Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №177/2158/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 177/2158/25

провадження 2/216/977/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 травня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.

за участю секретаря судового засідання Шакули Є.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізького фахового коледжу Державного некомерційного підприєства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» про стягнення заборгованності із заробітньої плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні та середього заробітку за час затримки розрахунку,-

встановив:

Представник позивача, адвокат Котар С.В., звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 01 вересня 2014 року по 11 листопада 2024 року позивач ОСОБА_2 працювала в Криворізькому фаховому коледжі Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут» на посаді прибиральник службових приміщень. 11 листопада 2024 року позивач була звільнена з Криворізького фахового коледжу Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України. За період роботи на вказаному підприємстві заробітна плата відповідачем виплачувалась нерегулярно, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Відповідно до відповіді на адвокатський запит розмір заборгованості по виплаті заробітної плати на день звільнення становить за основним місцем роботи 761,90 гривен, за сумісництвом 198,77 гривен; розмір невиплачених лікарняних листів 3652,20 гривен; розмір компенсації за невикористану відпустку за основним місцем роботи 2254,80 гривен, за сумісництвом 351,72 гривен. Посилаючись на ст.ст. 115-117 КЗпП України позивач просить стягнути з відповідача вказані суми заборгованості, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.11.2024 по 06.08.2025 у розмірі 81425,67 та моральну шкоду у розмірі 10000,00 гривен.

З огляду на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1 - 8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надала до суду письмові заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на ті обставини, що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок реорганізації головного підприємства – Національного авіаційного університету в Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут». Разом з реорганізацією головного підприємства був реорганізований і Відокремлений структурний підрозділ «Криворізький фаховий коледж Національного авіаційного університету» в Криворізький фаховий коледж Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут». Тому з 07.11.2024 були заблоковані всі бюджетні і небюджетні рахунки відповідача. Зазначає, що позивачем у касі підприємства було отримано суму заборгованості по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку. Щодо заборгованості по невиплаченим лікарняним листам, то вона виникла в результаті зміни ЄДРПОУ підприємства, до того ж відповідачем неодноразово були надіслані запити на створення копій листків непрацездатності, як правонаступнику, проте, Пенсійний фонд України відмовляв їх переносити на новостворене підприємство. Поряд з цим, станом на дату розгляду справи підприємство має змогу виплатити позивачу заборгованість по невиплаченим лікарняним листам, проте позивач на дзвінки не відповідає та відмовляється отримувати грошові кошти. Також, позивачем у порушення ст. 117 КЗпП України невірно розраховано середній заробіток за час затримки розрахунку.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

За змістом положень статей 115,116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Матеріалами справи підтверджено, що з 01 вересня 2014 року по 11 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 працювала в Криворізькому фаховому коледжі Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут» на посаді прибиральника службових приміщень. Вказана обставина не заперечується сторонами по справі.

Відповідно до відповіді №307 від 02.06.2025 на адвокатський запит від 09.04.2025, наданої позивачем: розмір заборгованості по виплаті заробітної плати на день звільнення позивача становить за основним місцем роботи 761,90 грн, за сумісництвом 198,77 грн; розмір невиплачених лікарняних листів 3652,20 грн; розмір компенсації за невикористану відпустку за основним місцем роботи 2254,80 грн, за сумісництвом 351,72 грн. Вказана обставина також не заперечується сторонами по справі та підтверджується копією відповіді.

Як убачається з розпорядження Кабінета Міністрів України №921-р від 13.10.2023 відбулась реорганізація Національного авіаційного університету шляхом його поділу.

Згідно з розпорядженням Кабінета Міністрів України №1293-р від 20.12.2024 внесено зміни до попереднього розпорядження та установлено, що Київський авіаційний інститут та його відокремлені структурні підрозділи використовують кошти, отримані згідно з п. 2 пункту, за напрямами витрат з урахуванням їх цільового призначення, погодженими з Міністерством освіти і науки.

