Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №619/386/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/386/26

провадження № 2/619/701/26

РІШЕННЯ

іменем України

8 травня 2026 року м.Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, встановив –

Короткий зміст позовних вимог.

Адвокат Дем`яненко О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, Військова частина НОМЕР_1 , у якому просить: встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 самостійно виховує та утримує свою доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 та відповідачка – ОСОБА_3 19 червня 2012 року зареєстрували шлюб. В період шлюбу у сторін народилася донька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області № 619/2914/16-ц від 9 листопада 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірваний. Під час розірвання шлюбу місце мешкання дитини не визначалося. Після розірвання шлюбу донька ОСОБА_5 залишилася мешкати разом з батьком– ОСОБА_2 .. ОСОБА_3 весь час мешкала окремо та утворила нову сім`ю. До 24 лютого 2022 року позивач разом з донькою мешкали в АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_6 зареєстровані за вказаною адресою і по теперішній час. Після введення воєнного стану на території України у зв`язку з агресією російської федерації, проведенням воєнних дій та окупацією території, ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5 були змушені виїхати та зареєструватися як внутрішньо переміщені особи на території Люботинської міської територіальної громади за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5 перереєструватися як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_3 . В 2022 році ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до суду, в якій просив визначити місце мешкання доньки разом з ним та стягнути з відповідачки аліменти та утримання доньки. Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 9 грудня 2022 року у справі № 630/259/22 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_2 за місцем мешкання батька, та стягнуто аліменти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Відповідачка ОСОБА_3 з 9 січня 2024 року є військовослужбовицею та перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 . ОСОБА_2 самостійно виховував та утримував доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 07 листопада 2025 року через ЦНАП подав заяву про отримання відстрочки, 23 листопада йому було відмовлено. В відомостях про відмову зазначено, що «Особа перебуває на військовому обліку в районі активних бойових дій або окупації. Необхідно оновити дані й стати на облік за новим місцем проживання». В період, коли ОСОБА_2 намагався усунути недоліки, що позбавляли його можливості отримати відстрочку, він був мобілізований у в/ч № НОМЕР_1 . Факт, який позивач, хоче встановити, має юридичне значення, адже встановлення даного факту надає право позивачу на звільнення з військової служби через сімейні обставини відповідно до абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий облік та військову службу». Тобто, документом, який потрібен позивачу для звільнення, є рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини. У разі наявності судового рішення про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_2 зможе реалізувати право на звільнення з військової служби та продовжувати виховання своєї доньки ОСОБА_5 . На теперішній час малолітня дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка багато років перебуває без материнського піклування, а за наслідками мобілізації її батька залишилася без належного батьківського піклування, що є неприпустимим з точки зору врахування найкращих інтересів дитини, що закріплені міжнародними правовими стандартами, її безпеки в умовах дії воєнного стану. Саме тому ОСОБА_2 звертається до суду за для подальшого забезпечення інтересів своєї доньки.

Аргументи учасників справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подавала.

У своїх поясненнях представник третьої особи Військової частини НОМЕР_1 – Кульчицький Р.В. просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовної заяви. Пояснення обгрунтовані тим, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Наведені позивачем обставини самі по собі не свідчать про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків та не підтверджують факт відсутності її участі у житті дитини. Наявність стягнення аліментів не свідчить про самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків, оскільки сплата аліментів є передбаченою законом формою участі одного з батьків у матеріальному забезпеченні дитини; водночас із матеріалів позовної заяви не вбачається доказів позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою, відбування нею покарання у місцях позбавлення волі, а також доказів ухилення матері від сплати аліментів. Сам факт проходження матір`ю дитини військової служби не є доказом її ухилення від виконання батьківських обов`язків, оскільки закон не ставить можливість участі у вихованні дитини у залежність від характеру трудової або службової діяльності особи. Таким чином, за відсутності належних, допустимих і достатніх доказів того, що мати дитини об`єктивно позбавлена можливості брати участь у її вихованні або свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, відсутні правові підстави для встановлення факту самостійного виховання дитини позивачем у розумінні абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Фактично позивач просить суд створити юридичну передумову для припинення проходження військової служби, а тому встановлення відповідного факту не може здійснюватися формально, без повного дослідження обставин щодо участі іншого з батьків у вихованні дитини. Таким чином, заявлені вимоги спрямовані на створення юридичного факту, який має преюдиційне значення для припинення проходження військової служби, однак заявником не доведено наявності виключних обставин, що свідчать про фактичне одноосібне виховання дитини, а також не спростовано участі матері у здійсненні батьківських прав та обов`язків.

У своїх поясненнях представник третьої особи Служби у справах дітей Пісочинської селищної ради – Стаднік А.С. зазначив, що у 2022 році рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 09.12.2022 року було визначено місце проживання ОСОБА_4 разом із батьком – ОСОБА_2 , а також вирішено питання щодо стягнення аліментів. На момент ухвалення зазначеного рішення ОСОБА_2 разом із донькою проживали як внутрішньо переміщені особи у Люботинській територіальній громаді, оскільки їхній житловий будинок у селищі Козача Лопань був зруйнований внаслідок військової агресії. Після деокупації селища Козача Лопань відповідною комісією було проведено обстеження зруйнованого житла родини та надано матеріальну допомогу. За рахунок цієї допомоги ОСОБА_2 придбав житловий будинок у селищі Пісочин, де вони з донькою проживають на теперішній час. ОСОБА_3 протягом усього часу проживала окремо, створила нову сім`ю та має іншу дитину в новій родині. Конфлікту між батьками щодо визначення місця проживання дитини не виникало – ОСОБА_5 самостійно обрала проживання з батьком, з яким має добрі та довірливі стосунки. ОСОБА_2 є учасником АТО та користувався правом на відстрочку від мобілізації. За словами представника позивача, ОСОБА_3 спілкується з донькою дуже рідко, переважно вітає її з днем народження, а з 2024 року проходить військову службу за контрактом у лавах ЗСУ, що підтверджується відповідною довідкою. З 2022 року ОСОБА_8 знайома з ОСОБА_2 . Вона неодноразово порушувала питання щодо можливості позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, однак ОСОБА_2 категорично відмовлявся від такого кроку, вважаючи, що це може завдати дитині психологічної травми. ОСОБА_2 також намагався звільнитися з військової служби та подавав відповідний рапорт, однак отримав відмову у зв`язку з відсутністю рішення суду, яке б підтверджувало факт самостійного виховання та утримання дитини. На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 181 Цивільного процесуального кодексу України,- службою у справах дітей Пісочинської селищної ради встановлено, що ОСОБА_2 фактично самостійно здійснює виховання та утримання своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом тривалого часу, а саме близько 10 років, починаючи з моменту розірвання шлюбу між батьками у 2016 році. Дитина постійно проживає разом із батьком, перебуває на його повному матеріальному забезпеченні та під його постійною турботою. ОСОБА_2 самостійно забезпечує належні умови для проживання, виховання, розвитку та навчання дитини, вирішує всі питання щодо її життєдіяльності, здоров`я, освіти та побуту. Мати дитини, ОСОБА_3 , проживає окремо, має іншу сім`ю, безпосередньої участі у щоденному вихованні та утриманні дитини не бере, спілкування з дитиною носить епізодичний характер. З огляду на викладене, ОСОБА_2 фактично виконує обов`язки єдиного з батьків щодо виховання та утримання дитини, забезпечуючи її повне матеріальне утримання, належні умови проживання, виховання та розвитку.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач, представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19 червня 2012 року зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Козачолопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, про що укладений актовий запис № 15 від 19 червня 2012 року. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області № 619/2914/16-ц від 09 листопада 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірваний. Під час розірвання шлюбу місце мешкання дитини не визначалося (а.с.17).

В період шлюбу у сторін народилася донька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , виданим Харківським відділом РАЦС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі актового запису № 73 від 17 грудня 2012 року (а.с. 15).

Як вбачається з довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою селищним головою Козачолопанської селищної ради, за адресою АДРЕСА_1 , до складу сім`ї входять ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та а його донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 21).

ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 були зареєстровані як внутрішньо переміщенні особи на території Люботинської міської територіальної громади за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками ВПО № 6342-5001457453 від 29.04.2022 року та № 6342 5001457704 від 29.04.2022 року (а.с. 22,24).

