Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №643/9006/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року

м. Харків

справа № 643/9006/25

провадження № 22-ц/818/2155/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Муренченко С.А.,

учасники справи:

заявниця - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2025 року в складі судді Довготько Т.М.

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , звернулася до суду з заявою про оголошення особи померлою, яку в подальшому уточнила.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її сином, який наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 203 від 21.07.2024, призначений на посаду кулеметника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .

Згідно бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.10.2022 № 7684 та бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.10.2022 №6312/ЗПУ, бойового розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » №3524/т/ОКП/бд від 18.05.2024, бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №1488/3/4658дск від 25.05.2024 нижчепойменованих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 вважати такими, що 21 липня 2024 року прибули в район виконання службових (бойових) завдань (с. Новодарівке Пологівського району Запорізької області), зокрема, солдат ОСОБА_4 , кулеметник 1 відділення 1 взводу 3 стрілецької роти.

Зазначила, що сповіщенням сім`ї № 10/11857 від 15.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 сповістив її про те, що ОСОБА_4 , кулеметник 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , прийнятий на військову службу 15 травня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, зник безвісті 11.10.2024 під час штурмових дій противника позиції РОП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в районі н.п. Левадне Запорізької області.

18 жовтня 2024 року Чугуївським районним управлінням поліції ГУ НП в Харківській області за даним фактом внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12024221240000987.

Листом від 19.12.2024 Управління з питань осіб, зниклих безвісті за особливих обставин (секретаріат уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісті за особливих обставин) Міністерства Внутрішніх справ України надало Витяг з Єдиного державного реєстру ветеранів війни та Витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, сформований 17.12.2024 року, згідно якого ОСОБА_4 , зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій).

23 жовтня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 , був затверджений акт 139 службового розслідування з приводу вивчення обставин зникнення безвісті (імовірної загибелі) солдата ОСОБА_4 та останній був визнаний таким, що зник безвісті під час захисту Вітчизни.

Вказала, що оголошення ОСОБА_4 померлим, їй необхідно для оформлення своїх спадкових прав та отримання одноразової грошової допомоги.

Просила оголосити померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кулеметника 1 стрілецького відділення і стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 - за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України (перебував на РОП «ІНФОРМАЦІЯ_11» ВОП «ІНФОРМАЦІЯ_12» в районі н.п. Левадне Пологівського району Запорізької області; датою смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцем смерті н.п. Левадне Пологівського району Запорізької області.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про оголошення особи померлою - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи містились докази, які прямо вказують на ймовірність загибелі особи за обставин, що загрожували життю, а саме: перебування у зоні активних бойових дій, останній вихід на зв`язок у момент артилерійського та ракетного обстрілу, показання військовослужбовців, повідомлення військової частини, службові документи щодо участі у бойових завданнях, а також дані про те, що після зазначених подій особа більше не виходила на зв`язок і місце її перебування невідоме. Незважаючи на це, суд не проаналізував ці докази як систему взаємопов`язаних фактів, що у сукупності свідчать про високу ймовірність загибелі. Суд першої інстанції проігнорував принципи lex specialis derogat generali та правові висновки Верховного Суду, не врахував соціальний контекст воєнних дій та потребу забезпечення правової визначеності для сім`ї військовослужбовця. Суд першої інстанції фактично не перевірив обставин зникнення її сина у зоні бойових дій, не витребував додаткових доказів із військової частини, не дослідив можливість отримання службових документів про проведення бойових дій у день зникнення, не допитав свідків та не з`ясував причини відсутності офіційного висновку про місцезнаходження особи.

09.02.2026 за допомогою системи «Електронний суд» Міністерство оборони України подало додаткові пояснення у справі, в яких вважало рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що активні бойові дії на місці (на території) ймовірної загибелі солдата ОСОБА_4 не завершені, а тому дійшов висновку про неможливість відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: батько ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 (а.с.20 т.1).

У зв`язку з реєстрацією шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 12 червня 2007 року, остання змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с.21 т.1).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 203 від 21.07.2024 року, ОСОБА_4 був призначений на посаду кулеметника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Згідно бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.10.2022 № 7684 та бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.10.2022 №6312/ЗПУ, бойового розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » №3524/т/ОКП/бд від 18.05.2024, бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №1488/3/4658дск від 25.05.2024 нижчепойменованих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 вважати такими, що 21 липня 2024 року прибули в район виконання службових (бойових) завдань (с. Новодарівка Пологівського району Запорізької області): солдат ОСОБА_4 , кулеметник 1 відділення 1 взводу 3 стрілецької роти (а.с.44 т.1).

Сповіщенням сім`ї № 10/11857 від 15.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 сповістив ОСОБА_1 про те, що її син, ОСОБА_4 , кулеметник 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , прийнятий на військову службу 15 травня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, зник безвісті 11.10.2024 під час штурмових дій противника позиції РОП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в районі н.п. Левадне Запорізької області (а.с.22 т.1).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 12.10.2024 року №291 «Про призначення комісії з розслідування з приводу вивчення обставин імовірної загибелі солдата ОСОБА_4 », наказано провести службове розслідування з приводу вивчення обставин імовірної загибелі кулеметника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , призначено комісію з розслідування (а.с.45 т.1).

З копії Акта №139 службового розслідування з приводу вивчення обставин зникнення безвісти (імовірної загибелі) солдата ОСОБА_4 , затвердженого 23.10.2024 командиром ВЧ НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_9 та додатків до нього вбачається наступне. З обставин події: о 07 год. 50 хв. 11.10.2024 противник розпочав штурмові дії проти позицій РОП «ІНФОРМАЦІЯ_11» ВОП «ІНФОРМАЦІЯ_12» та сусідніх позицій. Внаслідок чого, зважаючи на оперативну обстановку, о 09 год 45 хв було здійснено вимушений відхід з позицій, під час якого зник безвісти солдат ОСОБА_4 , кулеметник 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет, каска), ознаки алкогольного чи іншого сп`яніння були відсутні. Вищевказаний військовослужбовець виконував бойове завдання в районі відповідальності військової частини НОМЕР_1 , визначене бойовим наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 23.08.2024. Повідомлень про перебування вищевказаного військовослужбовця в полоні в противника, через групу військового цивільного співробітництва командування військової частини НОМЕР_1 станом на сьогоднішній день не надходила. Відомості про самовільне залишення частини дезертирство під час бою, добровільну здачу в полон вищевказаного військовослужбовця - станом на сьогоднішній день не підтвердились. Солдат ОСОБА_4 здійснював бойове завдання та заходи з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України в складі військової частини НОМЕР_1 . Заперечень, заяв та клопотань під час проведення службового розслідування не надходило. З пояснень молодшого сержанта ОСОБА_10 , командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , стало відомо: в районі відповідальності військової частини НОМЕР_4 виконували наказ командира військової частини НОМЕР_1 №10т від 23.08.2024 року. 11 жовтня 2024 року з групою військовослужбовців ( ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,) о 8 год ранку висунулися для підсилення 3 стрілецької роти. До точки « ІНФОРМАЦІЯ_8 » доїхали автомобілем після чого спішилися і по лісосмузі пішли на ВОП «Батон». Прийшовши на ВОП «Батон» вони розосередилися по стрілецьких місцях і почали вести бій. Близько 14 год. вони почали відходити групами по два чоловіки через те що закінчилися боєприпаси та їм дали наказ переміститися на інші позиції. Близько 15 год. 30 хв. - 16 год. 00 хв. він бачив солдата ОСОБА_4 в бліндажі на точці евакуації « ІНФОРМАЦІЯ_9 » біля поранених. Він був в засобах захисту (шолом захисний, бронежилет) та зі своєю зброєю. Ознак алкогольного чи іншого сп`яніння в нього не проявлялося. Він запропонував йому переміститися до наступного укриття, але він відмовився, сказав, що чекає евакуаційний автомобіль, щоб допомогти повантажити поранених. Трохи перепочивши, він і наступна пара військовослужбовців вирушили до наступного укриття. Востаннє він бачив солдата ОСОБА_4 близько 16 год. 11.10.2024 року на точці « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». На момент дачі пояснень місце перебування чи подальша доля солдата ОСОБА_4 йому не відомі. Стосовно солдата ОСОБА_4 може стверджувати наступне, що намірів ухилитися від служби чи добровільно здатися в полон за час служби з ними не озвучував. Аналогічні пояснення надав молодший сержант ОСОБА_14 , командир 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Виходячи із вище викладеного, службове розслідування з приводу вивчення обставин зникнення безвісти (імовірної загибелі) солдата ОСОБА_4 , призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2024 №291, визнано завершеним (а.с.32-42 т.1).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 23.10.2024 року №123 «Про завершення службового розслідування з приводу вивчення обставин зникнення (імовірної загибелі) солдата ОСОБА_4 », вбачається, що службове розслідування з приводу вивчення обставин зникнення безвісти (імовірної загибелі) солдата ОСОБА_4 , призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2024 №291, визнано завершеним. Начальнику штабу - заступнику командира військової частини, начальнику групи персоналу військової частини НОМЕР_1 наказано надіслати на адресу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки повідомлення та сповіщення за місцем проживання сім`ї солдата ОСОБА_4 , про зникнення безвісти під час захисту Вітчизни. Помічнику командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_1 наказано подати заяву до органу Національної поліції України про зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 , в районі ведення бойових дій. Призупинено виплату грошового забезпечення (а.с.46 т.1).

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2024, солдат ОСОБА_4 в період з 21.07.2024 по 11.10.2024 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у в`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 (а.с.47 т.1).

З 17.12.2024 ОСОБА_4 обліковується в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (а.с.26-27 т.1).

У провадженні Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12024221240000987 від 18.10.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. 17.10.2024 до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовець ЗСУ, ВЧ НОМЕР_1 , кулеметник 1 відділенні 1 взводу 3 стрілецької роти, солдат відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обв`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, зник безвісти 11.10.2024, під час штурмових дій противника РОП «ІНФОРМАЦІЯ_11» ВОП «ІНФОРМАЦІЯ_12» в районі н.п. Левадне Молочанської територіальної громади Пологівського району Запорізької області (а.с.23 т.1).

З відповіді слідчого Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області Б. Пастухова від 17.09.2025 вбачається, що під час досудового розслідування кримінального провадження за фактом зникнення безвісти військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4 , з метою встановлення його місцезнаходження отримано та долучено до матеріалів кримінального провадження акт службового розслідування з військової частини, отримано відповідь з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими №783/119-91/9-2025 від 30.01.2025, відповідно до якої станом на 04.06.2025 підтвердження щодо перебування ОСОБА_4 у полоні відсутнє, отримано відповідь з НІБ за Вих.№ 778/119-91/02/9-2025 від 30.01.2025, відповідно до якої станом на 05.03.2025 підтвердження щодо перебування ОСОБА_4 в полоні відсутнє. Станом на 17.09.2025 відомостей про місце знаходження військовослужбовця ОСОБА_4 у органу досудового розслідування не має (а.с.199-200 т.1).

З інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 20.08.2025 №19/67350-25, від 25.08.2025 №19/68463-25, вбачається, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України Виродовим ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , в період з 11.10.2024 по 25.08.2025 в базі даних не виявлено (а.с.172,178,179,186 т.1).

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 01.10.2024 по 30.06.2025 по ОСОБА_4 , вбачається, що останній за період з жовтня 2024 по червень 2025 отримував дохід від ВЧ НОМЕР_5 (а.с.185 т.1).

З повідомлення Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові від 22.08.2025, убачається, що перевіркою облікових даних архівного фонду Відділу актового запису про зміну імені та смерть ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено (а.с.194 т.1).

Відповідно до повідомлення з Департаменту інформатизації МВС України №39106/16-2025 від 03.10.2025, станом на 02.10.2025 за даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має. Чугуївським ВП ГУНП в Харківській області оголошений у розшук як особа, зникла безвісти. Дата зникнення - 11.10.2024 (а.с.219,223 т.1).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України запроваджено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до тепер.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 із змінами і доповненнями, а натепер - наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376.

З 10.06.2023 с. Левадне, с. Новодарівка Малинівської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області є територією активних бойових дій.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Здійснення правосуддя на засадах верховенства права забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).

Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, передбачений Главою 6 Розділу IV ЦПК України «Окреме провадження».

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила: «Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України»:

- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові наголосила на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан».

Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Вирішуючи питання щодо початку відліку строку, передбаченого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309).

У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Відповідно до вказаного Наказу, с. Левадне, с. Новодарівка Малинівської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області з 10.06.2023 є територією активних бойових дій, а з 12.12.2025 є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.

У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.

Враховуючи те, що активні бойові дії на місці (на території) ймовірної загибелі солдата ОСОБА_4 , а саме в с. Левадне, с. Новодарівка Малинівської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області не завершені, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України.

Доводи заявника про необхідність відраховувати такий строк з дати ймовірної смерті фізичної особи суперечать висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, яка звернула увагу на те, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.

Отже, не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладені у рішенні «Україна та Нідерланди проти Росії» (об`єднані заяви № 8019/16, 43800/14, 28525/20 та 11055/22) від 09 липня 2025 року, у якому суд констатував системні порушення прав людини, пов`язані, зокрема, з незаконним утриманням або відсутністю інформації про їх долю у контексті збройного конфлікту на території України. У зазначеному рішенні ЄСПЛ звернув увагу на численні випадки позбавлення волі та утримання осіб без зв`язку із зовнішнім світом, що об`єктивно ускладнює встановлення їх місцезнаходження.

Вказані обставини наочно свідчать про існування реального ризику помилкового встановлення факту смерті особи та оголошення особи померлої у ситуації, коли такі особи фактично можуть перебувати у полоні або в інших умовах, що унеможливлюють встановлення їх місцезнаходження, а тому застосування скорочених строків, передбачених статтею 46 ЦК України, може призвести до передчасного констатування смерті людини, яка фактично є живою.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 з підстав неможливості відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі № 940/517/25 (провадження № 61-15472св25).

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів по суті вирішення спору й до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, однак вони спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, а тому відхиляються судом.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , - залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді Ю.М. Мальований

О.Ю. Тичкова