Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №443/445/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/445/26

Провадження №2/443/553/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

30 квітня 2026 року м.Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

представника позивача адвоката Яременка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Старі Стрілища в особі Бібрської міської ради Львівської області про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем до часу відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить: встановити факт її проживання однією сім`єю разом із ОСОБА_2 у с. Тучне Львівського (колишнього Перемишлянського) району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 2,0025 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія II-ЛВ №078082 від 10.04.2001 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новострілищанської селищної ради, загальною площею 2,0025 га, що належали померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія II-ЛВ №078082 від 10.04.2001 року. Згідно довідки Бібрської міської ради №21 від 05.02.2026 року, ОСОБА_2 була зареєстрована одна в с. Старі Стрілища Жидачівського району Львівської області, однак фактично із 2014 року постійно проживала однією сім`єю в с. Тучне Перемишлянського району Львівської області разом із ОСОБА_1 до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_2 у виконкомі колишньої Новострілищанської селищної ради заповіт не посвідчувався. Зазначає, що ОСОБА_2 була одинокою жінкою, а тому на момент її смерті не було осіб, які б могли спадкувати за законом у спосіб передбачений ст.ст.1261-1263 ЦК України. Оскільки ОСОБА_2 була одинока, часто хворіла, а тому у 2014 році вона забрала її до себе у с. Тучне Перемишлянського району Львівської області, де вони постійно проживали однією сім`єю. Оскільки вона постійно проживала однією сім`єю із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вона вважається такою, що її прийняла. Юридично спадщину вона не оформила.

18.02.2026 року вона звернулася до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив їй, у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що знаходяться на території Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлій і є спадковим майном.

Окрім того, її місце реєстрації проживання відмінне від місця реєстрації проживання спадкодавця на час її смерті, саме тому для юридичного оформлення спадщини, позивачці необхідно встановити факт проживання однією сім`єю спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За таких обставин вона змушена звертатися до суду із вимогою про встановлення факту проживання однією сім`єю спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вимогою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 06.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 30.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів, викладених у такому, просив позов задоволити. Також не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача, в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представник відповідача не подав відзиву, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без його участі до суду не надходило.

У зв`язку з цим суд визнає неявку представника відповідача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

У відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено наступні обставини.

Як вбачається з копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6 на звороті), остання зареєстрована за адресою: с.Тучне, з 08.04.2005 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Бібрської міської ради Львівського району Львівської області від 09.12.2024 року (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новострілищанської селищної ради, загальною площею 2,0025 га, що належали померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія II-ЛВ №078082 від 10.04.2001 року (а.с.11).

Згідно довідки Бібрської міської ради №21 від 05.02.2026 року, ОСОБА_2 була зареєстрована одна в с. Старі Стрілища Жидачівського району Львівської області, однак фактично із 2014 року постійно проживала однією сім`єю в с. Тучне Перемишлянського району Львівської області разом із ОСОБА_1 до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_2 у виконкомі колишньої Новострілищанської селищної ради заповіт не посвідчувався (а.с.9).

Оскільки ОСОБА_2 заповіту не залишала, то спадкування відбулося за законом.

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1264 у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засідання дала покази про те, що позивачка являється її знайомою. ОСОБА_1 жила разом із ОСОБА_2 близько 10 років. ОСОБА_1 здійснювала догляд за останньою, займалася її похованням. ОСОБА_1 отримувала пенсію для ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дала покази про те, що являється колишньою сусідкою позивачки. ОСОБА_2 проживала близько 10 років у ОСОБА_1 . Коли у ОСОБА_2 померла сестра, то ОСОБА_1 забрала її до себе. Вона часто була в будинку ОСОБА_1 та бачила, що ОСОБА_2 проживала у ОСОБА_1 ..

Відтак судом встановлено, що спадкоємцями четвертої черги за законом, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , була тільки позивачка, та на момент смерті ОСОБА_2 не було осіб, які б могли спадкувати за законом у спосіб передбачений ст.1261-1263 ЦК (перша, друга та третя черга спадкування).

Оскільки позивач постійно проживала однією сім`єю із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її прийняла, проте юридично не оформила своїх спадкових прав, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №84224561 від 18.02.2026 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

З метою оформлення права власності на спадкове майно, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, листом-відповіддю приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Посацькою А.О. №10/02-31 від 18.02.2026 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що в неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно (а.с.13).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

У п.п. 2,21 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом.

Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Метою встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

Одночасно суд бере до уваги і той факт, що позивач позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що наявними в матеріалах справи доказами та показами свідків, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 проживалаоднією сім`єю разом із ОСОБА_5 однією сім`єю в с. Тучне Львівського (колишнього Перемишлянського) району Львівської області, не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто до моменту смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов в цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Крім того, частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивачка стверджує, що оригіналДержавного акту на право приватної власності на землю Серія IІ-ЛВ №078082 від 10.04.2001 року втрачено.

Доказом того, що покійній ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка, яка розташована на території Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області, є довідка відділу №5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №406/15-26 від 24.02.2026, відповідно до якої, згідно книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Новострілищанської селищної ради, на підставі рішення ХІІІ сесії ІІІ-скл. Жидачівської районної ради від 22.09.2000р. №227, за гр. ОСОБА_2 зареєстрований Державний акт на право приватної власності на землю серії IІ-ЛВ №078082 від 10.04.2001 р.. Реєстраційний номер 82. Площа земельної ділянки – 2,0025 га.

Станом на теперішній час відомості про реєстрацію вищезазначених земельних ділянок зареєстровані в Державному земельному кадастрі:

Кадастровий номер земельної ділянки – 4621555900:01:000:0391. Площа – 1,7347 га.. Власник ОСОБА_2 . Дата реєстрації у державному реєстрі речових прав на нерухоме мацно 25.07.2018 р. №27227485.

Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування на вищезгадані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_2 у відділі не зареєстровано (а.с.11).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, у зв`язку із тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ОСОБА_2 у с. Тучне Львівського (колишнього Перемишлянського) району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 2,0025 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія II-ЛВ №078082 від 10.04.2001 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 08 травня 2026 року.

Головуючий суддя С.І. Сливка