Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №345/6850/25 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Суд: Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 07 травня 2026 р.

Справа: №345/6850/25

Суддя: Кулаєць Б. О.

Справа №345/6850/25

Провадження № 2-о/345/26/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні в рідного брата - загиблого захисника України,

з участю заявника ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції заявника та заінтересованої особи:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить встановити факт його спільного проживання однією сім?єю зі загиблим братом ОСОБА_2 та перебування на його утриманні.

Свої вимоги мотивує тим, що у зв?язку зі загибеллю його рідного брата ОСОБА_2 , з яким він проживав однією сім?єю, він, як член сім?ї, та особа, що була в нього на утриманні, має відповідні права на соціальний захист передбачені законодавством України. Брат ОСОБА_2 інспектор прикордонної служби 3 категорії - номер обслуги другої групи мінометів вогневого відділення першого відділу прикордонної служби третьої прикордонної комендатури швидкого реагування військової частини НОМЕР_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу с. Сергіївка Сватівського району Луганської області. Як член сім?ї загиблого брата, у відповідності до норм закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім?ям під час дії воєнного стану», має законне право на гарантовану державою одноразову виплату. Для її призначення, 25 березня 2025 року він подав до зацікавленої сторони по справі - НОМЕР_1 прикордонного загону відповідну заяву та всі необхідні підтверджуючі документи. Тривалий час, супереч вимог законодавства його заява про призначення одноразової грошової допомоги, як члену сім?ї загиблого, НОМЕР_1 Прикордонним загоном «Держприкордонслужби» не розглядалась. Його переписка з ними результату не дала. Від нього вимагали якісь додаткові документи, проте самі не знали яких їм треба.

07.05.2025 він написав окрему додаткову заяву з проханням офіційно повідомити, який конкретно документ їм потрібно. На цю заяву відповіді він не одержав. В зв?язку з тяганиною розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги, 15.05.2025 він звернувся зі заявою, яку відправив рекомендованим листом, вже до керівництва Держприкордонслужби України. Всупереч вимогам законодавства про звернення громадян, його заява предметно не розглянута та письмова відповідь не надана. Після кількох телефонних нагадувань 09.06.2025 вих. № 03.7/10766-25-Вих. НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін повідомив його про те, що його комісія вирішила повернути його документи на доопрацювання, в зв`язку з відсутністю рішення суду, що підтверджує факт перебування на утриманні та проживанні однією сім`єю зі загиблим братом ОСОБА_2. Надана НОМЕР_1 прикордонному загону довідка Журавнеської селищної ради № 697/06-1/02-26/вих-25 від 14.03.2025 про факт проживання з братом однією сім`єю та перебуванні в нього на утриманні до уваги прийнята не була. Вважаючи відмову зацікавленої сторони прийняти до уваги довідку селищної ради про факт проживання однією сім`єю незаконною, він звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду (за місцем знаходження НОМЕР_1 прикордонного загону) з адміністративним позовом про визнання цієї відмови протиправною. Рішенням по справі № 580/9149/25 від 30 жовтня 2025 року в задоволенні його позову відмовлено. Черкаський окружний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що згідно п. 10 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов?язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, чи для проходження служби у військовому резерві, затв. Постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року, до заяви на отримання одноразової допомоги передбачено подання документу що підтверджує факт перебування на утриманні. Таким документом є лише відповідне рішення суду цивільної юрисдикції. З цим можна погодитись, хоча суд зазначив в рішенні що НОМЕР_1 прикордонний загін відмовив в призначенні одноразової допомоги, керуючись Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, а не Постановою № 975 від 25.12.2013, на яку є посилання в судовому рішенні. В рішенні Черкаського окружного адміністративного суду зазначено, що він як позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право на одержання грошової допомоги в майбутньому, зокрема, дотримавшись усіх вимог чинного законодавства та подавши необхідні докази, в тому числі, підтвердження спільного проживання з рідним братом та ведення сумісного побуту в формі судового рішення. Його сімейне становище та статус на момент смерті брата підпадає під регулювання цих обидвох законодавчих норм, але потребує судового підтвердження в формі відповідного рішення. Адже в ситуації, що склалась відсутній спір про право, тому що згідно листа НОМЕР_1 прикордонного загону вих. № 03.7/10766-25-Вих від 09.06.2025 подані ним документи НОМЕР_1 прикордонним загоном повернуті на доопрацювання. Тобто, після надання відповідного рішення суду про факт перебування на утриманні його заява зацікавленою стороною по справі буде переглянута. Отримання рішення суду, що є предметом звернення, надасть йому можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення, оскільки конституційні права громадянина не можуть бути обмежені та порушені.

Крім того, ОСОБА_1 подав до суду доповнення до заяви про встановлення факту, у яких зазначив, що у даній справі він, як член родини, являється одноособовою заінтересованою особою. Інших членів родини в нього зі загиблим братом не було. Тобто він ніколи не був одружений та не мав дітей, в тому числі, в позашлюбних стосунках (якщо такі мали місце). Їхній батько - ОСОБА_3 помер в 1984 році у віці 36 років, а мати ОСОБА_4 померла в 1998 році у віці 47 років. На час смерті матері йому було 24 роки, а старшому брату ОСОБА_5 відповідно 26 років. В них в житті просто не було іншого вибору, як проживати разом, допомагати один одному та вести спільний побут і господарство. Такий спосіб проживання кровних родичів за традицією та моральними засадами суспільства завжди вважався сім?єю, з витікаючими правами і обов?язками один перед одним. Отримання допомоги від загиблого брата була для нього, як особи з інвалідністю 2-ї групи, що по стану здоров`я не в змозі працювати, що по суті основним джерелом для існування. Його дружина має інвалідність 3-ї групи. Відповідно вижити на пенсії, які менше прожиткового мінімуму, гарантованого державою, без допомоги брата вони були не в змозі. Враховуючи вищенаведене, офіційно та доказово підтверджує суду про відсутність інших, крім нього, заінтересованих осіб, які мали (або могли мати) родинні взаємовідносини зі загиблим братом ОСОБА_2 на дату його смерті.

У судовому засідання заявник ОСОБА_1 підтримав вимоги поданої ним заяви та просив їх задоволити. Додатково зазначив, що в с. Которино знаходиться господарство його батьків. Там він народився і тривалий час проживав. Також там народився і проживав його брат ОСОБА_2 . На початку 2000-х років переїхав з дружиною проживати в м. Калуш. Деякий час працював, а після отримання виробничої травми та встановлення інвалідності більше не працював, отримує пенсію по інвалідності. Його дружина ОСОБА_6 також працювала деякий час, але за станом здоров`я звільнилася і вже більше 16 років не працює, згодом вона також отримала 3 групу інвалідності. Брат почав їздити за кордон на заробітки ще більше 25 років тому, після того, як розпався колгосп, де він працював агрономом. Спочатку він їздив в Польщу, потім в Росію, а після 2014 року знову в Польщу. Він навіть не був на його весіллі, так як тоді був в Польщі. Їздив він спочатку на довше, а потім приблизно на 6 місяців, тоді на 1-2 місяці приїжджав і знову їхав. Залежно від сезону, коли брат приїжджав в Україну, він зупинявся або в с. Которино, або в м. Калуш. На літо вони проживали в селі, а в холодну пору в м. Калуш. Брат їхав туди, де були вони. Оскільки він з дружиною мали незначну пенсію, брат постійно їм допомагав. У брата не було своєї сім`ї, тому він приїжджав до них, в той час, як був дома, купував продукти, допомагав йому та дружині з лікуванням, оплатив їхній дочці навчання. Гроші, які залишалися в нього, він залишав йому перед від`їздом. І він використовував ці кошти на потреби сім`ї. Коли йшов на фронт, написав доручення на нього, щоб він міг розпоряджатися його майном. Він поховав брата, поставив пам`ятник за свій рахунок.

Представник НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) в судове засідання не з`явився, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Заяв та клопотань не подавав.

Заяви та клопотання заявника та заінтересованої особи, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 03.12.2025 заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні в рідного брата - загиблого захисника України залишено без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії даної ухвали

11.12.2025 заявник подав до суду уточнення до заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні в рідного брата - загиблого захисника України (а.с. 44-53).

Ухвалою суду від 11.12.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами окремого провадження. Провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 308/17634/23.

Ухвалою суду від 20.03.2026 поновлено провадження у цивільній справі.

Фактичні обставини, встановлені судом:

ОСОБА_1 звернувся зі заявою від 25.03.2025 до начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якій просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї, що перебував на утримані у свого рідного брата ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час захисту Батьківщини (а.с. 7).

Листом начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) повідомлено ОСОБА_1 , що комісією з питань виплати одноразової грошової допомоги НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (далі - комісія) було розгляну його документи щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» в зв?язку зі загибеллю його брата старшого солдата (посмертно) ОСОБА_2 . За результатом розгляду поданих документів, комісія вирішила: Подані ним документи для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особами рядового начальницького складу, поліцейськими та їх сім?ями під час дії воєнного стану» в зв?язку з відсутністю документів, які підтверджують, що він перебуває на утриманні загиблого, а саме: довідки, що підтверджує факт перебування на утриманні померлого годувальника непрацездатних членів сім?ї наданої Центром надання адміністративних послуг відповідно до місця проживання або рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" - повернути на доопрацювання. Відповідь може бути оскаржена до вищого органу управління або суду (а.с. 8).

Позивачу ОСОБА_1 з 01.04.2009 встановлена друга група інвалідності повічно, що підтверджується довідкою сер. МСЕ № 238344 від 09.04.2009 (а.с. 9).

Згідно з витягом з особової справи солдата ОСОБА_2 про склад сім`ї останній неодружений, у відомостях про близьких родичів військовослужбовця вказаний брат ОСОБА_1 (а.с. 10).

На ім`я ОСОБА_1 адресовано сповіщення № 87 від 18.10.2023 про те, що його брат солдат ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок бойових дій (а.с. 12), що підтверджується витягом з протоколу № 442 від 09.01.2024 (а.с. 13), свідоцтвом прос смерть серії НОМЕР_3 від 27.10.2023 (а.с. 11).

Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України № 772-ОС від 30.10.2023 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу загону на всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю (а.с. 14).

Відповідно до довідки Журавненської селищної ради № 697/06-1/02-26/вих-25 від 14.03.2025 ОСОБА_1 постійно проживав без реєстрації однією сім?єю разом із своїм рідним братом ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, були пов?язані спільним побутом, мали взаємні права та обов?язки і жили за кошти ОСОБА_2 , який до служби у війську працював за кордоном та фактично до дня своєї смерті утримував свого брата ОСОБА_1 , який являється особою з інвалідністю 2-ої групи. Інших спадкоємців та членів сім?ї в ОСОБА_2 не було (а.с. 15).

Згідно з актом про проживання особи без реєстрації місця проживання № 169 від 20.11.2024, складеного уповноваженим особами в присутності свідків, ОСОБА_2 , зі слів свідків, проживав за адресою АДРЕСА_2 до смерті зі своїм рідним братом ОСОБА_1 (а.с. 16).

Розмір пенсії ОСОБА_1 за період з червня 2024 року по листопад 2024 року становить 17880,00 грн., що підтверджується довідкою про доходи (а.с. 17).

ОСОБА_6 з 01.11.2013 встановлена третя група інвалідності повічно та розмір її пенсії за період зі січня 2023 року по грудень 2023 року становить 32600,00 грн., що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 0225222 від 01.11.2013 та довідкою про доходи (а.с. 18, 19).

Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) № 7 від 27.06.2025, підписаним виконавцем Терлецьким В.В. та замовником ОСОБА_7 , останній прийняв послугу з виготовлення і монтажу гранітного пам`ятника, а також супутніх робіт (послуг) на загальну суму 96050,00 грн. (а.с. 21).

07.12.2018 ОСОБА_8 було видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 25) та його було прийнято на тимчасовий облік у генеральному консульстві України в Кракові у період з 26.02.2020 до 08.07.2022 (а.с. 29).

Також ОСОБА_8 надавалися візи до Польщі на період з 20.02.2016 до 18.02.2017, з 31.03.2017 до 21.12.2017 (а.с. 26, 27) та була видана карта побиту на строк з 02.09.2019 по 08.07.2022 (а.с. 28)

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року по справі № 580/9149/25 в задоволенні позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено (а.с. 35-37).

22.04.2026 приватним нотаріусом Лесюком П.В. посвідчено довіреність, згідно з якою ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 на представництво його інтересів (а.с. 38).

Відповідно до декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, від 20.02.2023 пацієнт ОСОБА_2 зазначив довіреною особою для повідомлення у разі настання екстреного випадку з ним - ОСОБА_1 (а.с. 39).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його дружина ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про смерть серії НОМЕР_4 від 06.11.1984, № НОМЕР_5 від 15.10.2021 та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_6 від 20.02.1971 (а.с. 48-50).

ОСОБА_1 з 06.08.2025 по 12.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні та 08.08.2025 йому було проведено операцію, що стверджується витягом з медичної карти стаціонарного хворого № 12187 від 12.08.2025 та скеруванням на гістологічне дослідження (а.с. 51, 53).

Оцінка суду:

дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що заява не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно з частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на дату загибелі ОСОБА_2 ) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно зі змістом статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на дату загибелі ОСОБА_2 ), у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції.

При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (у редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на дату загибелі ОСОБА_2 ) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

В абзаці першому частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Про необхідність встановлення вищевказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї неодноразово зауважувалось Верховним Судом, зокрема, у змісті постанов від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на дату загибелі ОСОБА_2 ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на дату загибелі ОСОБА_2 ) члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Аналогічні висновки неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема, у змісті постанов від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц (провадження № 61-12056св18), від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17 (провадження № 61-29713св18), від 27 травня 2020 року у справі № 237/1478/18 (провадження № 61-45550св18), від 24 вересня 2025 року у справі № 442/1002/24 (провадження № 61-2608св25).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 592/17552/18 також наголосив, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановлені факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Також Верховний суд зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що встановлені обставини, а саме: спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , коли останній перебував в Україні; зазначення в особовій справі солдата ОСОБА_2 відомостей про рідного брата ОСОБА_1 , як близького родича; адресування ОСОБА_1 сповіщення про смерть брата солдата ОСОБА_2 та отримання ним відповідної документації, що пов`язана з даною подією; здійснення оплати робіт (наданих послуг) ОСОБА_1 з виготовлення і монтажу пам`ятника ОСОБА_2 ; уповноваження ОСОБА_2 свого брата ОСОБА_1 на представництво його інтересів шляхом оформлення відповідної довіреності; зазначення ОСОБА_2 у декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 20.02.2023 довіреною особою для повідомлення у разі настання екстреного випадку з ним - ОСОБА_1 , безумовно у своїй сукупності вказує на близькість родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як рідних братів.

Однак, вказані обставини, на думку суду, не слугують безспірним підтвердженням того, що заявник спільно проживав однією сім?єю зі загиблим братом ОСОБА_2 , враховуючи періодичність їхнього спільного проживання, а також недоведення обв`язкових умов для визнання їх членами сім`ї, а саме: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин, на підтвердження чого заявником не надано відповідних доказів, і, як наслідок не підтверджено, що між ними існував спільний побут і взаємні права й обов`язки, що притаманні сім`ї. Крім того, слід врахувати, що заявник має сім`ю, одружений, у шлюбі у нього народилися діти. Він постійно проживав зі своєю сім`єю, був пов`язаний спільним побутом та взаємними правами і обов`язками. В той же час брат заявника ОСОБА_2 не створив власної сім`ї, а тому підтримував контакт зі сім`єю брата, якимй був його єдиним близьким родичем.

Також заявником не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що він систематично отримував від ОСОБА_2 допомогу, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів для існування.

Доводи заявника про те, що його брат надавав йому матеріальну допомогу, зокрема, оплачував його та дружини лікування, навчання доньки, купував продукти харчування, коли приїжджав в Україну, не ґрунтуються на будь-яких належних доказах.

Водночас, зазначення в довідці Журавненської селищної ради № 697/06-1/02-26/вих-25 від 14.03.2025 того, що ОСОБА_1 постійно проживав без реєстрації однією сім?єю, разом із своїм рідним братом ОСОБА_2 , а також те, що вони вели спільне господарство, були пов?язані спільним побутом, мали взаємні права та обов?язки і жили за кошти ОСОБА_2 , який до служби у війську працював за кордоном та фактично до дня своєї смерті утримував свого брата ОСОБА_1 , без надання належних, допустимих, достовірних та в сукупності достатніх доказів на підтверджування зазначених обставин не може стверджувати про наявність між ними спільного побуту і взаємних прав й обов`язів, притаманних членам сім`ї, а також перебування ОСОБА_1 на утриманні у свого брата.

Крім того, сам факт отримання заявником та його дружиною пенсії у незначному розмірі не доводить того, що він перебував на утримані у свого брата і, як наслідок, отримував систематично від нього допомогу.

За таких обставин, встановивши, що заявник не підтвердив належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми доказами факт спільного проживання однією сім?єю з братом ОСОБА_2 , а саме: наявність у них спільного побуту та виникнення між ними у зв`язку з цим взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, тобто реальність сімейних відносин, а також факт його перебування на утриманні у брата, що полягає в тому, що він систематично отримував від ОСОБА_2 допомогу, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів для існування, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні в рідного брата необхідно відмовити на недоведеністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 17, 46 Конституції України, ст.ст. 16, 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 294, 315 ЦПК України, ст. 3 СК України, ст.ст. 30, 31 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 37, 38 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні в рідного брата - загиблого захисника України відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , житель АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua