Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №333/10572/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Унікальний номер справи 333/10572/25

Номер провадження 2/333/1178/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Мельникова К.В.,

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Левицька Юлія Василівна до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Масловець Людмила Сергіївна, про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Левицької Ю.В.,

представника відповідача - Мірошніченко О.О.,

встановив:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 11.03.2019 року по день відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 заповіту не склала. Спадкоємців першої, другої та третьої черги в неї не має. Заявниця у встановлені законом строки звернулася до приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С., щодо оформлення спадщини, яка залишилася після смерті тітки, проте отримала відмову у зв`язку з тим, що заявниця не надала нотаріусу документи, які підтверджують родинні стосунки, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду із вищевказаним позовом. Проте, Заявниця зазначає, що вона була померлій тітці, як донька, а тітка була їй як рідна мати, оскільки виховувала її з самого дитинства. Покійна тітка ОСОБА_4 за життя була дружиною рідного дядька по батькові Заявниці, про що свідчать документи додані до заяви. Тітка з дядьком прожили разом все життя. Дітей в них не було. ІНФОРМАЦІЯ_2 дядько Заявниці ОСОБА_5 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . У зв`язку з тим, що подружжя за життя своїх рідних дітей не мали, Заявниця була для них як рідна. Вони дуже часто забирали її до себе з малого віку. Багато мандрували, вона завжди була з ними поряд. Дядько та тітка виховували її як рідну. Коли Заявниця досягла повноліття, тітка ОСОБА_4 з дядьком запропонували їй приїхати до м. Запоріжжя та залишитися жити у них. Так було й зроблено. На той час вони проживали у великій чотирьох кімнатній квартирі, Заявниця пішла навчатися та жила з тіткою та дякою в одній квартирі. Бюджет у них був спільний. Заявниця на той час отримувала стипендію та час коштів віддавала тітки на проживання. Заявниця приїхала до м. Запоріжжя. Тітка ОСОБА_4 та дядько зареєстрували її в своїй квартирі, про що свідчить штемпель про реєстрацію у АДРЕСА_2 . Це стара адреса, по якій проживала померле подружжя і в них за цією адресою була квартира. В цій квартирі з ними проживала й Заявниця. Потім Заявниця була зареєстрована разом за адресами у АДРЕСА_3 , знята з реєстраційного обліку 21.11.2002 року, АДРЕСА_4 , знята з реєстраційного обліку 25.11.2003 року. Зареєстрована у АДРЕСА_5 з 12.06.2007 року по теперішній час. Після смерті чоловіка (дядька Заявниці) тітка ОСОБА_4 вирішила продати квартиру, в якій вони всі раніше проживали, оскільки квартира мала 4 кімнати та за неї було тяжко сплачувати комунальні послуги. Тому, 4 кімнатну квартиру тітка ОСОБА_4 вирішилапродала. 29.10.2019 року тітка придбала іншу квартиру (однокімнатну), яка увійшла в спадкову масу. Квартира, яка складалася з однієї кімнати знаходиться за адресою АДРЕСА_6 . Заявниця після того, як тітка продала квартиру була зареєстрована за адресою та зареєстрована по теперішній час по АДРЕСА_5 , проте фактично проживала за адресою АДРЕСА_6 разом з тіткою. Заявниця стверджує, та зазначає, що з 01.11.2019 року по 11.03.2025 року вона разом проживала з тіткою за однією адресою у АДРЕСА_6 , вони вели спільне господарство і побут, мали спільний бюджет. В кінці 2024 року та на початку 2025 року, тітка ОСОБА_4 захворіла, і раптово померла. Тобто, питання щодо складання заповіту ставало неодноразово, проте вона не встигла його підписати, незважаючи на те, що вже був призначений час у нотаріуса. Тітка ОСОБА_4 передала Заявниці всі оригінали правовстановлюючих документів на належне їй майно, незважаючи на те, що Заявниця завжди знала де зберігаються документи, оскільки вона проживала з тіткою разом в одній квартирі. Внаслідок раптової смерті через хворобу тітка ОСОБА_4 скласти заповіт не встигла.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

04.12.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач позов не визнав з огляду на таке. Так, наявність у позивачки свідоцтва про смерть та проведення поховання не може бути підтвердженням факту спільного проживання однією сім`єю пов`язаність їх спільним побутом, наявність у них взаємних прав та обов`язків, що є визначальними у вирішенні питання про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини та у подальшому спадкуванню на підставі ст. 1264 ЦК України. Доданий до позовної заяви акт від 08.05.2025 року про «встановлення факту здійснення догляду», не може бути належним доказом у даній справі, оскільки він не відповідає жодним нормам чинного законодавства. Запорізька міська рада звертає увагу суду, що лист ТОВ «НОВА-лікарня» від 15.10.2025 № 37-25 підтверджує те, що до 19.02.2025 ОСОБА_2 не мала потреби у догляді, і тільки в останні місяць свого життя у неї зявилась дана потреба у сторонній допомозі. Надані квитанції свідчать про придбання ліків в останній місяць життя ОСОБА_2 , квитанції за інший період який необхідно довести позивачці-відсутні. Також зазначає, що інформацію «зі слів пацієнтки, проживала з нею багато років» неможливо, а ні підтвердити, а ні спростувати, тому вважає дану інформацію недостовірною. Також серед даказів наявний акт про фактичне проживання від 28.10.2025, складений головою ОСББ «Машинобудівник-14», який також не може бути належним і допустимим доказом оскільки: він складений після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; по-друге, у голови ОСББ відсутні повноваження стверджувати або свідчити, за минулий час, про фактичне проживання фізичних осіб у яких немає реєстрації місця проживання або права власності в даному ОСББ, так як у ОСОБА_1 . Надані позивачем фото свідчать про наявність у позивачки власної родини до складу якої входить чоловік ОСОБА_6 та малолітня донька. Інші надані фото на думку представника відповідача не стосуються періоду заявленого у позовних вимогах, а тому вважає їх неналежними і недопустимими доказами. Звертає увагу суду на те, що ані рідний дядько ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ані його дружина ОСОБА_2 , не залишили заповіту на спадкове майно на ім`я позивачки - тобто ніхто з них не виявив бажання передати все наявне майно у спадок позивачці. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 має житлову площу 14,6 кв.м. У який спосіб позивачка розміщалась на 14 квадратних метрах з ОСОБА_2 , своїм чоловіком ОСОБА_6 та з малолітньою донькою - у позовній заяві нічого не зазначено Звертає увагу суду, що у чоловіка позивачки ОСОБА_6 наявна власна двокімнатна квартира АДРЕСА_7 . За даною адресою зареєстрована позивачка з членами своєї власної родини. Враховуючи вищевикладене, та той факт, що позивачкою не надано належних та достовірних доказів факту спільного проживання однією сім`єю зі ОСОБА_2 - обов`язковий п`ятирічний термін, встановлений ст. 1264 ЦКУ, вважає не доведеним.

23.12.2025 року приватним нотаріусом Масловець Л.С. на виконання ухвали суду надіслано копію спадкової справи № 58/2025, заведену після померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також заяву, в якій просила проводити судові засідання без її участі.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позов за обставинами, в ньому викладеними. Уточнили, що просять встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , не з 11.03.2019 року по день відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 , як зазначено в позові, а з ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю, з підстав, вказаних у відзиві на позов. Також зазначила, що надані покази допитаних свідків не доводять факт спільного сімейного проживання за однією адресою з померлою.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою судді від 14.11.2025 р. за цим позовом відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті позову, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2026 р. призначено судовий розгляд справи.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , видане Олександрівськом відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південно міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) 12.03.2025 року, актовий запис № 693.

Відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг за вих. №06.4-06/02/9898 від 17.04.2025 року, наданої на запит приватному нотаріусу Масловець Л.С., за відомостями департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради за адресою: АДРЕСА_6 , була зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 04.12.2019 року по 12.03.2025 року (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Разом з нею на день смерті зареєстровані особи відсутні.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 417143924 від 10.03.2025 року, договором купівлі-продажу №2381 від 29.10.2019 року.

Судом встановлено, що з наданих позивачем копій документів, померла ОСОБА_2 була дружиною рідного дядька заявниці по лінії батька.

Так, згідно свідоцтва про одруження, виданого Комунарським відділом ЗАГС у м. Запоріжжя від 01.06.1979, ОСОБА_5 (рос.мова) одружився з ОСОБА_7 (рос. мова) - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є ОСОБА_9 , про що свідчить Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відповідно до ст. 126, 133, 135 СК України.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 18.01.1978, ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьком записаний - ОСОБА_11 (рос. мова).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 26.07.1962 року, батько позивачки, ОСОБА_11 (рос. мова) народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьками записані - мати: ОСОБА_12 , батько: ОСОБА_13 (рос. мова).

Таким чином, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_11 (рос. мова) є рідними братами.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 від 19.07.2000 року ОСОБА_10 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , після одруження змінила прізвище з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_15 ».

ІНФОРМАЦІЯ_2 дядько позивачки - ОСОБА_5 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно копії акту встановлення факту здійснення догляду від 08.05.2025 року, ОСОБА_1 фактично проживала та здійснювала догляд у АДРЕСА_5 за ОСОБА_2 , зазначено, що фактичне місце проживання фізичної особи, яка здійснює догляд: АДРЕСА_6 . В Акті зазначено родинний зв`язок: племінниця та тітка. Також комісією підтверджено, що догляд за тіткою здійснювався постійно.

Відповідно до копії акту, складеного сусідами та підписаного головою ОСББ «Машинобудівник - 14» від 28.10.2025 року, ОСОБА_1 фактично проживала та вела спільне господарство з померлою тіткою ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_6 з 01.11.2019 року по 11.03.2025 року.

Згідно копії акту про фактичне місце проживання від 09.06.2025 року, який підписаний головою правління ОСББ «Європейська 26 А», ОСОБА_16 , за адресою; АДРЕСА_2 , фактично проживає з 1999 року та прописана ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_5 .

З копії листа від 15.10.2025 року № 37-25, наданого директором ТОВ «Нова лікарня» повідомлено, що декларація на медичне обслуговування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в медичному центрі ТОВ «Нова лікарня» була укладена 22.01.2025 року з лікарем терапевтом ОСОБА_18 В період з 22.01.2025 року по 19.02.2025 року включно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за медичною допомогою зверталася самостійно без супроводу інших осіб. Починаючи з 19.02.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно, у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та потреби в сторонній допомозі, для вирішення питань побутового та медичного характеру, пов`язаних з подальшою діагностикою та лікуванням, в тому числі придбання ліків за призначенням, була залучена племінниця ОСОБА_1 , яка зі слів пацієнтки проживала з нею багато років.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 58/2025, 22.09.2025 року приватним нотаріусом Масловець Л.С. було винесено постанову, в якій позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не надано ані заповіту, ані документів, що підтверджують родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Також, судом було досліджено надані позивачем копії фотознімків та квитанцій на ліки, які придбалися Позивачем.

Крім того, у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , які є сусідами померлої, та вказали, що ОСОБА_1 дуже часто відвідувала померлу тітку, часто залишалась у неї з ночівлею, в квартирі була розкладачка, між ними були добрі, довірливі стосунки, ОСОБА_25 була для тітки як донька, допомагала їй з ремонтом та й в побуті. Також, ОСОБА_25 з чоловіком допомагали з переїздом з однієї квартири на іншу. Свідки ОСОБА_24 . ОСОБА_20 та ОСОБА_19 зазначали, що за життя ОСОБА_26 збиралась зробити заповіт на племінницю, але не встигла.

V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Згідно з частинами другою, четвертою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 522/21808/18 (провадження № 61-17920св23) зазначено, що: "в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18). Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. […] До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року в справі № 365/455/20 (провадження № 61-13326св21))".

Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених в ЦК умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини) (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2021 року в справі № 643/14592/18 (провадження № 61-15094св20)).

З метою застосування статті 1264 ЦК України встановлення факту проживання однією сім`єю передбачає доведення перед судом факту спільного проживання осіб, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання таких осіб в житлі за однією адресою (адресами), збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування один про одного/надання взаємної допомоги тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19 (провадження № 61-2851св22), від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що: "законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки".

Згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Отже для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Про проживання однією сім`єю можуть свідчити, у сукупності, наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі N 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі N 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі N 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі N 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі N 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі N 520/11160/18, від 08 серпня 2023 року у справі N 752/13615/20-ц.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2019 року у справі N 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі N 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі N 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі N 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі N 531/295/19.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, суд виходить з того, що ці докази не є належними та достатніми доказами, з якими закон пов`язує правовий статус члена сім`ї та осіб, які проживають однією сім`єю, а також не є доказами, які підтверджують сукупність обставин, необхідних для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як то ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, тощо.

Сам по собі факт тривалого спілкування позивача зі спадкодавицею, надання допомоги померлій за її життя, не свідчить про наявність між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних членам сім`ї, та не є достатньою підставою для встановлення факту проживання позивача із спадкодавицею протягом п`яти років до відкриття спадщини.

Крім того, на спростування доводів ОСОБА_1 щодо її проживання з померлою представником відповідача було надано лист Комунального підприємства «Водоканал» про те, що станом на 01.12.2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_6 наявна заборгованість, у розмірі 538,37 грн., яка утворилась за період з 01.02.2025 по 30.11.2025 по сплаті комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_6 . Також повідомлені обсяги спожитих послуг з централізованого водопостачання з квітня 2022 по березень 2025. Зазначений лист свідчить про одноособове користування послугами ОСОБА_2 .

Долучені до матеріалів справи фотокартки лише підтверджують факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_27 мали теплі, доброзичливі відносини, часто проводили спільно час, святкували певні події, а не факт проживання однією сім`єю. Крім того, частина фото не стосуються періоду, який необхідно довести.

Суд критично відноситься до наданих в судовому засіданні пояснень свідків, оскільки покази цих свідків носять загальний характер і не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали підстави для встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини. Більш того, свідки на уточнюючі питання зазначили, що ОСОБА_28 часто приходила до тітки, періодично залишалась ночувати.

Щодо наданих позивачем копій квитанцій на придбання ліків, то дані докази засвідчують лише факт придбання певного виду товару, при цьому з наданих квитанцій не вбачається, ким саме їх було придбано та за чиї кошти.

Факт того, що ОСОБА_1 займалася похованням ОСОБА_27 не свідчить про те, що вони проживали однією сім`єю.

Крім того, суд зазначає, що надання допомоги заявницею ОСОБА_27 , яка була одинокою особою похилого віку та за станом здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, не є безумовним підтвердженням факту проживання позивача із ОСОБА_27 однією сім`єю.

Оскільки про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, при цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, чого матеріали справи не містять, тому суд доходить до висновку про недоведеність позовних вимог.

Саме по собі надання позивачем допомоги ОСОБА_27 за її життя, власне ставлення позивача до нині померлої ОСОБА_27 , придбання для неї продуктів харчування, ліків, а згодом і прийняття участі у похованні, наявність доброзичливих стосунків між ними, не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами і обов`язками.

Більш того, в судовому засіданні встановлено, що не заперечується сторонами, що позивач має власну родину- чоловіка ОСОБА_6 , від шлюбу з яким має малолітню доньку; позивач зареєстрованапо АДРЕСА_5 - в квартирі, власником якої за твердженням відповідача і проти чого позивач не заперечувала, є чоловік позивачки - ОСОБА_6 .

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (Постанова ВС від 02.11.2021 у справі № 753/11869/18 ).

Таким чином, встановивши, що позивачем не доведено спільне проживання зі спадкодавцем, існування взаємних прав та обов`язків між ними, а також того, що вони були пов`язані спільним побутом, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 158, 259, 260, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Левицька Юлія Василівна до Територіальна громада в особі Запорізької міської ради, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Масловець Людмила Сергіївна, про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги в Комунарський районний суд міста Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Територіальна громада в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ЄДРПОУ 04053915.

Третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Масловець Людмила Сергіївна, АДРЕСА_8 .

Суддя Ю.В. Ковальова