Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №646/4514/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/4514/26

Провадження № 3/646/905/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Харків

Суддя Основ`янського районного суду міста Харкова Серпутько Д.Є., розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

11.04.2026 року на адресу суду від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до дублікату постанови серії ЕНА № 6734449, 27.02.2026 водій ОСОБА_1 порушив п. 2.1.а. ПДР та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП до штрафу 3400,00 грн за керування T3 Renault Master нз 740XX72 не маючи права керування тз відповідної категорії.

Згідно з протоколом серії ААД № 914045, 17.04.2026 о 17 годині 55 хвилини за адресою м. Харків, пр-т Аерокосмічний, 362 водій ОСОБА_1 керував тз Renault Master нз НОМЕР_3 не маючи права керування ТЗ відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до протоколу серії ААД № 914035, 17.04.2026 о 17 годині 55 хвилини за адресою м. Харків, пр-т Аерокосмічний, 362 водій ОСОБА_1 керував тз Renault Master нз НОМЕР_3 , перебуваючи з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Неодноразово викликуваний в судове засідання як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі через оголошення на веб-порталі "Судова влада України", ОСОБА_1 , жодного разу не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань не подавав.

Неявка в судове засідання ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, є його волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь в судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.

Відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, практика якого застосовується судами як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. ОСОБА_1 в протоколах було повідомлено про розгляд справ в Основ`янському районному суді міста Харкова, що свідчить про його обізнаність стосовно складення відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення та подальший судовий розгляд справи.

Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 у судовому засіданні, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, причини його неявки до суду визнано неповажними, враховуючи, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.ст. 126, 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є обов`язковою, а також беручи до уваги вказану практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.

Таким чином, суд дослідивши матеріали справ, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справ в їх сукупності, дійшов наступного.

Указом Президії Верховної Ради ПВР УРСР «Про ратифікацію Конвенції про шляховий рух» № 2614-VIII від 25.04.1974 зі змінами та доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01.05.1971, у редакції від 26.03.2006 ратифіковано Конвенцію про дорожній рух (Відень, 08.11.1968).

Відповідно до п. v) ст. 1 Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968) термін "водій" означає будь-яку особу, яка управляє механічним або іншим транспортним засобом (велосипедом включно).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Враховуючи те, що водій ОСОБА_1 керував т/з - Renault Master нз 740XX72, рухався по дорозі, він був учасником дорожнього руху, а тому зобов`язаний керуватись Правилами дорожнього руху.

Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, водій притягається до адміністративної відповідальності у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З адміністративного протоколу від 17.04.2026 серії ААД № 914035, убачається, що 17.04.2026 о 17 годині 55 хвилини за адресою м. Харків, пр-т Аерокосмічний, 362 водій ОСОБА_1 керував тз Renault Master днз НОМЕР_3 , перебуваючи з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначене вище повністю відповідає усталеній позиції ЄСПЛ, практика якого згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, використовується судами як джерело права. Так, у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

В даному випадку, це стосується обов`язку водія мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та пройти огляд на стан сп`яніння у відповідності до встановленого порядку, процедура якого визначена положеннями ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (Далі - Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (Далі - Інструкція).

Так, відповідно до п. 2 розділу І Інструкції - огляду на стан сп`яніння, підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що наведені у п. 3 та 4 цього ж розділу.

Ознаками наркотичного сп`яніння, згідно з п. 4 розділу І Інструкції є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота) зокрема: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, а саме стану наркотичного сп`яніння притаманні такі ознаки як: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ вказаної Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Враховуючи обов`язковість проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини (пункт 7 розділу ІІІ зазначеної вище інструкції), водій у разі незгоди з виявленими у нього співробітником поліції ознаками та, відповідно, таким станом (перебування у стані наркотичного сп`яніння), має пройти огляд на стан сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, тобто від проходження огляду відповідно до встановленого порядку, є окремим правопорушенням, що також слідує з положень п. 8 вище вказаного Порядку, та у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до п. 8 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2016 року за№ 672/5 протокол підписується уповноваженою посадовою особою та особою, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, а також може підписуватися свідками правопорушення у випадку їх наявності.

На доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, окрім протоколу, вказує додане направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; довідка про те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія; диск із відеозаписом зі службової нагрудної бодікамери, рапорт, розписка, фотоматеріали щодо т/з, пояснення ОСОБА_1 про згоду з протоколом із власноручним підписом.

Крім того, з дублікату постанови серії ЕНА № 6734449, убачається що 27.02.2026 водій ОСОБА_1 порушив п. 2.1.а. ПДР та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП до штрафу 3400,00 грн за керування T3 Renault Master нз 740XX72 не маючи права керування тз відповідної категорії.

З адміністративного протоколу від 17.04.2026 серії ААД № 914045, убачається, що 17.04.2026 о 17 годині 55 хвилини за адресою м. Харків, пр-т Аерокосмічний, 362 водій ОСОБА_1 керував тз Renault Master нз НОМЕР_3 не маючи права керування ТЗ відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Підпунктом «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується наступними доказами у справі, дослідженими та оціненими судом у їх сукупності та взаємозв`язку: протоколом серії ААД № 914045 від 17.04.2026 із зазначенням ОСОБА_1 про згоду з правопорушенням, дублікатом постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6734449 від 27.02.2026; довідкою про те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія; рапортом, довідкою про повторність; фотоматеріалами щодо т/з, розпискою.

При цьому, ОСОБА_1 будь-яких доказів на спростування данних адмінпротоколу до суду не надав, на відеозаписах відсутність права керування транспортним засобом відповідної категорії не заперечував.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 914035 від 17.04.2026, складеного відносно ОСОБА_1 та долучених до матеріалів справ відеозаписів здійснених на бк 1113059777/3, останній є військовослужбовцем. У зв`язку з цим суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Так, відповідно до п. 2 розділу І Інструкції - огляду на стан сп`яніння, підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що наведені у п. 3 та 4 цього ж розділу.

За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані сп`яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову саме особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, може бути вчинено в таких формах: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за такі діяння: 1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів; 2) появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; 3) виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; 4) відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

З наведеного слідує, що діяння, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, крім передачі керування транспортним засобом, охоплюються об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 172-20 цього Кодексу, у формах виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але лише за умови, якщо такі діяння вчинені військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність, а передбаченого статтею 172-20 - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів.

Згідно із частиною дев`ятою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі — Закон № 2232-XII) військовослужбовці – це особи, які проходять військову службу.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Разом з тим ст. 15 КУпАП визначає відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень. Так, за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Глава 13-Б цього кодексу визначає як військове адміністративне правопорушення серед іншого виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння ( ч. 1 статті 172-20 КУпАП).

Згідно ч. 1-2, 9 ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Таким чином, передбачена зазначеною статтею процедура проходження огляду на стан сп`яніння застосовується щодо військовослужбовців ЗСУ, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Однак, будучи неодноразово викликаним у судові засідання як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме на 29.04.2026 та 07.05.2026, у тому числі шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України», ОСОБА_1 жодного разу до суду не з`явився. При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що останній дійсно є військовослужбовцем та що під час його зупинки працівниками поліції 17.04.2026 він виконував обов`язки військової служби. Будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 до суду також не надав.

Питання стосовно кваліфікації діяння військовослужбовця та порядку проведення його огляду на стан сп`яніння вирішується судом у кожному конкретному випадку з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

У разі невстановлення судом факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби під час керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження огляду на стан сп`яніння дії військовослужбовця мають кваліфікуватися за статтею 130 КУпАП, а його огляд на стан сп`яніння має здійснюватися за правилами статті 266 цього Кодексу.

На підставі викладеного судом не встановлено порушень порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої 11 листопада 2015 року. Крім того порушень прав, свобод та інтересів осіб, які могли б вплинути на допустимість доказів у справі, судом також не встановлено.

Досліджені обставини, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення та Правил дорожнього руху України свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Протоколи про адміністративні правопорушення, відеозаписи не містять розбіжностей, а інші матеріали справи підтверджують фактичні обставини справи.

Складення протоколів про адміністративні правопорушення та фіксування технічними засобами адміністративних правопорушень відбувалося у відповідності до вимог КУпАП, права особи, відносно якої було складені протоколи, працівниками поліції порушені не були, що зафіксовано за допомогою технічних засобів відеофіксації та підтверджується дослідженими судом доказами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінивши зібрані у справі докази, в тому числі відеозаписи, що здійснені відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, які з достатньою повнотою відображають обставини виявлення ознак наркотичного сп`яніння та однозначну відмову ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, керування транспортним засобом особою, немаючи права керування т/з відповідної категорії, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, протоколи про адміністративні правопорушення, відеозаписи не містять розбіжностей, а інші матеріали справи підтверджують фактичні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладаються в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Оскільки, ОСОБА_1 вчинив декілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (судом), стягнення накладається у межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (ч. 5 ст. 126 КУпАП).

Відповідно до ст. 33 Кодексу України про адміністративне правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Як вбачається з довідки, складеної старшим інспектором СРПП ВП № 1 ХРУП № 1ГУНП в Харківській області Кузьміним Є. згідно облікових даних «Інформаційний портал Національної поліції України», громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія.

Із системного аналізу положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, а також Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, можна дійти висновку, що правова природа додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 126, 130 КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Разом з цим, санкція ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність у вигляді, зокрема, накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Убачається, що застосування такої міри відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення як оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення. Не можна накладати це стягнення на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Відповідно до протоколів та довідок про належність транспортного засобу убачається, що транспортний засіб тз Renault Master нз 740XX72 в Україні не зареєстрований та правопорушнику не належить.

Таким чином, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 , як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є власником вказаного транспортного засобу, суд не може застосувати додаткове стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу. Даних про належність ОСОБА_1 інших транспортних засобів на праві приватної власності до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не надано.

Отже, дотримуючись наведених вище вимог закону, урахувавши характер вчинених правопорушень, ступінь їх суспільної небезпеки - правопорушення являються грубими порушеннями Правил дорожнього руху, а також відомості про особу правопорушника, наведені у протоколах про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку про призначення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу, у межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 665 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 36, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 283-284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та, відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (ч. 5 ст. 126 КУпАП) накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок на користь держави, отримувач коштів ГУК у Харківськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Згідно ч. 2 ст. 317-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа вважається позбавленою права керування транспортними засобами після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на її оскарження, та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Д.Є. Серпутько