Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №127/13793/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13793/26

Провадження № 3/127/2908/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи присяжним Вінницького міського суду Вінницької області, повноваження якого закінчились 22.12.2023, будучи особою, уповноваженою на виконання функції держави, несвоєчасно, без поважних причин лише 17.05.2025 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік.

Також, ОСОБА_1 , будучи присяжним Вінницького міського суду Вінницької області, повноваження якого закінчились 13.05.2025, будучи особою, уповноваженою на виконання функції держави, несвоєчасно, без поважних причин лише 17.05.2025 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи присяжним Вінницького міського суду Вінницької області, повноваження якого закінчились 22.12.2023, будучи особою, уповноваженою на виконання функції держави, несвоєчасно, без поважних причин лише 13.04.2025 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік.

Пізніше, ОСОБА_1 , будучи присяжним Вінницького міського суду Вінницької області, повноваження якого закінчились 22.12.2023, будучи особою, уповноваженою на виконання функції держави, несвоєчасно, без поважних причин лише 11.03.2026 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні (за період з 01.01.2023 по 22.12.2023).

ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення визнав частково та суду пояснив, що дійсно не подав зазначені у протоколах декларації вчасно, однак помилково вважав, що на час дії в Україні правового режиму воєнного стану подавати декларації не потрібно.

Прокурор у судовому засіданні вважав за доцільне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції статті.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку. Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З диспозиції частини першої статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) випливає, що відповідальність за даною нормою настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Слід звернути увагу, що дана норма є бланкетною. У зв`язку з цим суд вважає за доцільне зауважити таке.

З матеріалів справи випливає, що відповідно до рішення 46 сесії 7 скликання Вінницької міської ради від 29.11.2019 «Про затвердження списку присяжних», ОСОБА_1 було затверджено до списку присяжних Вінницького міського суду Вінницької області.

Відповідно до рішення Вінницької міської ради від 22.12.2023 «Провнесення змін до рішення міської ради від 25.11.2022 №1290 …», ОСОБА_1 було виведено зі списку присяжних Вінницького міського суду Вінницької області.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон №1402-VIII), присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон №1700-VII) присяжні під час виконання ними обов`язків у суді є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Зі змісту примітки до статті 172-6 КпАП випливає, що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону № 1700-VII зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за порушення вимог фінансового контролю.

Отже, відповідно до норм закону, зазначених судом вище, ОСОБА_1 був суб`єктом декларування та був зобов`язаний подавати декларації відповідно до Закону №1700-VII.

Статтею 68 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Частиною другою статті 45 Закону №1700-VII визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності зобов`язані до подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 11 Закону №1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) надає рекомендаційні роз`яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема, щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.

З метою реалізації цього повноваження та на виконання пункту 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» НАЗК підготувало Роз`яснення від 13.11.2023 № 4.

НАЗК надало роз`яснення, щодо типів існування декларацій, коли слід їх подавати та який звітний період вони охоплюють. Отже, Законом передбачено три типи декларацій суб`єкта декларування, а саме:

1) щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону №1700-VII у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація;

2) декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-VII з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» та «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація;

3) декларація кандидата на посаду - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини третьої статті 45 Закону №1700-VII до призначення або обрання особи на посаду. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну декларацію за 2021 рік до 31.01.2024; декларацію за 2022 рік до 31.01.2024; та декларацію за 2023 рік до 31.03.2024 відповідно.

За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті НАЗК, встановлено, що ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави 17.05.2025 за 2021 рік; 17.05.2025 за 2022 рік; та 13.04.2025 за 2023 рік відповідно.

Крім того, згідно з Роз`ясненням днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» - «г» пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII.

Тобто, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати декларацію при звільненні (за період з 01.01.2023 по 22.12.2023) протягом 30 календарних днів, тобто до 23:59 год. 21.01.2024.

За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, ОСОБА_1 лише 11.03.2026 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 зазначив, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-6 КпАП, слід врахувати об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за вищезазначеною статтею виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха, технічних збоїв офіційного веб-сайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням під вартою.

У судовому засіданні встановлено, що поважних причин на пропуск строку подачі щорічної декларації ОСОБА_1 не мав.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 подавав такі електронні декларації: 31.03.2018 - щорічну за 2017 рік; 31.03.2019 - щорічну за 2018; 30.03.2021 – щорічну за 2020 рік.

У зв`язку із заповненням зазначених декларацій ОСОБА_1 відомий порядок подачі відповідних декларацій.

З огляду на викладене, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Саме тому, суд вважає, що дії останнього охоплюються складом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КпАП, за ознаками несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до частини четвертої статті 38 КпАП випливає, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтею 51 та статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що датою виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, є дата складання протоколу про адміністративне правопорушення. В якості підстави для такого ствердження у матеріалах справи наявне посилання на лист НАЗК від 18.03.2021 за № 22/3-79вих-21 (далі – Лист). У Листі НАЗК зазначає, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрані, проаналізовані зібрані фактичні дані та зроблений висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу. Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, але факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складанні протоколу. Тому, НАЗК вважає, що датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу, тобто момент з`ясування всіх необхідних даних, оскільки лише після їх отримання можливо встановити всі необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення.

Однак, наведений Лист адресований Черкаській обласній прокуратурі, а також для відому Офісу Генерального прокурора та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. Вище суд здійснив посилання на приписи пункту 15 частини першої статті 11 Закону №1700-VII, згідно з яким НАЗК надає рекомендаційні роз`яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема, щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.

Складання протоколу про адміністративне правопорушення регламентоване КпАП, тому посилання на зазначений Лист суд не бере до уваги, натомість має вирішити питання щодо наявності або відсутності правових підстав для закриття провадження у справі в зв`язку із закінченням строку притягнення до відповідальності.

З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що датою виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, є дата складання протоколу про адміністративне правопорушення.

З наданих суду матеріалів справи випливає, що діяння, яке є предметом судового дослідження, було вчинене 13.05.2025, 15.05.2025, 13.04.2025 та 11.03.2026. Ця обставина учасниками судового провадження під сумнів поставлена не була. Датою виявлення правопорушення, зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, є днем складання протоколу про адміністративне правопорушення – 22.04.2026.

Порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення регламентований статтями 254, 256 КпАП, Порядком оформлення протоколів про адміністративні правопорушення Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 06.12.2019 за № 159/19, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.01.2020 за № 14/34297, а також Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 за № 1376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1496/27941.

Зі змісту наведених нормативних актів випливає, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом фіксації виявленого правопорушення. Слід додатково зауважити, що частиною першою статті 256 КпАП законодавцем відокремлена дата і місце складання протоколу про адміністративне правопорушення та місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Окрім цього, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ надано роз`яснення (лист від 22.05.2017 за № 223- 943/0/4-17), що для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Вище суд навів мотиви, з яких Лист НАЗК щодо дати виявлення правопорушення до уваги не приймає через хибність тлумачення наведених вище норм. Тому суд вважає, що ототожнення поняття дати виявлення правопорушення і дати його фіксації не ґрунтується на приписах чинного законодавства України, а тому твердження про початок перебігу строку притягнення до адміністративної відповідальності з дня складання протоколу про адміністративне правопорушення суд оцінює критично.

З наданих суду матеріалів випливає, що повідомлення про правопорушення до НАЗК начальником відділу по роботі з персоналом Вінницького міського суду від 05.04.2024 було отримане НАЗК 16.11.2024. Матеріали перевірки НАЗК до департаменту стратегічних розслідувань були направлені 29.01.2026 і отримані уповноваженим органом поліції 03.02.2026.

Отже, датою виявлення правопорушення слід вважати дату надходження повідомлення про ознаки правопорушення, тобто 16.11.2024. Разом з тим, як суд зазначив вище, відповідні декларації особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, були подані 13.04.2025, 13.05.2025, 15.05.2025 та 11.03.2026. Отже, строк притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, визначений частиною четвертою статті 38 КпАП, за подання декларацій від 13.05.2025, 15.05.2025, 13.04.2025 сплинув 14.11.2025, 16.11.2025 та 14.10.2025. Саме тому провадження у справі в цій частині на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КпАП слід закрити. Натомість строк притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення діяння – подання декларації від 11.03.2026 – не сплинув, тому правові підстави для закриття провадження у цій частині на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КпАП відсутні.

Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд враховує, що згідно з наданими матеріалами ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, обставин, що обтяжують покарання судом встановлено не було, а тому суд вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 172-6, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за фактом подання щорічної декларації за 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік) – закрити на підставі пункту 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за фактом подання декларації при звільненні від 11.03.2026) у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: