Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №457/475/26 — Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/475/26

провадження №2/457/251/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді: Грицьківа В.Т.

секретар судового засідання Ринда О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коцан Р.М. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Свої вимоги мотивує тим, що позивачка є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 з 05 липня 2015 року. У вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Однак відповідач ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає з січня 2000 року, а ОСОБА_3 - з квітня 2016 року. Позивачка змушена сплачувати комунальні послуги в більшому розмірі, тому просить задовольнити позов.

Представник позивачки - адвокат Коцан Р.М. подав суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності та у відсутності позивачки. Позов підтримує, просить його задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з"явилися, хоча про час та місце розгляду справи належно повідомлені. Відзиву на позов у встановлений судом строк не надали, відсутні і їх заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до Цивільного Закону України позивач є суб`єктом права приватної власності, де в тому числі регламентовано право використовувати належне майно; власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків; захист права власності здійснюється судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 з 05 липня 2015р., що підтверджується довідкою №65 від 04.04.2019, виданою ОСББ Оселя № 17», копія якої знаходиться в матеріалах справи.

У вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вказане підтверджується довідкою про склад сім`ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої ОСББ «Оселя №17» від 20 лютого 2026р, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

У вказаній квартирі зареєстровані але фактично не проживають: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який являється рідним братом позивачки. Родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 та Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 , копія якого знаходиться в матеріалах справи; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка являється племінницею позивачки. Родинні відносини підтверджуються Витягом Державного реєстру актів цивільного стану, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

ОСОБА_2 фактично не проживає за зареєстрованим місцем проживання з січня 2000 року, що підтверджується Актом №172 про факт не проживання особи, виданої ОСББ «Оселя №17» від 20.02.2026р. та Актом №120 про фактичне проживання виданим ОСББ «Оселя №17 16 липня 2022, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

ОСОБА_3 не проживає за зареєстрованим місцем проживання з квітня 2016р., що підтверджується Актом №171 про факт непроживання особи, виданого ОСББ «Оселя №17»виданого 20.02.2026р. та Актом №120 про фактичне проживання виданим ОСББ «Оселя №17 16 липня 2022, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Місце фактичного проживання відповідачів позивачці не відоме, а тому вона не має можливості врегулювати спір в досудовому порядку.

Через те, що відповідачі зареєстровані у даній квартирі, у якій позивачка є квартиронаймачем, вона змушена сплачувати комунальні послуги у більшому розмірі та не може в повному обсязі користуватися своїм майном та не має можливості впорядкувати документи на дану квартиру.

Відповідно до приписів ст.З Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відповідно до ст. 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Положення ч. 2 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначають, що наявність прописки (на даний час реєстрації) сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала.

Згідно ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені терміни проводиться в судовому порядку.

Вищевказані докази в їх сукупності приводять суд до переконання, що відповідач не проживає в квартирі без поважних причин понад один рік, що відповідно є підставою для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Окрім цього, судом взято до уваги, що реєстрація місця проживання відповідачів в квартирі обмежує право позивачки у здійсненні нею права володіння, користування та розпорядження майном, а тому згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; враховуючи викладене, задоволення позову власника про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, і є належним способом усунення перешкод у користуванні власністю, а вказане рішення суду - підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання; таким чином, зняття з реєстраційного обліку є наслідком задоволення вимоги позивача про визнання особи такою, що втратила право на житло.

За таких обставин, враховуючи вищезазначені положення матеріального права, а також те, що квартиронаймачем є позивачка, яка безперервно проживає у житловому приміщенні та має намір законно використовувати свої права на квартиру і що мають місце істотні умови, які полягають у фактичному тривалому непроживанні відповідачів у квартирі та створенні перешкод позивачці, яка є користувачаем житла у здійсненні нею права користування своїм майном, які позивачка вимагає усунути, суд вважає позовні вимоги доведеними і обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на положеннях законодавчих норм, а тому приходить до висновку про необхідність їх задоволення.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивачки понесені судові витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1331,20 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1331,20 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_3

Відповідачі: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя: В. Т. Грицьків