Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №183/2542/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2542/25

№ 2/183/1792/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

за участю секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

18.03.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 13.06.2019 року у розмірі 38 942,61 гривень; сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 13.06.2019 року між AT «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 500818110, відповідно до умов якого AT «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит у сумі 31 946,29 грн., строк кредиту 36 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 23,00%.

Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами.

AT «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 31 946,29 грн., в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.

У подальшому було укладено 22.02.2021 року Договір факторингу, за умовами якого права вимоги перейшло від АТ «Альфа Банк» до ТОВ «ФК ФОРТ», а у подальшому 23.02.2021 року відповідно Договору факторингу право вимоги перейшло від ТОВ «ФК ФОРТ» до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», яке набуло статусу кредитора за кредитним договором № 500818110 від 13.06.2019 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.

Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 22.02.2021 року загальний розмір заборгованості відповідача становив 38 942,61 грн., який складається з тіла кредиту в розмірі 28 478,07 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 8 864,54 грн., по штрафам за прострочку платежів – 1 600, 00 грн.

Відповідачем відзиву не надано.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 43).

У судове засідання представник позивача не з`явився, але надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи на день розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.06.2019 року між AT «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 , було укладено договір про надання кредиту 500818110, відповідно до умов якого AT «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит у сумі 31 946,29 грн., строк кредиту 36 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 23,00%. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами.

AT «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 31 946,29 грн., в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.

Судом встановлено, що 13.06.2019 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонував АТ «Альфа Банк» укласти Угоду про надання кредиту № 500818110, якою запропонував укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (зворот а.с.6).

Оферта це чітка пропозиція укласти договір, адресована одній або кільком особам, яка містить усі істотні умови майбутньої угоди (предмет, ціну, строки). Якщо інша сторона приймає цю пропозицію (акцептує), договір вважається укладеним, а умови - обов`язковими для виконання.

Оферта може бути письмовою, усною або електронною та створює чіткі юридичні зобов`язання для сторони, що пропонує умови.

Споживчий кредит - це надання грошових коштів кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) приватній особі на її особисті потреби (не пов`язані з комерційною діяльністю). У більшості випадків, строк споживчого кредиту без забезпечення в Україні становить до 2 років.

AT «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідача про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» шляхом підписання Анкети-Заяви від 13.06.2019 року, Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості усіх супутніх послуг, Паспорт споживчого кредиту від 13.06.2019 року, що є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в AT «Альфа-Банк» (а.с.6,7,11).

Із Оферти на укладання угоди про надання кредиту вбачається, що тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту - 31 946,29 грн., процентна ставка фіксована - 23%, строк кредиту - 36 міс. Дата повернення кредиту - 14.06.2022 року. Кредит виданий на повернення заборгованості за іншим кредитним договором № 501091447 від 04.12.2018 року. Переказ коштів здійснено на рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк».

При дослідженні позову та доданих документів виявлено розбіжності щодо назви кредиту, зокрема у позові вказано, що між сторонами було укладено Договір кредитної лінії, однак із наданих документів вбачається, що було укладено Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Зокрема, вірна назва договору має значення, оскільки кредитний договір передбачає видачу всієї суми одноразово з фіксованим графіком погашення, тоді як договір кредитної лінії дозволяє брати кошти частинами (траншами) в межах ліміту, відновлювати його та платити відсотки лише за фактично використані кошти. Погашення звичайного кредиту здійснюється рівними частинами (ануїтет) або класичними платежами, проте кредитна лінія залежить від фінансового циклу та відновлюється після погашення.

Суд зазначає, що будь-який договір за своєю правовою природою є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

В позові зазначено, що Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами.

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Закон «Про електронну комерцію» передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.

Зокрема, договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти Договір. На вказану позичальником електронну пошту або смс повідомленням надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, що згенерований під час проходження позичальником процедури укладення Договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти Договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки "підписати". Сформовані таким чином електронні підписи позичальника та позикодавця накладені на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним. Зазначені умови договору Позики повністю відповідають вимогам ст. 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Крім того, в позовній заяві позивач посилається на кредитний договір, укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 в електронній формі, але при цьому, до позову не надано документу, що підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено кредитний договір, ідентифікований банком і що саме ОСОБА_1 було застосовано електронні підписи у вказаному кредитному договорі. Крім того, факт підписання цих документів в електронному вигляді сторонами з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, суд перевірити не може. Також, відсутні докази отримання відповідачем цього одноразового ідентифікатору та докази реєстрації останнього у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. Порядок та послідовність дій щодо порядку укладання договору не повинна суперечить вимогам ст.12 Закону України «Про електрону комерцію».

Окрім цього, матеріали справи не містять доказів належності банківського рахунку, який зазначений у договорах, безпосередньо відповідачу, що позбавляє суд перевірити не тільки факт перерахування коштів та їх розміру на відповідні рахунки, зазначені у договорі або у заявах про надання кредиту, а також встановити кінцевого отримувача коштів за укладеними договорами.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Враховуючи, вимоги процесуального законодавства позивач зобов`язаний подати усі докази по справі разом із позовною заявою. Процесуальним законодавством встановлено чіткі рамки подачі доказів до суду, після чого суд не вправі приймати подані докази, оскільки буде порушено вимоги принципу змагальності.

Проте, із позовної заяви та додатків неможливо встановити, що договір підписаний особисто відповідачем або в електронній формі, оскільки на підтвердження укладання договору між кредитодавцем та позикодавцем в додатку до позовної заяви позивач повинен був би надати роздруківку з електронної пошти позивача, з якої відправлено на електронну пошту відповідачу - одноразові ідентифікатори для підпису договору № 500818110 від 13.06.2019 року, та паспорту споживчого кредиту.

Суд зазначає, що до позову було надано Договір про внесення змін і доповнень до угоди про надання кредиту № 500818110 від 13.06.2019 року, в якому змінено порядок повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів з 14.01.2020 року у відповідності з новим Графіком Платежів (а.с.7 зворот).

Частиною 2 вказаного Договору про внесення змін і доповнень, сторони домовились викласти Графік платежів, який є Додатком № 1 до Угоди про надання кредиту у новій редакції, що є Додатком до цього договору про внесення змін і доповнень, однак в матеріалах справи відсутній Графік платежів в новій редакції, що унеможливлює надати оцінку порядку поверненню кредиту та його розміру, замість нього було надано низка договорів про внесення змін і доповнень до договору № 501091447 від 04.12.2018 року, укладеному після 22.07.2015 року, які не мають значення по даній справі та не відносяться до даного предмету спору (а.с.8,зворот).

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2021 року між AT «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК ФОРТ» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК ФОРТ» (а.с.12-16).

23.02.2021 року між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача (а.с.17-21).

Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 500818110 від 13.06.2019 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із позову вбачається, що станом на 22.02.2021 року загальний розмір заборгованості відповідача становив 38 942,61 грн., який складається з тіла кредиту в розмірі 28 478,07 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 8 864,54 грн., по штрафам за просрочку платежів – 1 600, 00 грн., про що надано розрахунок заборгованості (а.с.33).

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Частиною 5 статті 177 ЦПК України встановлено обов`язок позивача додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У зв`язку з цим суд має звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Із Оферти на укладання угоди про надання кредиту вбачається, що позичальник просив переказ коштів здійснити на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», проте в матеріалах справі відсутня Довідка про переказ коштів позичальнику ОСОБА_1 на його банківський рахунок та в якому розмірі.

Крім того, згідно детального розрахунку заборгованості станом на 22.02.2021 року загальний розмір заборгованості відповідача становив 38 942,61 грн., який складається з тіла кредиту в розмірі 28 478,07 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 8 864,54 грн., по штрафам за просрочку платежів – 1 600, 00 грн.

Розрахунок заборгованості за кредитним договораом, на які посилався позивач у позові, не є первинним документом, який би підтверджував отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Розрахунок заборгованості є документом, що складений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких розрахунок був складений, не може бути доказом наявності заборгованості за договором, на якій наполягає позивач.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

В якості доказу по справі позивачем надано виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з 13.06.2019 року по 22.02.2021 року про рух коштів по особовому рахунку відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно із роз`ясненнями, що містяться у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» у рішенні щодо грошових зобов`язань має бути висновок суду про розмір грошових сум та детальний порядок його обчислення за кожною з вимог.

В той же час позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, в тому числі: позовна заява не містить зазначення обґрунтованого математичного розрахунку заявлених до стягнення сум, формул розрахунку і арифметичних дій щодо кожної суми; пояснення використаних у розрахунках цифр з посиланням на відповідні докази чи інші розрахунки, які ґрунтуються на доказах, що надало б суду можливість надати правовий аналіз та перевірити правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Зважаючи на викладене, у зв`язку з не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов вищенаведеного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, належності банківських рахунків відповідачу, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі.

Обов`язок доказування покладається безпосередньо на позивача.

Основними питаннями, вирішення яких забезпечує обґрунтованість і законність судового рішення у цієї справі, є: доведеність факту укладання між сторонами кредитного договору; встановлення факту отримання позичальником грошових коштів від позивача на виконання цього договору; дослідження обставин, підтверджуючих виконання (невиконання) відповідачем умов кредитного договору; обґрунтованість розрахунку суми позовних вимог; відповідність такого розрахунку вимогам діючого законодавства.

Згідно з приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Із позову вбачається, що сторони узгодили, що усі відносини між позичальником та банком, що не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід`ємною частиною Угоди. Проте, представником позивача до позову не надано копія діючої редакції Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», яка була чинною на дату укладення сторонами Угоди 13.06.2019 року.

Дослідження усіх умов кредитного договору, розуміння позичальником усієї інформації, необхідної для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту, інформації про умови кредитування та орієнтовану вартість кредиту, нарахування процентів та порядок виконання зобов`язання, та зокрема наслідки його неналежного виконання.

Тобто, матеріали справи не містять підтверджень, що Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який був чинним на дату укладення сторонами Угоди,розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-Заяву від 13.06.2019 року. Навіть, роздруківка з сайту позивача також не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Суд звертає увагу на необхідності дослідження умов Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», також з метою визначення правомірності нарахування процентів.

Оскільки, після закінчення строку дії договору нарахування передбачених ним фіксованих відсотків припиняється, оскільки право кредитора нараховувати їх закінчується разом із договором.

Судом встановлено, що строк кредиту було вказано у договорі - 36 місяців, до 14 червня 2022 року включно. У подальшому між сторонами було укладено Договір про внесення змін і доповнень до угоди про надання кредиту № 500818110 від 13.06.2019 року, в якому змінено порядок повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів з 14.01.2020 року у відповідності з новим Графіком Платежів, однак в матеріалах справи відсутній Графік платежів в новій редакції, що унеможливлює надати оцінку порядку поверненню кредиту, процентів та його розміру.

Строк кредиту - це загальний період дії договору, протягом якого позичальник має право користуватися коштами, тоді як дата повернення - це кінцевий термін повного погашення заборгованості. Проценти нараховуються переважно за час користування (до дати повернення), зокрема у розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість нараховувалась за тілом кредиту, процентами та штрафом станом на 22.02.2021 року, тобто у період з 13.06.2019 року по 22.02.2021 року щомісячно відповідачу нараховувались проценти. Проте, суд вважає, що незалежно від того, що проценти були зафіксовані, їх нарахування за договором обмежене часом його дії. Після завершення строку договору (14.06.2022 року) кредитор може вимагати лише проценти за неправомірне користування коштами (на підставі ст. 625 ЦК України), а не договірні проценти. Якщо договором не передбачено інше, закінчення строку дії договору припиняє нарахування стандартної процентної ставки.

Згідно з правовими позиціями, після спливу строку кредиту право банку нараховувати договірні проценти припиняється. Однак, банк має право вимагати повернення всієї суми та нараховувати штрафні санкції (пеню), передбачені договором, або законну інфляцію та 3% річних, якщо це прямо передбачено законодавством.

Зокрема, вищевказане підтверджено правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року по справі № 910/4518/16 - «У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором». З врахуванням того, що позов було подано 18.03.2025 року.

Згідно ч.7 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» виключно банківським установам дозволяється під час оформлення споживчих кредитів у формі кредитування банківського рахунку або кредитної лінії встановлювати у відповідних договорах умову про автоматичну пролонгацію (продовження) строку дії договору.

Однак, позивач не є банківською установою, отже згідно ч.7 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.

Аналогічну позицію викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 р. у справі № 202/4404/16-ц, від 04.07.2018 р. № 310/11534/13-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивача є недоведеними, оскільки обов`язок доказування покладається безпосередньо на позивача, відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, з метою довести суду розмір заборгованості, оскільки у позові вказано, що АТ Альфа-Банк» перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 31946,29 грн., надати вірні математичні розрахунки заявлених до стягнення сум, підтвердити умови кредитного договору на підставі Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» в чинній редакції 2019 року, надати Графік платежів в новій редакції, який був додатком до Договору про внесення змін і доповнень до угоди про надання кредиту № 500818110 від 13.06.2019 року, в якому змінено порядок повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів з 14.01.2020 року у відповідності з новим Графіком платежів, визначити правомірність та розмір нарахування процентів.

У даному випадку стороною позивача не надано судові будь-яких доказів, які б відповідали критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, що підтверджують обставини, викладені позивачем у позовній заяві, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Кредитного договору від 13 червня 2019 року до матеріалів справи надано не було. У позовній заяві позивачем не вказується розмір кредитного ліміту, строк кредитування, відсотків за користування кредитними коштами, відповідальність сторін за порушення виконання умов договору, тобто, істотні умови договору. У прохальній частині позовної заяви позивач не ідентифікує кредитний договір, заборгованість за яким заявлено до стягнення з відповідача.

Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити обставини, викладені у позовній заяві, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог. Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано до суду доказів, які б доводили законність позовних вимог позивача та достатність правових підстав для їх задоволення.

Згідно приписів ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи те, що судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись та керуючись 2, 4, 81, 82, 128, 133, 141, 142, 259, 263-265, 353 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Еліт Фінанс», 03035, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40340222.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Сорока О.В.