Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №766/17428/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/17428/24

н/п 1-кп/766/2296/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під №22024230000000049 від 17.01.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Щасливе Цюрупинського району Херсонської області, громадянки України, українки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_5 не пізніше липня 2023 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), діючи з прямим умислом, направленим на добровільне зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області, переслідуючи свої особисті амбіції щодо кар`єрного росту в окупаційному органі влади, в умовах воєнного стану, добровільно зайняла запропоновану окупаційною владою держави-агресора посаду т.зв. (мовою оригіналу) «начальника территориального управления с. Счастливое Алешкинского муниципального округу Херсонской области», таким чином виконала всі необхідні дії, направлені на доведення свого злочинного умислу до кінця.

Перебуваючи на займаній посаді з липня 2023 року (більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) ОСОБА_5 відповідно до (мовою оригіналу) «Федерального закона рф» «Об общих принципах организации местного самоуправления в российской федерации», «Постановления администрации Алешкинского муниципального округа Херсонской области», «Решения Совета депутатов Алешкинского муниципального округа от 02.11.2023 №26 «Об утверждении Положения об Администрации Алешкинского муниципального округа», якими передбачені її функціональні обов`язки, здійснює свою протиправну діяльність шляхом виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме:

- організовує матеріально-технічне, правове та фінансове забезпечення діяльності т.зв. «территориального управления с. Счастливое Алешкинского муниципального округа Херсонской области»;

- організовує набір співробітників до вказаного незаконного органу влади, призначення їх на посади;

- здійснює безпосереднє керівництво підлеглими працівниками;

- організовує роботу підлеглих працівників з прийому громадян;

- організовує вирішення питань повязаними із життєдіяльностю громади;

- організовує спортивні заходи на території підконтрольної громади під егідою російської федерації;

- забезпечує видачу російських паспортів та особисто агітує мешканців територіальної громади отримувати російські паспорти;

- організовує заселення російських військових в будинки громадян на території с. Щасливе, які виїхали на підконтрольну Україні територію;

- організовує зібрання мешканців громади, на яких виказує підтримку окупаційній адміністрації держави-агресора.

II.Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченої, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2024 року було призначено підготовче судове засідання.

Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої, було проведено судові засідання: 18.11.2024 року, 27.01.2024 року, 03.02.2025 та 17.02.2025 року.

Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачена повідомлялась про судовий розгляд кримінального провадження стосовно неї.

При застосуванні процедури заочного судового розгляду суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 2 ст.297-1КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111-1 КК України, за якою, висунуто обвинувачення ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 до призначених судових засідань опублікуванні у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр та на сайті Офісу Генерального прокурора.

Також, повідомлення про виклик до суду ОСОБА_5 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 на цей час перебуває на тимчасово окупованій території Херсонської області.

Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 протягом тривалого часу на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останньої за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченої.

Щодо забезпечення права на захист.

Відповідно до ч.2 ст.47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст.52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченої.

З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 17 лютого 2025 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 22024230000000049 від 17.01.2024 року висунуте щодо злочину, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Ухвалою суду від 11.03.2025 року був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.

Разом з цим, за період часу з 04.07.2024 року (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 06.05.2026 року, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.

Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.

III. Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину. Просив визнати обвинувачену ОСОБА_5 винною та призначити їй покарання у виді 10 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 15 років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.

Захисник в судових дебатах зазначив, що обвинувачення ґрунтується на непрямих доказах, а також вказав про недоведеність стороною обвинувачення вчинення кримінального правопорушення не під впливом примусу або іншої непереборної сили. Просив ухвалити виправдувальний вирок.

IV. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 03.10.2024 року (справа 490/8586/24, н/п № 1-кс/490/3757/2024), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні поставленого їй у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:

- Протоколом огляду від 31.07.2024 офіційного веб-сайту «Губернатор Херсонской области – официальный портал», на якому розміщено рішення окупаційної влади, а саме т.зв. «Решение Совета депутатов Алешкинского муниципального округа от 02.11.2023 № 26 «Об утверждении Положения об Администрации Алешкинского муниципального округа», з додатком т.зв. «Положение об Администрации Алешкинского муниципального округа», в якому містяться положення щодо організаційної структури та виконавчо-розпорядчих функцій т.зв. «Администрации Алешкинского муниципального округа»;

- Протоколом огляду від 24.07.2024 офіційного веб-сайту «Алешкинский муниципальный округ», на якому виявлено копії документів окупаційної адміністрації, зокрема, т.зв. «Постановление о проведении весеннего двухмесячника по благоустройству, озеленению и санитарной очистки территории Алешкинского муниципального округа Херсонской области» з посиланнями на статті законів РФ, де окрім інших представників окупаціійної влади зазначено прізвище та ініціали « ОСОБА_5 » в якості т.зв. «начальника территориального отдела администрации Алешкинского муниципального округа Херсонской области»;

- Протоколом огляду від 24.07.2024 офіційного веб-сайту «Алешкинский муниципальный округ», на якому виявлено копії документів, якими підтверджується, що т.зв. «Территориальный отдел администрации Алешкинского муниципального округа с. Счастливое» (який очолює ОСОБА_5 ), входить до складу т.зв. «Алешкинского муниципального округа Херсонской области»;

- Протоколом огляду від 24.07.2024 офіційного веб-сайту «Губернатор Херсонской области – официальный портал», на якому виявлено відсканований документ окупаційної влади, а саме «Уставв муниципального образования «Алешкинский муниципальный округ Херсонской области», де зазначено, що до складу території округу, окрім інших населених пунктів, входить також «поселок Счастливое», село Марченко, село Привольное, а також встановлені повноваження начальника територіального управління;

- Протоколом огляду від 24.07.2024 офіційного веб-сайту «Губернатор Херсонской области – официальный портал», на якому виявлено рішення т.зв. Совета депутатов Алешкинского муниципального округа «Об утверждении Положения о структуре Администрации Алешкинского муниципального округа Херсонской области», відповідно до якого до складу Администрации Алешкинского муниципального округа Херсонской области входить «Счастливский территориальный отдел»;

- Протоколом огляду від 17.06.2024 телеграм-каналу «Администрация Алешкинского муниципального округа», публікації від 27.08.2023, яким зафіксовано присутність ОСОБА_5 у зборах окупаційної влади;

- Протоколом огляду від 23.01.2024 телеграм-каналу «Администрация Алешкинского муниципального округа», публікації від 01.12.2023, яким зафіксовано присутність ОСОБА_5 на спортивному заході з прапором « ОСОБА_6 »;

- Протоколом огляду від 23.01.2024 телеграм-каналу «Администрация Алешкинского муниципального округа», публікації від 27.08.2023, в якій зафіксовано вручення ОСОБА_5 як т.зв. «начальнику территориального управления с. Счастливое» грамоти «Главы Алешкинской Военно-Гражданской администрации» на фоні прапора Російської федерації;

- Протоколом огляду від 24.01.2024 телеграм-каналу «Администрация Алешкинского муниципального округа», публікації від 18.07.2023, в якому зафіксовано проведення публічного заходу відкриття дитячого садочка в с.Щасливе, в ході якого висловлена подяка голові територіального управління ОСОБА_5 ;

- Протоколом огляду від 24.01.2024 телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », публікації від 30.09.2023 до річниці перебування у складі Російської Федерації, в якому ОСОБА_5 , як начальник «территориального управления села Счастливое», виступила із привітанням з нагоди возз`єднання із Російською Федерацією;

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком із свідком ОСОБА_7 від 01.07.2024, яка за сукупністю ознак зовнішності впізнала на фото № 2 ОСОБА_5 , яку знає особисто знайому, та як таку, що займає посаду голови с. Щасливе від окупаційної влади;

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком із свідком ОСОБА_8 від 30.01.2024, яка за сукупністю ознак зовнішності впізнала на фото № 2 ОСОБА_5 , яку знає особисто як мешканку с. Щасливе;

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком із свідком ОСОБА_9 від 01.07.2024, який за сукупністю ознак зовнішності впізнав на фото № 2 ОСОБА_5 , яку знає особисто, та як таку, що займає посаду голови с. Щасливе від окупаційної влади;

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком із свідком ОСОБА_10 від 30.01.2024, яка за сукупністю ознак зовнішності впізнала на фото № 2 ОСОБА_5 , як на особисто давню знайому, та як таку, що займає посаду «начальника территориального управления с. Щасливое» від окупаційної влади;

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком із свідком ОСОБА_11 від 07.02.2024, який за сукупністю ознак зовнішності впізнав на фото № 2 ОСОБА_5 як таку, що з літа 2023 займає псевдо посаду «начальника территориального управления с. Счастливое» від окупаційної влади;

- Висновком судово-портретної експертизи від 17.06.2024 №34, згідно якого на збережених та оглянутих фотофайлах, які є додатком до протоколу огляду від 23.01.2024 року, зображена ОСОБА_5 .

Також вина обвинуваченої ОСОБА_5 підтверджуюся наступними показами свідків, допитаних в ході судового засідання.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , пояснила, що знає обвинувачену як колишню мешканку с.Щасливе, яка проживала там до закінчення навчання в школі, після виїхала жити в Росію та повернулась в село вже після його окупації . Також свідок розповіла, що зі слів односельчан, з якими вона підтримує стосунки і зв`язок, а також із інформації в телеграм-каналах, їй відомо, що ОСОБА_5 повернулась в село в кінці літа – на початку осені 2022 року та приблизно до осені 2024 року займала там посаду голови селищної ради. У вказаний період вона займалась благоустроєм села, проводила дитячі та спортивні заходи, а також розселяла по будинках російських військових. Також обвинувачена казала мешканцям села отримувати російські паспорти, мотивуючи неможливістю в подальшому вільно проживати в їх населеному пункті, отримувати медичну допомогу, соціальні послуги, тощо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , пояснила, що знає ОСОБА_5 , оскільки під час її навчання в школі вона була його ученицею. Про те, що вона обійняла посаду голови селищної ради приблизно у вересні 2022 року йому стало відомо від батьків, які залишались проживати в той час у селі. Від них також йому стало відомо про випадок, коли ОСОБА_5 разом із військовими РФ приїхала до його батьків, вимагаючи віддати ключі від будинку свідка для заселення в нього російських військових.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що знає обвинувачену як ученицю школи, в якій він був директором. Після закінчення школи вона поїхала, а в селі залишились проживати її батьки. Від односельчан, які не виїхали з місця проживання в період окупації йому стало відомо, що ОСОБА_5 приблизно в кінці літа 2022 року повернулась та зайняла посаду начальника теріторіального управління в с.Щасливе від окупаційної адміністрації. Розміщувалась вона в будівлі старої селищної ради, де проводли роботу по отриманню мешканцями паспортів РФ, організовувала спортивні заходи, змагання, говорячи, що РФ вже назавжди. Також вона складала списки осіб, які виїхали, для заселення в їх помешкання російських військових. Окрім зазначеного свідок також повідомив, що за сприяння ОСОБА_5 в селищі запрацював дитячий садок за російськими стандартами навчання, оскільки остання обіцяла гарну винагороду за роботу в ньому.

V.Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Проаналізувавши досліджені докази у справі в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими встановлені судом обставини та винність ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення. Суд сприймає як належні та достатні докази показання свідків, допитаних в судовому засіданні, оскільки їх покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, а саме щодо часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка їх вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Судом також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовив чи міг обмовити обвинуваченого. Крім того, свідки були у встановленому КПК України порядку приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.

Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.

Суд не погоджується із думкою захисника стосовно того, що ОСОБА_5 могла діяти під впливом примусу або в стані крайньої необхідності та вважає їх помилковими з наступних підстав.

У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України. Фізичний чи психічний примус і крайня необхідність є обставинами, які за певних умов виключають кримінальну протиправність діянь відповідно до статей 39 і 40 КК України.

Однак суд не знайшов підтвердження того, що ОСОБА_5 була вимушена зайняти зазначену вище посаду та діяла під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли державу-агресора.

Натомість, письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, підтверджується саме добровільне зайняття ОСОБА_5 посади в незаконному органі, створеному окупаційною владою. Так, допитані під час судового розгляду свідки зазначили, що обвинувачена багато років проживала в Росії, однак повернулась до с.Щасливе вже під час його окупації, де й зайняла посаду у незаконно створеному органі, що не може свідчити про дії особи в стані крайньої необхідності в розумінні статті 39 КК України.

Наведене дає підстави стверджувати, що під час судового розгляду знайшов своє підтвердження факт добровільного зайняття громадянкою України ОСОБА_5 посади в незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.

Таким чином, дослідивши в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині, кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за:

- ч. 5 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

VI. Призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, яка раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Крім зазначеного суд враховує характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлені.

Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченій покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на вище наведене, суд вважає за можливе застосовувати щодо обвинуваченої покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченою злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обставин що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченої, дають підстави для призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі із забороною обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг й водночас указує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування більш м`якого покарання, є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи винної.

Суд приходить до висновку, що ізоляція ОСОБА_5 шляхом позбавлення волі, відповідає вимогам справедливості щодо застосування покарання та відображає співмірність злочину та кари і буде відповідати меті покарання, закріпленій ст. ст. 50, 65 КК України, а також забезпечить мету покарання у виді виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів. Підстави для застосування положень ст.ст. 69, 75КК України, відсутні.

Щодо призначення міри покарання у виді конфіскації майна, суд зазначає наступне.

В своїй постанові від 07.10.2025 року № 953/694/23 Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності у винного корисливого мотиву для вчинення злочину застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна є неправильним, навіть за умови, що воно передбачено санкцією статті як обов`язкове. Така позиція, як вказує Суд, узгоджується із викладеною Верховним Судом України у постанові від 04 квітня 2011 року у справі № 5-1кс11, де Суд зазначив, що при призначенні покарання слід виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й із тих норм Загальної частини КК, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов`язані з призначенням покарання, здатні вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і міри, в тому числі й тих положень, що передбачені частиною 2 статті 59 КК.

В кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 корисливий мотив не встановлено, а отже підстави для призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією частини 5 статті 111-1 КК України у виді конфіскації майна обвинуваченої, відсутні.

VІI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Процесуальні витрати на залучення експертів під час досудового розслідування склали:

- 5679,60 гривень за проведення судової портретної експертизи в Українському науково-дослідному інституті спеціалізованої техніки та судових експертиз, висновок експерта № 69/18-138 від 17.06.2024.

У відповідності до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати за проведення вказаних експертиз підлягають стягненню із обвинуваченої ОСОБА_5 на користь держави.

Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 372-374, 376, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 15 (п`ятнадцять) років .

Строк відбування призначеного ОСОБА_5 покарання рахувати з моменту її фактичного затримання в порядку виконання вироку суду.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг рахувати з моменту відбуття ОСОБА_5 основного покарання.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 03.10.2024 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в Українському науково-дослідному інституті спеціалізованої техніки та судових експертиз за проведення експертизи в сумі 5679 (п`ять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку після його проголошення вручити прокурору, захиснику та направити на адресу обвинуваченого.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

СуддяОСОБА_1