Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №742/6617/25 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/687/26

Єдиний унікальний № 742/6617/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., секретаря судового засідання Риндя Л.А., за участі представника позивача Карпенко О.С., представника відповідачів — адвоката Бородіна А.В., відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку цивільного судочинства цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

03.12.2025 року позивач звертаючись до суду просить суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 30.07.2025, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у реєстрі за №740, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького нотаріального округу Чернігівської області Зеленським С.М.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 80151411 від 30.07.2025 16:20:08 про реєстрацію права власності на об?єкт нерухомого майна житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 3180224174080 за ОСОБА_2 , прийняте приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Зеленським С.М.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 липня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований у реєстрі за №740, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу, Чернігівської області, Зеленським С.М. Того ж дня, 30 липня 2025 року приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Зеленським С.М. та ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

До укладення спірного договору дарування, Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області від 23 липня 2025 року було ухвалено рішення у справі №2/742/411/25, єдиний унікальний №742/7020/24 яким задоволено позовні вимоги АТ «Чернігівобленерго» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Чернігівобленерго» вартість не облікової електричної енергії розміром 581397 грн. 83 коп. та сплачений судовий збір розміром 8720 грн. 97 коп.

Договір дарування було укладено між відповідачем після оголошення рішення у справі №2/742/411/25, єдиний унікальний №742/7020/24, до вступу його в законну силу.

Після набрання рішенням законної сили, 08 вересня 2025 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області видано виконавчий лист №742/7020/24, який було пред`явлено для примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія I.M.

Постановою приватного виконавця від 15 вересня 2025 року відкрито виконавче провадження №79107634.

Про існування оспорюваного договору дарування позивач дізнався після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №79107634, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження в мережі Інтернет.

30.09.2025 приватним виконавцем Веремієм І.М. до матеріалів виконавчого провадження було внесено копію договору дарування від 30.07.2025, зареєстрованого у реєстрі за №740, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Зеленським С.М.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта №443557318 від 15.09.2025, сформованої приватним виконавцем Веремієм І.В., вбачається, що ОСОБА_1 не має у власності нерухомого майна.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна №443557798 від 15.09.2025, сформованої приватним виконавцем Веремієм І.В., вбачається, що власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , який набув право власності 30.07.2025 на підставі договору дарування номер 740, виданого 30.07.2025.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта №445759461 від 30.09.2025, сформованої приватним виконавцем Веремієм І.В., вбачається, що ОСОБА_1 з 28.11.2004 року була власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 18.02.2022 року постановою державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) було накладено арешт на нерухоме майно, обтяження припинено 20.04.2023 року.

Відповідачка знала про рішення суду у справі №2/742/411/25, оскільки була присутня на оголошенні вступної та резолютивної части рішення 23.07.2025 року, а тому могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.

Відчужуючи нерухоме майно на користь свого чоловіка, відповідачка діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами, що призвело до порушення прав кредитора, яким є Акціонерноге товариство «Чернігівобленерго».

Про вчинення договору дарування на шкоду кредитора свідчить те, що незважаючи на обізнаність відповідачки про наявність у неї заборгованості за необліковану електричну енергію у значному розмірі, відповідачка відчужила нерухоме майно не договором з отриманням грошових коштів від реалізації нерухомого майна з метою оплати заборгованості, а безоплатно, шляхом укладення договору дарування на користь близького родича. Такі дії відповідачки свідчать про наявність неї умислу на вчинення оспорюваного договору дарування саме з метою приховання нерухомого майна від виконання за його рахунок грошового зобов`язання.

Оспорюваний договір дарування має характерні ознаки фіктивного правочину, як такий що є безоплатним, укладеним з близьким родичем та з метою приховання майна від звернення на нього стягнення.

На даний час рішення Прилуцького міськрайонного суду від 23 липня 2025 по справі №742/7020/24 час залишається невиконаним, відповідачка не виконала своїх зобов?язань щодо сплати заборгованості у розмірі 590118,80 грн. та продовжує надалі ухилятися від виконання своїх зобов?язань.

Після укладення договору дарування відповідачка ОСОБА_1 продовжує проживати та бути зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Після укладення договору дарування відповідачка ОСОБА_1 продовжує проживати та бути зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

17.12.2025 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідачка заперечує проти задоволення позовних вимог АТ «Чернігівобленерго» у повному обсязі, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначає, що не визнає позовні вимоги, оскільки спірне нерухоме майно не належало їй на праві особистої приватної власності, а перебувало у спільній сумісній власності подружжя.

Посилаючись на положення сімейного законодавства, відповідачка вказує, що майно, набуте під час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності незалежно від того, на кого саме воно оформлене, у зв`язку з чим укладення договору дарування частки такого майна не порушує вимог закону.

Крім того, відповідачка зазначає, що відчуження частки нерухомого майна на користь чоловіка було здійснено з метою впорядкування майнових відносин у сім`ї та з урахуванням інтересів сім`ї, зокрема можливості користування відповідними пільгами, пов`язаними зі статусом чоловіка як особи з інвалідністю.

Таким чином, відповідачка просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

31.12.2025 року від представника Акціонерного Товариства «Чернігівобленерго» надійшла відповідь на відзив відповідно до якої, представник зазначає, що відповідачка стверджує, що переоформила нерухомість на голову родини ОСОБА_3 з економічних міркувань, так як ОСОБА_4 має інвалідність та статус УБД і може користуватися пільгами, що допоможе з вирішенням певних фінансових питань. Але пільги надаються за місцем реєстрації або фактичного проживания. Тобто, родина Приліпків мала можливість користуватися пільгами і без переоформлення нерухомості.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду у цивільнии справі №742/7020/24 від 23 липня 2025 року набрало законної сили і не було оскаржене та є обов?язковим до виконання всіма органами влади, посадовими особами та громадянами, і держава гарантує його виконання.

Враховуючи викладене, просить позовні вимоги Акціонерного Товариства «Чернігівобленерго» задовольнити в повному обсязі.

02.01.2026 року від відповідачі, надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого зазначають, що твердження позивача про те, що родина могла користуватися пільгами не доведена і є лише припущенням. На підставі вищевикладеного просять відмовити позивачу в задоволенні відповіді на відзив на позовну заяву.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Коваленка А.В. від 03 грудня 2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання на 09 год. 30 хв. 13 січня 2026 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 09 год. 00 хв. 19 лютого 2026 року.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Давидчука Д.П. від 25 лютого 2026 року заяву ОСОБА_2 про відвід головуючому судді Коваленку А.В. у справі – залишено без задоволення.

31.03.2026 року справу відкладено на 11 год. 00 хв. 28 квітня 2026 року у зв`язку з клопотанням представника відповідачів – адвоката Бородіна Андрія Валерійовича про відкладення розгляду справи.

ІІІ. Позиції сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідачів Бородін А.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, зокрема, представник відповідачів зазначив, що спірне майно не є особистою приватною власністю відповідача, а належить подружжю на праві спільної сумісної власності, у зв`язку з чим укладення договору дарування частки такого майна не суперечить вимогам чинного законодавства.

Також наголошував, що відчуження частки нерухомого майна було здійснено з урахуванням інтересів сім`ї та з метою впорядкування майнових відносин, а тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

Відповідачі позов не визнали та заперечувала проти його задоволення, посилаючись на те, що спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому його відчуження не суперечить вимогам закону. Також зазначили, що укладення договору дарування було зумовлено впорядкуванням майнових відносин у сім`ї та врахуванням сімейних інтересів.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

23 липня 2025 року рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у справу №742/7020/24 (провадження №2/742/411/25), позовні вимоги акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (код ЄДРПОУ 22815333, юридична адреса: вул.Гонча, буд.40, м.Чернігів, 14000, п/р НОМЕР_2 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО - 320478, отримувач - ВП Прилуцького РЕМ АТ «Чернігівобленерго», код ЄДРПОУ05434619) вартість не облікованої електричної енергії розміром 581397 (п`ятсот вісімдесят одна тисяча триста дев`яносто сім) гривень 83 копійки та сплачений судовий збір розміром 8720 (вісім тисяч сімсот двадцять) гривень 97 копійок, а всього 590118 (п`ятсот дев`яносто тисяч сто вісімнадцять) гривень 80 копійок(а.с.10- а.с.13).

08.09.2025 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області у справу №742/7020/24 (провадження №2/742/411/25), видано виконавчий лист, відповідно до якого, стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (код ЄДРПОУ 22815333, юридична адреса: вул.Гонча, буд.40, м.Чернігів, 14000, п/р НОМЕР_2 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО - 320478, отримувач - ВП Прилуцького РЕМ АТ «Чернігівобленерго», код ЄДРПОУ05434619) вартість не облікованої електричної енергії розміром 581397 (п`ятсот вісімдесят одна тисяча триста дев`яносто сім) гривень 83 копійки та сплачений судовий збір розміром 8720 (вісім тисяч сімсот двадцять) гривень 97 копійок, а всього 590118 (п`ятсот дев`яносто тисяч сто вісімнадцять) гривень 80 копійок(а.с.14).

15.09.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Веремієм Іваном Миколайовичем, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №79107634 на примусове виконання виконавчого листа №742/7020/24 від 08.09.2025 року виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (код ЄДРПОУ 22815333, юридична адреса: вул.Гонча, буд.40, м.Чернігів, 14000, п/р НОМЕР_2 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО - 320478, отримувач - ВП Прилуцького РЕМ АТ «Чернігівобленерго», код ЄДРПОУ05434619) вартість не облікованої електричної енергії розміром 581397 (п`ятсот вісімдесят одна тисяча триста дев`яносто сім) гривень 83 копійки та сплачений судовий збір розміром 8720 (вісім тисяч сімсот двадцять) гривень 97 копійок, а всього 590118 (п`ятсот дев`яносто тисяч сто вісімнадцять) гривень 80 копійок (а.с.15).

Відповідно до договору Дарування за №740 від 30 липня 2025 року, вбачається, що подружжя: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (з однієї сторони – Дарувальник), з іншої сторони, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (надалі – обдаровуваний), будучи ознайомленні зі статтею 174 Податкового кодексу України, домовилися про наступне: 1.Дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваному а обдаровуваний приймає від дарувальника належне йому на праві особистої приватної власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 2.Житловий будинок зазначений у характеристиці будинку, господарських будівель та споруд літерою «А-1», ганок «Кр», що має 43.7 кв.м. жилої площі, загальною площею 85.4 кв.м з господарських будівель та споруд : гараж «Б-1»; 3.Документ , що підтверджує право власності Дарувальника на житловий будинок з господарьськими будівлями та спорудами є Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого Прилуцькою міською радою Чернігівської області 28 листопада 2004 року, відповідно до рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області від 03 листопада 2004 року, зареєстровано КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно 28 листопада 2004 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 8686132; 4. Сторони оцінюють дарунок в сумі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок(а.с.16-а.с.17).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 443557798, сформованої 15.09.2025 о 14:41:31 приватним виконавцем Веремієм Іваном Миколайовичем, встановлено, що об`єкт нерухомого майна — житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 318022174080, номер об`єкта в РПВН 8686132, загальна площа 85,4 кв.м., житлова площа 43,7 кв.м.) перебуває у приватній власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), право власності зареєстровано 30.07.2025 о 16:18:17 приватним нотаріусом Зеленським Сергієм Миколайовичем, Прилуцький районний нотаріальний округ, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 80151411 від 30.07.2025 16:20:08, та договору дарування серії та №740, виданого 30.07.2025, при цьому відомості про інші речові права, іпотеки, обтяження, а також заборони відчуження щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна у відповідних реєстрах відсутні(а.с.18).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №443557318, сформована 15.09.2025 о 14:40:16 приватним виконавцем Веремієм І.М., містить аналогічні відомості про державну реєстрацію обтяження – арешту нерухомого майна, запис №61489041 (спеціальний розділ) від 15.09.2025 14:37:07, внесений на підставі рішення приватного виконавця Веремія І.М. про арешт майна боржника (ВП №79107634 від 15.09.2025), яким накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 в межах суми стягнення 644941,45 грн, а також відомості про відсутність записів щодо права власності, заборон відчуження та іпотек за вказаними параметрами запиту(а.с.19).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 445759461, сформованої 30.09.2025 о 17:25:50 приватним виконавцем Веремієм І.М., встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 8686132, загальна площа 85,4 кв.м., житлова площа 43,7 кв.м.) належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , частка 1/1) на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_5 , виданого 28.11.2004 Прилуцькою міською радою, при цьому встановлено наявність обтяжень у вигляді арешту нерухомого майна, а саме: запис про обтяження №46772274 (спеціальний розділ), зареєстрований 18.02.2022 о 08:40:17 державним виконавцем Науменко Анною Олександрівною на підставі постанови про арешт майна боржника серії та №6855867 від 18.02.2022, індексний номер рішення 63535183 від 18.02.2022 08:40:39, а також запис про обтяження №61489041 (спеціальний розділ), зареєстрований 15.09.2025 о 14:37:07 приватним виконавцем Веремієм Іваном Миколайовичем на підставі рішення виконавця про арешт майна боржника серії та № ВП №79107634 від 15.09.2025, індексний номер рішення 80842980 від 15.09.2025 14:37:46, при цьому обтяження накладено на все нерухоме майно боржника в межах суми стягнення 64 491,45 грн, а також встановлено, що 20.04.2023 о 08:32:25 внесено запис про припинення обтяження на підставі рішення державного виконавця, індексний номер рішення 67269166 від 20.04.2023 08:34:54, відомості про іпотеки та заборони відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні(а.с.20-21).

