписи, аудіозаписи, електронні повідомлення, пояснення свідків або інші об`єктивні дані, які б підтверджували обставини, викладені у заяві потерпілої та протоколі про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення, рапорт та протокол прийняття заяви фактично відтворюють відомості, повідомлені потерпілою. Вони підтверджують факт звернення ОСОБА_2 до поліції, але самі по собі не доводять поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 11.04.2026 вчинив щодо неї дії, які утворюють склад сексуального домагання.

Суд враховує також, що повідомлення про подію 11.04.2026 надійшло до поліції 16.04.2026, тобто через декілька днів після описаної потерпілою події. Така обставина сама по собі не спростовує пояснень потерпілої, однак за відсутності інших доказів, які могли б підтвердити її твердження, посилює необхідність ретельної оцінки доказів.

Суд не має підстав стверджувати, що потерпіла надала неправдиві пояснення. Водночас завдання суду полягає не у перевірці припущень щодо мотивів сторін, а у встановленні того, чи достатньо доказів про наявність у діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.

У цій справі суд встановив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують тривалі конфліктні відносини після розірвання шлюбу, пов`язані, зокрема, зі спільним проживанням у квартирі та питанням виїзду ОСОБА_1 з житла. Саме наявність такого конфлікту вимагає від суду особливо ретельної оцінки пояснень кожної зі сторін та перевірки того, чи підтверджуються вони іншими доказами.

Пояснення потерпілої ОСОБА_2 у частині події 11.04.2026 не підтверджені іншими належними та допустимими доказами. Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, прямо спростовують викладені у протоколі обставини. Інших доказів, які б усували обґрунтовані сумніви щодо фактичних обставин події, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що надані матеріали не містять достатніх належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ОСОБА_1 11.04.2026 інкримінованих йому дій, наявність у його діях об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-7 КУпАП, та його вини.

Досліджені судом докази підтверджують наявність між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалих конфліктних відносин. Однак сам по собі сімейно-побутовий конфлікт, взаємні претензії, напружені відносини після розірвання шлюбу та спір щодо подальшого проживання у квартирі не є достатніми для висновку про вчинення домашнього насильства чи сексуального домагання.

Надані матеріали не містять належних, допустимих і достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому дій, наявність у його діях об`єктивної сторони адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 та ч. 1 ст. 173-7 КУпАП.

Сам по собі факт звернення потерпілої до органів поліції, складення протоколів про адміністративні правопорушення, рапортів, протоколів прийняття заяв та форм оцінки ризиків не може замінювати доказування фактичних обставин адміністративних правопорушень.

Обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, не знайшли достатнього підтвердження під час дослідження матеріалів справи.

Всі сумніви щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд тлумачить на її користь.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 та ч. 1 ст. 173-7 КУпАП, а тому провадження у справі необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 173-2, 173-7, 245, 247, 251, 252, 254, 256, 280, 283-285 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Справу № 127/13588/26 (провадження № 3/127/2866/26) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та справу №127/13590/26 (провадження № 3/127/2867/26) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-7 КУпАП об`єднати в одне провадження.

Об`єднаній справі присвоїти єдиний унікальний номер 127/13588/26 (провадження №3/127/2866/26).

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 173-2 та ч. 1 ст. 173-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях вказаних складів адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В. В. Горбатюк