Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №404/3342/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/3342/24

провадження № 22-ц/4809/537/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 07 жовтня 2025 року у складі судді Варакіної Н. Б. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив:

-визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, яка викладена ОСОБА_2 в заяві від 15 грудня 2023 року до начальника управління СВ України в Кіровоградській області Кононенка Сергія, яка міститься в матеріалах справи ЄО № 53968 від 29.12.2023;

-стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 12 000 грн моральної шкоди;

-стягнути з ОСОБА_2 на свою користь сплачений при подачі позовної заяви судовий збір.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 15 грудня 2023 року звернулася із заявою до правоохоронного органу, в якій поширила щодо позивача відомості про нібито вчинення ним корупційних дій, що не відповідає дійсності, є вигаданим та не підтверджується жодними доказами.

Позивач ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до офіційних даних органів МВС України він не притягувався до кримінальної відповідальності, не має судимостей і не перебуває в розшуку, а отже поширена інформація є недостовірною.

Зазначені відомості були доведені до відома третіх осіб через їх викладення у заяві до правоохоронного органу, що відповідно до законодавства вважається поширенням інформації.

Позивач вважав, що такі дії порушують його особисті немайнові права, зокрема право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, гарантовані КУ та нормами ЦК України, а також суперечать принципу презумпції невинуватості, оскільки твердження про вчинення злочинів зроблені без відповідного вироку суду.

Унаслідок поширення цієї інформації ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, приниження, був змушений надавати пояснення правоохоронним органам та виправдовуватися, що негативно вплинуло на його ділову репутацію та психологічний стан.

Враховуючи викладене, позивач вважав наявними всі елементи складу цивільного правопорушення — факт поширення інформації, її спрямованість щодо конкретної особи, недостовірність та негативний характер, а також порушення особистих немайнових прав, у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст вимог зустрічної позовної заяви

В липні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом та просила:

-визнати недостовірною інформацію в позовній заяві ОСОБА_1 та такою, що порочить її честь, гідність та ділову репутацію;

-стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 24 000 грн моральної шкоди.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що викладена нею у зверненні інформація не є недостовірною, а базується на відомостях з офіційних джерел, зокрема результатах перевірок діяльності ОСОБА_1 та даних про кримінальне провадження, яке було скероване до суду. ОСОБА_2 вважала, що діяла в межах свого права повідомляти про можливі порушення, а тому її звернення не може вважатися протиправним.

Разом з тим, відповідач зазначала, що позов ОСОБА_1 містить відомості, які формують про неї негативне уявлення як про особу, що поширює неправдиву інформацію, чим принижує її честь, гідність та ділову репутацію.

Вона вважала такі твердження недостовірними та такими, що порушують її особисті немайнові права, що стало підставою для звернення до суду із зустрічною позовною заявою.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 07 жовтня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Судові витрати залишено по фактично понесеним.

Рішення суду мотивовано тим, що звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів є реалізацією її конституційного права на подання заяв і не вважається поширенням недостовірної інформації, навіть якщо викладені у зверненні відомості не підтвердилися, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 суд першої інстанції зазначив, що інформація, викладена у позовній заяві ОСОБА_1 , є його процесуальною позицією та обґрунтуванням позовних вимог, а тому не підлягає спростуванню як недостовірна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 07 жовтня 2025 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити вказані вимоги або направити справу у вказаній частині вимог до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним та підлягає скасуванню.

В оскаржуваному рішення не враховано, що ОСОБА_1 заздалегідь було відомо про те, що звернення до правоохоронних органів не є поширенням інформації, як наслідок звернення ОСОБА_2 до СБУ не є поширенням інформації щодо ОСОБА_1 .

Також, в оскаржуваному рішенні суду не вказано, що обставини зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 щодо характеризуючих даних ОСОБА_1 мають свої реальні належні та достовірні доказами, якими є Акт аудиту від 18.08.2021 № 8.

Крім того, відповідач посилається на довго тривалість судового процесу по справі, що призвело до додаткових моральних страждань.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його представник адвокат Мельніченко В. А. заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до правоохоронного органу із заявою про можливі корупційні дії ОСОБА_1 , у зв`язку з чим останнього було викликано до поліції для надання пояснень.

Викладені у заяві висловлювання стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду, оскільки він вважав їх недостовірними та такими, що порочать його честь, гідність і ділову репутацію.

Інформація, на яку посилається ОСОБА_2 у зустрічному позові, міститься у позовній заяві ОСОБА_1 та є обґрунтуванням його вимог у межах судового процесу.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист, честі, гідності та ділової репутації, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в іншій частині його не переглядає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Відповідно до частин першої та другої статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Згідно зі статтею 277 ЦК України і статтею 12 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно усталеної судової практики інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченні на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16, від 02 жовтня 2019 року у справі № 332/293/17, від 15 лютого 2023 року у справі № 466/10577/20, від 20 листопада 2023 року у справі № 760/3455/21.

Матеріалами справи підтверджується, що предметом позову ОСОБА_1 є вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації у зв`язку з поширенням ОСОБА_2 недостовірної інформації у заяві до правоохоронного органу від 15 грудня 2023 року, а також вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої таким поширенням (том 1 а. с. 1-7).

Предметом зустрічного позову ОСОБА_2 є вимоги про захист її честі, гідності та ділової репутації шляхом визнання недостовірною інформації, викладеної ОСОБА_1 у первісній позовній заяві, а також стягнення з нього моральної шкоди, яку вона вважає завданою такими твердженнями (том 1 а. с. 119-120).

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми права, дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки оспорювана нею інформація була викладена ОСОБА_1 виключно у позовній заяві та становить його процесуальну правову позицію, спрямовану на обґрунтування первісних позовних вимог.

Така інформація безпосередньо стосується предмета розгляду справи, була предметом дослідження судом та оцінки доказів, а тому не може розглядатися як поширення недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України.

Суд враховує, що звернення до суду з позовом є реалізацією особою свого конституційного права на судовий захист, а викладення обставин у позовній заяві є необхідним елементом такого захисту.

При цьому твердження позивача щодо неправдивості відомостей, викладених ОСОБА_2 у її зверненні до правоохоронних органів, є саме його оцінкою та правовою позицією у спорі, а не самостійним поширенням інформації поза межами судового процесу.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна інформація є складовою процесуальної діяльності сторони у справі, не має самостійного характеру поширення та не підлягає спростуванню, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про наявність у ОСОБА_2 доказів правдивості її тверджень, зокрема посилання на акт аудиту, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки предметом розгляду у межах зустрічного позову є саме інформація, викладена у позовній заяві ОСОБА_1 , а не перевірка достовірності відомостей, наведених у зверненні до правоохоронних органів.

Також не можуть бути підставою для задоволення позову посилання апелянта на моральні страждання та тривалість судового розгляду, оскільки сам по собі факт участі у судовому процесі та незгода з позицією іншої сторони не свідчить про порушення особистих немайнових прав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 07 жовтня 2025 року в частині, яка оскаржується, без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 08.05.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник