Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №678/657/26 — Летичівський районний суд Хмельницької області

КОПІЯ

Єдиний унікальний номер cправи 678/657/26

Провадження номер 3-678-300/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого-судді Лазаренка А. В. розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Відділу поліції №3 Хмельницького районного управління поліції ГУ НП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тульчин, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , громадянина України, працює водієм на фірмі МХП,

за ст. 185 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2026 року до суду для розгляду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 419075 від 22 квітня 2026 року, складений начальником СП ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області майором поліції Мельником Є. В., у якому фабула обвинувачення викладена наступним чином: «21 квітня 2026 року близько 20 год. 05 хв. після перевірки документів та встановлення факту порушення військового обліку ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі працівників поліції при виконанні ними службових обов`язків на стаціонарному посту «Бохни», яка виражалася у відмові залишити (вийти) з автомобіля та прослідувати до найближчого ТЦК та СП для складання відповідних документів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП».

Ознайомившись з матеріалами справи суд приходить до наступного висновку.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1ст .9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст.245, 251, 252, 280КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями статті 185 КУпАП встановлено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Так, кваліфікуючою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, є спосіб його вчинення, а саме злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених, проте в той же час законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов`язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

При цьому злісну непокору законному розпорядженню або вимозі необхідно відрізняти від захисту особою своїх прав. Відповідно дост. 185 КУпАПпідставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції.

З системного аналізу положень КУпАП з урахуванням позиції Верховного Суду України, висловленої в узагальненні «Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185-185-2 КУпАП) випливає, що дане правопорушення обов`язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського, адже його вимоги та розпорядження це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, і вони мають бути законодавчо обґрунтовані, зокрема, про перебування його при виконанні службових обов`язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред`явлене відповідне посвідчення, у зв`язку з чим у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, дані про те, що він знаходився при виконанні службових обов`язків.

Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченогост. 185 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення додано: протокол ВАД №419075 про адміністративне затримання, рапорт та відеозапис, який розпочинається одразу з вимоги поліцейського проїхати до ТЦК та СП, при цьому не видно ні номерних знаків авто, ні особи правопорушника, до кого звертаються. Надалі працівники поліції роз`яснили права та обв`язки передбачені ст. 268 КУПАП та склали адміністративний протокол.

Однак наданими матеріалами не підтверджується поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185КУпАП, за обставин, викладених у протоколі.

У складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яким нормативним актом передбачено законність вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження законності вимоги поліцейських до ОСОБА_1 добровільно проїхати до ТЦК та СП, оскільки не надано доказів про те, що він перебував у розшуку та що зазначені працівники поліції наділені повноваженнями, визначеними чинним законодавством, щодо доставки особи до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матеріали справи не містять звернення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України про доставку такої особи до органів.

Тобто фактично за відсутності звернення вищевказаних органів про доставку особи, вимога працівників поліції проїхати до ТЦК та СП не може вважатись «законною вимогою», а її невиконання не може вважатись злісною непокорою працівникам поліції.

Отже, наявні у справі докази не підтверджують поза розумним сумнівом учинення ОСОБА_1 правопорушення за ст. 185 КУпАП, а саме злісної непокори законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Згідно зі ст. 62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

За таких обставин, наявні підстави для закриття провадження у справі згідно з п.1 ч. 1 ст.247КУпАП у зв`язку відсутністю складу правопорушення.

Керуючись ст.185, 245,247,280,294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

постановила:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення (протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 419075 від 22 квітня 2026 року).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: підпис А.В. Лазаренко

Суддя: А.В. Лазаренко