Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №132/1155/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1155/26

3/132/652/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2026 року м. Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Карнаух Н.П., розглянувши матеріал, який надійшов з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, одруженого, пенсіонера МВС, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ст. 173 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Калинівського районного суду Вінницької області з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 06.04.2026 надійшов протокол серії ГР № 171418 від 31.03.2026, із додатками, про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 ці матеріали передано на розгляд судді Карнауху Н.П.

Згідно із протоколом серії ГР № 171418 від 31.03.2026, ОСОБА_2 31.03.2026 о 16:30 год., за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичної розправою громадянці ОСОБА_3 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян, за що передбачена відповідальність ст. 173 КУпАП.

Після отримання матеріалів, розгляд справи було призначено на 09:10 год. 08.04.2026, однак, ОСОБА_2 до суду не з`явився, відомостей про причини його неявки до суду не надходило.

У зв`язку з цим розгляд справи було відкладено на 08:20 год. 23.04.2026.

До Калинівського районного суду 22.04.2026 надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 відповідно до яких, 31.03.2026 ОСОБА_2 в себе на городі, на межі, замінював пошкодженні стовпці, які пошкодив чоловік ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , коли обкопував межу біля стовпців зі своєї сторони, ОСОБА_3 побачивши, що він закопує нові стовпці викликала своїх дочок. Вона йшла і кричала нецензурні слова, погрожувала йому фізичною розправою. Вона вирвала стовпця і почала його ним бити. ОСОБА_2 відскочив і ОСОБА_3 кинула стовбець в нього. Крім того, зазначив, що ОСОБА_3 вже не перший рік робить наклепи. Обзиває всю його родину, кидається битися, до нього та його матері.

У призначене на 23.04.2026 судове засідання з`явився ОСОБА_2 , який своєї вини у вчиненому не визнав. Підтримав раніше подані ним письмові пояснення. Додав, що вказані події відбувалися на їх з потерпілою городах. Будь-яких інших осіб під час цього конфлікту не було. Також заявив клопотання про виклик потерпілої ОСОБА_3 для з`ясування усіх обставин по справі.

У зв`язку з цим, у розгляді справи оголошено перерву, наступне судове засідання призначене на 09:10 год. 07.05.2026, з метою виклику в це судове засідання потерпілої ОСОБА_3 .

У призначене на 07.05.2026 судове засідання з`явилися: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_3 .

Потерпіла пояснила, що не заперечувала проти того, щоб ОСОБА_2 встановлював стовпці на межі земельних ділянок. Зазначила, що коли вона підійшла та сперлася на стовпець, оскільки через похилий вік їй важко довго стояти та пересуватися, ОСОБА_2 почав висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою. Також вказала, що ОСОБА_2 вдарив її по руці та постійно висловлюється нецензурною лайкою не лише щодо неї та її чоловіка, а й навіть щодо власних дітей та онуків.

ОСОБА_2 зазначив, що такі твердження не відповідають дійсності. Натомість пояснив, що саме ОСОБА_3 вирвала рейку та почала наносити нею удари йому. Також вказав, що ОСОБА_3 , на його думку, постійно провокує конфліктні ситуації.

При цьому, потерпіла в судовому засіданні підтвердила, що конфлікт з ОСОБА_2 відбувався на території приватних домогосподарств, на межі земельних ділянок – городів. Під час цього конфлікту були присутні лише потерпіла ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Інших осіб не було.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового розгляду суддя дійшов такого висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи і вирішення її у точній відповідності з законом.

Положеннями ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.

Статтею 173 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Безпосереднім об`єктом охорони за ст. 173 КУпАП є громадський порядок.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Відмінною особливістю дрібного хуліганства від хуліганства, що є кримінально караним, є те, що воно не має характеру грубого порушення громадського порядку, яке причиняє суттєву шкоду суспільним відносинам, правовим та законним інтересам громадян.

Обов`язковою ознакою для кваліфікації дій особи, як «дрібне хуліганство» необхідна наявність такого обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу ст. 173 КУпАП як «громадське місце».

Опосередковано поняття «громадське місце» визначено положеннями ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Таким чином, громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони. Зокрема, громадським місцем є ліфт, таксофон, приміщення та територія закладів охорони здоров`я, навчальних закладів, дитячих майданчиків, спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, закладів фізичної культури і спорту, під`їзди житлових будинків, підземні переходи, транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, приміщення закладів ресторанного господарства, об`єктів культурного призначення, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ, стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів, приміщення підприємств, установ та організацій усіх форм власності, готелів та аналогічних засобів розміщення громадян, гуртожитків, аеропортів та вокзалів тощо.

Крім того, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності.

Водночас, як встановлено в ході судового розгляду, конфліктна ситуація між потерпілою та ОСОБА_2 виникла на території присадибної земельної ділянки приватного будинковолодіння - городу, що не є громадським місцем

Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.

Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

Відповідно до положень постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» №10 від 22 грудня 2006 року, при розгляді адміністративних та кримінальних справ про хуліганство необхідно встановити всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій (п.п. 1, 4).

Піч час судового розгляду встановлено, що суперечка між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникла через спір за стовпці на межі городів. Відомостей про те, що учасники конфлікту діяли саме з хуліганських мотивів в ході судового розгляду не встановлено.

Положеннями ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, серед іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Таким чином, обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, щодо висловлювань ОСОБА_2 нецензурною лайкою в громадському місці, не підтверджені доказами.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказом у справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 (справа №560/751/17) зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто, зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно із пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідно із ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 39 Постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.

Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У постанові від 21 січня 2020 року (справа №754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У зв`язку з викладеним, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 підлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 173, 245, 247, 251, 280, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Н. П. Карнаух