Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №175/8566/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2868/26 Справа № 175/8566/24 Головуючий у першій інстанції: Озерянська Ж. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Агєєва О.В.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Озерянської Ж.М. від 21 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу,–

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 25 грудня 2021 року він надав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в борг 4500,00 дол. США для купівлі транспортного засобу. 20 грудня 2022 року позивач отримав 2250,00 дол. США від ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , тому позивач звертається до суду до спадкоємців ОСОБА_6 з метою повернення суми боргу у розмірі 2250,00 дол. США, що станом на 05 червня 2024 року складає 90661,00 грн. за курсом НБУ. Тому позивач просив стягнути на його користь по 30220,35 грн боргу з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з кожного.

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 25 грудня 2021 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (позичальники) та ОСОБА_1 було укладено договір позики, за умовами якого позивач надав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в борг 4500,00 дол. США для купівлі транспортного засобу SUZUKI модель SX-4 2011 року випуску р/н НОМЕР_1 , а позичальники зобов`язались повернути борг не пізніше 25 грудня 2022 року (а.с.72).

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №1244/2022/3019696 від 04 січня 2022 року, ОСОБА_7 продав ОСОБА_6 транспортний засіб SUZUKI модель SX-4 2011 року випуску р/н НОМЕР_1 за 45000,00 грн (а.с. 52).

20 грудня 2022 року позивач отримав 2250,00 дол. США від ОСОБА_5 , що підтверджується відповідним написом на оригіналі боргової розписки (а.с. 72).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер один з боржників - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Після його смерті було заведено спадкову справу №96487036, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 95- 96).

Відповідно до повної копії спадкової справи №34/2022, заведеної приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулись 19 липня 2022 року ОСОБА_5 (як зазначено у заяві - співмешканка), 22 липня 2022 року ОСОБА_4 (син спадкодавця) та 15 жовтня 2022 року ОСОБА_1 (позивач) (а.с. 93-109).

За життя ОСОБА_6 заповіту не склав, що підтверджується копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 19.07.2022 №69509591, виданої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. (а.с. 97).

22 липня 2022 року ОСОБА_3 (дочка) звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шатковської І.Ю. із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь сина спадкодавця - ОСОБА_4 (а.с. 100).

Допитана у судовому засіданні місцевого суду свідок ОСОБА_8 підтвердила факт отримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 4500,00 дол. США (а.с. 87).

Також установлено, що ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 жовтня 2022 року у справі № 203/3092/22 заяву ОСОБА_5 , заінтересовані особи – ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу – залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили 25.10.2022 (а.с. 186).

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року, в справі №932/1076/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності (а.с. 188-190, 191-194).

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року (а.с. 196-197).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Разом з тим, в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм статей 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг певної грошової суми, так і дати її отримання.

У Постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 зазначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц.

Статтею 540 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Виходячи з викладеного, встановивши, що договір позики від 25 грудня 2021 року укладений у належній простій письмовій формі; факт отримання позики у розмірі 4500,00 дол. США не спростований; встановивши часткове повернення ОСОБА_5 половини (рівної частки) суми позики позивачу в розмірі 2250,00 дол. США, колегія дійшла висновку про наявність неповернутої за життя ОСОБА_6 заборгованості за вказаним правочином у сумі 2250,00 дол. США, що на час подання позовної заяви по курсу НБУ 40,2938 становить 90661,05 грн.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги (ч. 2 ст. 1281 ЦК України, в редакції, чинній на час відкриття спадщини).

Відповідно до частини 3 вказаної вище статті якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ч. 4 ст. ст. 1281 ЦК України, в редакції, чинній на час відкриття спадщини).

Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, встановити дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц (№61-25487св18).

Згідно повної копії спадкової справи №34/2022, заведеної приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с. 93-109).

Отже, позивачем, як кредитором спадкодавця, не порушено строки, які передбачені статтею 1281 ЦК України, адже свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на все або частину спадкового майна, станом на час пред”явлення позову у даній цивільній справі, не видавались.

За положеннями статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №645/3265/13-ц (провадження №61-5552свп18) зроблено висновок, що “застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі. Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося. Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд”.

З урахуванням викладеного та встановлених у даній справі фактичних обставин, ОСОБА_4 (син спадкодавця)є належними відповідачем за даним позовом, оскільки прийняв спадщину після свого батька, звернувшись до нотаріуса у встановлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини.

Доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 30220 (тридцять тисяч двісті двадцять) грн 35 коп. (відповідно до змісту позовних вимог, враховуючи принцип диспозитивності).

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неналежним відповідачами, адже ОСОБА_3 (дочка спадкодавця) відмовилась від прийняття спадщини на користь сина спадкодавця - ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 не зверталась у шестимісячний строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується копією спадкової справи №34/2022, заведеною приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. (а.с. 93-109).

Згідно копії паспорту спадкодавця серії НОМЕР_3 , виданого 19.01.2001 Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, місце проживання ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстроване за адресою по АДРЕСА_1 . Відповідно до позовної заяви, відповідачка ОСОБА_2 за іншою адресою - по АДРЕСА_2 , що також відповідає змісту її заяви (а.с. 171).

Крім того, ОСОБА_5 (як зазначено у заяві про прийняття спадщини - співмешканка) не успадкувала спадщину після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у вказаного спадкодавця наявний спадкоємець першої черги, який прийняв спадщину.

Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України): перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки; друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері; третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця; четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини; п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

За положеннями частини другої статті 1258 ЦК України, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 26 червня 2024 року у справі №489/8011/18, від 01 жовтня 2024 року у справі №638/11578/21.

Про це також зазначено у пункті 21 постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 "Про судову практику в справах про спадкування".

Позивач ОСОБА_1 15 жовтня 2022 року звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 105), хоча не є спадкоємцем ні за законом, ні за заповітом.

Визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справах №№552/91/18, 554/9144/17).

На стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості замінити первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі в справі іншу особу, як співвідповідача.

У зв`язку з викладеним вище, наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення з них грошових коштів, адже вони є неналежним відповідачами, оскільки не приймали спадщину після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотань про надання доказів чи про витребування відповідних доказів судом – учасниками справи не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом судового засідання суду апеляційної інстанції.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, залишив поза увагою, що свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріусом на час розгляду справи не видавалось. А тому строки, встановлені частиною другою статті 1281 ЦК України (в редакції Закону №2478-VIII від 03.07.2018), кредитором не пропущені.

Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та відмову в задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого останнім судового збору за подання позовної заяви (1211,20 грн) та апеляційної скарги (1816,80 грн), пропорційно задоволеним позовним вимогам (3028,00 грн х 33,33%) у розмірі 1009 (одна тисяча дев`ять) грн 23 коп. (а.с. 1,2, 130, 131).

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія звертає увагу, що позивач, за наявності підстав, не позбавлений можливості, на захист своїх прав та законних інтересів, звернутись до суду з іншим позовом, за іншого обґрунтування.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошові кошти у розмірі 30220 (тридцять тисяч двісті двадцять) грн 35 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати у розмірі 1009 (одна тисяча дев`ять) грн 23 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

О.В. Агєєв