Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №205/12674/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4038/26 Справа № 205/12674/25 Головуючий у першій інстанції: Басова Н. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Городничої В.С.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра у складі судді Басової Н.В. від 26 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,–

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 13 вересня 2003 року. Від сумісного шлюбу мають доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейні стосунки не склалися через різність характерів та поглядів на життя у зв`язку з чим між ними виникали суперечки та сварки. Шлюбні стосунки не підтримують з 2024 року, спільне господарство не ведуть, сім`я розпалася та поновлена бути не може, примирення неможливе. Тому, позивачка просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_1 , який зареєстрований відділом реєстрації актів громадського стану Ленінського районного управління юстиції м.Дніпропетровська 13 вересня 2003 року та зроблено відповідний актовий запис №852.

Рішенням Новокодацького районного суду м. Дніпра від 26 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 13 вересня 2003 року у Відділу реєстрації актів громадянського стану Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис № 852 – розірвано. ОСОБА_2 після розірвання шлюбу прізвище залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211.20 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині правового обґрунтування задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідно до свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів громадського стану Ленінського районного управління юстиції м.Дніпропетровська, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,13 вересня 2003 року зареєстрували шлюб. Прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_6 » (а.с. 18).

Від шлюбу мають спільну повнолітню доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №903 (а.с. 19).

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №399330 від 12 грудня 2016 року, ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності з 01.01.2017 безстроково (а.с. 23-24).

Згідно змісту позовної заяви, на теперішній час сімейні стосунки не склалися через різність характерів та поглядів на життя у зв`язку з чим між сторонами виникали суперечки та сварки, шлюбні стосунки не підтримують з 2024 року, спільне господарство не ведуть. Сім`я розпалася та поновлена бути не може, примирення неможливе.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод визначено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (частина третя статті 105 СК України).

Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім`ї. Проте завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім`ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім`ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.

Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім`ї.

Відповідно до вимог статті 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Згідно пункту 10 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

За приписами статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. У відповідності із частиною 1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Шлюб – це добровільний союз чоловіка та жінки.

Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.

Згідно пояснень відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, йому потрібен додатковий строк для примирення з позивачкою. Разом з тим, відповідач визнає, що і під час надання судом першої інстанції двомісячного строку для примирення і станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції примирення не відбулось, оскільки позивачка не бажає примирення, не спілкується з відповідачем та разом з повнолітньою донькою проживає у Республіці Польща.

Згідно пояснень у судому засіданні суду апеляційної інстанції, відповідачем визнано, що сторони тривалий час не підтримують сімейні відносини, проживають у різних країнах.

Надаючи пояснення ОСОБА_1 не навів обґрунтованих доводів, які б свідчили про існування сімейних відносин сторін на час пред`явлення позову, на час ухвалення оскаржуваного рішення, розгляду справи апеляційним судом.

Представник позивачки в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначила, що позивачка не має наміру продовжувати шлюбні відносини з позивачем, збереження шлюбу суперечить її інтересам.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам; встановивши, що шлюб сторін носить формальний характер, сімейні стосунки припинені; враховуючи категоричну позицію позивачки, яка не має наміру відновлювати сімейні відносини з відповідачем, та збереження шлюбу суперечить її інтересам, - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.

Будь-яких істотних підстав для збереження сім`ї сторін всупереч бажанню позивачки судом не встановлено.

Твердження апелянта про те, що в порушення вимог ЦПК України суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, що не дало змоги відповідачу, зокрема, запросити свідків, є необґрунтованими з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 ЦПК України передбачено, що Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно із п. 4 ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України визначено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 277 ЦПК України).

Предметом позовної заяви позивача є розірвання шлюбу.

З врахуванням положень ЦПК України дана справа про розірвання шлюбу є малозначною та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загальної позовного провадження, а тому суд першої інстанції з врахування вимог ст.ст. 274, 277 ЦПК України дійшов до вірного висновку про доцільність розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Разом з тим, колегія звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні місцевим судом помилкового встановлено наявність у сторін “неповнолітньої” доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки станом на час подання позову (18.08.2025) ОСОБА_7 виповнилось повних 18 років та станом на час ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_8 було повних 19 років.

Колегія зазначає, що помилкове встановлення судом факту наявності у сторін «неповнолітньої» дитини є істотним порушенням, оскільки безпосередньо впливає на правильність застосування норм матеріального права та зміст ухваленого рішення у справі про розірвання шлюбу. Наявність неповнолітніх дітей є обставиною, яка зумовлює обов`язок суду з`ясувати додаткові питання, зокрема щодо місця проживання дитини, участі батьків у її вихованні тощо.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, рішення місцевого суду підлягає зміні в частині правового обґрунтування задоволення позову; в іншій оскаржуваній частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 26 грудня 2025 року – змінити в частині правового обґрунтування задоволення позову.

В іншій частині рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 26 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

В.С. Городнича