Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №334/1757/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 06.04.2026

Справа № 334/1757/26

Провадження № 2-а/334/45/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Бойко Олени Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №474 від 20.02.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.02.2026 року стрільцем другого відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшим солдатом ОСОБА_2 у присутності громадянина України, військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 складено відносно нього протокол №474 про адміністративне правопорушення від 10.02.2026, за фабулою якого «03.01.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», за що передбачена відповідальність частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

10.02.2026 року, під час складання посадовою особою відповідача протоколу №474 про адміністративне правопорушення у присутності позивача, останньому було повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 20.02.2026 о 08:00 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет 30.

Позивач, скориставшись своїм правом на участь у розгляді адміністративних матеріалів, з`явився до відповідача на визначену дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке відбулося 20.02.2026 о 08:00 за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Одеська, будинок 2. У ході проведення розгляду вказаної справи позивачем надано усні пояснення щодо відсутності у нього інформації щодо його виклику відповідачем на 03.01.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних, а також неотримання ним ані повідомлень від АТ «Укрпошта» про надходження на його адресу поштової кореспонденції, ані повістки, яка є підставою для з`явлення до відповідача для уточнення даних, у зв`язку з чим, він не знав та не міг знати про необхідність уточнення даних.

За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення, який відбувся 20.02.2026 о 08:00 за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Одеська, будинок 2 відповідач не повідомив позивачу рішення, яке ним ухвалено за результатом розгляду матеріалів, а також не надав позивачу постанови за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

У подальшому, 28.02.2026 позивач отримав від АТ «Укрпошта» повідомлення про необхідність отримання у відділенні АТ «Укрпошта» поштової кореспонденції, адресованої позивачу.

Отримавши 28.02.2026 поштову кореспонденцію, адресовану позивачу йому стало відомо, що відповідач за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення виніс постанову №474 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Факт отримання позивачем 28.02.2026 оскаржуваної постанови підтверджується поштовим конвертом на якому міститься трекінг АТ «Укрпошта» (R067109792176) про направлення відповідачем рекомендованого листа на адресу позивача та роздруківкою інформації щодо поштової кореспонденції за трекінгом (R067109792176).

Позивач вважає винесену посадовою особою відповідача постанову незаконною та протиправною, у зв`язку з чим просить скасувати постанову №474 від 20.02.2026 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 17000,00 гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

06.03.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. Також, у відповідача було витребувано справу про адміністративне правопорушення з усіма наявними матеріалами щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, результатом розгляду якої є оскаржувана постанова №474 від 20.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .

Представник відповідача відзиву на адміністративний позов не подав.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вказує про наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, - з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 20.02.2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 складено постанову №474, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави у сумі 17000, 00 гривень.

Копію постанови позивач отримав засобами поштового зв`язку 28.02.2026 року, що підтверджується роздруківкою інформації щодо поштової кореспонденції за трекінгом R067109792176.

Відповідно до фабули, зазначеної в постанові №474 від 20.02.2026 року: «Встановлено, що уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення №474 від 10.02.2026 року.

Відповідно до протоколу №474 пpo адміністративне правопорушення військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 03.01.2026 року не з`явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), в зазначений час та дату, доказі наявності поважних причин неприбуття не надав, чим порушив вимоги законодавства України, а саме: ч.3 ст. 22 Закону Украъни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період…

Військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час дії особливого періоду вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП».

Таким чином, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що ОСОБА_1 03.01.2026 року не з`явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).

Позивач вважає винесену посадовою особою відповідача постанову незаконною та протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим адміністративним позовом про її скасування.

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Приписами статті 65 Конституції України та частиною 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.

Для наявності складу правопорушення обов`язковими є: факт наявності обов`язку; факт його невиконання в установлений строк; вина особи у формі умислу.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України N° 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24,02,2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов язані, зокрема, з являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абз. 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов 'язаний з 'явитися у зазна чені у ній місце та строк.

Відповідно до абз. 1 пункту 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (в редакції, чинній з 29.06.2024 згідно з постановою КМУ № 747 від 25.06.2024), повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв 'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого Постановою КМУ від 21 березня 2002 р, №352(далі по тексту Положення №352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.

Отже, саме на ТЦК та СП законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Разом з тим, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, на підставі спірної постанови слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з неприбуттям позивача по повістці для уточнення даних.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передба чено адміністративну відповідальність.

Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина перша статті 247 КУпАП).

Позивачем заперечується факт оповіщення його про необхідність прибуття 03.01.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому з метою повного та всебічного розгляду справи необхідним є з`ясування факту належного інформування позивача про обов`язок з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16 травня 2024 №560: «Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».

Змінами, внесеними постановою уряду від 08.10.2024 №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

З наведеного вбачається, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК та СП необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Відповідачем не надано суду доказів повідомлення позивача про виклик і спроб вручити йому повістку особисто та/або відомостей про спробу повідомити його про наявність повістки за наявним номером телефону, а також відповідно даних щодо вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Суд вважає, що вказане є суттєвим порушенням порядку надсилання та вручення поштової кореспонденції в даній категорії відправлень, оскільки відсутність обізнаності особи (позивача) про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Також, суд звертає увагу на те, що причиною неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 03.01.2026 за повісткою для уточнення даних було неналежне його оповіщення про необхідність прибуття до відповідного органу.

Таким чином вина, яка полягає у порушенні позивачем вимог абзацу 2 частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ, є не доведеною належними та достатніми доказами, а відтак, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Судом також встановлено, що у січні 2024 року за результатом виявленого у позивача онкологічного захворювання йому було встановлено відповідний діагноз, який у подальшому став підставою для оформленні інвалідності. Так, 20.12.2024 Центром медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Запорізької області позивачу встановлена ІІ група інвалідності (причина інвалідності - загальне захворювання). Інвалідність встановлено на строк до 01.12.2025 з встановленою датою чергового перегляду 18.11.2025.

Зазначений факт підтверджуєтьс довідкою до акта огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 829468 від 20.12.2024, індивідуальною програмою реабілітації інваліда №2108 від 20.12.2024.

Позивачем вказана інформація була доведена до відома ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стало законною підставою для надання позивачу відстрочки від військової служби на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до кінця 2025 року.

За результатом проведеного чергового перегляду підстав для встановлення позивачу ІІ групи інвалідності останньому з 01.12.2025 встановлена ІІ група інвалідності з датою повторного оцінювання - 01.12.2030. Зазначений факт підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької міської ради № 244/25/8686/В від 15.12.2025, рекомендаціями, які є частиною Індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Факт наявності у позивача інвалідності II групи (загальне захвлоювання) підтверджується також пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , від 21.01.2026, термін дії: 31.12.2030.

Позивач, у грудні 2025 року (до завершення наданої відстрочки від військової служби на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») надав до ІНФОРМАЦІЯ_3 надав вищезазначені копії документів.

За результатом опрацювання ІНФОРМАЦІЯ_6 зазначених вище документів, останнім до Єдиного державного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» була внесена інформація про надання позивачу відстрочки від військової служби на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 01.12.2030.

Вказана інформація відображається також у мобільному застосунку «РЕЗЕРВ+».

Відповідно до принципу доведення вини «поза розумним сумнівом», доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно зі статтею. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами та у відповідні строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позов та не надав суду будь-яких об`єктивних і беззаперечних доказів в розумінні ст. 251 КУпАП, які підтверджують факт вчинення позивачем ОСОБА_4 адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, наявність в його діях складу адміністративного правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, провадженя у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат у даному випадку відсутні.

Керуючись статтями: 2, 5, 9, 72-79, 90, 121, 134, 139, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_5 №474 від 20.02.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальноста та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 17000,00 гривень - скасувати, провадження у справі закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Суддя Ісаков Д.О.