Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №646/4174/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 646/4174/25

Провадження № 1-кп/644/42/26

07.05.2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.04.2025 року №62025170020005558, щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Буди, Харківського району, Харківської області, громадянина України, раніше не судимого, освіта середня спеціальна, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, у військовому званні «солдат», на посаді номер обслуги кулеметного взводу стрілецького батальйону, є особою з інвалідністю 2 групи, який проживає за адресою АДРЕСА_1 , обвинуваченого за ч.4 ст. 402 КК України, -

УСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) від 30.08.2024 № 249, солдата ОСОБА_8 , зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду номер обслуги кулеметного взводу 1 стрілецького батальйону.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_8 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал- полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до н. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) № 2.36 від 17.08.2024, молодшого лейтенанта ОСОБА_10 призначено на посаду офіцер відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 .

Однак, ОСОБА_8 під час проходження військової служби у складі НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України 02.02.2025 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 02.02.2025 приблизно о 14 год. 00 хв., офіцер відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України лейтенантом ОСОБА_10 , в районі АДРЕСА_2 , номеру обслуги кулеметного взводу 1 стрілецького батальйону солдату ОСОБА_8 було доведено бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 656/кп/дск від 02.02.2025, а саме: висування в район АДРЕСА_3 , за підтримки артилерії та ударних БпЛА до 16.00, 02.02.2025 відновити положення СП «ФЕРРАРІ».

Однак, ОСОБА_8 , будучи невдоволеним цим наказом щодо, висування в район АДРЕСА_3 , за підтримки артилерії та ударних БпЛА до 16.00, 02.02.2025 відновлення положення СП «ФЕРРАРІ», діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати вказаний наказ.

Обвинувачений в судовому засіданні свою провину визнав, надав суду покази аналогічні викладеним в обвинувальному акті, дійсно відмовився виконувати наказ, щиро каявся, в подальшому не допускає порушень проходження військової служби, просив застосовувати до нього вимоги ст. 58 КК України та призначити службове обмеження, він продовжує службу, має нагороди, був поранений, військова частині звернулась до суду з відповідним клопотанням.

Відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України та проти цього не заперечували учасники судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд вважає, що вина обвинуваченого доказана, його дії слід кваліфікувати за ч.4 ст. 402 КК України – непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Обираючи вид та міру покарання, суд враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, те, що кримінальне правопорушення злочин є тяжким.

Відповідно до ч.1 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.

Мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила правопорушення. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, також суд вважає за можливе віднести до обставин, що пом`якшують покарання відсутність від його дій потерпілих та шкоди, його соціальну адаптованість, сумлінну службу.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого, що є діючим військовослужбовцем, за місцем служби характеризується позитивно, що має високу мотивацію до виконання завдань за призначенням, має статус УБД, наявність нагороди «За службу державі» від 01.12.2024 року, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації, одружений, тобто має стійкі соціальні зв`язки, 09.10.2025 року ОСОБА_8 отримав вогнепальне осколкове поранення правої кінцівки, проходив тривале лікування, є особою з інвалідністю 2 групи.

Також, до суду подане клопотання за підписом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 , де проходить службу ОСОБА_8 , від 09.04.2026 року №2310, в якому з огляду на продовження воєнного стану в Україні та у зв`язку із підвищеною потребою держави у військовослужбовцях, просили застосувати до військовослужбовця покарання з врахуванням вимог ст. 65 КК України, ст. 69 ч.1 КК України, ст. 58 КК України та призначити службове обмеження.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовуються до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовцям, які проходять строкову службу на строк від шести місяців до двох років.

Таким чином, судом встановлено наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Враховуючи данні про особу обвинуваченого, його критичне ставлення до скоєного, суд вважає наявними підстави для застосування ст. 69 КК України, та призначення ОСОБА_8 покарання та на підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання, що призначене за вчинене кримінального правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців.

Відповідне покарання є достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.

В строк покарання підлягає зарахуванню термін перебування ОСОБА_8 під вартою в період з 17.03.2025 року по 11.04.2025 року включно із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення дорівнює 3 дням службового обмеження для військовослужбовців відповідно до вимог ст. 72 КК України.

В ході досудового розслідування щодо обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 17.03.2025 року із визначенням розміру застави, 10.04.2025 року на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, було винесено заставу ОСОБА_12 в сумі 99924 грн, та за повідомленням ДУ «Харківській слідчий ізолятор» 11.04.2025 року обвинуваченого було звільнено з-під варти по сплаті застави.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Підстав для звернення застави в дохід держави судом не встановлено, цивільний позов не заявлявся, судові витрати відсутні. Тому, суд вважає за можливе до набрання вироком законної сили залишити запобіжний захід у вигляді застави без змін, після набрання вироком законної сили, дія запобіжного заходу у вигляді застави припиняється та внесена застава повертається заставодавцю.

Витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз та речові докази по кримінальному провадженню, цвільній позов, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374, КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України ОСОБА_8 основне покарання, призначене за вчинене кримінальне правопорушення злочин у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки замінити на 2 (два) роки службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в доход держави.

Початок строку покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня, з якого фактично розпочато відрахування із грошового забезпечення військовослужбовця.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_8 попереднє ув`язнення з 17.03.2025 року по 11.04.2025 року, включно, із розрахунку, відповідно до ст. 72 КК України, 1 день попереднього ув`язнення відповідає трьом дням службового обмеження для військовослужбовців.

Обраний стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили, грошові кошти в сумі 99924 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) гривні, внесені 10.04.2025 року в якості застави за ОСОБА_8 на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова від 17.03.2025 року у справі №643/4191/25, провадження №1-кс/643/1408/25, що внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА у Харківській області, повернути ОСОБА_12 , РНОКПП НОМЕР_3 . ( НОМЕР_4 банк АТ «Ощадбанк» ( Полтавська філія).

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду, з урахуванням вимог ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м.Харкова.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя ОСОБА_1