Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №461/2687/26 — Галицький районний суд м. Львова

461/2687/26

1-кп/461/441/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 12025140000001258 від 02.12.2025, про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Угерсько Стрийського району Львівської області, українеця, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, проходить службу на посаді командира мінометної батареї мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в званні молодший лейтенант,

у вчиненні кримінального правопорушення(злочину), відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.369-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , будучи слухачем курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації Національної академії Сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного, маючи умисел, направлений на висловлення пропозиції та надання ОСОБА_6 неправомірної вигоди за сприяння в проведенні розподілу та подальшого проходження ОСОБА_5 служби у військовій частині НОМЕР_2 , 24.11.2025 приблизно о 14.00год, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 , що у АДРЕСА_2 , діючи умисно, з метою реалізації злочинного умислу, направленого на пропозицію та надання неправомірної вигоди ОСОБА_6 за здійснення ним впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, усвідомлюючи протиправність своїх дій, розуміючи, що ОСОБА_6 є в.о. заступника начальника штабу – начальника відділення персоналу військової частини НОМЕР_2 і є службовою особою, а тому може мати відповідні зв`язки із командиром військової частини НОМЕР_2 та зможе вплинути на прийняття рішення в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до нього та висловив пропозицію надання неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США за прийняття в його інтересах вище зазначених рішень шляхом здійснення впливу на виконувача обов`язків командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_7 , до повноважень якого входить питання про призначення військовослужбовців на вакантні посади.

В подальшому, 11.12.2025 приблизно о 14.30год ОСОБА_5 , з метою завершення свого злочинного умислу, спрямованого на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка погоджується за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, під час перебування ОСОБА_6 в службовому кабінеті №215 військової частини НОМЕР_2 , що по АДРЕСА_2 , розуміючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, надав ОСОБА_6 неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США (що станом на 11.12.2025 згідно курсу НБУ становить 84560 гривень), після чого його незаконна діяльність була припинена, а ОСОБА_5 затриманий працівниками правоохоронних органів.

Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, підтвердив, що фактичні обставини повністю відповідають вказаному у обвинувальному акті, йому роз`яснено та зрозуміло неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, щиро розкаявся.

Під час його допиту в судовому засіданні пояснив, що він жалкує і усвідомлює відповідальність, готовий понести покарання. Сумлінним виконанням обов`язків в лавах ЗСУ готовий підтвердити своє щире каяття та намагання виправитись.

Захисник ОСОБА_4 , підтримала думку обвинуваченого. Зазначила, що ОСОБА_5 визнає свою вину, щиро кається. При призначенні покарання обвинуваченому просила врахувати його щире каяття та міцні соціальні зв`язки. Він є одруженим, має на утриманні малолітню дитину, дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Прокурор підтримав обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.369-2 КК України. Просив суд, з урахуванням думки обвинуваченого та його захисника, здійснювати розгляд, ураховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують обвинуваченого.

Враховуючи визнання вини ОСОБА_8 , його щире каяття, те, що він проходить службу на посаді командира мінометної батареї мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в званні молодший лейтенант, просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 тисячі гривень та вирішити питання щодо речових доказів.

Суд, ураховуючи повне визнання вини обвинуваченим за ч. 1 ст. 369-2 КК України, повідомлення ним фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, заслухавши думки учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_5 . При цьому, суд виходить з того, що обвинувачений не має будь-яких фізичних чи психічних вад, розуміє суть пред`явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні. Відтак, у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності й істинності позиції обвинуваченого з цього питання.

Таким чином, відповідно до ст. 22 КПК України та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами і оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_5 вчинив кримінальний злочин, передбачений ч.1 ст.369-2 КК України, а саме, пропозиція та надання неправомірної вигоди особі, яка погоджується за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, форму вини, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, щире каяття та бажання виправитись.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує наступні обставини:

- ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення за ч.1 ст.369-2 КК України, яке Кримінальним законом віднесено до категорії нетяжких злочинів;

- обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання (постанова ВС у справі № 643/13256/17 (провадження № 51-2221км19). Крім того, суд приймає до уваги те, що щире каяття можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Вирішальним є встановлення факторів, які б свідчили про справжність, щирість визнання вини, шляхом відповідного ставлення до скоєного, що передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, і має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації (постанова ККС ВС від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51- 5093км23).

В ході розгляду справи у суді ОСОБА_5 визнав свою вину, дав правдиві показання, повідомив, що щиро жалкує про вчинене та негативно оцінив скоєне кримінальне правопорушення. Відтак, суд визнає як пом`якшуючу обставину визнання вини та щире каяття;

- обставин, які обтяжують покарання в ході судового розгляду не встановлено;

- обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за нею, проходить службу в ЗСУ в період збройної агресії Російської Федерації проти держави Україна.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 ближче до мінімальної межі санкції ч.1 статті 369-2 КК України.

Суд вважає, що дане покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Такий висновок узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Щодо запобіжного заходу.

На момент постановлення вироку відносно обвинуваченого був обраний запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 гривень (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят). Після набрання вироком законної сили, відповідно до ст. 182 КПК України, слід повернути заставу заставодавцю (згідно квитанції від 13.12.2025 року ОСОБА_9 ).

Щодо арешту майна.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.12.2025 року у справі № 461/8987/24 було накладено арешт на майно, вилучене 11.12.2025 в ході огляду місця події, який підлягає скасуванню.

Вирішення інших процесуальних питань.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ч. 6 ст. 100 КПК України.

Щодо речових доказів: грошових коштів у сумі 2000 доларів США із наступними серіями та номерами: LK50210082D, LB88328896K, PG36673505D, PG36673506D, PB01634038K, QB48916450, PE68120338D, QB48916448, QC57246261A, MG62962935A, QC57234527A, PK42794789B, PF28517342H, MB30520354J, LF95148555G, PH68275986B, PH24563701C, PK45667049B, PF56475946J, QF88215072A, то суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого май-на у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді, зокрема, позбавлення волі. Згідно з ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Санкція статті, за якою кваліфіковано умисні дії обвинуваченого, передбачає покарання у виді позбавлення волі. Речові докази є предметом злочину. За таких обставин, з урахуванням ст.100 КПК України, до вказаних речових доказів слід застосувати спеціальну конфіскацію.

У зазначеному прокурором формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, будь-які посилання на використання обвинуваченим ОСОБА_5 мобільного телефону марки Xiaomi Redmi 14C із сім картою мобільного оператора Лайфселл, як знаряддя злочину відсутні, тому до цього мобільного телефона не може бути застосована спеціальна конфіскація, та указаний мобільний телефон підлягає поверненню своєму власнику, а саме вищезазначеному обвинуваченому. Крім того, згідно ухвали слідчого судді від 12.12.2025 року, вбачається що слідчим не доведено наявність достатніх підстав вважати, що грошові кошти у сумі 100 доларів США серія та номер: QD21762747A, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, чи набуті кримінально протиправним шляхом. У накладенні арешту на вказану купюру було відмовлено.

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до ст. 96-1, ст.96-2 КК України необхідно застосувати спеціальну конфіскацію, та речові докази у кримінальному провадженні - грошові кошти у сумі 2 000 доларів США (у спецпакеті PSP№1111045), які були використані, як засіб вчинення кримінального правопорушення конфіскувати в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення(злочину), передбаченого ч.1 ст.369-2 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17 000(сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід у вигляді застави ОСОБА_5 до вступу вироку у законну силу, - залишити без змін.

Заставу у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., внесену заставодавцем ОСОБА_9 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 12 грудня 2025 року на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, повернути заставодавцю ОСОБА_9 , відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироком законної сили.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.12.2025 року, - скасувати.

Речові докази:

- мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 14C із сім картою мобільного оператора Лайфселл НОМЕР_3 ;

- 100 доларів США (у спецпакеті PSP №1110970),

повернути обвинуваченому ОСОБА_5 за належністю.

До речових доказів, а саме грошових коштів у сумі 2000 (Дві тисячі) доларів США(у спецпакеті PSP№1111045), із наступними серіями та номерами: LK50210082D, LB88328896K, PG36673505D, PG36673506D, PB01634038K, QB48916450, PE68120338D, QB48916448, QC57246261A, MG62962935A, QC57234527A, PK42794789B, PF28517342H, MB30520354J, LF95148555G, PH68275986B, PH24563701C, PK45667049B, PF56475946J, QF88215072A, - застосувати спеціальну конфіскацію, в порядку ст.96-1 КК України, та конфіскувати зазначені речові докази на користь держави України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1