Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №597/393/26 — Заліщицький районний суд Тернопільської області

Справа №597/393/26

Провадження №3/597/176/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 р. суддя Заліщицького районного суду Тернопільської області Шевчук В.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №4 Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

У С Т А Н О В И В :

17.03.2026 року до Заліщицького районного суду Тернопільської області від відділення поліції №4 Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.175-1 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №744815 від 09.03.2026 року ОСОБА_1 , будучи неповнолітнім, 09.03.2026 року біля 12 години 00 хвилин в с.Кулаківці вул.Українська 3 курив сигарети «Прима» в місцях, де це заборонено законом, чим порушив вимоги Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів", повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.175-1 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним.

Приймаючи до уваги вимоги ст.268 КУпАП, вважаю за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 .

Вимогами ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до cт.cт.254-256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. Відтак протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частина 1 ст.175-1 КУпАП передбачає відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Частиною 2 статті 175-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яку особу вже було піддано адміністративному стягненню.

У фабулі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №744815 від 09.03.2026 року зазначено, що ОСОБА_1 вчинив вказане правопорушення повторно протягом року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.175-1 КУпАП.

Однак, за результатами розгляду справи суддею встановлено відсутність належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 вчинив дане правопорушення повторно, будучи особою, яку вже було піддано адміністративному стягненню.

Так, постановою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 02.03.2026 року у справі №597/70/26 ОСОБА_1 визано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175-1 КУпАП, та застосовано до нього захід впливу, передбачений ст.24-1 КУпАП, у виді попередження, що не вважається адміністративним стягненням.

Станом на момент вчинення правопорушення, зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №744815 від 09.03.2026 року, відсутні докази того, що ОСОБА_1 вже було піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст.175-1 КУпАП.

Таким чином, наявні у справі докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, не підтверджують поза розумним сумнівом факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.175-1 КУпАП, оскільки на ОСОБА_1 не накладалося адміністративне стягнення за ч.1 ст.175-1 КУпАП.

За нормою ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п.282). У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У справі "Barbera, MesseguandJabardo v. Spain" від 06.12.1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме: ст.ст.9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У зв`язку з вищенаведеним, вважаю, що суддя самостійно не може корегувати фабулу адміністративного правопорушення, оскільки це суперечитиме вимогам ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині рівності сторін і вимог змагального процесу та порушуватиме право на захист ОСОБА_1 , який не знатиме від якого обвинувачення йому захищатись. Відтак всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення слід тлумачити на його користь.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З врахуванням досліджених у судовому засіданні обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.175-1 КУпАП, тому справу відносно нього за вказаною статтею слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності складу адміністративного правопорушення).

А, тому, керуючись ст.ст.247, 251, 252, 266, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Заліщицький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя В.М.ШЕВЧУК