Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №147/219/25 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/219/25

Провадження № 2/147/76/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі

головуючого судді Почкіної О.М.,

із участю секретаря Бабчук.,

за участі відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 подав до Тростянецького районного суду Вінницької області позовну заяву до ОСОБА_1 , в якому просив суд провести поділ спільного майна подружжя, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташованого по АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_3 право власності на частини зазначеного житлового будинку, визнати за ОСОБА_1 право власності на частини зазначеного житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 22.10.2017 по 12.08.2021 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується рішенням Тростянецького районного суду від 12.08.2021 у справі №147/697/21. За період шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 . Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.08.2021 з ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.07.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Також вказує, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за ОСОБА_6 зареєстровано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу житлового будинку від 24.01.2019, виданого приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вихватнюк Л.А.

З метою добровільного врегулювання питання поділу спільного майна подружжя позивачем 16.12.2024 відповідачці було скеровано лист з пропозицією розглянути в місячний термін можливість поділу придбаного під час перебування в шлюбі вищевказаного житлового будинку.

Відповідачка отримала пропозицію щодо поділу майна, однак після спливу місячного строку з приводу добровільного поділу майна до позивача не зверталася.

Разом з тим, незважаючи на те, що зареєстроване місце проживання позивача значить за адресою у вказаному житловому будинку, відповідачка без згоди позивача змінила замки від вхідних дверей, що унеможливило користування позивачем вказаним будинком чи його частиною.

У зв`язку з відсутністю у позивача правовстановлювальних документів, позивач попередньо оцінив вартість оспорюваного майна у розмірі 500000,00 грн

В добровільному порядку ОСОБА_1 не бажає ділити спільно нажите майно, тому у позивача виникла необхідність звернутися до суду за захистом його порушених прав, просить суд провести поділ спільного майна подружжя, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 14.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

26.02.2025 відповідачка подала зустрічний позов, який обгрунтувала тим, що 22 жовтня 2017 року між нею та ОСОБА_3 був укладений шлюб, розірваний рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області 12 серпня 2021 року. За період перебуванні у шлюбі у подружжя народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 02.06.2022 року дитині встановлена інвалідність строком на п`ять років. Після розірвання шлюбу син залишився проживати із матір`ю. ОСОБА_1 не заперечується факт придбання за період перебування у шлюбі зі ОСОБА_3 житлового будинку з господарськими будівлями розташованого по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 у спірному будинку не проживає. Так, як із первісного позову вбачається, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) бажає користуватися спірним будинком та розпоряджатись ним на власний розсуд, у зв`язку із чим бажає в подальшому ініціювати нові позови, позивачка за зустрічним позовом (відповідачка за первісним), з метою уникнення в подальшому нових спорів, не заперечує аби це майно залишилось у володінні її колишнього чоловіка ОСОБА_3 , проте бажає отримати компенсацію частини вартості цього майна в порядку поділу спільного майна подружжя. Презумпція виникнення права спільної сумісної власності на спірний будинок ОСОБА_1 не оспорюється. Домовленості про поділ належного будинку сторони не дійшли. Враховуючи викладене, беручи до уваги, що ОСОБА_3 бажає в подальшому користуватись та розпоряджатись спільним нерухомим майном сторін, зокрема, вселяти у будинок третіх осіб, встановлювати порядок користування майном, тощо, а позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) не має наміру користуватись будинком, та з метою уникнення виникнення можливих спорів щодо спірного будинку у подальшому, остання надає свою згоду на виплату їй грошової компенсації вартості 1/2 частини будинку замість належної їй частки у праві спільної власності. Вказує, що Позивач за первісним позовом визначив вартість спірного будинку в розмірі 500 000 гривень 00 коп. Така сума визнається ОСОБА_1 . Таким чином, визначаючи розмір належної компенсації, в основу доказів вартості спірного майна, враховуючи, що і позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) ОСОБА_3 і позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) ОСОБА_1 визнають вартість спірного будинку в розмірі 500000 грн, керуючись положеннями ч. 1 ст. 82 ЦПК України, остання визначає грошову компенсацію у розмірі 250 000, 00 грн. Тому просить в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями розташованого по АДРЕСА_1 , вартістю 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок та Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості житлового будинку з господарськими будівлями розташованого по АДРЕСА_1 , в розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

30.04.2025 представник позивача через канцелярію суду подав клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати без участі позивача та його представника, оскільки відповідачка визнає фактичні обставини справи, в тому числі і вартість житлового будинку з господарськими будівлями розташованого у АДРЕСА_1 . в розмірі 500000 грн. Проти зустрічного позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, вказав, що ОСОБА_3 не бажає придбавати чи сплачувати кошти за частини житлового будинку з господарськими будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а закону, який би зобов`язував так чинити немає.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 20.05.2025 було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.06.2025, клопотання позивача про витребування доказів було задоволено та зобов`язано приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької надати суду належним чином засвідчену копію нотаріальної справи щодо укладення 24.01.2019 договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 (сторони ОСОБА_7 (продавець), ОСОБА_6 (покупець).

Ухвалою суду від 06.11.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Представник позивача 13.01.2026 надав заяву в якій просив судове засідання провести без його участі та участі позивача, зазначив, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задоволити, в задоволені зустрічного просили відмовити.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні первісний позов визнали частково, в частині належності житлового будинку до спільного майна подружжя. Зустрічний позов підтримали в повному обсязі та просили його задоволити.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

На підтвердження обставин викладених в первісному позові позивачем надано наступні докази, дослідженні судом в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . 23.10.2017 зареєстрували шлюб у виконкомі Капустянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, про що 23.10.2017. складено відповідний актовий запис №6.(а.с.11)

Рішенням Тростянецького районного суду області від 12.08.2021, шлюб укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , зареєстрований 22.10.2017 у виконкомі Капустянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, актовий запис №6, був розірваний. ОСОБА_6 було відновлено дошлюбне прізвище – ОСОБА_8 (а.с.12).

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.08.2021 з ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.07.2021 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.14-15).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №407859472 від 12.12.2024, вбачається, що в Державному реєстрі речових прав за №1532731605241 зареєстровано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Власником вказаного нерухомого майна є ОСОБА_6 . Державна реєстрація була проведена на підставі договору купівлі продажу житлового будинку від 24.01.2019, виданого приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вихватнюк Л.А.(а.с.17).

В матеріалах справи міститься довідка, видана Капустянським старостинським округом 13.01.2025 за №02-18/6, що підтверджує те, що ОСОБА_1 проживає зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації за АДРЕСА_2 (а.с.16).

З листа, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що позивач через свого представника звернувся до відповідача з пропозицією добровільного врегулювання питання поділу спільного майна подружжя (а.с.19).

Також, в матеріалах справи міститься копія фіскального чеку АТ «Укрпошта» та трекінг відправлення, що підтверджує отримання ОСОБА_1 листа з пропозицією про добровільне врегулювання спору (а.с.20-21).

Крім того, при звернення до суду з зустрічним позовом відповідачкою було надано наступні докази.

Судом встановлено, що із витягу з реєстру Тростянецької територіальної громади №2023/007917419 від 02.10.2023 вбачається, що позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 97).

24 січня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вихватнюк Л.А., за реєстровим № 49, ОСОБА_6 був придбаний цілий житловий будинок загальною площею 75,4 кв.м, житловою площею 54,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір укладався за згодою чоловіка покупця ОСОБА_3 (а.с.100-102).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 153773957 від 24.01.2019, право власності на вказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_6 ( а.с.103-104).

Також в матеріалах справи міститься технічний паспорт на житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 , виданий 16.04.1991, в якому міститься план будинку та характеристика будівель та споруд (а.с. 105-110).

Під час шлюбу в сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.111).

Також до матеріалів справи додано копію рішення лікувально-консультативної комісії ОСОБА_5 та індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда (а.с.112-115)

При ухваленні рішення суд керується наступними нормами.

В силу приписів ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.( Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18).

Відповідно до ч.1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За змістом ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Так, в судовому засіданні відповідач первісного позову визнав ту обставину, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , придбаний під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Тобто, вказані норми права припускають існування факту права спільної сумісної власності подружжя щодо кожної речі, набутої у шлюбі, незалежно від тих обставин, зокрема, хто є набувачем за договором, або забудовником будівлі, або на чиє ім`я було зареєстровано право власності на таку річ.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що сторони визнають житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя, обгрунтовані сумніви у суду щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання нема, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Будья-яких доказів того, що частки подружжя є нерівними, учасниками суду не надано та під час судового розгляду не здобуто, тому суд приходить до висновку, що частки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є рівними.

З приводу вимог заявлених в зустрічному позові, то суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 16 ЦК України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

ОСОБА_1 в зустрічному позові покликається, на те, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) бажає користуватися спірним будинком та розпоряджатись ним на власний розсуд тому не заперечує аби це майно залишилось у володінні її колишнього чоловіка ОСОБА_3 , проте бажає отримати компенсацію частини вартості цього майна в порядку поділу спільного майна подружжя.

Разом з тим докази того, що будинок є неподільною річчю і відповідач (позивач за первісним позовом) одноосібно володіє будинком, не надано та судом не встановлено. Крім того відповідач (позивач за первісним позовом) заперечує в повному обсязі проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом. Набуття права власності на майно є результатом волевиявленням особи, примусового набуття права власності на майно норми чинного законодавства не містять. Відтак позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно фіскального чеку № 1448377823 від 29.01.2026 позивачем первісного позову було сплачено судовий збір у сумі 2520,00 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги первісного позову задоволено повністю, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя – задовольнити

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 2520,00 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять гривень 00 копійок) судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями розташованого по АДРЕСА_1 , вартістю 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок, та стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсацію у розмірі 1/2 вартості житлового будинку з господарськими будівлями розташованого по АДРЕСА_1 , в розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя О.М. Почкіна