В подальшому ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_5 перереєструвалися як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідками ВПО № 6329-7501820247/26891 від 04.08.2025 та № 6342-5003757847/26909 від 06.08.2025 року (а.с. 23,25).

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 9 грудня 2022 року у справі № 630/259/22 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем мешкання батька, та стягнуто аліменти з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття (а.с.18-20).

ОСОБА_3 з 9 січня 2024 року є військовослужбовицею та перебувала на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою форма 5 від 20 лютого 2024 року № 38 (а.с. 33).

Згідно з довідкою форми 5 від 9 вересня 2025 року № 1348 ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_4 (а.с.34).

Як вбачається з відповіді КНП «Міська клінічна лікарня № 31» Харківської міської ради « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прибула під нагляд фахівців закладу КНП «МКЛ № 19» ХМР згідно із записами у формі 112/0 (історія розвитку дитини була надана бабусею та батьком дівчинки) - 24.08.2024 року. 3 24.07.2025 року дитина має чинну декларацію з лікарем-педіатром ОСОБА_9 (декларація підписана ОСОБА_10 - бабусею) і знаходиться під наглядом фахівців КНП «МКЛ № 31» ХМР. В амбулаторній картці контактними особами і законними представниками зазначені: батько - ОСОБА_2 , бабуся - ОСОБА_10 . Зі слів лікаря-педіатра ОСОБА_9 , на прийом з приводу захворювань дитини та з профілактичною метою, дівчинка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходила у супроводі батька - ОСОБА_2 та бабусі - ОСОБА_10 . До лікаря-педіатра з питаннями щодо стану здоров`я дитини, та з інших питань, зверталися батько і бабуся» (а.с. 36).

З огляду на характеристику на ім`я ОСОБА_4 , наданої класним керівником Катуніною О.О., вбачається, що « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у комунальному закладі «Харківський ліцей N 69 Харківської міської ради» з 23 серпня 2023 року. Наразі учениця здобуває освіту у 7-Б класі. Софія проживає разом із батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та бабусею - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . На теперішній час батько дитини проходить військову службу у лавах Збройних Сил України. Рівень навчальних досягнень ОСОБА_5 - високий та достатній. Навчання здійснюється у дистанційному та змішаному форматах. У родині панують доброзичливі та довірливі взаємовідносини. Дівчина характеризується як спокійна, врівноважена та комунікабельна. Матеріальне забезпечення родини здійснюється за рахунок заробітної плати батька - військовослужбовця. ОСОБА_2 самостійно виховує доньку, проявляючи високий рівень відповідальності, турботи та підтримки. Він активно залучений до всіх аспектів життя ОСОБА_5 , забезпечуючи їй як матеріальну, так і емоційну підтримку. Незважаючи на складні умови, пов`язані з проходженням військової служби, батько знаходить час для спілкування з донькою та контролю її начального процесу. ОСОБА_11 регулярно бере участь у батьківських зборах, що проводяться в онлайн-форматі (Zoom-конференції), підтримує постійний зв`язок із класним керівником та за потреби спілкується з педагогічними працівниками ліцею. Це свідчить про його відповідальне ставлення до навчання та виховання дитини. Батько проявляє ініціативу в організації освітнього процесу ОСОБА_5 , допомагає у виконанні домашніх завдань, заохочує розвиток її здібностей та інтересів, створює комфортні умови для навчання, що позитивно впливає на особистісний розвиток дитини та успішне засвоєння навчального матеріалу. Таким чином, ОСОБА_2 є гідним прикладом відповідального батьківства, оскільки не лише виконує свої батьківські обов`язки, а й активно бере участь у житті доньки. Його відданість та старання заслуговують на повагу і визнання. Мати — ОСОБА_3 , 1993 року народження, за період навчання дитини жодного разу не цікавилася навчально-виховним процесом доньки, не підтримувала зв`язок із класним керівником та адміністрацією ліцею» (а.с. 37).

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_2 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_7 з заявами про отримання відстрочки, які були задоволені та ОСОБА_2 отримував відстрочку, як батько, який самостійно виховує та утримує дитину віком до 18 років, що підтверджується довідкою від 7 лютого 2025 року № 5774 про надання відстрочки до 9 травня 2025 року (а.с. 26) та довідкою від 12 серпня 2025 року № 10859 про надання відстрочки до 5 листопада 2025 року (а.с. 27).

ОСОБА_2 7 листопада 2025 року через ЦНАП подав заяву про отримання відстрочки, 23 листопада йому було відмовлено. В відомостях про відмову зазначено, що «Особа перебуває на військовому обліку в районі активних бойових дій або окупації. Необхідно оновити дані й стати на облік за новим місцем проживання» (а.с. 29).

Як вбачається з довідки форма 5 від 31 грудня 2025 року № 21410 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією у в/ч № НОМЕР_1 (а.с.35).

В судовому засіданні були допитані свідки.

ОСОБА_6 , яка є дитиною сторін у справі пояснила, що останні 10 років постійно проживає разом зі своїм батьком, ОСОБА_12 цей час саме він піклується про неї. Батько завжди займався її навчанням та розвитком: він влаштовував її до дитячого садка та школи, супроводжував на гуртки, відвідував усі батьківські збори. Коли вона хворіє, саме тато водить її до лікарні. Він повністю забезпечує її всім необхідним: купує одяг, шкільне приладдя та інші речі. Також в цьому допомагає бабуся ОСОБА_10 . Вона забирала ОСОБА_5 зі школи, коли тато був зайнятий, і бере участь у щоденному житті ОСОБА_5 . Зі своєю матір`ю, ОСОБА_5 не бачилася дуже давно, ще до початку повномасштабної війни. Спілкування обмежується короткими телефонними дзвінками або повідомленнями лише двічі на рік — на день народження та на Новий рік. Мама не знає, чим ОСОБА_5 захоплюється, як навчається і що відбувається в її житті. Де ОСОБА_3 зараз фактично перебуває ОСОБА_5 невідомо. Також пояснила, що у мами є син віком 8 років, бачила його на фотографіях, проте вони ніколи не зустрічалися. Своїм домом ОСОБА_5 вважає місце, де вона живе з батьком. Бажає і надалі проживати саме з ним, оскільки він є тією людиною, яка її виховує, підтримує та забезпечує безпеку.

Свідок ОСОБА_10 є матір`ю позивача та бабусею неповнолітньої ОСОБА_5 пояснила, що з моменту розірвання шлюбу між її сином та відповідачкою (коли ОСОБА_5 було 3 роки), онука постійно проживає разом зі свідком та її сином. Весь цей час дитина перебуває на їхньому повному утриманні. Побутовими питаннями, освітою та розвитком дитини займався виключно батько. Він особисто влаштовував ОСОБА_5 до школи та відвідував гуртки. Свідок, за необхідності, допомагала забирати дитину з навчального закладу. Відповідачка самоусунулася від виховання доньки. Протягом останніх років її спілкування з дитиною обмежується виключно телефонними дзвінками приблизно двічі на рік. Особистих зустрічей відповідачка не ініціює. Відповідачка займається вихованням своєї другої дитини від іншого шлюбу. На початку війни відповідачка виїхала до Республіки Польща. Попри небезпеку для дитини, вона навіть не запропонувала взяти ОСОБА_5 з собою або допомогти з евакуацією.Після мобілізації сина свідка до лав ЗСУ, вони зв`язалися з відповідачкою (яка наразі проходить службу за контрактом), щоб повідомити, що дитина залишається фактично без обох батьків поруч. Жодної реакції чи готовності взяти на себе відповідальність за доньку з її боку не послідувало. Вищевикладені факти відомі свідку особисто, оскільки вона проживає в одному помешканні з онукою, безпосередньо бере участь у її житті та була очевидцем байдужого ставлення відповідачки до дитини.

Свідок ОСОБА_2 є дружиною рідного брата позивача. Знайома з позивачем протягом 17 років, а з його дитиною, ОСОБА_5 з моменту її народження. Протягом останніх 10 років (з моменту розірвання шлюбу батьків, коли дитині було близько 3-х років), вихованням ОСОБА_5 займається виключно батько разом зі своєю матір`ю (бабусею дитини). Весь цей час дитина проживає у складі сім`ї: позивач, ОСОБА_5 та бабуся. Відповідачка не бере участі в житті доньки: вона ніколи не була присутня на святкуваннях днів народження ОСОБА_5 . Сімя свідка неодноразово їздила на відпочинок разом із сім`єю позивача, і відповідачка жодного разу не виявила бажання приєднатися або організувати дозвілля дитини самостійно. Попри наявність у ОСОБА_5 особистого мобільного телефону, відповідачка не телефонує дитині особисто та не цікавиться її повсякденним життям. Особливо показовим є факт повної байдужості відповідачки під час небезпеки. На початку повномасштабного вторгнення позивач був змушений вивозити ОСОБА_5 з-під обстрілів із смт ОСОБА_13 . Відповідачка протягом цього критичного періоду жодного разу не поцікавилася станом здоров`я та безпекою дитини. Завдяки зусиллям позивача ОСОБА_5 повністю забезпечена та всебічно розвивається. Вона займається танцями та різними видами спорту. Батько приділяє максимум уваги її вихованню, створюючи належні умови для її життя та психологічного комфорту. Вищевказані факти свідку відомі особисто внаслідок родинних стосунків із позивачем, регулярного спільного дозвілля та постійного спілкування з дитиною протягом останніх 17 років.

Свідок ОСОБА_14 є сусідом позивача. Пояснив, що знає позивача протягом усього життя, разом зростали та навчалися. Протягом останніх 10 років є безпосереднім свідком життя його родини, бачив процес розлучення та подальше виховання дитини — ОСОБА_5 . Регулярно відвідує їхню оселю як близький друг родини та сусід. У період, коли ОСОБА_5 відвідувала заклад дошкільної освіти свідок працював там на посаді вихователя з фізичної культури. Протягом усього часу перебування дитини в садочку. Приводив та забирав дитину виключно батько. Відповідачка (матір дитини) жодного разу не з`являлася в закладі, не цікавилася успіхами доньки та не брала участі в житті садочка. ОСОБА_5 постійно проживає з батьком та бабусею. Позивач одноосібно виконує всі батьківські обов`язки: самостійно готує дитину до свят: вчить вірші, купує святкове вбрання. Присутній на всіх урочистих заходах та організовує дозвілля дитини (відвідування атракціонів, гуртків тощо) ОСОБА_15 особисто супроводжує доньку на всі заняття та секції. Відповідачку, свідок бачив дуже давно. Протягом багатьох років вона жодного разу не була присутня на родинних святах чи заходах, де свідок був гостем. Відповідач не бере жодної фактичної участі у вихованні чи забезпеченні дитини.

Застосовані норми права, мотиви та висновки суду.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання суду позивачем не надано доказів того, що відповідачка умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, ухилення матері від участі у вихованні та утримання доньки.

При цьому проживання матері ОСОБА_3 окремо не може бути підставою для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, оскільки зазначене не перешкоджає матері спілкуватися та брати участь у вихованні дитини.

На момент розгляду справи ОСОБА_3 не позбавлена батьківських прав, не визнана недієздатною або безвісно відсутньою, тощо. Те, що вона проживає окремо та має іншу сім`ю, не припиняє її правового статусу як матері та її юридичного обов`язку щодо виховання дитини.

Проходження матір`ю військової служби у лавах ЗСУ є виконанням конституційного обов`язку із захисту Вітчизни. Дана обставина є, між іншим, причиною, що обмежує можливість щоденного безпосереднього догляду за дитиною, проте не свідчить про самоусунення від виховання або відмову від дитини.

Також судом не встановлено обставин, які свідчать, що мати дитини не здатна виконувати свої батьківські обов`язки чи позбавлена у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно дитини.

Суд визнає, що ОСОБА_2 є відповідальним батьком, який належним чином виконує свої обов`язки. Проте, сам факт окремого проживання матері, її рідке спілкування з донькою та наявність у неї нової родини не є достатніми юридичними підставами для встановлення факту того, що батько виховує дитину «самостійно» в розумінні закону, який передбачає повну відсутність участі матері у житті дитини.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд –

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району, Харківської області, ЄДРПОУ 42702469, адреса 62416, Харківський район, смт. Пісочин, вул. ім. Беліменків, 2

Третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_6 .

Суддя О. В. Пруднікова