Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №127/859/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/859/26

Провадження № 2/127/139/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 травня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування, стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування, стягнення аліментів.Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є рідною бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . До кінця лютого 2022 року вони всі проживали в м. Попасна, Сєвєродонецького району, Луганської області та у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, вимушені були переїхати до м. Вінниці. 10.04.2022 сім`я поселилась у гуртожитку ДНЗ «Вище професійне училище №7 м. Вінниці», звідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було виселено через систематичне перебування у стані алкогольного сп`яніння та порушення правил проживання. Після цього відповідачі фактично припинили спільне проживання з дітьми, залишивши їх на повному утриманні та вихованні ОСОБА_1 . Відповідачі протягом тривалого часу не проживають однією сім`єю як чоловік та жінка, не мають спільного побуту. З квітня 2022 року і до теперішнього часу ОСОБА_2 проживає у м. Дніпрі, і з того часу участі у вихованні дітей не бере, за місцем їх проживання не з`являється, навчанням та розвитком не цікавиться, матеріальної допомоги добровільно не надає. Фактично батько повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. У свою чергу ОСОБА_3 з квітня 2022 року і до теперішнього часу також не бере участі у житті дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , не підтримує з ними жодних соціальних або емоційних зв`язків, не цікавиться умовами проживання дітей, їх здоров`ям і навчанням, матеріальної допомоги не надає. При цьому Відповідач -2 отримує державну грошову допомогу на дітей як внутрішньо переміщена особа, однак зазначені кошти не використовуються на забезпечення потреб дітей, а витрачаються ОСОБА_3 на її особисті потреби. Все це загалом вказує на неналежне виконання відповідачкою батьківських обов`язків. Отже, на думку позивача, відповідачами свідомо обрано такі життєві умови, за якими їх участь у вихованні дітей відсутня, що в свою чергу свідчить про їх ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні ст. 164 СК України. Позбавлення батьківських прав у цьому випадку створить правові передумови для подальшого визначення правового статусу дітей, що повністю відповідатиме їх найкращим інтересам. Враховуючи наведене, позивач вважає, що наявні законні підстави, з якими закон пов`язує можливість позбавлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 батьківських прав. Враховуючи, що заявляється позовна вимога про позбавлення батьківських прав обох батьків, то виникає необхідність у встановленні піклування над неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та опіки над малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Враховуючи те, що ОСОБА_1 протягом останніх чотирьох років самостійно виховує та утримує дітей, з якими в неї дуже міцні емоційні та психологічні зв`язки, а інші родичі дівчат не виявили бажання ними піклуватися, наявні підстави для призначення ОСОБА_1 піклувальником неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та опікуном малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою суду від 20.01.2026 цивільну справу прийнято до провадження судді Федчишена С.А. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.03.2026 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила суд позбавити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 батьківських прав та призначити її піклувальником неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та опікуном малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в судове засідання не з?явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило. Відповідачі не скористалися своїм правом надати відзив на позовну заяву або прийняти участь у судовому засіданні за допомогою відеоконференцзв`язку. У зв`язку з вищезазначеним, на підставі ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідачі належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Вінницької міської ради, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просив суд розглядати справу за відсутності представника. Підтримує висновок органу опіки та піклування Вінницької міської ради.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис №67, батьками якої записано: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно 23.04.2024 Вільногірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), серія НОМЕР_1 . (а.с. 22)

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №154, батьками якої записано: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно 23.09.2025 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), серія НОМЕР_2 . (а.с. 27)

Згідно з довідкою №256 від 21.05.2025, виданою ДНЗ «Вище професійне училище №7 м. Вінниці», ОСОБА_1 в тому. Що вона дійсно проживає, але не прописана у МТП гуртожитку ДНЗ «ВПУ №7 м. Вінниці», за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13 квітня 2022 і дотепер. Законних представників (батьків) в МТП не бачили, не знають, вихованням дітей займається ОСОБА_1 . (а.с. 10)

Характеристикою на ім`я ОСОБА_4 підтверджується, що серед членів сім`ї дитина виявляє найбільшу емоційну прихильність до сестри та бабусі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, дбає про її навчання, забезпечує належне харчування, дотримання режиму дня та організацію змістовного дозвілля. Під час психологічного обстеження на запитання: «З ким ти хочеш проживати - з батьками чи з бабусею?» ОСОБА_4 повідомила про бажання проживати разом із бабусею ОСОБА_6 . Дитина демонструє до бабусі тепле та довірливе ставлення, сприймає її як джерело любові, підтримки, емоційної стабільності та відчуття безпеки. Щодо ставлення до матері, дівчинка повідомила, що знає про матір - ОСОБА_3 , однак під час зустрічі з психологом уникала згадок про неї. Зі слів дитини, мати зловживала алкогольними напоями, між матір`ю та бабусею часто виникали конфлікти, під час яких мали місце прояви психологічної та фізичної агресії матері до бабусі. Також дитина зазначила, що приблизно чотири роки тому мати залишила сім`ю та з того часу не цікавиться життям і вихованням доньок. За словами дитини, проживання без матері є для неї більш спокійним та безпечним. (а.с.19зворот-20)

З психологічної характеристики на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається наступне. Дитині подобається проживати разом із бабусею та проводити з нею час. Бабуся здійснює належний догляд за онукою, контролює навчання, забезпечує збалансоване харчування, дотримання режиму дня та організовує змістовне дозвілля. Серед членів сім`ї дитина виявляє найбільшу емоційну прихильність до бабусі та сестри. Під час психологічного обстеження на запитання: «З ким ти хочеш проживати - з батьками чи з бабусею?» ОСОБА_5 повідомила про бажання проживати разом із бабусею ОСОБА_6 . Саме поруч із бабусею дитина відчуває любов, підтримку та емоційну захищеність. (а.с. 20зворот-21)

Відповідно до характеристики учениці КЗ «Вінницький ліцей №29» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_2 заклад жодного разу не відвідували, навчанням та досягненнями своєї доньки не цікавляться, не беруть участі у житті класу, не відвідують батьківські збори, з класним керівником не контактують та не виходять на зв`язок. ОСОБА_5 постійно проживає та знаходиться на забезпеченні бабусь ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , які займаються її вихованням, цікавляться шкільним життям дитини, її навчанням, забезпечують відвідування навчальних екскурсій, організовують правильне проведення вільного часу, контролюють освітній процес та досягнення онучки. Постійно контактують з класним керівником. (а.с. 25,26)

Згідно з Довідкою №87 від 06.05.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 6 інклюзивному класі КУ «ПОПАСНЯНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ №1 ІМЕНІ ВІКТОРА ШУЛІКА» за дистанційною формою навчання як дитина з особливими освітніми потребами. (а.с. 30)

Відповідно до характеристики ОСОБА_4 , учениці КУ «ПОПАСНЯНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ №1 ІМЕНІ ВІКТОРА ШУЛІКА» встановлено, що батьки приділяють неналежну увагу вихованню доньки, все спілкування вчителів йде через бабусю, яка опікується долею онучки і завжди їй допомагає. За останні три роки батьки жодного разу не спілкувалися ні з класним керівником, ні з асистентом вчителя. Складається враження, що вони зовсім не беруть участі у житті дитини, на контакт виходить лише бабуся. (а.с. 31,32)

Відповідно до висновку Вінницької міської ради, як органу опіки та піклування від 26.03.2026 №01/00/011/17445, вважають за доцільне позбавити батьківських прав матері ОСОБА_3 щодо дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та вважають за недоцільне позбавити батьківських прав батька ОСОБА_2 щодо дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 68-73)

Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Сімейного кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як міжнародні договори, так і національне законодавство в питаннях виховання дітей направлені на забезпечення найвищих інтересів дітей. У статтях 8, 9, 20 Конвенції про права дитини вживається термін «найкращі» інтереси дитини, а у ст. 3 зобов`язано усі державні та приватні установи, які займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні та законодавчі органи у всіх діях щодо дітей приділяти першочергову увагу «як найкращому забезпеченню інтересів дитини».

