Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №405/2934/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

додаткова

06 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/2934/25

провадження № 22-з/4809/77/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя – доповідач), Карпенка О. Л., Мурашка С. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Писаренко Андрій Григорович, про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 08 грудня 2025 року у складі головуючого судді Шевченко І. М.

УСТАНОВИВ:

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 15 квітня 2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишено без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 08 грудня 2025 року залишено без змін.

20 квітня 2026 року (зареєстровано апеляційним судом 21 квітня 2026 року) через систему Електронний Суд до Кропивницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Писаренко Андрій Григорович, про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення із позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 грн. До заяви долучено копію договору №01/01/26 про надання правової допомоги від 05 січня 2026 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 20 квітня 2026 року, ордер про надання правничої допомоги.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Писаренко Андрій Григорович, про ухвалення додаткового рішення у справі призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

27 квітня 2026 року через систему Електронний Суд до Кропивницького апеляційного суду від представника позивача Романенка М. Е. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в яких представник просив відмовити у стягненні із позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу.

Представник звернув увагу суду, що стороною відповідачки не підтверджено та не доведено платіжними інструкціями, що сума 14 000,00 грн дійсно була перерахована адвокату за виконану роботу. Зазначив, що адвокат відповідачки не надав жодного документа, що підтверджує фактичну оплату гонорару. Наданий акт виконаних робіт не є підтвердженням здійсненої оплати, а лише фіксує домовленості між клієнтом та адвокатом.

Вказав, що представником відповідачки не доведено, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Так, витрати відповідачки на здійснення послуг є явно завищеними та неспівмірними зі складністю справи, виходячи із аналізу середньої вартості адвокатських послуг, до того ж не вказано ні кількості потрачених годин, ні вартості однієї години.

Перевіривши доводи заяви відповідачки про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених нею під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи заперечення позивача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви з наступних підстав.

Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (частина третя статті 259 ЦПК України).

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Згідно частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Апеляційним судом з`ясовано, що професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи № 405/2934/25 відповідачці ОСОБА_1 надавав адвокат Писаренко Андрій Григорович, який діяв на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ № 1389701, виданого 05 січня 2026 року відповідно до договору про надання правничої допомоги №01/01/26 від 05 січня 2026 року (а.с.166).

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки заявив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідачка очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи становить 14 000 грн. Зазначено, що остаточний розмір витрат буде підтверджено документально протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (а.с.140-142).

Оцінюючи обґрунтованість заявленого відповідачкою розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції, зважаючи на наявність заперечень позивача, колегія суддів ураховує наступне.

05 січня 2026 року між Адвокатським бюро «Андрія Писаренка «Інтерлайт», в особі керуючого бюро, адвоката Писаренка Андрія Григоровича та Вороною Ларисою Олександрівною укладено договір №01/01/26 про надання правової допомоги.

За умовами вказаного договору адвокатське бюро зобов`язується надати клієнту правову допомогу, що полягає у:

-Наданні усних та письмових юридичних консультацій з вивченням документів клієнта з правових питань, що стосуються розгляду справи №405/2934/25 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

-Аналізі фактичних обставин справи, матеріалів апеляційної скарги, судової практики та формуванні правової позиції клієнта;

-Підготовці відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, пояснень, заперечень та інших процесуальних документів;

-Представництва інтересів клієнта як відповідача у Кропивницькому апеляційному суді у справі №405/2934/25 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором (розділ 1 Договору).

Розділом 3 договору визначено вартість послуг адвоката та порядок розрахунків.

Так, згідно п. 3.1. договору, вартість послуг складає 14 000 грн.

Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата здійснюється клієнтом протягом п`яти банківських днів з моменту підписання цього договору (а.с.164-165).

20 квітня 2026 року сторони договору підписали акт прийому-передачі наданих послуг.

Пунктом 1 визначено, що адвокатським бюро було надано клієнту наступні види правничої допомоги під час розгляду справи №405/2934/25 у Кропивницькому апеляційному суді:

-Надання усних консультацій, аналіз матеріалів апеляційної скарги та судової практики;

-Аналіз фактичних обставин справи та формування правової позиції клієнта;

-Складання, оформлення та подання відзиву на апеляційну скаргу.

Пунктом 2 акту визначено, що вартість наданих послуг (гонорар) відповідно до п.3.1. договору становить 14 000 грн (а.с.165).

Пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено

З урахуванням зазначеного, апеляційний суд відхиляє доводи представника позивача про те, що відповідачкою не надало до суду доказів повної оплати наданих адвокатом послуг, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 903/277/20, від 22.02.2022 у справі № 910/13797/20, від 31.10.2023 у справі № 5019/1274/11).

Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання представника позивача на відсутність у акті прийому-передачі наданих послуг від 20 квітня 2026 року розрахунку часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги ОСОБА_1 та вартості однієї години, оскільки в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від витраченого адвокатом часу.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Колегія суддів зазначає, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи складність справи, суть спору, результат розгляду справи, характер наданих послуг, враховуючи заперечення позивача, а принцип пропорційності судових витрат, з урахуванням того, що позовні вимоги позивача задоволено частково (на 32,97%) (відмовлено у задоволенні позовних вимог на 67, 03%), колегія суддів приходить висновку, що розумним, пропорційним та необхідним у межах перегляду цієї справи в суді апеляційної інстанції, є стягнення з позивача на користь відповідачки судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 384, 2 грн. В іншій частині вимоги заяви задоволенню не підлягають.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію пропорційності судових витрат, визначеному пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України

З огляду на наведене, заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Писаренко Андрій Григорович, про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 08 грудня 2025 року підлягає частковому задоволенню, а із Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, понесені в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу, у розмірі 9 384, 2 грн.

Керуючись ст. ст. 270, 381, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Писаренко Андрій Григорович, про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 08 грудня 2025 року задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати, понесені в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу, у розмірі 9 384,2 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 06.05.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

С. І. Мурашко