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), вказано, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19), зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)».

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України, та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Боржник, який відчужує майно на підставі договору на користь третьої після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

На переконання Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що сторона діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).

Водночас, за висновками Верховного Суду, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 23 липня 2025 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області у справі №742/7020/24 ухвалено рішення, яким задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 590118,80 грн.

Зазначене судове рішення 08 вересня 2025 року стало підставою для видачі виконавчого листа, на підставі якого 15 вересня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Веремієм І.М. відкрито виконавче провадження ВП №79107634.

Як убачається з матеріалів справи та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на момент відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій у боржника фактично відсутнє інше нерухоме майно, придатне для звернення стягнення, окрім спірного житлового будинку.

Водночас судом встановлено, що 30 липня 2025 року, тобто після ухвалення рішення суду від 23.07.2025 року, але до початку його примусового виконання, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Зеленським С.М. та зареєстровано за №740.

На підставі зазначеного договору 30.07.2025 року здійснено державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 443557798).

З аналізу матеріалів реєстраційної справи також убачається, що право власності на спірний будинок до моменту відчуження належало ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 28.11.2004 року, тобто протягом тривалого часу до виникнення спірних правовідносин.

Окремо суд враховує, що 18.02.2022 року на вказаний об`єкт нерухомого майна вже накладалося обтяження у вигляді арешту, яке було зняте 20.04.2023 року, що свідчить про перебування майна у сфері виконавчих процедур ще до моменту укладення оспорюваного правочину.

Крім того, відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після відчуження спірного об`єкта нерухомості у відповідачки відсутні інші об`єкти нерухомого майна, на які може бути звернено стягнення в межах виконавчого провадження.

Оцінюючи доводи відповідачів про те, що спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та відчуження здійснено з метою впорядкування сімейних майнових відносин, суд зазначає, що такі доводи не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, які б спростовували встановлені судом обставини щодо фактичного виведення майна з можливого звернення стягнення.

Встановлена сукупність доказів у справі, а саме: наявність судового рішення від 23.07.2025 року про стягнення з відповідачки значної суми заборгованості; укладення договору дарування 30.07.2025 року, тобто після ухвалення рішення суду; безоплатний характер правочину; відчуження майна на користь близької особи (чоловіка); відсутність у боржника іншого майна для погашення заборгованості; подальше відкриття виконавчого провадження та встановлення факту відсутності активів у боржника на переконання суду не може розцінюватися як випадковий збіг, а свідчить про цілеспрямоване виведення майна з-під можливого звернення стягнення та створення штучної ситуації відсутності майнової відповідальності боржника..

Відповідно до статей 3, 13, 16 ЦК України, учасники цивільних правовідносин зобов`язані діяти добросовісно, розумно та утримуватися від зловживання правом. Здійснення цивільних прав не може використовуватися для завдання шкоди іншій особі або для ухилення від виконання обов`язків.

У даному випадку встановлені судом обставини у своїй сукупності свідчать, що оспорюваний договір дарування укладено не з метою реального безоплатного передання майна, а з метою унеможливлення звернення стягнення на майно боржника у межах виконавчого провадження.

Таким чином, оспорюваний правочин суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам добросовісності, розумності та заборони зловживання правом, а також порушує права кредитора на ефективне виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання договору дарування недійсним як фраудаторного правочину, вчиненого з метою уникнення виконання судового рішення та як наслідок скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 80151411 від 30 липня 2025 року.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ч.1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено то суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача 6056 гривень в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви та 1514,00 гривень за сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову до суду.

Керуючись статтями 3, 13, 16 ЦК України, статтями 12, 76–81, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав — задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 30 липня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Зеленським С.М., зареєстрований у реєстрі за №740.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 80151411 від 30 липня 2025 року 16:20:08, яким зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3180224174080 за ОСОБА_2 .

Арешт накладений ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 03.12.2025 року на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після набрання рішенням законної сили , скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Чернігівобленерго», код ЄДРПОУ 22815333, адреса: вул. Гонча, буд. 40, м. Чернігів, 14000, судовий збір у розмірі 3785 (три тисячі сімсот вісімдесять п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Чернігівобленерго», код ЄДРПОУ 22815333, адреса: вул. Гонча, буд. 40, м. Чернігів, 14000, судовий збір у розмірі 3785 (три тисячі сімсот вісімдесять п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справа розглянута без виклику учасників справи, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 травня 2026 року.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО