Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №331/3382/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

30 квітня 2026 рокуСправа № 331/3382/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Подріз В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1

до:ІНФОРМАЦІЯ_1

про:скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

21 квітня 2026 до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов вищезазначений адміністративний позов, в якому позивач просить:

- визнати поважною причину пропуску ОСОБА_1 строку на подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови № 2087 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22.09.2025;

- поновити строки на подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови № 2087 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22.09.2025;

- визнати протиправною та скасувати постанову № 2087 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22.09.2025;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 22.04.2026, було відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд справи та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, а також витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Позивач стверджує, що він був необізнаний про існування оскаржуваної постанови до того моменту, поки не була заблокована його банківська картка. Позивач зазначає, що за результатами проходження ВЛК у 1992 році його було визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, та зараховано в запас. За результатами ВЛК у 2004 році позивача було визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. У 2014 році позивача було виключено з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі. Позивач має статус особи з інвалідністю ІІІ групи, діагноз F20.60 та перебуває на обліку у лікаря-психіатра.

З огляду на викладене, позивач вважає, що у відповідача не було підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Виходячи з наведеного, позивач просив задовольнити його вимоги.

Відповідач у встановлений судом надав відзив, у якому заперечив проти позову, зазначивши, зокрема таке.

У пункті 2 Прикінцевих та перехідні положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 3621-IX зазначено: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України – до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України – до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Відповідно до пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 № «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування. До персональних відомостей відповідно до пункту 17-1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відносяться результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення ступеню придатності виконання військового обов`язку.

Отже, притягнення позивача до адміністративної відповідальності як порушника законодавства, є законним та обґрунтованим, так як позивач не уточнив відомості про стан здоров`я та не пройшов вчасно військово-лікарську комісію. Докази виконання військового обов`язку позивач до суду не надав. На час розгляду адміністративної справи громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не був діючим військовослужбовцем.

Також, одночасно з відзивом, відповідач подав до суду витребувані матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, відносно позивача.

Учасники справи, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 30.04.2026 не прибули, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх учасників справи, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

22.09.2025 начальником Центрального об`єднаного районного у місті ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 2087 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови: «Під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_1 , порушуючи вимоги абзацу 6 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу», підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» будучи зобов`язаним протягом 60 днів з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, не в повному обсязі уточнив свої персональні дані, а саме відомості про результат медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку. Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні в умовах особливого періоду, то громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 12.09.2025 № 2087, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову, суть вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, полягала в такому: « ОСОБА_1 не в повному обсязі уточнив, свої персональні дані у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку, чим порушив вимоги абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487. Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні особою в умовах особливого періоду, то ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення».

В оскаржуваній постанові та у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено дати вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, чи дати його виявлення.

Також, у наданих суду відповідачем матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП відсутні відомості про направлення позивачу копії постанови, що оскаржується.

Водночас у матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявна довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 14.12.2023 № 167813, якою підтверджується наявність у позивача третьої групи інвалідності.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача . У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною третьою статті 79 КАС України визначено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч. 4 ст. 79 КАС України).

Диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Позивачу інкримінується порушення абзацу 6 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу», підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

Як уточнено відповідачем у відзиві, позивач був зобов`язаний, відповідно до п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX, пройти до 05.06.2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Проте, відповідачем не враховано, що обов`язок, передбачений пунктом другим прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX, не поширюється на осіб, визнаних в установленому законом порядку особами з інвалідністю.

Будь-яких доказів на спростування наявності у позивача статусу особи з інвалідністю третьої групи відповідач суду не надав.

За таких обставин, позивач не мав обов`язку проходити повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, а відтак уточнювати свої персональні дані в цій частині відповідачу.

Інших підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП з оскаржуваної постанови не вбачається.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію від 17.04.2026 № 0073010010, якою підтверджується сплата судового збору в розмірі 665,60 грн., отже відповідна сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 241 – 246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову № 2087 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22 вересня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього штраф в розмірі 17000,00 грн.

3. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення .

4. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 30 квітня 2026 року.

Суддя С.С. Гасанбеков