Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №577/1829/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1829/26

Провадження № 2/577/1231/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Галяна С.В.

за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, укладеного 08.06.2018 року, мотивуючи тим, що їх сім`я фактично розпалась, проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Шлюбні відносини припинені. Від сумісного життя мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Строк на примирення не потрібен. Спору за майно немає.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити. Спору про майно та місце проживання дитини немає. Прізвище після розірвання шлюбу просить залишити - ОСОБА_4 . Проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 13).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в установленому законом порядку (а.с. 12). Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подав. За таких обставин неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи і винесенню судового рішення.

Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області Галяна С.В. від 13.04.2026 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання на 06.05.2026 року (а.с. 10).

Оскільки позивач не заперечує заочному розгляду справи, про що зазначив у поданій заяві, на підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних доказів.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам та інтересам їх дитини, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (стаття 110 СК України).

Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу, що є неприпустимим.

Суд, вирішуючи справу про розірвання шлюбу, перш за все виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з даним позовом. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.

Приймаючи до уваги, що позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач заперечень на позов не подав, позов підлягає задоволенню, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Щодо вимоги про визначення місця проживання дитини з позивачем, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом.

Суд вправі застосувати вищезазначене положення закону в тому випадку, коли мати та батько дитини проживають окремо, тобто за різними адресами; не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина, що відповідає спірним правовідносинам.

Як слідує з тексту позовної заяви позивача, вони з відповідачем в досудовому порядку досягли згоди стосовно місця проживання їх спільної дитини, спору між сторонами не існує.

У зв`язку з вищевикладеним, оскільки сторони, в порядку ч.1 ст.160 СК України, самостійно досягли згоди стосовно місця проживання дитини, відсутні підстави для вирішення цього питання судом, оскільки між сторонами відсутній спір стосовно цього.

Крім того, за ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У даному випадку жодна особа не порушує, заперечує чи оспорює права позивача на проживання з ним дитини.

Так, в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року №200/952/18 зазначено, що суд, у разі відсутності спору між сторонами, може, а не зобов`язаний, визначити місце проживання дитини.

Разом з цим, стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

А тому, з урахуванням вищезазначеного участь органу опіки та піклування саме за місцем проживання дитини при розгляді справи є обов`язковою, як і є обов`язковим акт обстеження житлово-побутових умов дитини та висновок.

Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, зокрема, не надано відомостей про звернення позивача до служби у справах дитини з приводу визначення місця проживання дитини або вмотивованої відмови даних органів у розгляді її звернення, акту обстеження умов проживання дитини, що були проведені компетентними органами, висновку даного органу щодо доцільності визначення місця проживання дитини, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги щодо визначення місця проживання дитини необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 18, 81, 89, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 19, 104, 105, 110, 112, 180, 182, 191 Сімейного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (до шлюбу прізвище ОСОБА_5 ), зареєстрований 08 червня 2018 року у Конотопському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 154 - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище ОСОБА_4 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Галян С. В.