Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Грабіж
Дата: 07 травня 2026 р.
Справа: №638/2870/26
Суддя: Хайкін В. М.
Справа № 638/2870/26
Провадження № 1-кп/638/1361/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова
в складі головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
з участю прокурора: ОСОБА_3 ,
з участю обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
з участю законного представника обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
з участю захисника обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221070001470 від 09.12.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кремінна Луганської області, українця, громадянина України, студента 2-го курсу КЗОЗ «Ізюмський медичний фаховий коледж», не одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України,-
ВСТАНОВИВ:
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України, востаннє від 20.10.2025 № 793/2025 строком на 90 діб, Законом України від 21.10.2025 №4643-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», тобто з 24.02.2022 по теперішній час в Україні діє правовий режим воєнного стану.
15 листопада 2025 року приблизно о 18:40 год. (точного часу встановити не вдалося можливим), неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись поблизу залізничного вокзалу, який розташований на площі Привокзальній, 1 у м. Ізюм Харківської області, зустрів раніше не знайомого потерпілого ОСОБА_8 , та під час конфлікту, який виник на ґрунті неприязнених відносин, наніс останньому з незначною силою 3 удари ногами та 2 удари руками в область ніг і тулуба, внаслідок чого потерпілий впав на землю, а неповнолітній ОСОБА_7 продовжуючи свій злочинний умисел, наніс з незначною силою ще 3 удари ногами в область тулуба та спини потерпілого, чим спричинив ОСОБА_9 садно на верхній поверхні лівого плечового суглобу, яке згідно висновку судово-медичної експертизи відноситься до легких тілесних ушкоджень. Після чого неповнолітній ОСОБА_7 розпилив газ із перцевого балончика в область обличчя потерпілого та скориставшись тим, що воля і здатність ОСОБА_8 до опору була подавлена, діючи умисно, реалізовуючи свій єдиний злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, відкрито вкрав мобільний телефон «Xiaomi Redmi 8А» витягнувши його з правої задньої кишені штанів потерпілого, чим спричинив матеріальну шкоду, згідно висновку судової товарознавчої експертизи, на суму 2593,00 грн (дві тисячі п`ятсот дев`яносто три гривні) 00 коп., після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Допитаний обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення у повному обсязі, підтвердивши обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому розкаявся. Також зазначив, що відшкодував потерпілому моральну шкоду.
Від потерпілого ОСОБА_8 в матеріалах справи міститься заява з проханням провести розгляд справи за його відсутності, цивільний позов заявляти не має наміру, матеріальних претензій не має.
Даючи оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_7 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно відображають обстановку і обставини скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.
Суд зі згоди прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 , законного представника обвинуваченого та захисника обвинуваченого, відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Аналізуючи представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 та кваліфікує його дії за частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що останній не одружений; раніше не судимий; є студентом 2-го курсу КЗОЗ «Ізюмський медичний фаховий коледж»; має зареєстроване місце проживання; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; відшкодував моральну шкоду потерпілому.
Також згідно вимог статті 485, 487 КПК України, при вивченні даних про особу обвинуваченого враховує, що згідно характеристики з місця проживання, ОСОБА_7 за час проживання зарекомендував себе як відповідальна, працьовита до доброзичлива людина; згідно характеристики з КЗОЗ «ІМФК» ХОР, ОСОБА_7 зарекомендував себе здібним, думаючим студентом, має хороші знання зі шкільної програми, за час навчання брав участь у позакласних заходах групи, під час занять не був помічений в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння, на критику реагує адекватно; згідно довідки про склад сім`ї, до складу входять: мати – ОСОБА_5 , вітчим – ОСОБА_10 , сестра – ОСОБА_11 ; згідно акту обстеження умов проживання встановлено, що умови проживання санітарні умови задовільні, будинок утримується в чистоті, кімнати просторі, наявні меблі, побутова техніка; неповнолітній ОСОБА_7 на первинному та профілактичному обліках Служби у справах дітей Ізюмської міської ради Харківської області не перебуває.
Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_7 , суд визнає щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, відшкодування спричиненої шкоди.
Відповідно статті 67 Кримінального кодексу України, обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_7 , судом не встановлено.
При вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжкого злочину та суспільну небезпеку вчиненого, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення злочину, соціальну характеристику особи: його вік, стан здоров`я, соціальне становище, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
При цьому також суд враховує, що відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Згідно частини 1 статті 69 Кримінального кодексу України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, суд може, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Пом`якшуючі обставини - це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним злочину й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду від 24.10.2003 року №7 «Про практику застосування судами кримінального покарання» (із змінами внесеними згідно з Постановами Верховного Суду) суди, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб вчинення, кількість епізодів, характер і ступінь тяжкості наслідків тощо). Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст.69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Так, відповідно до статті 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення покарання.
Враховуючи пом`якшуючі обставини, які наведені вище і які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд вважає, що при призначенні основного покарання слід застосувати статтю 69 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією інкримінованої статті.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у межах санкції кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі із застосуванням статті 69, 75, 76, 104 Кримінального кодексу України, оскільки цей вид покарання буде мати вплив на його виправлення та попередження нових злочинів, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України мета покарання як обвинуваченим, так і іншими особами.
Питання щодо витрат, пов`язаних із проведенням експертизи по кримінальному провадженню вирішити на підставі статті 124 КПК України.
Питання про долю речових доказів і документів вирішити на підставі статті 100 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Цивільний позов не заявлявся.
Відповідно до частини 4 статті 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. У зв`язку з чим, суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 12.12.2025 року у справі №638/25030/25, провадження №1-кс/638/3017/25.
Керуючись статтями 349, 368, 370 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України та призначити покарання із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
На підставі статті 75, 104 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати, які пов`язані із залученням експерта за проведення судово-товарознавчої експертизи №3100/25 від 10.12.2025 року у розмірі 400,00 грн. – на користь держави.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 12.12.2025 року у справі №638/25030/25, провадження №1-кс/638/3017/25.
Речові докази:
- мобільний телефон Iphone 11, сірого кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , у прозорому чохлі – повернути власнику ОСОБА_7 ;
- мобільний телефон Xiaomi Redmi 8A чорного кольору IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 та коробку від мобільного телефону Xiaomi Redmi 8A білого кольору із зображенням телефону та наклейкою з вказанням IMEI – вважати повернутим власнику ОСОБА_8 ;
- відеозапис від 16.11.2025, знятий о 02:45, який було записано на флеш-носій «Kigston» - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Головуючий суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua