Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №953/3810/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/3810/26

н/п 3-зв/953/2/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2026 р. м. Харків Суддя Київського районного суду м. Харкова Губська Я.В., розглянувши заяву представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Шинкарьова Сергія Анатолійовича про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Вітюка Р.В. від розгляду матеріалу відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Київського районного суду м. Харкова Вітюка Р.В. перебуває на розгляді матеріал відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. (справа №953/3810/26).

05.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Шинкарьова Сергія Анатолійовича до суду надійшла заява про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Вітюка Р.В. від розгляду справи №953/3810/26.

Заява обґрунтована тим, що відвід заявляється у зв`язку з наявністю обставин, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості та об`єктивності судді при розгляді справи. Вказує, що в іншій кримінальній справі адвокатом було заявлено відвід судді Вітюку Р.В. через системні порушення КПК України, що викликає сумніви в об*єктивності розгляді і даної справи за нормами КУпАП. Також, суддею було проігноровано та не задоволено клопотання сторони про повернення матеріалу для дооформлення, не надано доступ до «Електронного суду», і всі ці порушення об`єктивно викликають сумнів у неупередженості судді та свідчать про порушення принципів справедливого судового розгляду.

Дана заява про відвід розподілена для розгляду судді Київського районного суду м. Харкова згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 року.

Судове засідання по розгляду заяви про відвід було призначено з викликом учасників на 06.05.2026 року.

Заявник ОСОБА_2 в судове засідання 06.05.2026 року не з*явився, подав клопотання про відкладення, у зв*язку з чим судове засідання було відкладено на 08.05.2026 року.

07.05.2026 року заявником подано суду клопотання про участь в режимі відеоконференції, яке було судом задоволено під час судового засідання, однак заявник ОСОБА_2 в режим відеоконференції не вийшов, будь-яких заяв з приводу непідключення до відеоконференції не подав. Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід у відсутності заявника.

Суддя Київського районного суду м. Харкова Вітюк Р.В. подав до суду заяву, в якій просить розглянути заяву у його відсутність, заяву вважає необгрунтованою.

Дослідивши клопотання та матеріали судової справи, суд приходить до наступного.

Відповідно статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно статті 129 Основного Закону суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Аналогічне положення міститься і у частині 1 статті 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», згідно якого кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Кодекс України про адміністративні правопорушення, положеннями якого регламентується порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді та відповідно не визначає порядку розгляду заяви про відвід. Проте діючі Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України мають відповідні статті про відвід судді, а тому, при розгляді вказаної заяви про відвід, слід застосувати аналогію закону.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України

і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно пункту 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про безсторонність суду.

Таким чином, розгляд заяви про відвід судді в межах справи про адміністративне правопорушення є можливим та таким, що направлений на захист прав особи щодо розгляду його справи безстороннім судом.

Норми чинного КУпАП не регулюють порядок вирішення питання про відвід судді,

але з метою додержання принципу законності виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі кримінального процесуального права при вирішенні цього питання, а саме статтями 75, 81 КПК України.

Вичерпний перелік обставин, які виключають участь судді у кримінальному провадженні, встановлений статтями 75 КПК України.

У відповідності до частини першої статті 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він

є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь

у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Зі змісту заяви адвоката Шинкарьова С.А. про відвід судді вбачається, що мотивами для відводу судді є незгода заявника з процесуальним рішенням, прийнятим суддею щодо клопотання про відмову в поверненні матеріалу для дооформлення, не вирішення клопотань та подання заяви про відвід судді Вітюку Р.В. в іншій кримінальній справі.

Суд зазначає, що вирішення клопотань учасників справи відноситься виключно до дискреції судді, який розглядає адміністративний матеріал, і незгода з процесуальними рішеннями судді, не є підставою для відводу судді.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).

Також, суд вказує, що будь-які відводи, заявлені в інших справах, в тому числі і кримінальних, не можуть свідчити про неупередженість судді під час розгляду матеріалу про справі про адміністративне правопорушення, яке є предметом даного судового розгляду.

Суд зазначає, що згідно з підпунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов`язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя. Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Згідно з усталеною практикою Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою судді. Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі – тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію – тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. У рішенні у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, роз`яснено, що відчуття упередженості – це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує. Для того, щоб вирішити, чи є у конкретній справі правомірні підстави сумніватись у неупередженості судді, необхідно взяти до уваги й думку скаржника, яка при цьому не повинна мати вирішального значення.

Дослідивши доводи заявника про відвід судді у справі, суд дійшов висновку, що наведені в заяві підстави відводу, не вказують на наявність обставин, які можуть викликати сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді Вітюка Р.В. при розгляді даної справи.

Інших підстав для відводу судді, передбачених у ст.ст. 75, 76 КПК України, адвокат не навів.

Оскільки судом не встановлені підстави для відводу судді Київського районного суду м. Харкова Вітюка Р.В. у зазначеному провадженні, заява про відвід, подана адвокатом Шинкарьовим С.А. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 221, 252, 256, 268, 284 КУпАП, ст.ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Шинкарьова Сергія Анатолійовича про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Вітюка Р.В. від розгляду матеріалу відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення - відмовити.

Постанова оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя -