Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №642/1122/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

"08" травня 2026 р.

Справа № 642/1122/26

Провадження №2-др/642/18/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Бородіної О.В.,

з участю секретаря – Брус М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача – адвоката Яковенко Оксани Григорівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Холодногірсько-Новобаварський ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

Рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 20.04.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Холодногірсько-Новобаварський ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено.

Визнано виконавчий напис № 6759, виданий 09.08.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК») суми заборгованості за Генеральною угодою б/н від 21.11.2012, в тому числі витрат, пов`язаних з вчиненням цього виконавчого напису, в загальній сумі 22 146 грн., таким що не підлягає виконанню.

Розгляд справи проведено в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.04.2026 Представник позивача – адвокат Яковенко О.Г. подала заяву про ухвалення додаткового рішення. У позовній заяві представником ОСОБА_1 на виконання ст. 137 ЦПК України був наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Так, сторони погодили протокол визначення розмірі гонорару при розгляді справи в суді першої інстанції до Договору № 03/02/2025 від 03 лютого 2025 року, де узгодили розмір гонорару, що становить 8 000,00 грн. Позивач поніс у повному розмірі вказані судові витрати, сплативши зазначену суму.

При винесенні рішення судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме не вирішено питання про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем.

За заявою представника позивача судом вирішується питання про ухвалення додаткового рішення.

Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У судове засідання представник позивача не прибув, просив розглянути заяву за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом заяви за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріли справи, приходить до наступного висновку.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, як видно з матеріалів справи, позивачем заявлялось разом із поданням позовної заяви, що у зв`язку із розглядом справи останній планує понести судові витрати у зв`язку із розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

У письмових поясненнях, що були подані під час розгляду справи, представник відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» вказував, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені позивачем у розмірі 8000 грн. не є спів мірними зі складністю справи та є надмірно завищеними.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Правничу допомогу позивачу позивача ОСОБА_1 здійснював адвокат Яковенко Оксана Григорівна на підставі договору про надання правничої допомоги № 03/02/2025 від 03.02.2025 року.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу суду надано:

1) Копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 03/02/2025 від 03.02.2025 року.

2) Копія Додатку до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 03/02/2025 від 03.02.2025 року.

3) Копія Детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги.

4) Копія Акту приймання-передачі наданих послуг.

5) Ордер на надання правничої (правової) допомоги Фартушину Ю.О.

6) Завірена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Яковенко О.Г..

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Таким чином, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи розумність розміру витрат позивача на правову допомогу, виходячи з характеру спірних відносин у справі, суд дійшов до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 263-265, 270,354 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі № 642/1122/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Холодногірсько-Новобаварський ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 08.05.2026.

Суддя О.В. Бородіна