Суд: Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди
Дата: 06 травня 2026 р.
Справа: №214/2060/26
Суддя: Попов В. В.
Справа № 214/2060/26
3/214/744/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
07 травня 2026 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Попов В.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №596864 від 20.02.2026 року, 17 лютого 2026 року, о 13 годині 41 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota Rav4 EV», н/з НОМЕР_2 , рухалась по пр. 200-річчя Кривого Рогу в напрямку вул. Володимира Великого, 33, у м. Кривому Розі, та здійснивши зіткнення із транспортним засобом, що стояв, а саме «Toyota Yaris», НОМЕР_3 , залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої була причетна. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.10 (а) ПДР України та тим самим вчинила правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
ОСОБА_1 у суді заперечувала свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, зазначила, що після дорожньо-транспортної пригоди вона з іншим її учасником ОСОБА_2 дійшли згоди щодо відшкодування шкоди, обмінялись номерами телефонів та не маючи на той момент один до одного претензій, прийняли спільне рішення залишити місце події.
ОСОБА_2 у суді зазначила, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 разом зі своєю матір`ю, яка на момент дорожньо-транспортної пригоди перебувала у автомобілі разом із ОСОБА_1 , почали вмовляти її не викликати працівників патрульної поліції, обіцяли відшкодувати завдану шкоду, залишили їй номера своїх телефонів та домовились, що після того, як вона дізнається розмір спричиненої їй шкоди, вони її відшкодують, після чого вони прийняли спільне рішення поїхати з місця події.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Як визначено ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 2.10 «а» ПДР України передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
Згідно ст. 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.
За змістом п. 1.10 ПДР України залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні.
Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП передбачає обов`язкову наявність умислу на вчинення протиправних дій.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Так, із досліджених судом матеріалів адміністративної справи та заслуханих пояснень, наданих її учасниками, убачається, що будь-яких доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 умислу на вчинення протиправних дій щодо залишення місця дорожньо-транспортної пригоди суду не надано, що виключає в її діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Більш того, судом установлено, що ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди мала намір врегулювати питання щодо завданої шкоди та залишила місце дорожньо-транспортної пригоди разом з іншим її учасником – ОСОБА_2 за їх спільно прийнятим рішенням.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.
За ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, адміністративна справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
У зв`язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення, судовий збір, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 9, 130, 247, 280, 283, 284 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя В.В. Попов.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua