Вирок від 23 квітня 2026 р. у справі №636/11278/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/11278/25 Провадження№ 1-кп/636/965/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , прокурора – ОСОБА_3 , обвинуваченого – ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226290000171 від 26 червня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дублянка Краснокутського району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, , обіймаючого посаду експедитора товариства з обмеженою відповідальністю «Центр вантажних послуг», зареєстрованого за адресою с. Високопілля Богодухівського району Харківської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не маючого судимості,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч.4 ст.358 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , вчинив кримінальні правопорушення за встановлених, в судовому засіданні, обставин.

Так, на початку літа 2024 року, перебуваючи в м. Харків, ОСОБА_4 , будучи офіційно не працевлаштованим на посадах рядового та начальницького складу ДСНС України, але усвідомлюючи порядок видачі службового посвідчення працівника ДСНС України, визначений чинним законодавством, маючи намір отримання можливості уникнути мобілізаційних заходів відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022на території України (в тому числі Харківської області) оголошено загальну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, яку в подальшому неодноразово продовжено по теперішній час, котрі встановлюють правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначають засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів розуміючи, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку, отримав інформацію, в мережі Інтернет, про можливість виготовлення підробленого службового посвідчення працівника ДСНС України.

Для цього останній, за попередньою змовою з невстановленою особою, в ході досудового слідства анкетні дані якої встановити не представилось можливим, вчиняючи дії, направлені на отримання підробленого документа, домовився про підроблення службового посвідчення працівника ДСНС України за грошову винагороду в розмірі 84 000 гривень. ОСОБА_4 на вимогу зазначеної особи, надав копію свого паспорта громадянина України та фото особистого підпису на білому аркуші паперу, для виготовлення підробленого службового посвідчення працівника ДСНС України.

В подальшому, ОСОБА_4 , перебуваючи у одному з відділень «Нової Пошти», являючись учасником у підробці документа, яке вислане вищезазначеною поштою, від невстановленої в ході досудового розслідування особи, отримав підроблений бланк службового посвідчення працівника ДСНС України з серійним номером НОМЕР_1 , виданий 04.04.2024, Державною службою України з надзвичайних ситуацій на ім`я молодшого лейтенанта служби цивільного захисту пожежному рятувальнику 9ДПРЗ4 ГУ ДСНС України « ОСОБА_4 », з печаткою, фотокарткою та підписом керівника підрозділу.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/121-25/20693-ДД за результатами проведення судової технічної експертизи документів від 25.08.2025 встановлено, що бланк службового посвідчення працівника ДСНС України з серійним номером НОМЕР_1 , виданий 04.04.2024 року Державною службою України з надзвичайних ситуацій на ім`я молодшого лейтенанта служби цивільного захисту пожежному рятувальнику 9ДПРЗ 4 ГУ ДСНС України « ОСОБА_4 », не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України.

Окрім цього, ОСОБА_4 після отримання підробленого бланка службового посвідчення працівника ДСНС України з серійним номером НОМЕР_1 , виданого 04.04.2024 року, Державною службою України з надзвичайних ситуацій на ім`я молодшого лейтенанта служби цивільного захисту пожежному рятувальнику 9ДПРЗ 4 ГУ ДСНС України « ОСОБА_4 », з печаткою, фотокарткою та підписом керівника підрозділу, на власне ім`я, та усвідомлюючи, що він порушує вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022від 24.02.2022, почав свідомо використовувати завідомо підроблений документ – бланк службового посвідчення працівника ДСНС України з серійним номером НОМЕР_1 , виданий 04.04.2024 року Державною службою Україниз надзвичайних ситуацій на ім`я молодшого лейтенанта служби цивільного захисту пожежному рятувальнику 9ДПРЗ 4 ГУ ДСНС України « ОСОБА_4 », з печаткою, фотокарткою та підписом керівника підрозділу, у власних потребах, а саме для порушення порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначений Кабінетом Міністрів України.

Так, 13.06.2025 приблизно о 10:30 годині, ОСОБА_4 , рухаючись автомобілем «Ford Transit» номерні знаки НОМЕР_2 по автодорозіКиїв-Харків-Довжанський, через блок пост «Дім», який розташованийза адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська 2, де був зупинений співробітниками поліції, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", для перевірки документів.

Під час перевірки документів ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на законну вимогу працівників поліції надав, тим самим використав, завідомо підроблений документ – бланк службового посвідчення працівника ДСНС України з серійним номеромХА № 011262, видане 04.04.2024, Державною службою України з надзвичайних ситуацій на ім`я молодшого лейтенанта служби цивільного захисту пожежному рятувальнику 9ДПРЗ 4 ГУ ДСНС України « ОСОБА_4 », з печаткою, фотокарткою та підписом керівника підрозділу на власне ім`я.

Відповідно до висновку експерта СЕ-19/121-25/20693-ДД за результатами проведення судової технічної експертизи документів від 25.08.2025 встановлено, що бланк службового посвідчення працівника ДСНС Україниз серійним номером НОМЕР_1 , виданий 04.04.2024 року, Державною службою України з надзвичайних ситуацій на ім`я молодшого лейтенанта служби цивільного захисту пожежному рятувальнику 9ДПРЗ 4 ГУ ДСНС України « ОСОБА_4 », не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів , передбачених ч. 3 та ч.4 ст. 358 КК України визнав повністю, не оспорював фактичні обставини справи та пояснив, що дійсно вчинив злочини, які йому інкриміновано. Надав свідчення щодо місця, часу, способу вчинення злочинів, підтвердивши правильність викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному щиро каявся.

За таких обставин справи, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували обвинувачений та інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які наявні в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у підробленні службового посвідчення , яке видається державною установою і надає спеціальне право користуватися повноваженнями рядового та начальницького складу співробітників МВС України, з метою його подальшого особистого використання за попередньою змовою групою осіб. Його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 358 КК України.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 в використанні завідомо підробленого документа. Його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України.

За таких обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_4 є осудним, суд вважає, що він підлягає покаранню за вчинені ним кримінальні правопорушення.

При вирішенні питання про вид та міру покарання винному ОСОБА_4 суд враховує його щире каяття, яке виразилось у повному визнанні своєї вини, правдивій розповіді про обставини скоєних злочинів, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягало в тому, що обвинувачений надавав органам досудового розслідування всіляку допомогу у встановленні невідомих їм обставин справи і визнає ці обставини, відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України такими, що пом`якшують його покарання. Обставин, що обтяжують покарання винного, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 виключно позитивно характеризується за місцем роботи, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває.

Окрім того суд зазначає, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові ВС від 17 вересня 2020 року (справа № 739/1140/18), судимість є правовим станом особи, який виникає у зв`язку з її засудженням до покарання і за визначених законом умов тягне настання для такої особи відповідних наслідків. Правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних проваджень у разі вчинення такою особою нового злочину. Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли саме виникає судимість (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості або її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов`язане зі спливом термінів, передбачених ст. 89 КК України, протягом яких особа повинна дотриматись визначених законом вимог та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, віднесених законодавством до нетяжкого злочину та кримінального проступку, особу винного, який має постійне місце проживання, ту обставину, що обвинувачений є вільним від хворобливих звичок, які становлять небезпеку для оточення; його вік, що свідчить на користь здатності переоцінити зміст своєї згубної поведінки та повернутися до справжніх духовних і соціальних цінностей та вказує на достатньо високий рівень соціалізації ОСОБА_4 та обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, його ставлення до скоєних кримінальних правопорушень та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст.358 КК України.

При цьому, судом також враховано і позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого, а саме, усвідомлення протиправності своєї злочинної поведінки та намір в подальшому суворо дотримуватись закону, що на думку суду, також істотно знижує ступінь тяжкості, вчиненого ним злочину.

За таких обставин справи суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної частини статті.

За таких обставин справи суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі в межах санкції відповідної частини статті.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень суд визначає ОСОБА_4 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі.

Враховуючи наявність декількох пом`якшуючих обставини, даних про особу винного, а також те, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 без реального відбування покарання і застосовує ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку та покладенням на нього на цей строк обов`язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової технічної експертизи документів № СЕ-19/121-25/20693-ДД від 25 серпня 2025 року у розмірі 6 685 грн 50 коп., судової технічної експертизи документів № 13762 від 04 грудня 2025 року у розмірі 12 722 грн 04 коп., та почеркознавської експертизи №13761 від 19 листопада 2025 року у розмірі 428 грн 08 коп., - підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, у зв`язку з відсутністю клопотання прокурора, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Керуючись ст. 368, 369, 370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України, та призначити покарання у виді 1 (одного) року і 6 (шести) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, та призначити покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року і 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Згідно з ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази у кримінальному провадженні: бланк службового посвідчення працівника ДСНС Україниз серійним номером НОМЕР_1 , виданий 04.04.2024 року Державною службою України з надзвичайних ситуацій на ім`я молодшого лейтенанта служби цивільного захисту пожежного рятувальника 9ДПРЗ 4 ГУ ДСНС України « ОСОБА_4 », з печаткою, фотокарткою та підписом керівника підрозділу, паперовий документ - корінець посвідчення №ЛЗ00376 від 28.02.2025 про відстрочку від призиву на військову службу на ім`я ОСОБА_4 та довідку №0499 від 23.10.2024, видану мол. лейтенанту служби цивільного захисту ОСОБА_4 – залишити в матеріалах кримінального провадження; цифровий носій, компакт-диск DVD-R без маркування, з одного боку сірого кольору з написом «Verbatim» на якому міститься інформація щодо громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - залишити в матеріалах кримінального провадження; цифровий носій, DVD-диск, на якому містяться відеозаписи датовані 13 червня 2025 року з нагрудного відео - реєстратора №280/331, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової технічної експертизи документів № СЕ-19/121-25/20693-ДД від 25 серпня 2025 року у розмірі 6 685 грн 50 коп., судової технічної експертизи документів № 13762 від 04 грудня 2025 року у розмірі 12 722 грн 04 коп., та почеркознавської експертизи №13761 від 19 листопада 2025 року у розмірі 428 грн 08 коп., - всього на загальну суму 19 835 грн 62 коп., на користь держави.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1