Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №456/5380/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5380/25

Провадження № 2/456/287/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

07 травня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Скрицької Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Стрийської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін та учасників справи їхні заяви та клопотання.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Стрийської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що є батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25 грудня 2015 року.

З матір?ю дитини позивач проживав без реєстрації шлюбу. З 2020 року матір дитини, у вихованні сина участі не бере, коштів на його утримання не надає, приховує свій дійсний заробіток. Син з дитинства є особою з інвалідністю (вроджена вада серця) та потребує постійного лікування та підтримуючої терапії. Дитина постійно проживала з позивачем до його мобілізації осінню 2025 року. Позивач займався його вихованням та утриманням, забезпечував нормальні умови розвитку, піклувався про здоров?я, забезпечував усім необхідним. Мати ніколи до нього не телефонує та не цікавиться його життям.

У зв?язку із тим, що відповідачка ухиляється від виконання обов`язку щодо піклування про здоров?я свого малолітнього сина, постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 січня 2023 року, відповідачка була притягнута до адміністративної відповідальності за ознаками ч. 1 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_2 проживав разом із неповнолітнім сином, про що свідчить Психолого - педагогічна характеристика Стрийського ліцею імені Івана Франка від 11.0.2025 № 278. Також, стверджує, що даний факт буде підтверджений показами свідків у судовому засіданні та іншими письмовими доказами.

Для свого сина позивач створив належні комфортні умови проживання. Квартира має достатньо місця для відпочинку та розвитку дитини. У позивача із сином склалися доброзичливі стосунки. Вони разом проводили дозвілля, батько приймає активну участь у вихованні та розвитку сина, матеріально його забезпечує.

Оскільки, Відповідач ухиляється від виховання дитини, свідомого нехтує своїми обов?язками щодо догляду та виховання сина, наявні підстави для позбавлення її батьківських прав. У зв?язку з чим, позивач звертається до суду.

Представник позивача, адвокат Гошовська О. В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав, що в ньому викладені, подала клопотання про допит в якості свідків малолітнього сина ОСОБА_4 та батька відповідачки ОСОБА_5 .

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, в запропонований судом строк відзив на позовну заяву не подала.

Третя особа, орган опіки та піклування виконавчого комітету Стрийської міської ради, в особі представника Скрицької Н. Б., що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримала позов, просила задоволити, клопотала про долучення рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради від 04.12.2025 із затвердженим вказаним рішенням висновком, яким рекомендовано позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 .

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2025 справу розподілено судді Валовін Ю.В.

Ухвало від 06.10.2020 позовну заяву залишено без руху з причин невідповідності вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК

За наслідками усунення недоліків, ухвалою від 20.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання на 04.11.2025.

Розгляд справи на стадії підготовчого судового розгляду було відкладено на 08.12.2025 з причин неявки відповідача.

Ухвалою підготовчого судового засідання у справі від 08.12.2025, підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 22.01.2026.

З причин неявки учасників, в подальшому відповідача, а також з причин необхідності забезпечити явку свідка, судові засідання було відкладено на 17.02.2026, 17.03.2026 та 16.04.2026.

Відповідачка не з`явилась в жодне судове засідання, позицію щодо заявлених позовних вимог суду не надала. Позовна заява та судові повістки про виклик до суду за її зареєстрованим місцем проживання скеровувались неодноразово, однак як вбачається із довідок Укрпошти такі повертались на адресу суду із відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», що згідно з п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України є належним врученням судового рішення/повістки.

Протокольною ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області вирішено проводити заочний розгляд цієї справи та ухвалення у ній заочного рішення на підставі статей 280-282 ЦПК України.

Крім того, на виконання приписів ч. 11 ст. 128 ЦПК України суд здійснював виклик відповідача ОСОБА_6 до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України https://court.gov.ua/unknown/.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи по суті відбувся 16.04.2026 з відкладенням ухвалення та проголошення рішення в справі строком до 10 днів відповідно до ст. 244 ЦПК України на. 27.04.2026.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, датою ухвалення рішення у розглядуваній справі є дата складення повного судового рішення 07.05.2026.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись. Всі заяви та клопотання сторін у справі були вирішені у встановленому чинним ЦПК України порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних, які необхідні для встановлення фактичних обставин справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_2 є батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25 грудня 2015 року.

З матір?ю дитини позивач проживав без реєстрації шлюбу. З постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.01.2023 (справа № 456/4275/22) вбачається, що з 2021 року ОСОБА_3 не виконує обов`язки передбачені ст. 150 СК України, не проживає з сином, не піклується про його здоров`я, фізичний та емоційний розвиток, хоч отримує відповідно соціальну допомогу на нього.

Відповідно до медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 28.03.2025 року №45, виданого Комунальним некомерційним підприємством Стрийської міської ради ТМО «Стрийська міська об?єднана лікарня», ОСОБА_4 має стан після радикальної хірургічної корекції вродженої вади серця. Дитина постійно знаходиться під спостереженням педіатра та кардіолога.

Як вбачається з характеристики, наданої Стрийським ліцеєм імені Івана Франка, ОСОБА_4 навчається у школі з 01.09.2022 року. Учень спокійний, врівноважений, уважний, старається дотримуватись дисципліни, старанний. Рухливий, активний у позаурочній діяльності, любить брати участь у колективних іграх та заходах. Емоційний стан дитини позитивний та стабільний, контактний. Захар усім забезпечений, має необхідне шкільне приладдя. На уроки приходить охайний, чистий, доглянутий, з хорошим настроєм. Вихованням ОСОБА_4 займається тільки батько ОСОБА_2 , який постійно заохочує та підтримує впевненість сина у власних силах. Взаємне розуміння та любов характеризують атмосферу між батьком та сином. Батько у повній мірі виконує свої обов?язки.

З рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради від 04.12.2025 із затвердженим вказаним рішенням висновком, вбачається, що 01.09.2025 року ОСОБА_2 призваний на військову службу за загальною мобілізацією (інформація ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.10.2025 року № НОМЕР_2 ) та на даний час перебуває у військовій частині НОМЕР_3 (довідка в/ч №7771/1 від 29.10.2025).

У зв`язку з цим наказом служби у справах дітей Стрийського міськвиконкому про тимчасове влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування №129 від 28.10.2025р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тимчасово влаштований у сім?ю тітки ОСОБА_8 оскільки залишився без батьківського піклування з підстав: невиконання батьківських обов?язків матір?ю ОСОБА_3 та мобілізацією у лави ЗСУ батька ОСОБА_2 .

Вказаним висновком, рекомендовано позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 .

В судовому засіданні, з дотриманням ст. 232 ЦПК України, в присутності органу опіки і піклування, а також тітки ОСОБА_8 було допитано малолітнього ОСОБА_4 , який зазначив, що не пам`ятає ОСОБА_3 , коли був у 4 класі, тітка при випадковій зустрічі показала на жінку і вказала що то його мама. Повідомив, що мама не приходила до нього додому, де він проживав з батьком, не відвідувала жодного разу школу, не пам`ятає чи вона хоч раз вітала його з днем народження, була на родинних святкуваннях чи шкільних заходах, загалом пам`ятає маму виключно з розповідей батька.

Допитаний в якості свідка батько відповідачки ОСОБА_5 повідомив, що проживає в АДРЕСА_1 разом з старшим внуком, сином відповідачки від першого шлюбу, який також є особою з інвалідністю (ІІ група). Донька ОСОБА_3 зареєстрована за вказаною адресою разом з ним, проте дома не буває взагалі. Останній раз бачив її 5 місяців до засідання, приходила просити коштів, наголошує, що вона зловживає алкогольними напоями, веде аморальний та нездоровий спосіб життя, ночує в невідомих місцях з невідомими особами. Повідомив, що вона проживала з сином ОСОБА_4 та позивачем десь 2-3 роки після народження сина, після чого покинула їх. Водночас соціальну допомогу на обох дітей отримує та витрачає на власні потреби, змушуючи його літнього дідуся самостійно дбати про старшого внука та допомагати меншому. Сподівається, що її позбавлять батьківських прав і він зможе отримувати допомогу на старшого внука ОСОБА_9 та належно дбати про нього.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання материнських обов?язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток свого сина його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, фактично самоусунулась від виконання обов`язків матері покладених на неї законом.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування, оцінка судом доказів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18), від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19 (провадження № 61-9754св20), від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21 (провадження № 61-10098св23), та багатьох інших.

Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_3 , маючи малолітнього сина, не виконує покладених на неї батьківських обов`язків. Будучи необтяженою станом здоров`я чи іншими важкими життєвими обставинами, свідомо залишила дитину на батька, нехтуючи своїми обов`язками протягом тривалого часу (практично з народження дітей), не цікавлячись ним, його здоров`ям, навчанням, вихованням тощо.

За таких умов, суд дійшов висновку про наявність належних, допустимих та достатніх доказів, які в своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_3 порушує право дитини на виховання в сім`ї, яка є першоосновою розвитку особистості, самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про духовний та фізичний розвиток дитини, матеріально його не утримує, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та свідомо ухиляються від виконання батьківських обов`язків, а відтак вимога про позбавлення її батьківських прав щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є підставною та підлягає задоволенню як така, що відповідає якнайкращим інтересам дітей.

Необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перевіривши їх доказами, які в силу ст. ст. 81-82, 89-90, 234 ЦПК України оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, а також встановивши, що відповідачка фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків і вже тривалий час не дбає про сина, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Враховуючи те, що судові витрати, понесені позивачем у вигляді судового збору у розмірі 1 211,20 грн, суд вважає документально підтвердженими, і позов підлягає задоволенню повністю, тому з відповідача слід стягнути судовий збір на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок)

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачкою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа: Служба у справах дітей Стрийської міської ради, м. Стрий, вул. Незалежності, 3, код ЄДРПОУ: 35424237.

Суддя Юлія ВАЛОВІН