У частині 2 ст. 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей записано: «предметом цієї Конвенції є підтримка - у найвищих інтересах дітей - їхніх прав...».

Стандарти Ради Європи у галузі прав людини виходять із того, що спілкування батька та дитини є ключовим моментом сімейного життя, що розуміється як зв`язок між близькими родичами. Батьківські права щодо дітей визнаються і захищаються ст. 8 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України №789 від 27.02.1991. Сімейне життя, як розуміється в договірних країнах, охоплює широкий спектр прав батьків, пов`язаних з турботою і опікою над їх неповнолітніми дітьми.

Згідно з ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою в розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Зокрема, нею передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточені. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-учасниці дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Із роз`яснень, наданих в п.п.15 та 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 20 від 19.12.2008) вбачається, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2021 по справі № 459/3411/18 роз`яснив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження винної поведінки відповідачів та свідомого нехтування своїми обов`язками відносно власних дітей.

Відповідачі будь-яких обґрунтованих заперечень на позов не подали, поважності причин не виконання покладених на них батьківських обов`язків не навели.

В судовому засіданні не встановлені обставини, які б свідчили про існування об`єктивних перешкод для реалізації відповідачами їх батьківських обов`язків, що спричинили неналежне піклування про дітей з підстав, що не залежать від відповідачів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами факту ухилення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від виконання своїх обов`язків по вихованню своїх дітей, яке виражається у тому, що вони не відвідують дітей, не цікавляться їх життям та розвитком, не забезпечують необхідне харчування, медичним доглядом, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення в дуже важливий для формування їх особистості вік; не надають дітям доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі і не можуть бути для дітей прикладом та авторитетом; не виявляють інтересу до внутрішнього світу дітей, не створюють умови для отримання ними освіти. Відповідачі не розуміють батьківського обов`язку, не виявляють ніяких батьківських почуттів, не займались та не займаються вихованням та утриманням дітей, не замислюються про долю дітей, їх майбутнє.

Отже, з метою захисту якнайкращих інтересів дітей суд визнає за доцільне позбавити матір та батька батьківських прав, що забезпечить їх розвиток у безпечному та стійкому середовищі.

При цьому суд зауважує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє відповідачів прав на спілкування з дітьми й побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення їх батьківських прав.

Вирішуючи вимоги про стягнення аліментів, суд враховує наступне.

Згідно з ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованапостановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 рокута набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

З урахуванням встановлених судом обставин, наданих доказів, суд вважає можливим стягнути з відповідачів аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення повноліття.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. В даному випадку в спірних правовідносинах позов подано до суду - 12.01.2026.

Згідно з ст. 430 ЦПК України, стягнення аліментів за один місяць підлягає зверненню до негайного виконання.

Вирішуючи вимоги про призначення ОСОБА_8 піклувальником ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 55 Цивільного кодексу України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Частиною 1 ст. 59 Цивільного кодексу України, піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ч.3 ст. 60 ЦК України).

Частинами 2, 3 та 4 ст. 63 Цивільного кодексу України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 243 Сімейного кодексу України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом, у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 244 Сімейного кодексу України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Вищенаведені норми закону дають підстави для висновку, що питання про призначення опікуна повинно вирішуватись зокрема на підставі подання уповноваженого органу опіки та піклування.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять рішення Органу опіки та піклування щодо доцільності призначення позивачки опікуном та піклувальником дітей, відповідно до вимог чинного законодавства України.

За таких обставин, позовні вимоги в частині встановлення опіки та призначення опікуна задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки належить стягнути судові витрати у вигляді сплаченого нею при подачі даного позову судовий збір у розмірі 1 311 грн. 20 коп. та на користь держави 1 311 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі однієї третьої частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі однієї третьої частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів,але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 311 грн. 20 коп. в рівних частинах.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 1 311 грн. 20 коп. в рівних частинах.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 08.05.2026

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5

Орган опіки та піклування Вінницької міської ради, вул. Соборна, буд. 50, м. Вінниця, код ЄДРПОУ: 44566028

СУДДЯ: