Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №636/1702/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/1702/26 Провадження№ 2-а/636/48/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю.М., за участю секретаря Селевко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови ТЦК та СП, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначив, що: у 2022 році пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) та визнаний непридатним до військової служби; зазначений висновок є чинним та не скасованим; обов`язку проходити ВЛК щорічно законодавством не передбачено; жодного належного виклику до ТЦК він не отримував; постанова ґрунтується лише на припущеннях та посиланні на його нібито «розшук».

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на порушення позивачем обов`язків військового обліку, а також на факт його перебування у розшуку, що підтверджується зверненням до органів Національної поліції.

Підсумовуючи, свої доводи позивач зазначає, що при винесені оскаржуваної постанови, відповідачем порушено норми матеріального права та не доведено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, що зумовлює протиправність оскаржуваної постанови. А відсутність в діяннях позивача складу адміністративного правопорушення визначається підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі статті 247 КУпАП.

В судове засідання позивач та його представник не з`явився, надавши заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Розгляд справи провести за його відсутності.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи.

Натомість до початку розгляду справи по суті від представника відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, дійшов наступного.

Позивач звернувся до ТЦК та СП за своїм місцем проживання - ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 поставив Позивача на військовий облік та направив на ВЛК. 13.09.2022 р.

Позивач військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 був визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Однак, як з`ясувалось пізніше, слідчі органи вилучили з ІНФОРМАЦІЯ_3 документи, тому останній не зміг внести інформацію про результати ВЛК на виключення з обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. «09» вересня 2025 року ОСОБА_1 був доставлений в ІНФОРМАЦІЯ_6 , де відносно нього було складено протокол № 7/11786 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 , маючи висновок ВЛК «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час», до 05 червня 2025 року не пройшов медичний огляд з метою визначення його ступеня придатності.

Суд зазначає, що прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Однак, ОСОБА_1 не є особою, яка до набрання чинності Законом була визнана обмежено придатною до військової служби – він є особою, яка була визнана непридатною до військової служби.

Відтак, п. 2 розділу ІІ Закону №3621 на ОСОБА_1 не розповсюджується, обов`язку повторно проходити ВЛК він не мав.

Відповідач помилково виходив з того, що на ОСОБА_1 розповсюджується зазначена норма Закону, оскільки орієнтувався виключно на інформацію в реєстрі.

Однак, ОСОБА_1 надав відповідачеві документальне підтвердження того, що в 2022 році він проходив медичний огляд ВЛК та був визнаний непридатним до військової служби. Той факт, що інформація не висновок ВЛК з незалежних від позивача причин не була внесена до реєстру, не свідчить про те, що він не проходив медичний огляд ВЛК в 2022 році.

Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи, обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).

Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

На виконання вимог частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення (21.01.2025) діяв особливий період.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Відповідно до абзацу 2 частини першої та частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.

Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.

Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Судом встановлено, що: у матеріалах справи відсутні будь-які докази належного виклику позивача до ТЦК; не надано повісток, повідомлень, розписок про вручення чи інших підтверджень доведення до відома позивача обов`язку з`явитися.

Суд наголошує на тому, що обов`язок з`явитися до ТЦК виникає виключно за умови належного повідомлення особи.

А тоді як, відсутність такого повідомлення, виключає можливість кваліфікації неявки як правопорушення.

Дослідивши практику Верховного Суду, а саме постанову ВС від 13.03.2019 у справі № 761/38088/16-а та постанову ВС від 17.10.2019 у справі № 522/1913/17, у цих рішеннях зазначено, що притягнення до відповідальності за неявку можливе лише за умови доведеного факту належного повідомлення особи.

Щодо «розшуку» особи через звернення ТЦК до поліції в матеріалах справи міститься лише: звернення ТЦК до органів Національної поліції щодо встановлення місцезнаходження позивача.

Водночас суд звертає увагу на те, що відсутні будь-які процесуальні документи, які підтверджують законність оголошення особи у розшук.

Оскільки розшук особи є правовим заходом, який має здійснюватися виключно в межах визначеної законом процедури; така процедура передбачає наявність належних процесуальних підстав та документального оформлення, а саме по собі звернення ТЦК до поліції: не є рішенням про оголошення особи у розшук, не створює юридичних наслідків для особи, не підтверджує факт належного повідомлення чи ухилення.

Судом встановлено, що на час вирішення справи по суті не надано жодної постанови, ухвали чи іншого акту, не доведено існування кримінального або іншого провадження, в межах якого можливий розшук, не підтверджено правовий статус так званого «розшуку». Таким чином, твердження відповідача є недоведеними та юридично неспроможними.

Суд наголошує, що позивач у 2022 році пройшов ВЛК, визнаний непридатним до військової служби, доказів скасування або перегляду цього висновку не надано, при цьому чинне законодавство не передбачає обов`язку щорічного проходження ВЛК для осіб, визнаних непридатними, що узгоджується з практикою ВСУ у постанові ВС від 10.02.2022 у справі № 420/10067/21 відсутність передбаченого законом обов`язку виключає склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є винна дія або бездіяльність. У даній справі не доведено обов`язку позивача з`явитися, не доведено факту належного повідомлення, не доведено законності розшуку, не спростовано чинність висновку ВЛК, що повністю виключає наявність об`єктивної та суб`єктивної сторона, а отже відсутній склад правопорушення.

Згідно зі ст. 62 Конституції України та практикою ЄСПЛ: усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.

Суд наголошує окремо на тому, що позивач є заброньованою особою у встановленому законом порядку, своєчасно виконував обов`язок щодо оновлення облікових даних, а органам ТЦК та СП були відомі його місце проживання та місце його роботи та зазначені відомості не спростовані відповідачем та не заперечуються.

А тому всі вище зазначені обставини створювали реальну та об`єктивну можливість для належного повідомлення такої особи.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідач, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення за яке позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, однак у даній справі суб`єкт владних повноважень не виконав даного обов`язку та не надав доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Таким чином, суд вважає необхідним скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270, 272, 286, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 8/11979 від 13 вересня 2025 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – задовольнити повністю.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 8/11979 від 13 вересня 2025 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя Ю.М. Гніздилов