Згідно з Наказом начальника коледжу №1-од від 13.11.2024 реорганізовано Відокремлений структурний підрозділ «Криворізький фаховий коледж Національного авіаційного інституту» (код ЄДРПОУ: 35159327) у Криворізький фаховий коледж Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» (код ЄДРПОУ: 45875458).

Таким чином, Криворізький фаховий коледж Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» став правонаступником Відокремленого структурного підрозділу «Криворізький фаховий коледж Національного авіаційного інституту».

17.12.2024 затверджений «План використання бюджетних коштів на 2024 рік».

23.12.2024 позивачем отримано заробітну плату за листопад 2024 року у розмірі 3003,20 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером №21 від 23.12.2024.

20.12.2024, 16.01.2025, 21.01.2025, 19.05.2025, 17.12.2026 відповідачем надіслано запити на створення листів непрацездатності, проте отримано відмови у зв`язку з відсутністю дати зняття з обліку ВСП «Криворізький фаховий коледж Національного авіаційного інституту».

12.03.2025 відповідачем на адресу Центру первинної медико-санітарної допомоги №4 КМР скеровано лист з проханням надати позивачу ОСОБА_1 паперовий лікарняний лист, проте паперовий лікарняний лист не надано.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, за весь час затримки по день фактичного 4 розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Таким чином, умовами для покладення відповідальності на роботодавця, передбаченої статтею 117 КЗпП, та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є: 1) невиплата працівнику належних сум або порушення строків виплати, 2) вина власника або уповноваженого ним органу.

Факт існування перед працівником заборгованості із заробітної плати при звільненні повинен підтверджуватись належними та допустимими доказами.

Відсутність вини власника або уповноваженого ним органу у невиплаті працівнику належних сум при звільненні може обґрунтовуватись наявністю непереборної сили, форсмажорними обставинами, які в свою чергу підтверджуються сертифікатом Торговопромислової палати України, як це передбачено ст. 14-1 Закону України «Про торговопромислові палати в Україні».

Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган). При цьому, відсутність вини роботодавця у здійсненні відповідного розрахунку при звільненні звільняє лише від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, та не виключає обов`язок щодо виплати заробітної плати.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові докази встановив, що заборгованість по заробітній платі на день звільнення позивача ОСОБА_1 за основним місцем роботи та за сумісництвом, а також розмір компенсації за невикористану відпустку за основним місцем роботи та за сумісництвом виплачені позивачем та фактично отримані відповідачем, тому у задоволенні вимог в цій частині позову суд відмовляє.

Також встановлено, що 22.04.2026 у розпорядження відповідача надійшли кошти для виплати позивачу ОСОБА_1 допомоги з тимчасової непрацездатності (заборгованість по невиплаченим лікарняним листам), проте позивач не з`являється до закладу освіти для їх отримання, зв`язок з відповідачем не підтримує. Такі дії позивача є її власним волевиявленням та, на думку суду, свідчать про порушення принципу добросовісності, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав, тому у задоволенні вимог в цій частині позову суд також відмовляє.

Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд зазначає, що зібрані докази та фактичні обставини справи вказують на те, що заборгованість з виплати заробітної плати та інших належних сум при звільненні перед позивачем виникла не з вини відповідача, тому в силу вимог ст. 117 КЗпП, у даному випадку відповідач звільняється від відповідальності та обов`язку з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому у задоволенні вимог в цій частині позову також суд відмовляє.

Поряд з цим, оскільки вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача ґрунтувались на порушенні останнім трудового законодавства, чого під час розгляду справи не встановлено, тому такі вимоги залишаються без задоволення судом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 258-259, 263, 265, 268, 274, 354-355 ЦПК України суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Криворізького фахового коледжу Державного некомерційного підприєства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» про стягнення заборгованності із заробітньої плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні та середього заробітку за час затримки розрахунку – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП невідомо, місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Криворізький фаховий коледж Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут», код ЄДРПОУ 45875458, місцезнаходження: Дніпропетровська, м. Кривий Ріг, Олега Антонова, буд. 1.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