Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №202/9140/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 202/9140/25

Провадження № 2/0182/2219/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04.05.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

В обгрунтування заявлених вимог представник позивачка посилається на те, що 21 листопада 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області , про що складено відповідний актовий запис № 199 від 11 листопада 2011 року. Від шлюбу мають трьох синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Життя у позивачки з відповідачем не склалось через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини, обов`язки з ведення спільного господарства, у зв`язку з чим рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року, частково зміненого постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2025 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з позивачкою та перебувати на її утриманні. До розлучення відповідач нерегулярно надавав матеріальну допомогу позивачці на утримання дітей, сплачував оренду житла позивача з дітьми з 26.08.2023 року по 26.02.2024 року, однак, з осені 2022 року відповідач самоусунувся від надання матеріальної допомоги та всі витрати по утриманню дітей були покладені на позивачку. Малолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є дітьми з інвалідністю і потребують постійного стороннього догляду, що позбавляє позивачку можливості працювати, а відповідач працює, займається підприємницькою діяльністю і має власний магазин спортивного одягу. Таким чином, враховуючи вищевикладене, представник позивача змушена звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання трьох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі по 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. на місяць на кожну дитину.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.68-69).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, однак, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористався, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надав. Конверт, який був направлений за останньою відомою адресою його місця проживання та перебування, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.71).

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно ч.2 ст.51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Приписами ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей.

Відповідно до ст.5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11), кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.).

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов`язки по утриманню та матеріальному забезпеченню дітей, а, отже. не тільки позивач, але й відповідач зобов`язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.

Відповідно до ст.200 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.9, 15-22). Від шлюбу мають трьох синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.23, 28,40). Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі, з довідок, діти проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні, відповідач коштів на утримання дітей добровільно не надає, хоча має працездатний вік і можливість утримувати дітей. При цьому, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, будь-які заперечення на викладені обставини не надав, тобто, з урахуванням обставин справи, суддя вважає, що інших аліментних зобов`язань відповідач не має.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суддя, з урахуванням всіх обставин справи: матеріального положення сторін; тієї обставини, що, у відповідності до п.1 ст.180 Сімейного кодексу України, обов`язок утримувати дітей є в рівній мірі обов`язком як батька, так і матері, суддя вважає необхідним стягнути аліменти з відповідача.

При цьому, щодо розміру стягуваних аліментів, то суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе. Дитині має забезпечуватись такий захист, який є необхідним для її благополуччя.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1 ст.181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Згідно ч.2 ст.181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У ч.3 ст. 184 СК України зазначено, що той із батьків, разом з яким проживає дитина, має право звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів: або у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина третя статті 184); або у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Частина друга ст.182 СК України імперативно визначає, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.5 ст.183 СК України, той із батьків, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Такий розмір аліментів кореспондується з п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України, якою передбачено видачу судового наказу за вимогою про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Отже, законом визначено мінімальний та максимальний розмір аліментів на одну дитину у випадку стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу), який підлягає стягненню за рішенням суду у безспірному порядку.

Виходячи з прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2026 року встановлено на рівні 3 512 грн. 00 коп. на місяць та цей показник використовується для розрахунку соціальних виплат, аліментів та допомоги на дітей, відповідно до Закону «Про Державний бюджет на 2026 рік».

Разом з тим, законом не встановлено граничного розміру аліментів у випадку їх стягнення у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітніх дітей, суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку. Судом, також, було перевірено інформацію відносно відповідача як фізичної особи - підприємця, оскільки представником позивача в позовній заяві було зазначено, що відповідач має постійний дохід, так як є власником магазину спортивного одягу. Однак, відповідно до відповіді № 2706964 від 07 травня 2026 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідач як фізична особа - підприємець 15 червня 2023 року припинив свою діяльність.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим, відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Таким чином, відповідач як батько дітей зобов`язаний їх утримувати, на підставі рішення суду або за домовленістю сторін, при цьому, стороною позивача при звернення до суду з даним позовом було заявлено вимогу про стягнення аліментів на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 15 000 грн. 00 коп. щомісячно, на кожну дитину. Проте, ані позивачкою, ані її представником до суду не надано відповідних доказів щодо наявності у відповідача відповідного доходу щодо сплати аліментів у розмірі 15 000 грн. 00 коп. щомісячно на кожну дитину. Тобто, не відомо, з яких міркувань виходили позивач та її представник, вказуючи саме такий розмір аліментів. Тому, суддя вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 3 512 грн. 00 коп. на місяць.

Що стосується стягуваних аліментів на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , то суддя приймає до уваги той факт, що діти є інвалідами, потребують постійного догляду та допомоги, а також, за можливості, реабілітації та лікування, тому суддя приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 8 512 грн. 00 коп. щомісячно на кожну дитину.

При цьому, суддя вважає зазначити про те, що вищезазначені розміри аліментів до стягнення дітьми повноліття відповідають вимогам законодавства та забезпечать потреби дітей, належні умови їх проживання та розвитку, інтереси дітей будуть захищеними, оскільки вони будуть забезпечені матеріальним утриманням від батька, з яким не проживають, що гарантовано як нормами національного, так і нормами міжнародного законодавства. Крім того, стягнення аліментів у такому розмірі не порушить прав відповідача та забезпечить рівність батьків в утриманні дитини.

Судом враховано вимоги ч.1 ст.191 СК України, згідно якої аліменти на дітей за рішенням суду присуджуються від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно приписів ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.180-182, 183 СК України, ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути аліменти з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН – НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІПН – НОМЕР_2 ), на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3 512 грн. (три тисячі п`ятсот дванадцять грн.) 00 коп., щомісячно, починаючи з 10 листопада 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути аліменти з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН – НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІПН – НОМЕР_2 ), на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 8 512 грн. (вісім тисяч п`ятсот дванадцять грн.) 00 коп., щомісячно, починаючи з 10 листопада 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути аліменти з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН – НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІПН – НОМЕР_2 ), на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 8 512 грн. (вісім тисяч п`ятсот дванадцять грн.) 00 коп., щомісячно, починаючи з 10 листопада 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН – НОМЕР_1 ), на користь держави судовий збір в сумі 1 211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн.) 20 коп.

Рішення в частині стягнення суми аліментів за місяць підлягає обов`язковому негайному виконанню.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал