Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №339/181/26 — Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 339/181/26

Провадження № 3/339/53/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

08 травня 2026 року м. Болехів

Суддя Болехівського міського суду Івано-Франківської області Кілик М.П., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівської області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його законного представника – матері, ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и л а:

у провадженні суду перебувають матеріали адміністративної справи за №339/181/26, провадження № 3/339/53/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 626958 від 29 березня 2026 року.

Крім цього, у провадженні перебувають матеріали адміністративної справи за № 339/182/26, провадження №3/339/54/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 626952 від 29 березня 2026 року.

Відповідно до ст.36 КУпАП: при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи, що справи про вчинення адміністративних правопорушень за ч.1 ст.122, ч.5 ст.126 КУпАП складені стосовно однієї особи – ОСОБА_1 , розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), вказані матеріали взаємопов`язані (оскільки згідно опису установлених даних у двох протоколах інкриміновані правопорушення відбувалися в один час) та спільний їх розгляд є доцільним, суд дійшов висновку про необхідність об`єднання вказаних матеріалів у одне провадження для спільного розгляду, присвоївши об`єднаній справі номер 339/181/26, провадження № 3/339/53/26.

Суд встановив, що 29 березня 2026 року о 10 год 34 хв на а/д М06 Київ-Чоп 557 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Jaguar д.н.з. НОМЕР_2 без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування транспортним засобом, повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 29 березня 2026 року о 10 год 34 хв на а/д М06 Київ-Чоп 557 км, керуючи транспортним засобом Jaguar д.н.з. НОМЕР_2 , рухався на автомобілі зі швидкістю 73км/год при дозволеній швидкості 50 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним приладом TruCam LTI 20/20 TC000652. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - неповнолітній ОСОБА_1 , якому роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та права, передбачені ст.268 КУпАП, у судовому засіданні вину у вчинених правопорушеннях визнав. Пояснив, що в час, указаний у протоколах про адмінправопорушення, він керував транспортним засобом Jaguar. Він їхав з мамою, ОСОБА_2 , незадовго перед тим, на автозаправці «Укрнафта» він пересів за кермо, оскільки мамі стало погано та мама попросила його пересісти. У с.Солонка його зупинили працівники поліції за перевищення швидкості. Автомобілем він керував, не маючи права керування таким транспортним засобом. При цьому на початку 2026 року його притягали до адміністративної відповідальності за керування автомобілем без права керування таким транспортним засобом.

Законний представник ОСОБА_1 -його мама ОСОБА_2 , якій роз`яснено права, передбачені ст.270 КУпАП, у судовому засіданні підтвердила обставини, викладені в протоколах про адмінправопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП та ч.5 ст.126 КУпАП. Зазначила, що була присутня під час того, як зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .. Їй відомо, що раніше сина притягували до відповідальності за керуванням автомобілем без права керування таким транспортним засобом. На цей час син автомобілем вже не керує, просить суворо його не карати.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його законного представника, дослідивши представлені адміністративні матеріали, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.5 ст.126 КУпАП, з таких підстав.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку (ст.12 КУпАП).

Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до п.1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з вимогами п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті. Тобто, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (підпункт «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху).

Згідно з ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Згідно з п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 8 травня 1993 року №340 автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, належать до транспортних засобів категорії "В", керування ними дозволяється за наявності посвідчення водія.

У відповідності до п.6 вказаного Положення, право на керування транспортними засобами категорії «В» надається особам, які досягли вісімнадцятирічного віку.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 КУпАП, ч.5 ст.126 КУпАП, вчинених за вищевикладених обставин, крім визнання вини, доводиться такими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №626952 від 29 березня 2026 року за ч.1 ст.122 КУпАП стосовно ОСОБА_1 та протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 626958 від 29 березня 2026 року за ч.5 ст.126 КУпАП стосовно ОСОБА_1 . Вказані протоколи відповідають вимогам ст.256 КУпАП щодо змісту, протоколи підписані уповноваженою особою та особою, що притягається до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про можливість надати письмові пояснення. При цьому, з відеозаписів, які наявні на наданому з відділення поліції диску, проведених за допомогою службового нагрудного відеореєстратора працівника поліції, що оформляв матеріали про адміністративні правопорушення, вбачається, що під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а також під час складання вказаних протоколів була присутня законний представник ОСОБА_1 – його мати. Відтак підстав вважати, що протокол складено з порушенням ст. 256 КУпАП, за наявними матеріалами справи не вбачається;

- рапортом працівника поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за перевищення швидкості в населеному пункті. Під час перевірки документів встановлено, що ОСОБА_1 є неповнолітнім та не має права керування транспортними засобами. ОСОБА_1 раніше притягався до адмінвідповідальності, зокрема за протоколом ЕПР1 569637 від 19.01.2026. На місці зупинки було складено протокол на ОСОБА_1 про притягнення його до відповідальності за ст.122 ч.1 та ст.126 ч.5 КУпАП;

- довідкою про відсутність у гр. ОСОБА_1 посвідчення водія;

- довідкою про відсутність зареєстрованих за ОСОБА_1 транспортних засобів на території України;

- довідкою, у якій вказано, що гр. ОСОБА_1 притягався 29.01.2026 Болехівським міським судом Івано-Франківської області до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення 19.01.2026 за ч.2 ст.126 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді попередження.

З даних ЄДРСР у справі №№ 339/15/26, провадження № 3/339/34/26 встановлено, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 569637 від 19 січня 2026 року за ч.2 ст.126 КУпАП, та застосовано до нього захід впливу у виді попередження;

- переглянутими відеозаписами, які наявні на наданому з відділення поліції диску, проведеними за допомогою службового нагрудного відеореєстратора працівника поліції, що оформляв матеріали про адміністративне правопорушення. Вказаним записом, зокрема, зафіксовано обставини, що підтверджують дані, викладені в протоколах про адміністративні правопорушення, та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушень. Вказаним записом зафіксовано, що неповнолітній ОСОБА_1 та його мати – ОСОБА_2 після зупинки автомобіля не заперечили факту керування автомобілем ОСОБА_1 . Повідомляли працівникам поліції, що раніше ОСОБА_1 вже притягали до відповідальності за керування автомобілем без права керування, і що на час зупинки він посвідчення водія на право керування транспортним засобом не отримував. Також зафіксовано як поліцейські роз`яснюють водію зміст ст.63 Конституції, ст.268 КУпАП, повідомляють, що стосовно нього буде складено протоколи про адміністративні правопорушення за перевищення швидкості та керування повторно автомобілем без права керування транспортними засобами, процес складання протоколів і ознайомлення з його змістом ОСОБА_1 . У процесі складання протоколів, роз`яснення можливості надати письмові пояснення був присутній законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 . Процесуальних порушень в діях працівників поліції не встановлено.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази є достатньо переконливими, чіткими, такими, що узгоджуються між собою, одержані в порядку, встановленому КУпАП та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення.

Таким чином, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи суд вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано як адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину; а також як адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, а саме: повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2 – 4 цієї статті - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а його винуватість у вчиненні правопорушень підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суд враховує те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,є неповнолітньою особою.

Згідно з ст.13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 241 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема статтями 121-127 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 241 цього Кодексу.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує обставини скоєного, характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого адміністративного правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини у вчинених правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 122, ч.5 ст.126 КУпАП, яка доведена повністю, майновий стан, обставиною, що пом`якшує відповідальність, є вчинення правопорушення неповнолітнім, обставини, що обтяжують відповідальність, відсутні. Суд також враховує, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив аналогічне адміністративне правопорушення, передбачене ст.126 КУпАП, зокрема, через два місяці після ухвалення судом постанови від 29.01.2026, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП. Відтак беручи до уваги те, що заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП, які були застосовані судом 29.01.2026 до неповнолітнього ОСОБА_1 у виді попередження, виявилися неефективними для запобігання вчиненню ним нових правопорушень, вважаю, що виконання завдань, передбачених ст.1 КУпАП, не можливе без притягнення неповнолітнього ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на загальних підставах, з накладенням адміністративного стягнення в межах санкції ч.1 ст.122 та ч.5 ст.126 КУпАП.

При цьому, суд не вбачає за можливе обрати більш суворий захід впливу, визначений ст.24-1 КУпАП, у т.ч. у виді передачі неповнолітнього під нагляд батькам, оскільки як вбачається з відеозаписів, долучених до протоколів та проведених за допомогою службового нагрудного відеореєстратора працівника поліції, саме матір неповнолітнього ОСОБА_1 передала йому керування автомобілем (відео 1, 10 год 51 хв - 10 год 53 хв), достовірно знаючи про відсутність прав керування у неповнолітнього.

Суд також звертає увагу на те, що вчинені ОСОБА_1 (як особою, яка не отримувала посвідчення на право керування транспортними засобами) адміністративні правопорушення за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створюють підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. При цьому автодорога Київ-Чоп, на якій виявлено правопорушення, є ділянкою з інтенсивним рухом, що вимагає суворого дотримання правил безпеки.

Обставини, які перешкоджають притягненню винної особи до адміністративної відповідальності та накладенню адміністративного стягнення, під час розгляду справи не встановлені.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Санкція ч.5 ст.126 КУпАП встановлює відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Щодо позбавлення права керування суд зазначає наступне. Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання. Особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових правопорушень, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Подібна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20.

Вирішуючи питання про доцільність оплатного вилучення транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Як вбачається з роз`яснень, що містяться у п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, адміністративне стягнення, у виді оплатного вилучення транспортного засобу, не можна накладати на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб Jaguar д.н.з. НОМЕР_2 , не належить ОСОБА_1 . За таких обставин суд вважає за неможливе застосування до ОСОБА_1 додаткове стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу, який йому не належить.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 24-1, 40-1, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и л а :

матеріали адміністративної справи № 339/182/26, провадження № 3/339/54/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, матеріали адміністративної справи за № 339/181/26, провадження № 3/339/53/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП, об`єднати в одне провадження та присвоїти об`єднаній справі № 339/181/26, провадження № 3/339/53/26.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.5 ст.126 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення:

- за ч.1 ст. 122 КУпАП – у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень;

- за ч.5 ст. 126 КУпАП – у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

У порядку ч.2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що відповідно до ст.307, ст.308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік зазначених правопорушень.

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють (ч.2 ст.307 КУпАП).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд Івано-Франківської області.

Суддя: М.П.Кілик