Вирок від 07 травня 2026 р. у справі №686/37024/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/37024/25

Провадження № 1-кп/686/668/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024243460000150 від 14 березня 2024 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Вільшаниця Золочівського району Львівської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, одруженого, непрацюючого, пенсіонера, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за цією ж адресою, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 28.11.1998 Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП № НОМЕР_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

встановив:

ОСОБА_7 10 березня 2024 року близько 10 год. 40 хв., перебуваючи поблизу будинку № 12 по вул. Дубівській в м. Хмельницькому Хмельницької області, під час словесної суперечки із ОСОБА_4 , яка виникла на ґрунті тривалих неприязних відносин, прийняв рішення про спричинення останньому тілесних ушкоджень.

Тоді ж ОСОБА_7 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у положенні стоячи навпроти ОСОБА_4 , наніс останньому один удар невстановленим в ході досудового розслідування предметом, ззовні схожим на металевий молоток, в ділянку лівого надпліччя, спричинивши ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді крововиливу м`яких тканин лівого надпліччя, які за своїм характером та ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незнані скороминущі наслідки.

Одразу ж після цього ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, перебуваючи у положенні стоячи навпроти ОСОБА_4 , повторно наніс останньому ще один удар невстановленим в ході досудового розслідування предметом, ззовні схожим на металевий молоток, у ліву лобно-скроневу ділянку голови, спричинивши ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді рани м`яких тканин в лівій лобно-скроневій ділянці голови, струсу головного мозку, крововиливу м`яких тканин в лівій лобно-скроневій ділянці голови з переходом на ліву навколоочну ділянку обличчя, які за своїм характером та ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я.

За умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_7 підлягає кримінальній відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України.

Встановлені судом обставини підтверджуються наступними, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, доказами.

Показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що 10 березня 2024 року близько 10 год. 40 хв. він перебував поблизу будинку АДРЕСА_1 , де також перебував потерпілий ОСОБА_4 , з яким у нього тривалі неприязні відносини.

Факт словесної суперечки з обвинуваченим ОСОБА_7 у вищевказаних місці і час підтвердив потерпілий ОСОБА_4 , ствердивши при цьому, що обвинувачений під час конфлікту умисно наніс йому предметом, ззовні схожим на металевий молоток, один удар в ділянку лівого надпліччя та один удар у ліву лобно-скроневу ділянку голови, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження. На ці обставини потерпілий також показав під час слідчого експерименту, що зафіксовано у протоколі проведення цієї слідчої дії від 26 квітня 2024 року.

За даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.03.2024 потерпілий ОСОБА_4 просив прийняти міри до ОСОБА_7 , який 10.03.2024 о 10 год. 40 хв., перебуваючи по АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин спричинив йому тілесні ушкодження.

Факт нанесення обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_4 ударів предметом, ззовні схожим на металевий молоток, в ділянку лівого надпліччя та лобно-скроневої ділянки голови підтвердила свідок ОСОБА_8 – очевидець події. Остання при цьому показала, що, перебуваючи в будинку, що по сусідству з будинком АДРЕСА_1 , побачила словесну суперечку між потерпілим та обвинуваченим, а коли вийшла на вулицю, то бачила як обвинувачений заподіяв потерпілому тілесні ушкодження. Також свідок вказала на давні неприязні стосунки між обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_4 з приводу спірних територій.

На вищевказані обставини заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень обвинуваченим свідок ОСОБА_8 також показала під час слідчого експерименту, що зафіксовано у протоколі проведення цієї слідчої дії від 05 липня 2024 року.

Свідок ОСОБА_9 (поліцейський УПП в Хмельницькій області) показав, що 10.03.2024 здійснював виїзд на виклик про тілесні ушкодження по АДРЕСА_1 , на місці події перебували потерпілий з тілесними ушкодженнями (розбитою головою), який повідомив про їх заподіяння сусідом предметом, схожим на молоток, а також дочка потерпілого (свідок ОСОБА_8 ). Потерпілий також вказав на причину його побиття сусідом – існуючу між ними неприязнь.

Про перебування обвинуваченого ОСОБА_7 вранці 10 березня 2024 року біля будинку № 12 по вул. Дубівській в м. Хмельницькому вказав свідок ОСОБА_10 .

За даними довідки КП «Хмельницька міська лікарня» від 10.03.2024 потерпілому ОСОБА_4 встановлений діагноз: Забійна рана, підшкірна гематома лівої скроневої ділянки. ЗЧМТ?

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 121 від 26.03.2024, № 224 від 30.04.2024 та № 380 від 08.08.2024 у ОСОБА_4 станом на 10.03; 15.03.2024 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани м`яких тканин в лівій лобно-скроневій ділянці голови, струсу головного мозку, крововиливів м`яких тканин в лівій лобно-скроневій ділянці голови з переходом на ліву навколоочну ділянку обличчя, лівого надпліччя, що могли утворитися від ударів тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею.

Рана м`яких тканин в лівій лобно-скроневій ділянці голови, струс головного мозку, крововилив м`яких тканин в лівій лобно-скроневій ділянці голови з переходом на ліву навколоочну ділянку обличчя за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я, а крововилив м`яких тканин лівого надпліччя – до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, згідно з «Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 № 6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України».

Судячи по кольору та стану загоєння тілесних ушкоджень вони можуть мати давність утворення не менше 5-6-и діб до моменту початку проведення судово-медичної експертизи 15.03.2024, що не виключає можливості їх утворення за вищевказаних обставин.

Локалізація та характер тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 не характерні та не специфічні для їх утворення при падінні потерпілого з висоти власного зросту.

Механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 може відповідати його та свідка ОСОБА_8 показанням під час проведення з ними слідчого експерименту 26.04.2026 та 05.07.2024 відповідно.

Вказані висновки підтвердила в суді експерт ОСОБА_11 , роз`яснивши при цьому, що тілесні ушкодження потерпілому могли бути заподіянні 10 березня 2024 року, в тому числі предметом, ззовні схожим на металевий молоток.

Згідно з висновком експерта № 131 від 19.03.2024 у ОСОБА_7 після події 10.03.2024 мала місце травма голови із зовнішніми тілесними ушкодженнями у вигляді 2-х саден шкіри: центральної частини задньої поверхні зовнішнього краю лівої вушної мушлі та лівої завушної ділянки голови, які могли утворитись як від не менше ніж одноразової дії тупого твердого предмету чи предметів (без можливості наразі визначити точні характеристики цих предметів або предмету через відсутність будь-яких специфічних ознак у тілесних ушкоджень) за механізмом «удар - тертя» чи «притискання - тертя», так і від не менше ніж одного зіткнення лівої завушної ділянки голови підекспертного та його лівої вушної мушлі з таким предметом або предметами, за механізмом «удар - тертя», про що свідчать локалізація та характерні властивості цих тілесних ушкоджень.

Потерпілий ОСОБА_4 показав, що ці тілесні ушкодження він міг спричинити обвинуваченому під час захисту він неправомірних дій останнього, здійснюючи відмашку руками, в одній із яких була в`язка ключів, під час нанесення йому ОСОБА_7 ударів молотком.

Як роз`яснив експерт ОСОБА_12 виявлені в обвинуваченого тілесні ушкодження могли утворитись за вказаним потерпілим механізмом.

Встановлені судом обставини підтверджуються також світлинами та відеозаписом з місця події, на яких зафіксований потерпілий з тілесними ушкодженнями, а також копіями документів, в тому числі судових рішень, щодо наявності спорів між обвинуваченим та потерпілим з приводу користування земельними ділянками та з інших питань.

Наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

Показання обвинуваченого про те, що ударів предметом, ззовні схожим на металевий молоток, в ділянку лівого надпліччя та голови потерпілого він не наносив, а лише відштовхнув останнього, від чого той міг вдаритись при падінні, суд визнає неправдивими і даними з метою уникнути відповідальності за фактично вчинене, а тому відхиляє їх.

Ці твердження обвинуваченого повністю спростовуються вищенаведеними дослідженими судом належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_8 – очевидця події, які прямо вказали на обвинуваченого як на особу, яка за вищевказаних обставин умисно заподіяла потерпілому тілесні ушкодження, які є послідовними, логічними, переконливими, узгоджуються між собою та з іншими доказами, зокрема даними висновків судово-медичних експертиз, згідно з якими виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитися від ударів тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, при цьому локалізація та характер тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 не характерні та не специфічні для їх утворення при падінні потерпілого з висоти власного зросту, в тому числі за вказаною обвинуваченим версією, що також підтвердила експерт ОСОБА_11 .

Підстав для обмови свідком та експертом обвинуваченого судом не встановлено, не вказав на такі і останній.

Та обставина, що за даними висновку експерта № 131 від 19.03.2024 в обвинуваченого після події 10.03.2024 мала місце травма голови із зовнішніми тілесними ушкодженнями у вигляді 2-х саден шкіри, не змінює факту вчинення ним кримінального правопорушення та не спростовує його вини. Як свідчать досліджені докази ці тілесні ушкодження спричинені потерпілим під час його захисту він неправомірних дій обвинуваченого – нанесення йому ОСОБА_7 ударів предметом, ззовні схожим на металевий молоток. При цьому, як роз`яснив експерт ОСОБА_12 утворення виявлених в обвинуваченого тілесних ушкоджень від гострого предмету, в тому числі ножа, виключається, що спростовує показання ОСОБА_7 про нанесення йому потерпілим удару таким предметом.

Не спростовує факту вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення та обставина, що потерпілий звернувся в поліцію не в день події, оскільки, як показав останній це пов`язано зі станом його здоров`я після отриманих тілесних ушкоджень та зверненням за медичною допомогою в заклади охорони здоров`я, що підтверджується медичною документацією.

Разом з тим, суд погоджується із доводами сторони захисту про те, що конфлікт фактично був спровокований потерпілим ОСОБА_4 .

Так, як видно із відеозапису з камери зовнішнього спостереження потерпілий ОСОБА_4 , бачачи рух автомобіля під керуванням обвинуваченого ОСОБА_7 по проїзній частині вул. Дубівської в його напрямку, в порушення вимог п.п. 4.8., 4.14. Правил дорожнього руху почав переходити проїзну частину, створюючи небезпеку для себе і транспортного засобу, при цьому після зупинки ОСОБА_7 автомобіля, як того вимагає п. 12.3. цих же Правил у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, потерпілий виразився до водія (обвинуваченого ОСОБА_7 ) нецензурною лайкою. Більше того, незважаючи на залишення обвинуваченим вказаного місця, потерпілий направився в сторону руху автомобіля, хоча обстановка аж ніяк цього не вимагала, продовжуючи вживати нецензурну лайку. При цьому, наїзду автомобілем на потерпілого, про що він стверджував суду, на відео не зафіксовано, а навпаки видно, як ОСОБА_4 під час його об`їзду вдарив по боковому дзеркалу заднього виду автомобіля, від якого те зігнулося. Такі дії потерпілого в подальшому фактично спровокували обвинуваченого до активних дії, а саме умисного заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

Крім того, суд визнає підставними доводи захисника та визнає недопустимими докази за участі свідка ОСОБА_13 , а саме: показання останнього в суді; протокол пред`явлення йому особи для впізнання за фотознімками від 03.07.2024; протоколи проведення зі свідком слідчого експерименту від 03.07.2024 та 24.02.2025; висновок експерта № 379 від 08.08.2024 за показаннями свідка ОСОБА_13 під час слідчого експерименту, з огляду на таке.

Так, під час судового розгляду свідок ОСОБА_13 показав, що був очевидцем події нанесення обвинуваченим ОСОБА_14 тілесних ушкоджень потерпілому 10.03.2024 близько 10 год. 40 хв., оскільки перебував в автомобілі марки «Фольксваген Пасат» на вул. Дубівській і все бачив, при цьому вказав на місце розташування автомобіля на вулиці.

Проте, з дослідженого відеозапису з камери зовнішнього спостереження вбачається відсутність в час вчинення кримінального правопорушення автомобіля у місці, на яке вказав свідок ОСОБА_13 , пояснити це останній не зміг. Твердження, а фактично припущення потерпілого ОСОБА_4 про те, що відеозапис міг бути змонтований (сфабрикований), суд відхиляє, позаяк воно нічим не підтверджено.

Разом з тим, ніхто із допитаних судом учасників кримінального провадження, в тому числі потерпілий та свідок ОСОБА_8 (очевидець події), про перебування автомобіля свідка ОСОБА_13 на вул. Дубівській не вказував.

Більше того, відповідно до інформації оператора мобільного зв`язку про телефонні з`єднання в час вчинення кримінального правопорушення телефон свідка ОСОБА_13 перебував у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області та відповідно не міг перебувати на вул. Дубівській в м. Хмельницькому. Не спростовує вказаного факту пояснення свідка про наявність у нього інших мобільних телефонів, при цьому яких саме останній не назвав, таких слідчому не надавав.

Відповідно до положень ст.ст. 84, 86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неправдивість показань свідка ОСОБА_13 щодо його перебування в час вчинення кримінального правопорушення – 10 березня 2024 року близько 10 год. 40 хв. на вул. Дубівській в м. Хмельницькому Хмельницької області, а відтак про недопустимість вищевказаних доказів за його участі.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ухвалення обвинувального вироку), суд дійшов висновку про доведеність в ході судового розгляду винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає його осудним та відповідальним за скоєне.

При призначенні покарання суд згідно зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують йому покарання.

Суд враховує, що ОСОБА_7 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, одружений, є пенсіонером, не працює, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вчинив умисне насильницьке кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії проступків, своєї вини не визнав та у скоєному не розкаявся, жодних заходів на відшкодування завданої потерпілому шкоди не вживав, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Обставин, які б пом`якшували та обтяжували покарання ОСОБА_7 , не встановлено.

Визначаючи вид покарання обвинуваченому, суд, окрім наведених вище обставин, також враховує характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, всі відомості про особу обвинуваченого, його поведінку до та після вчинення злочину, віктимну поведінку потерпілого, який фактично спровокував обвинуваченого до активних дій, позицію прокурора щодо призначення покарання і приходить до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_7 можливе із застосуванням до нього наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства та йому слід призначити покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України з покладенням передбачених ст. 591 цього ж Кодексу обов`язків.

На переконання суду таке покарання у цьому випадку буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

При цьому суд враховує, що Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23 серпня 2023 року № 3342-IX, який набрав чинності 28 березня 2024 року та яким КК України доповнено ст. 591 КК України (покарання у виді пробаційного нагляду) і внесені зміни в ст. 125 КК України (абзац другий частини другої викладено в новій редакції з покаранням у виді пробаційного нагляду фактично замість більш тяжчого покарання у виді арешту), поліпшує становище особи, а відтак в силу ч. 1 ст. 5 КК України має зворотну дію у часі та поширюється на обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення до набрання чинності вказаним законом.

Разом з тим, в силу положень ст.ст. 56, 57, 61 КК України ОСОБА_7 не можуть бути призначені покарання у виді громадських та виправних робіт, а також обмеженням волі, позаяк останній не працює та є особою, яка досягла пенсійного віку.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який своєї вини не визнав та у скоєному не розкаявся, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, суд не вбачає підстав для призначення останньому менш суворого виду покарання у виді штрафу, про що заявив захисник, оскільки такий буде недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Поряд з цим суд також враховує, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти росії» від 09.06.05 року та у справі «Фрізен проти росії» від 24.03.05 суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмалов проти росії» від 16.10.08 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези суду щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної шкоди.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що у зв`язку з ушкодженням здоров`я та протиправною поведінкою обвинуваченого потерпілому ОСОБА_4 заподіяно моральну шкоду, оскільки він переніс фізичний біль, незручності і душевні страждання, що також змінило звичний спосіб життя потерпілого та потребувало додаткових зусиль для його влаштування. Потерпілий певний час лікувався, переживав за своє здоров`я, не міг вести повноцінний спосіб життя, відчував дискомфорт і незручності, через що вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, витрачав власний час в зв`язку із зверненням за медичною допомогою.

На думку суду, з урахуванням ступеню вини обвинуваченого, наслідків, що настали, понесених потерпілим моральних страждань, суті позовних вимог, характеру діяння особи, що заподіяла шкоду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір цього відшкодування слід визначити в сумі 50 000 грн. Суд вважає, що зазначена сума за своїм розміром є адекватною спричиненій шкоді і компенсує понесені моральні втрати. Визначаючи такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд також враховує і дії потерпілого ОСОБА_4 , які передували заподіянню йому обвинуваченим тілесних ушкоджень та фактично спровокували останнього до активних дій.

В силу положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 129 КПК України вищевказаний розмір грошового відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, клопотання про обрання обвинуваченому до набрання вироком законної сили запобіжного заходу прокурором не заявлено (ч. 4 ст. 176 КПК України).

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374-376 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

Строк покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.

У відповідності до ст. 591 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 50 000 грн. (п`ятдесят тисяч гривень) в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: