Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №398/2703/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2703/26

провадження №: 3/398/590/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" травня 2026 р. м. Олександрія

Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Шинкаренко Ірина Петрівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградської області, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 22 квітня 2026 року серії ВАД № 487948 15 квітня 2026 року близько 20 год. 00 хв. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме: ображав нецензурною лайкою, словесно погрожував та розбив шибку у вікні житлового будинку. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Відповідальність за дане адміністративне правопорушення передбачена ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненому визнав частково, пояснив, що проживає у будинку ОСОБА_2 , оскільки не має власного житла, допомагає їй по господарству. Зазначив, 15 квітня 2026 року близько 20 год. 00 хв. прийшов за адресою в АДРЕСА_2 , будинок був зачинений, він стукав у двері, кликав ОСОБА_2 , вона не відзивалась. Через хвилювання за стан здоров`я ОСОБА_2 , дійсно вибив вікно у будинку, яке вже відремонтував, проте ОСОБА_2 в цей вечір не ображав та домашнього насильства не вчиняв, алкоголь не вживав. У зв`язку з наведеними просив справу закрити та не притягати його до відповідальності, обіцяв суду, знайти роботу та власне житло, виїхати від ОСОБА_2 .

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила суду, що ОСОБА_1 проживає у її будинку, допомагає з господарством, проте будь-яких сімейних стосунків вони не мають. За словами ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , коли вживає алкогольні напої, поводиться дещо агресивно та неадекватно. Зазначила, що 15 квітня 2026 року ОСОБА_1 розбив вікно в її будинку через що вона і викликала поліцію. Але ОСОБА_1 її в цей вечір не ображав. Наразі вікно він вже відремонтував. Враховуючи зазначене, просила не притягувати його до відповідальності.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» року домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Протиправні дії за цією статтею можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

В диспозиції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за

повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

В свою чергу частиною першою вказаної статті встановлено відповідальність за Вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки: можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки характеризується суспільною шкідливістю та тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 вчинив відносно ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та економічного характеру, а саме: ображав нецензурною лайкою, словесно погрожував та розбив вікно житлового будинку.

Основними ознаками домашнього насильства є: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди (фізичної, психологічної); порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Якщо в діях особи немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, то такі дії не є насильством.

При цьому у протоколі не зазначено чи могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої.

Таким чином, самі по собі, нецензурні висловлювання чи словесні образи та погрози не становлять собою домашнього насильства. Такі дії утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо вони викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, факт події домашнього насильства може не підтвердитися у зв`язку з невірним тлумаченням подій як потерпілою стороною, так і з боку органів та осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Також суддя зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення, а тому не може вважатися неспростовним доказом вчинення правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 15 квітня 2026 року о 20 год. 20 хв. звернулась до поліції з приводу того, що її співмешканець в стані алкогольного сп`яніння побив вікна у будинку. По приїзду на місце події працівники поліції склали протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію за фактом того, що ОСОБА_1 розбив шибку у вікні будинку та словесно ображав нецензурною лайкою ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 у письмових поясненнях зазначив, що 15 квітня 2026 року близько 20 год. 00 хв. він повернувся до помешкання і не міг зайти до будинку, тому розбив скло віконної рами і при цьому ображав свою співмешканку.

На підставі всебічно досліджених обставин справи, враховуючи пояснення особи, котра притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої особи, надані ними у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що ситуація, котра склалася 15 квітня 2026 року близько 20 год. 00 хв. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свідчить про певне непорозуміння, суперечку, проте не містить ознак домашнього насильства, які б вказували на навмисний характер вчинених дій та намір заподіяти шкоду психологічному чи фізичному здоров`ю потерпілої особи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 не підпадають під правову кваліфікацію діяння, визначеного диспозицією ч.3 ст.173-2 КУпАП і не становлять складу адміністративного правопорушення.

Згідно з приписами ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

У ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи на основі досліджених та проаналізованих доказів, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв`язку із відсутністю подій і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, ч. 3 ст.173-2, ст. 245, 251, 254, 256, 268, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст.280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 173-2КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Постанова набирає чинності після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.

Суддя Ірина Петрівна Шинкаренко