Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №211/14638/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/14638/25

Провадження № 2-а/211/93/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 травня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Строгановій Е.О.

розглянувши в м. Кривому Розі справу в спрощеном провадженні без виклику сторін за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із адміністративним позовом до Головного Управління національної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якого просив: поновити позивачу строк на оскарження постанови серії ВАД №076426 від 12.04.2025р. про адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП; скасувати постанову серії ВАД №076426 від 12.04.2025р. про адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП, якою позивача, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 19.05.20025 його особистий банківський рахунок був арештований державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Виконавчі дії проводились на підставі виконання постанови серії ВАД №076426 від 12.04.2025р. про адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП. Дана постанова складена без його участі. Копію даної постанови він не отримував. Зазначену постанову він оскаржував в судовому порядку, але суд першої інстанції повернув йому адміністративний позов, а суд апеляційної інстанції 10.12.2025 залишив його апеляційну скаргу без задоволення. Тому позивач просив поновити пропущений процесуальний строк на подання даної позовної заяви, скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, а саме у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу вказаного адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 03.02.2026р. справа призначена до розгляду за правилами спрощенного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 20.03.2026р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача Департамент патрульної поліції.

Відповідач Головне Управління національної поліції в Дніпропетровській області надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначено, що оскаржувану постанову виносив поліцейський УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.

Відповідач Департамент патрульної поліції надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого суду повідомили обставини справи та просили відмовити в задоволенні позову.

Згідно ст.262 ч.5 КАС України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідності до ст.229 ч.4 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом встановлено, що 19.05.20025 особистий банківський рахунок позивача був арештований державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Виконавчі дії проводились на підставі виконання постанови серії ВАД №076426 від 12.04.2025р. про адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП. Дана постанова складена без участі позивача. Копію даної постанови позивач не отримував. Зазначену постанову позивач оскаржував в судовому порядку, але суд першої інстанції повернув йому адміністративний позов, а суд апеляційної інстанції 10.12.2025 залишив його апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене, позивачем підтверджено поважність причин пропуску строку на оскарження даної постанови. Таким чином, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до суду із вказаним позовом, оскільки стороною відповідача не спростовано вказаних доводів сторони позивача.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 12.04.2025р. поліцейським 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Музика було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №076426 відносно ОСОБА_1 за те, що він перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння зробив завідомо неправдивий виклик, а саме попередньо повідомив на лінію «102», що його побили, хоча такого насправді не було. На підставі чого, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 3400грн. за ст.183 КУпАП. Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відсутній, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відсутні.

Як вбачається з Постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.05.2025 року (ВП №78122003), державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження з виконання Постанови ЕГА №1741301 від 12.04.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 6800грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суд виходить з таких висновків.

Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII (далі Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно ч.1 ст.8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Пунктом 8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 222 КУпАП передбачено, які справи про адміністративні правопорушення розглядають органи Національної поліції. До таких справ віднесено, зокрема, справи про правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 183 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 3 ст.288 КУпАП передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до Положення про Національну поліцію, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 28.10.2015р. №877 Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Структура центрального органу управління та територіальних органів Національної поліції, кошторис Національної поліції затверджуються Головою Національної поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.

Пунктом 14 вказаного Положення передбачено, що Національна поліція є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

В свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015р. №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», були утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема, і ДПП як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

Що стосується вимог по суті спору, суд зазначає наступне:

Статтею 183 КУпАП передбачено, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, поліції, медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Відповідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Винність діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст.9 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач категорично заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Відповідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для справи.

Згідно ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Суд наголошує на тому, що постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні ст.73 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.183 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.

Відповідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд зазначає, що в порушення зазначених вимог закону, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, що є порушенням вимог ст.251 КУпАП.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Приписами статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд у відповідності до вищенаведених норм процесуального закону встановлює обставини саме на підставі належних доказів, та не може переймати на себе обов`язки відповідача та третьої особи, якщо такі докази відсутні у матеріалах справи. Таким чином суд не може встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення за відсутності відповідних повноважень, що належать відповідачу.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відтак, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, належить тлумачити на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 08.07.2020р. в справі №463/1352/16-а.

З огляду на викладене, суд зазначає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, є недоведеним.

Враховуючи, що відповідачем не надано достовірних доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, суд доходить висновку про невиконання відповідачем обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, що покладений ст. 77 КАС України.

Суд звертає увагу на те, що сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (постанова Верховного Суду від 14 травня 2020 року в справі №240/12/17).

Відповідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

У відповідності до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Пунктом 1 ч.1 ст.247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, необхідність їх задоволення

Відповідно до частини 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, на користь держави слід стягнути судовий збір за подання позову в розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 19, 77, 139, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд -

ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного Управління національної поліції в Дніпропетровській області (49001 м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, ЄДРПОУ 40108866), Департаменту патрульної поліції (03048 м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення ВАД №076426 від 12.04.2025р. про адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП, винесену 12.04.2025 капралом поліції 4 батальону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Музика у вигляді штрафу у розмірі 3400грн.- скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.183 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048 м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) 605,60 гривень судового збору в дохід держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О.Юзефович