Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №384/361/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2026 року м. Кропивницький

справа № 384/361/25

провадження № 22-ц/4809/551/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на ухвалу Вільшанського районного суду Кіровоградської області (суддя Галицький В. В.) від 10.12.2025,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.04.08.2025 ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до Вільшанського районного суду Кіровоградської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (далі – ПСП ім. Ватутіна, відповідач) в якому просила суд:

1)скасувати державну реєстрацію права оренди Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (код ЄДРПОУ: 13756231) на земельну ділянку площею 5,4681 га з кадастровим номером: 3524355000:02:000:0371 зі строком дії до 23.12.2031, проведену на підставі договору оренди землі від 23.12.2021 між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 46014725 від 23.12.2021);

2)скасувати державну реєстрацію права оренди Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (код ЄДРПОУ: 13756231) на земельну ділянку площею 5,7721 га з кадастровим номером: 3524355000:02:000:0372 зі строком дії до 23.12.2031, проведену на підставі договору оренди землі від 23.12.2021 між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 46013049 від 23.12.2021).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 5,4681 га з кадастровим номером: 3524355000:02:000:0371, що розташована на території Голованівського (колишнього Вільшанського) району Кіровоградської області, а також земельної ділянки площею 5,7721 га з кадастровим номером: 3524355000:02:000:0372, що розташована на території Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області.

29.12.2021 позивачка видала посвідчену нотаріусом довіреність своєму сину ОСОБА_2 , якою уповноважила його представляти її інтереси в усіх установах та організаціях України з питань виключно продажу за ціну та на умовах на власний розсуд будь-яких належних їй земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території України.

З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо актуальної інформації про спірні земельні ділянки позивачка дізналася про наявність зареєстрованих інших речових прав на її земельні ділянки.

Так, відповідно до інформаційної довідки з ДРРП на нерухоме майно № 437802254 від 01.08.2025, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3524355000:02:000:0371 зареєстроване за ПСП ім. Ватутіна на підставі договору оренди землі від 23.12.2021.

Відповідно до інформаційної довідки з ДРРП на нерухоме майно № 437802939 від 01.08.2025 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3524355000:02:000:0372 зареєстроване за ПСП ім. Ватутіна на підставі договору оренди землі від 23.12.2021.

Строк дії вказаних договорів становить 10 років – до 23.12.2031.

Однак, позивачка вказані договори оренди самостійно не підписувала, не укладала, будь-кого, в тому числі ОСОБА_2 , на їх підписання не уповноважувала, відповідні довіреності на вчинення таких дій не видавала та не мала волевиявлення на укладення таких правочинів.

Як повідомив їй ОСОБА_2 , він спірні договори оренди земельних ділянок також не підписував, адже не мав відповідних повноважень.

З огляду на таке, позивачка вважає, що договори оренди від 23.12.2021 щодо земельних ділянок площею 5,4681 га з кадастровим номером: 3524355000:02:000:0371 та площею 5,7721 га з кадастровим номером: 3524355000:02:000:0372 є неукладеними, а тому державна реєстрація права оренди спірних земельних ділянок підлягає скасуванню.

1.2.08.12.2025 ПСП ім. Ватутіна пред`явило зустрічний позов до ОСОБА_1 в якому просило суд:

1)скасувати державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (код ЄДРПОУ: 13756231) на земельну ділянку площею 5,4681 га з кадастровим номером: 3524355000:02:000:0371 зі строком дії до 31.12.2026, проведену на підставі угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.12.2021 між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна (відомості внесені до реєстру: 23.12.2021 15:27:03, Пурик Наталія Володимирівна, Виконавчий комітет Вільшанської селищної ради, Кіровоградська обл., індексний номер рішення: 62541761 від 20.12.2021);

2)скасувати державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (код ЄДРПОУ: 13756231) на земельну ділянку площею 5,7721 га з кадастровим номером 3524355000:02:000:0372 зі строком дії до 31.12.2026, проведену на підставі угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.12.2021 між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна (відомості внесені до реєстру: 23.12.2021 16:27:27, Пурик Наталія Володимирівна, Виконавчий комітет Вільшанської селищної ради, Кіровоградська обл., індексний номер рішення: 62537396 від 20.12.2021).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.10.2012 між ОСОБА_1 та ПСП ім. Ватутіна було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524355000:02:000:0371 строком на 5 років. 16.08.2016 до вказаного договору було укладено додаткову угоду про внесення змін, якою змінено строк договору з 5 на 14 років, та з урахуванням періоду ротації встановлено його кінцевий строк - 31.12.2026.

14.12.2012 ті ж самі сторони уклали інший договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3524355000:02:000:0372 строком на 5 років. 16.08.2016 року до вказаного договору було укладено додаткову угоду про внесення змін, якою змінено строк договору з 5 на 14 років, та з урахуванням періоду ротації встановлено його кінцевий строк - 31.12.2026.

20.12.2021 ПСП ім. Ватутіна та ОСОБА_1 , від імені якої діяв представник ОСОБА_2 , були укладені додаткові угоди про розірвання типових договорів оренди землі від 25.10.2012 та від 14.12.2012. Наділі 23.12.2021 ці самі сторони в тому ж складі уклали нові договори оренди цих самих земельних ділянок, щодо яких у справі № 384/361/25 позивач стверджує про те, що вони є неукладеними, оскільки підписані з боку орендодавця неуповноваженою особою.

ПСП ім. Ватутіна вважає неукладеними додаткові угоди від 20.12.2021 про розірвання типових договорів оренди землі від 25.10.2012 та від 14.12.2012, оскільки ОСОБА_1 особисто не укладала вказані додаткові угоди про розірвання договорів оренди землі та не уповноважувала інших осіб на їх укладення від її імені.

Чинна державна реєстрація припинення права оренди ПСП ім. Ватутіна на земельні ділянки з кадастровими номерами 3524355000:02:000:0371 та 3524355000:02:000:0372 порушує права позивача за зустрічним позовом, а тому підлягає скасуванню.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

10.12.2025 Вільшанський районний суд Кіровоградської області постановив ухвалу, якою в прийнятті зустрічної позовної заяви Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації припинення права оренди відмовив та повернув зустрічну позовну заяву з додатками відповідачу, роз`яснив йому право звернутися до суду з позовними вимогами в загальному порядку.

Суд встановив, що відповідач подав до суду свій зустрічний позов 08.12.2025, з пропуском строку на вчинення такої процесуальної дії, при цьому він не навів поважних причин пропуску строку та у своїй заяві не просить суд поновити йому цей строк.

Крім того, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом не є взаємопов`язані з первісним позовом, бо не пов`язані спільними правовідносинами, а також вимоги первісного і зустрічного позовів не являються взаємовиключними, тому немає підстав для об`єднання первісного та зустрічного позовів в одне провадження.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна звернулося до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 10.12.2025 про відмову у прийнятті та повернення зустрічної позовної заяви Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації інших речових прав. Заявник просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржену ухвалу суду у справі № 384/361/25 та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт вважає, що висновки суду є хибними, а ухвала від 10.12.2025 постановлена з порушенням нормам процесуального права.

Зокрема, щодо строку на подання зустрічної позовної заяви апелянт вказав, що дійсно місцевий суд ухвалою від 06.08.2025 встановив для відповідача п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії цієї ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. При цьому, в матеріалах справи в електронному вигляді відсутні докази отримання ПСП ім. Ватутіна копії вказаної ухвали. Суд на цю обставину уваги не звернув, проте вона має істотне значення в питанні обрахунку перебігу строку на подання зустрічного позову. Крім того, ухвала суду від 06.08.2025 не містить інформації про встановлення судом строку на подання саме зустрічної позовної заяви. З огляду на таке, на переконання апелянта, висновок суду щодо пропуску відповідачем строку на подання зустрічної позовної заяви суперечить ч. 1 ст. 193 ЦПК України.

Щодо пов`язаності первісного та зустрічного позовів, то предметом первісного позову є скасування державної реєстрації за відповідачем права оренди на земельні ділянки позивача, яке виникло на підставі договорів оренди від 23.12.2021 з тих підстав, що ОСОБА_1 не підписувала договорів оренди та нікого не уповноважувала на це, а тому такі договори є неукладеними. При цьому, передумовою укладення договорів оренди від 23.12.2021 слугувало розірвання договорів оренди тих самих земельних ділянок від 25.10.2012 та від 14.12.2012, укладених між тими самими сторонами, на підставі додаткових угод від 20.12.2021. Предметом зустрічного позову є скасування державних реєстрацій припинення речового права оренди, на підставі додаткових угод від 20.12.2021 про розірвання раніших договорів оренди. Підставою зустрічного позову визначено ті ж самі обставини, на які посилається позивач за первісним позовом, які підтверджуються тими самими доказами й доводять відсутність волевиявлення власника землі на вчинення правочинів щодо оренди належних йому ділянок. Тому, і предмет, і підстави позовних вимог за первісним та зустрічним позовами є взаємопов`язаними, виникли з одних правовідносин - оренди тих самих двох земельних ділянок.

Посилання суду на можливість відповідача звернутись з позовом в загальному порядку, замість зустрічного позову, суперечить принципу розумності та ефективності судового розгляду, тому що основний й зустрічний позови мають спільне походження, стосуються одних і тих самих обставин, одного предмету та спрямовані на один і той самий об`єкт.

4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

До суду апеляційної інстанції від представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Науменка Івана Федоровича надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він вказав про те, що позивачка не визнає апеляційну скаргу. Натомість оскаржувану ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою так, як суд правильно встановив факт пропуску відповідачем строку для подання зустрічного позову, а також правильно виснував про не пов`язаність первісного та зустрічного позовів.

5.Короткий зміст позицій сторін у судовому засіданні 05.03.2026

Апелянт ПСП ім. Ватутіна, яке з 16.11.2023 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС (Т. 2, а. с. 146), повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до його електронного кабінету 18.02.2026 о 17:40:54 (Т. 2, а. с. 143).

ПСП ім. Ватутіна не забезпечило явку свого представника в судове засідання, причини неявки суду не повідомило.

Позивачка ОСОБА_1 особисто в судове засідання не з`явилася, але з`явився її представник - адвокат Науменко І. Ф., який апеляційну скаргу не визнав, надав свої пояснення щодо аргументів сторін та просив залишити скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин суд на місці постановив ухвалу про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

7.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

7.1.Норми права та їх джерела

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство ґрунтується на засадах, зокрема, змагальності сторін та диспозитивності.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).

Про рівність процесуальних прав сторін також йдеться у ч. 1 ст. 49 ЦПК України.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Отже, з огляду на зміст наведених норм статей 12, 13 ЦПК України, можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів.

Принципом диспозитивності цивільного судочинства дає учасникам свободу розсуду у реалізації їх процесуальних прав, проте така свобода не є абсолютною та обмежується об`єктивними рамками – обсягом прав. Який встановлений процесуальним законом та строками на реалізацію цих прав.

Зокрема, метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк – це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, іншою заявою чи клопотанням обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 120 ЦПК України).

Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (ч. 1 ст. 193 ЦПК України).

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Таким чином, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику.

Учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (п. 6 ч. 1 ст. 43 ЦПК України). Схожу за змістом норму містить ч. 1 ст. 120 цього Кодексу.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 123 ЦПК України).

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу (частини 1, 3, 5 ст. 124 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновкищодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У справі № 756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду нагадала, що загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

У постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у в справі № 237/3566/17 вказано, що право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику.

У постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 910/16837/18 зроблено висновок про те, що відлік строку на подання відзиву на позовну заяву та, відповідно, подання зустрічної позовної заяви пов`язується з постановленням ухвали про відкриття провадження в справі.

Наведені вище за текстом цієї постанови норми ЦПК України та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 920/342/17, від 04.04.2019 у справі № 918/361/18, від 29.07.2019 у справі № 925/872/18, від 18.09.2019 у справі № 910/16837/18, від 07.11.2019 у справі № 910/2892/19.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (ч. 3 ст. 194 ЦПК України).

У справі № 384/361/25, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції правильно встанови, що:

-04.08.2025 ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до Вільшанського районного суду Кіровоградської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (далі – ПСП ім. Ватутіна, відповідач) в якому просила суд:

1)скасувати державну реєстрацію права оренди Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (код ЄДРПОУ: 13756231) на земельну ділянку площею 5,4681 га із кадастровим номером 3524355000:02:000:0371 зі строком дії до 23.12.2031, проведену на підставі договору оренди землі від 23.12.2021 між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 46014725 від 23.12.2021);

2)скасувати державну реєстрацію права оренди Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (код ЄДРПОУ: 13756231) на земельну ділянку площею 5,7721 га із кадастровим номером 3524355000:02:000:0372 зі строком дії до 23.12.2031, проведену на підставі договору оренди землі від 23.12.2021 між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 46013049 від 23.12.2021);

-06.08.2025 Вільшанський районний суд Кіровоградської області постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі № 384/361/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна про скасування державної реєстрації права оренди, визначив проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначити на 10.09.2025, встановив відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали (Т. 1, а. с. 26, 27);

-21.08.2025 відповідач ПСП ім. Ватутіна з використанням підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС подав до Вільшанського районного суду Кіровоградської області відзив на позовну заяву (Т. 1, а. с. 30 – 35);

-проведення підготовчого засідання неодноразово відкладалося;

-08.12.2025 відповідач ПСП ім. Ватутіна з використанням підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_1 в якому просив суд:

1)скасувати державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (код ЄДРПОУ: 13756231) на земельну ділянку площею 5,4681 га із кадастровим номером: 3524355000:02:000:0371 зі строком дії до 31.12.2026, проведену на підставі угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.12.2021 між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна (відомості внесені до реєстру: 23.12.2021 15:27:03, Пурик Наталія Володимирівна, Виконавчий комітет Вільшанської селищної ради, Кіровоградська обл., індексний номер рішення: 62541761 від 20.12.2021);

2)скасувати державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (код ЄДРПОУ: 13756231) на земельну ділянку площею 5,7721 га із кадастровим номером 3524355000:02:000:0372 зі строком дії до 31.12.2026, проведену на підставі угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.12.2021 між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна (відомості внесені до реєстру: 23.12.2021 16:27:27, Пурик Наталія Володимирівна, Виконавчий комітет Вільшанської селищної ради, Кіровоградська обл., індексний номер рішення: 62537396 від 20.12.2021);

-Вільшанський районний суд Кіровоградської області встановив, що відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву з пропуском встановленого строку.

Отже, Вільшанський районний суд Кіровоградської області, відкриваючи провадження у справі № 384/361/25, у своїй ухвалі від 06.08.2025 встановив для відповідача ПСП ім. Ватутіна п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву, який слід обраховувати з дня одержання відповідачем копії цієї ухвали.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України. у цей самий строк відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

Дійсно, в ухвалі місцевого суду від 06.08.2025 відповідачу не роз`яснено право на зустрічний позов, проте знання закону презюмується (лат. Ignorantia juris non excusat — незнання закону не вибачається).

З огляду на це, відповідач не може посилатися на те, що суд не роз`яснив йому право на зустрічний позов, або не встановив для цього окремий строк так, як відповідні положення містить ЦПК України й вони повинні бути відомі відповідачу, а за своєю формою та змістом вони чіткими, доступними для зацікавлених осіб та передбачуваними.

До того ж норми цього Кодексу, зокрема ст. 187, не зобов`язують суд окремо роз`яснювати відповідачу в ухвалі про відкриття провадження у справі право на пред`явлення зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги ПСП ім. Ватутіна про те, що в матеріалах справи в електронному вигляді відсутні докази отримання ПСП ім. Ватутіна копії вказаної ухвали не заслуговують на увагу.

Так в матеріалах справи є довідка про доставку електронного документу згідно з якою 06.08.2025 о 17:53:22 в електронний кабінет ПСП ім. Ватутіна в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС доставлено ухвалу суду від 06.08.2025 про відкриття провадження у справі № 384/361/25 та прикріплені файли (Т. 1, а. с. 29).

Таким чином, відповідачу було достеменно відомо про відкриття провадження у справі та пропозицію суду до відповідача подати до суду відзив на позовну заяву у 15-денний строк із дня отримання ним копії ухвали суду від 06.08.2025.

Позивач скористався цим правом і 21.08.2025 подав відзив на позовну заяву (Т. 1, а. с. 30 – 35). Зустрічного позову не подав хоча обставини, якими він обґрунтував свої зустрічні вимоги існували на той час й були йому відомі.

До того ж відзив на позовну заяву від імені відповідача подав представник – адвокат Омельченко В. В., тобто особа, яка надає професійну правничу допомогу, а тому є фахівцем в галузі права.

З цього можна зробити висновок, що відповідач у встановлений судом розумний строк самостійно обрав стратегію свого захисту, подавши до суду відзив на позовну заяву, а не зустрічний позов.

Отже, встановлений судом першої інстанції строк на подання до суду відзиву на позовну заяву, а за бажанням відповідача – для подання зустрічного позову, відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України, розпочався 07.08.2025 і сплинув 21.08.2025 (останній день строку, четвер).

Правильно встановивши, що відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом 08.12.2025, місцевий суд правильно констатував, що зустрічний позов подано з пропуском строку.

Про поважність причин його пропуску строку відповідач ПСП ім. Ватутіна не повідомив, продовжити йому строк на вчинення цієї процесуальної дії не просив, а тому суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що ця обставина є достатньою підставою, передбаченою ч. 3 ст. 194 ЦПК України, для повернення зустрічної позовної заяви відповідачу.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду погоджується також із правильністю іншого висновку суду про те, що первісний та зустрічний позови не є взаємопов`язаними і спільний їх розгляд не є доцільним.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЗК України).

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2 ст. 792 ЦК України).

Таким законом є Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-ХІV).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону № 161-ХІV).

У справі № 384/361/25 позивач ОСОБА_1 оспорює строкове право оренди ПСП ім. Ватутіна, до 23.12.2031, на дві земельні ділянки, власником яких є позивачка, яке зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяження, з тих підставі, що державна реєстрація іншого речового права була здійснена на підставі договорів від 23.12.2021, які є нею не укладеними.

Натомість ПСП ім. Ватутіна, звертаючись із зустрічним позовом, на захист свого права оренди цих земельних ділянок, строком до 31.12.2026, яке виникло з інших підстав – окремих двох договорів оренди від 25.10.2012 та додатковими угодами до них від 16.08.2016, доводячи, що додаткові угоди від 20.12.2021 про розірвання договорів оренди від 25.10.2012 та від 14.12.2012 є неукладенеми.

Отже, у первісному та зустрічному позові спірні підстави виникнення відповідних правовідносин оренди земельних ділянок є різними. Задоволення первісного та зустрічного позову не є взаємовиключним, що спростовує наявність обов`язкових умов для прийняття зустрічного позову, які встановлені ч. 2 ст. 193 ЦПК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі відповідача до правосуддя, адже наразі він не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.

8.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала суду прийнята без додержання норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Ухвала Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 10.12.2025 щодо зустрічного позову ПСП ім. Ватутіна є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для правильного вирішення питання.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу місцевого суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вимоги апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна залишити без задоволення, а на ухвалу Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 10.12.2025 про відмову у прийнятті та повернення зустрічної позовної заяви Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації інших речових прав залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 07.05.2026.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

С. І. Мурашко