Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №607/3539/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23.04.2026 Справа №607/3539/26 Провадження №2/607/3381/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача в свою користь заборгованість за Договором №1434382 від 10.02.2024 у розмірі 20900 грн.

Позов мотивовано тим, що 11.06.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1434382 про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов Договору ТОВ «Слон Кредит» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 2000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією платіжного провайдера ТОВ «Пейтек». Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання з оплати боргу. 24.12.2024 ТОВ «Слон Кредит» на підставі договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до Відповідача. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився, не повідомив про причини неявки, відзиву на позов не надав. Зважаючи на відсутність заперечень позивача, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1434382 про надання споживчого кредиту продукту «Комфортний».

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А765 10.02.2024 23:36:24.

Відповідно до п. 1.3. Договору, тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 2 000,00 грн.

Згідно із п. 1.4. Договору, строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. Договору.

Пунктом 1.5.2. Знижена процентна ставка 1,875% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 11.03.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору, ТОВ «Слон Кредит» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно п. 1.7. Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,50% в день; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,45% в день.

Відповідно до п.1.8. Загальні витрати на дату укладення Договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 18000 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 17 625 грн.

Згідно із таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача, датою повернення кредиту є 04.02.2025.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 2000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується інформацією у листі платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» № 20250116-1313 від 16.01.2025 року та інформацією АТ «Універсал банк» від 22.03.2026 № БТ/Е-9427.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 24.12.2024 року, здійсненим первісним кредитором, заборгованість Відповідача за період з 10.02.2024 по 24.12.2025 складає 18 800 грн, з яких 2000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 15 800 грн - заборгованість за відсотками; 1000 грн – заборгованість за штрафом/пенею.

24.12.2024 ТОВ «Слон Кредит» на підставі Договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 3, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (п. 1.2 Договору факторингу).

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 24.12.2024 за договором Факторингу № 24122024 від 24.12.2024 (а.с. 64, зворот), та витягу з реєстру боржників (а.с. 83-84), ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набуло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 1434382 від 10.02.2024 на суму 18800 грн, з яких 2000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 15 800 грн - заборгованість за відсотками; 1000 грн – заборгованість за штрафом/пенею.

В межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 25.12.2024 року по 04.02.2025 року здійснено додаткове нарахування процентів відповідачу за стандартною процентною ставкою, у сумі 2 100 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 143482 від 10.02.2024 загальною сумою 20 900 грн, з яких: сума кредиту – 2000 грн; сума процентів за користування кредитом – 17 900 грн; штрафні санкції – 1000 грн.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №1434382 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти.

Факт видачі кредиту в сумі 2000 грн підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» та інформацією АТ «Універсал банк».

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору факторингу від 24.12.2024 № 24122024, позивач набув право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 1434382 від 10.02.2024, що підтверджується змістом договору, актом приймання передачі, реєстром боржників, які досліджені судом

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконав в повному обсязі передбачених кредитним договором № 1434382 від 10.02.2024 обов`язків по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом, що у свою чергу відповідно до закону та умов договору порушило права ТОВ «ФК «Фінтраст капітал».

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за основною сумою боргу та частково заборгованості за відсотками.

Щодо встановленої у кредитних договорах денної процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі 2,5 %, суд зазначає наступне.

Так, у договорі про надання споживчого кредиту № 1434382 від 10.02.2024 вказано, що мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6. договору).

Таким чином, судом встановлено, що кредитні відносини, які виникли між сторонами, мають споживчий характер і на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Визначаючи розмір відсотків, суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідності до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», з урахуванням змін, які внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, у відповідності до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24.12.2023), установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Оскільки кредитний договір № 1434382 між сторонами укладено 10.02.2024, тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у наступному порядку: за період з 10.02.2024 по 21.04.2024 застосовується одноденна процентна ставка 2,5%, за період з 22.04.2024 – 20.08.2024: не більше 1,5% на день, а за період з 21.08.2024 по 04.02.2024 застосовується одноденна процентна ставка 1%.

Із розрахунків заборгованості за договором № 1434382 від 10.02.2024, наданого позивачем, вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані відповідачу за період з 10.02.2024 по 04.02.2025 (в межах строку кредитування) за денною процентною ставкою 2,5 %, що в загальному складає 17900 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Позивачем правомірно нараховано відсотки за період із 10.02.2024 по 21.04.2024 (включно) за денною ставкою 2,5% в день, що становить 3550 грн за вказаний період (71 день).

Разом із тим, за період із 22.04.2024 нарахування позивачем відсотків за ставкою 2,5% суперечить вказаному вище Закону, а тому проценти слід перерахувати з 22.04.2024 по 20.08.2024 (включно) за одноденною процентною ставкою 1,5 %, а з 21.08.2024 по 04.02.2025 (включно) - за одноденною процентною ставкою 1 %.

Період з 22.04.2024 по 20.08.2024 (включно) становить 121 день. Розмір процентів, враховуючи суму боргу в розмірі 2000 грн за ставкою 1,5 %, за один день складає 30 грн, тобто проценти за вказаний період складають 3 630 грн (121х30) грн.

Період з 21.08.2024 по 04.02.2025 (включно) становить 168 день. Розмір процентів, враховуючи суму боргу в розмірі 2000 грн за ставкою 1,5 %, за один день складає 30 грн, тобто проценти за вказаний період складають 3 360 грн (168х20) грн.

Отже, розмір відсотків за період розрахунку не міг перевищувати 10 540 грн (3 550 грн + 3 630 грн + 3 360 грн).

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості у розмірі 12 540 грн, з яких: 2000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу та 10 540 грн – сума заборгованості за відсотками.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 1000 грн, суд зазначає, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7750/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по цей час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу штрафні санкції, які стягненню не підлягають, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Позивачем понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн зі сплати судового збору (а.с. 97).

Крім того, позивач стверджує що поніс витрати на правову допомогу у розмірі 10000 гривень, на підтвердження яких надає ордер (а.с. 96), акт приймання передачі виконаних робіт (а.с. 82), заявка на виконання доручення № 15265 (а.с. 87).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/ дії/бездіяльність обох сторін.

Згідно додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою – п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою – п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. (відповідна правова позиція викладена у Постановах ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18).

Суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, ціною позову.

При цьому, суд виходить з того, що розглянута судом справа не має значної складності, є типовою, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження.

Окрім того, оцінивши види виконаних робіт, перелік яких зазначений у акті від 09.02.2026, суд вважає, що адвокатом не надавалися послуги, які зазначені у акті: складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, клопотання, клопотання про витребування доказів) – 2 години на суму 1640 грн (п.10), представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою Клієнта, в тому числі і участь у судових засіданнях – 2 години на суму 1640 грн (п.9), а такі послуги як аналіз чинного законодавства, судової практики – 0,5 годин на суму 440 грн (п.3) – охоплюється послугою написання позовної заяви. Крім того, такі послуги, як заходи на самостійне збирання доказів, в тому числі адвокатські запити -1 година на суму 840 грн (п. 6), письмова юридична консультація та складання письмового консультаційного висновку – 1 година – 840 грн (п. 5) не підтверджені матеріалами справи, оскільки ані письмового висновку, ані адвокатських запитів в матеріалах справи немає.

Отже, загальний розмір витрат на правову допомогу адвоката, які суд вважає доведеним становить 5440 (440+840+840+840+1640+840) гривень.

Отже, в силу статті 141 ЦПК України, із відповідача в користь позивача слід стягнути судові витрати які складаються із судового збору 2662,40 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 5440 гривень, разом – 8 102,4 (2662,40 +5440) гривень.

Судом задоволено позовних вимог на суму 12 540 грн із 20 900 грн, що становить 60 %. Отже, в силу статті 141 ЦПК України, із відповідача в користь позивача слід стягнути 4 861,44 (8102,40 Х 60 %) грн судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за Договором №1434382 від 10.02.2024 у розмірі 12 540 (дванадцять тисяч п`ятсот сорок) гривень та 4 861,44 гривень судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів здати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал», місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2, ЄДРПОУ – 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Головуючий суддя В. М. Позняк