Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №576/499/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/499/26

Провадження № 2/576/458/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором № 486876-КС-002 від 25.06.2025 р. в розмірі 142050,00 грн. та 2662,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25.06.2025 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 486876-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 25.06.2025 р. направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 486876-КС-002 про надання кредиту. 25.06.2025 р. відповідач прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 486876-КС-002 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1052 на номер телефону НОМЕР_1 (зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено. Таким чином, 25.06.2025 р. між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 486876-КС-02 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 договору кредиту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 45000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 45000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (вказана позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті).

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 486876-КС-002 від 25.06.2025 р. належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти в сумі 10500,00 грн., чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 486876-КС-002 від 25.06.2025 р. ОСОБА_1 станом на 15.02.2026 р. має заборгованість на загальну суму 142050,00 грн. (45000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 68300,00 грн. - сума прострочених платежів по процентам; 0,00 грн. - сума заборгованості по штрафам; 22220,00 грн. - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України; 6530,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією).

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року відкрито спрощене провадження у даній справі. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, позивачем на адресу відповідача була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу судом був визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

20 березня 2026 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за кредитом в сумі 45000,00 грн. та заборгованість по відсотках в сумі 68300,00 грн. Не погоджується з вимогою про стягнення заборгованості за комісією, оскільки вона не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», і такі послуги не є послугою у визначенні вказаного Закону. Також, не погоджується з нарахуванням штрафу в розмірі 22220,00 грн., оскільки згідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальники у період воєнного стану звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) в кредитних зобов`язаннях. Вважає, що нарахування штрафу позивачем є безпідставним та неправомірним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення боргу по комісії в сумі 6530,00 грн. та по штрафам в сумі 22220,00 грн.

23 березня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідно до п. 2.5 кредитного договору, комісія за надання кредиту становить 9000,00 грн. та нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Встановлений пунктом кредитного договору графік платежів, чітко передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Відповідач здійснювала платежі за кредитним договором, знаючи про те, що вони будуть розподілятися зокрема на погашення її заборгованості за комісією за надання кредиту, та не заперечувала проти цього протягом всього строку дії кредитного договору. Крім того, умовами кредитного договору встановлена саме комісія за надання кредитних коштів, тому жодні додаткові чи супутні банківські послуги цією комісією не передбачені. Також, позивач не врахував та не заявляв до стягнення: неустойку (у формі пені чи штрафу) відповідно до ст. 549 ЦК України, жодну форму відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми); не нарахував проценти поза межами строку дії кредитного договору. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач та її представник не подали заперечення на відповідь на відзив.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 25.06.2025 р. між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 486876-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 45000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Тип кредиту кредит (п.2.2). Строк кредиту - 24 тижні (п.2.3), стандартна процентна ставка за кредитом в день 1% фіксована. Загальний розмір наданого кредиту- 45000,00 грн. (п.2.7). Комісія за видачу кредиту - 9000,00 грн. (п.2.5). Строк дії договору до 10.12.2025 р. (п.2.8) (а.с. 19-28).

Договір про надання кредиту № 486876-КС-002 від 25.06.2025 р. відповідачем підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) UA-1052.

25.06.2025 р. позивачем направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 486876-КС-002 про надання кредиту, яка прийнята останньою (а.с. 29-49).

В анкеті клієнта відповідачем надана інформація, необхідна для укладення договору та ідентифікації відповідача як позичальника (а.с. 51).

Візуальною формою послідовності дій клієнта підтверджується факт реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, реєстрація нею особистого кабінету та отримання необхідної інформації про кредит, а також отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання паспорту споживчого кредиту та договору про надання кредиту (а.с. 51).

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», свої зобов`язання за договором кредиту виконало та 25.06.2025 р. на картковий рахунок відповідача, вказаний в анкеті клієнта, перерахувало грошові кошти в сумі 45000,00 грн.; призначення платежу: перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. № 486876-КС-002 від 25.06.2025 р., що підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» (а.с. 52).

Відповідно до наданих позивачем розрахунку заборгованості за кредитом та довідки про стан заборгованості, у відповідача станом на 18.02.2026 р. виникла заборгованість за договором № 486876-КС-002 про надання кредиту від 25.06.2025 р. у розмірі 142050,00 грн., з яких: 45000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 68300,00 грн. - заборгованість за відсотками, 6530,00 грн. - заборгованість за комісією, 22220,00 грн. - заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України (а.с. 12-13, 14).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України, передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний кредитний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання нею електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Факт укладення кредитного договору належним чином підтверджений та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Договір містить усі істотні умови, необхідні для даного виду правочину, а відтак, враховуючи його особисте підписання відповідачем, його умови були відомі останній. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання кредитодавець ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконала.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 45000,00 грн. основного боргу, 68300,00 грн. відсотків та 6530,00 грн. прострочених платежів за комісією є обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 22220,00 відсутні, з огляду на таке.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та на сьогоднішній день в Україні діє воєнний стан, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 22220,00 відсутні є незаконними та безпідставними.

Щодо твердження представника відповідача, що заборгованість по комісії не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а також і те, що комісія не є послугою у визначенні вказаного Закону, суд не приймає до уваги, оскільки сплата відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту передбачена п. 2.5 кредитного договору: комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості відповідач здійснила часткову оплату за кредитним договором у загальній сумі 10500,00 грн., з яких 2470,00 грн. комісія (11.07.2025 р. у сумі 750,00 грн., 17.07.2025 р. у сумі 1720,00 грн.), а отже не заперечувала щодо її сплати протягом всього строку дії кредитного договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню в розмірі 119830,00 грн., з яких: 45000,00 грн.- заборгованість кредитом, 68300,00 грн.- заборгованість за відсотками, 6530,00 грн. - заборгованість за комісією.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 84,36% (119830х100:142050=84,36%), то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 2246,00 грн. судових витрат по оплаті судового збору (2662,40х84,36:100=2246,00).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 178, 247, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», розташованого по бульвару Лесі Українки, буд. 26, офіс 411 в м. Києві, код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за договором № 486876-КС-002 про надання кредиту від 25.06.2025 р. у загальній сумі 119830,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2246,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон